Про співтовариство

Тут об’єднуються ті, хто любить свій Край. Ми писатимемо тут про це. Будемо розміщувати цікаві фото, обговорювати проблеми сьогодення.

Увага! Учасником співтовариства може стати блогер, який пише на українську тематику.

Топ учасників

Вид:
короткий
повний

Ми любимо тебе, Україно!

Ода мові

Halyna Starchevska
31 травня о 12:16  · 
Михайло Івасюк ( батько Володимира Івасюка): «Бо в кожнім чужинецькім слові Є вирок українській мові!”
Батько Володі Івасюка, Михайло Івасюк за кілька днів до смерті народжує геніальну «Оду українській мові», як заповіт, яку уперше зачитав в церкві біля труни священик. 
Ода українській мові
                     І
Повів мене до церкви Тато
У світле Великоднє свято
Він нахиливсь мені до вуха
Й сказав: «Ти добре слухай, 
Щоб слово Боже в твоїм серці
Цвіло, як квітка на стебельці.
Ти ж народивсь у вірі давній,
Хрестився в церкві православній»
                       ІІ
І я стояв, і пильно слухав,
Щоб благодать Святого Духа, 
Засіяна у рідне слово,
Сіяла в думах барвінково.
Аби в роки важкі, похмурі, 
Коли я буду у зажурі, 
Душа не лізла ув окови
Чужих богів, чужої мови.
                      ІІІ
Та із високого амвона
Не падали слова, як грона, —
Не линула, немов обнова,
Священна українська мова,
Така, як Матір Божа в храмі,
Всевладна пані над серцями,
І мудрості широке море —
Бурхливе, ніжне, неозоре.
                      ІV
Там замість золотого слова
У груди сипалась полова
Чужих словес незрозумілих
І від пихи аж потемнілих.
Вони, нещирі і холодні,
Немов пливли із преісподні.
З очей ікон святих одразу
Скотилася сльоза образи.
                      V
І я спитав: «Чому це, Тату,
У гойне Великоднє свято
Пан отець править службу Божу,
А я збагнути слів не можу?
Чи сила Господа звеліла,
Щоб наша мова заніміла
У нашім прадідівськім храмі,
Що вже віки стоїть між нами?!»
                        VI
Мій Тато більше не молився.
Він спалахнув і розгнівився,
Й серед людей словами сіяв:
«Цей піп не наш, його привіяв
Ворожий вітер, аби пилом
Туманних слів, як дим кадила, 
Зміцнити рабськії вериги
І в пеклі мовної хурдиги.
                        VII
Він знає добре по-вкраїнськи, 
Та мовить тільки по-чужинськи, 
Бо в кожнім чужинецькім слові
Є вирок українській мові. 
Якщо її у нас не буде,
То нас історія забуде,
Прийшлюк назавжди стане паном
Над нашим лісом, нашим ланом.
                         VIII
Гей, люди, чом це наша мова,
Така шляхетна й гонорова, 
Тремтіти має, наче сарна,
Як мчить за нею ціла псарня
Хортів? Чом неукам-забродам
Й копилюкам свого ж народу
Дозволено чинить розправу —
Душити мову величаву?!
                          ІХ
Таж українська дивомова —
Похідний марш і колискова,
І жайвір під травневим сонцем,
Щедрівка в Батька під віконцем,
Гірських потоків дзюркотання,
І соловейкове лещання,
І шелест жита і пшениці,
В ній ритм дощу і громовиці.
                        Х
У нашій українській мові
Живе освідчення в любові
І люта ненависть до ката,
Погорда і гнів до ренегата,
Поезів степів і моря,
Жага незвіданих просторів,
Державний гімн і і спів молитви,
І гук війни і скрегіт битви.
                        ХІ
В ній — доля наша, в зло закута,
І клич Дніпрового могуття, 
І духу нашого твердиня,
Краси скарбниця і святиня,
Що працю осяває і дозвілля, 
У свята наші і весілля,
Сторожева несхитна вежа, 
І єдність нашого безмежжя.
                        ХІІ
У світі ми окрадені і бідні,
А в церкві ранять нашу гідність
І оскверняють нашу душу, 
Я нині всім сказати мушу,
Що нам не честь і нам незмога
Молитись до такого «бога»,
Який не знає і не хоче знати,
Що славна українська мова —
Це наша люба рідна Мати.
(Михайло Івасюк, 1995 р.)

Журналісти назавжди

Як завжди основне мушу давати у коментах, бо автомат цензури спрацьовує проти.

100 днів війни

У Генеральному штабі Збройних сил України повідомили про поточну ситуацію на фронті, станом на початок сотої доби війни РФ проти України.

Згідно з повідомленням, артилерійські обстріли по всій лінії зіткнення продовужються на Донецькому напрямку.

На Лиманському напрямку армія РФ обстріляла цивільну інфраструктуру в районах населених пунктів Ярова, Щурове, Старий Караван і Райгородок. Проводив штурмові дії поблизу Студенка, бойові дії тривають.

На Сєвєродонецькому напрямку російські загарбники продовжують обстріли позицій Сил оборони та цивільної інфраструктури в районах населених пунктів Сєвєродонецьк, Борівське, Устинівка і Лисичанськ.

«Ворожа штурмова авіація завдала авіаударів неподалік Мирної Долини. Крім того, в районі Метьолкіного та Білогорівки противник намагався вести штурмові дії, зазнав втрат, відійшов на попередні позиції. В центральній частині Сєверодонецька тривають бої», – йдеться в повідомленні.

На Бахмутському напрямку війська РФ здійснюють обстріли в районах населених пунктів Покровське, Нью-Йорк, Золоте, Комишуваха, Миколаївка, Берестове, Білогорівка та Врубівка. Поблизу останнього російські військові вели безуспішні штурмові дії.

«Силами штурмової та армійської авіації ворог завдав авіаударів по інфраструктурі неподалік Відродження, Ротів, Новолуганського і Доломітного. На Авдіївському, Курахівському, Новопавлівському та Запорізькому напрямках активних бойових дій ворог не проводив», – йдеться в повідомленні.

У Генштабі також повідомили, що окремі підрозділи 150-ї мотострілецької дивізії 8 загальновійськової армії РФ на Попаснянському напрямку зазнали значних втрат – «щонайменше 50% особового складу, озброєння та техніки».

Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.

Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацією», згодом – «захист Донбасу».

Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури у Маріуполі, Харкові, Чернігові, Житомирі, Сєвєродонецьку, а також у Києві й інших українських містах і селах.

На початок квітня Україна і країни Заходу оцінювали втрати Росії у війні в межах 15-20 тисяч убитими. Кремль називає у десять разів меншу цифру, хоча речник Путіна визнав, що втрати «значні». У березні Україна заявила про 1300 загиблих захисників. Президент Зеленський сказав, що співвідношення втрат України і Росії у цій війні – «один до десяти».

Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей.

Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей. Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств. РФ відкидає звинувачення у воєнних злочинах, а вбивства у Бучі називає «постановкою».

Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були під російською окупацією.

Управління Верховного комісара ООН із прав людини підтвердило 9151 жертву серед цивільних – 4169 загиблих і 4982 поранених – через повномасштабну війну Росії проти України. Це дані від 24 лютого до півночі 1 червня, повідомили в УВКПЛ ООН.

7:50 03.06.2022

Злодій сидітиме в тюрмі!

В коментах основне

Україна перемогла на Євробаченні-2022

Kalush Orchestra здобули рекордну перемогу: як голосували країни-учасниці "Євробачення"

Фото: facebook.com/kalush.official

Українська група Kalush Orchestra закохала у себе глядачів з усієї Європи та встановила на "Євробачення" рекорд. Найвищі бали їм присудили мешканці 28 із 40 країн, що голосують, і це абсолютний рекорд в історії конкурсу. Про те, як голосували країни, розповідає eurovisionworld.com.

Загалом виступ Kalush Orchestra оцінили у 631 бал. З них 439 – голоси глядачів, та 192 – бали від Національного Журі різних країн. Останні були стриманішими у своїх оцінках:

·         12 балів - Польща, Молдова, Латвія, Литва, Румунія.

·         10 балів - Ісландія, Франція, Німеччина

·         8 - Португалія, Словенія, Хорватія

·         7 - Ізраїль, Кіпр, Австралія, Албанія

·         6 - Грузія, Бельгія, Азербайджан, Вірменія

·         5 - Данія

·         4 - Чехія

·         3 - Ірландія, Норвегія, Швейцарія

·         2 - Сан-Маріно

·         0 - Швеція, Нідерланди, Італія, Великобританія, Фінляндія, Іспанія, Естонія, Болгарія, Австрія, Греція, Мальта, Північна Македонія, Сербія

Описание: Kalush Orchestra здобули рекордну перемогу: як голосували країни-учасниці

Українці також активно голосували за учасників "Євробачення". Глядачі на знак подяки за колосальну підтримку та допомогу віддали 12 балів Польщі

10 балів здобула Литва
8 - Ісландія
6 - Молдова
5 - Естонія
4 - Фінляндія
3 - Нідерланди
2 - Норвегія
1 - Іспанія

Цікаво, що українське журі, до складу якого входили Вадим Лисиця, Андрій Капраль, Ірина Федишин, Андрій Яцків, Лук'ян Галкін, не погодилися з вибором співгромадян і не дали полякам жодного балу. Найкращим виступом вони вважають колектив і Великобританії. Їхні бали розподілилися так:

12 - Великобританія
10 - Португалія
8 - Нідерланди
6 - Швейцарія
5 - Азербайджан
4 - Швеція
3 - Австралія
2 - Вірменія
1 - Чехія

Описание: Kalush Orchestra здобули рекордну перемогу: як голосували країни-учасниці

Kalush Orchestra виграли конкурс у ніч з 14 на 15 травня у Турині. Гурт вийшов на сцену під 12-м номером. Після виступу колектив англійською закликав допомогти Україні, врятувати Маріуполь та "Азовсталь". Колектив колектив отримав найбільше балів - 631 (від журі 192 і від глядачів 439). На другому місці Великобританія (466), а на третьому – Іспанія (459 балів).

 

ЗМІ і НАТО

Про що довгі роки мовчать українські ЗМІ і всі держиморди
Зараз в інформаційному полі України виникла цікава, м'яко кажучи, ситуація, коли потреби цензури для військової інформації перетворилися в обмеження всякої інформації. Напевно і Біблію будуть банити, якщо я почну робити розлогі цитати з Апокаліпсиса, книг Хронік чи як Каїн убив Авеля тощо.
Звичайно, я розумію, що інформація про втрати ворога нас якби підбадьорює і її треба побільше, тоді як наші втрати навпаки деморалізують суспільство, тому про них взагалі мовчок. В рефії їх головний генерал принаймні привселюдно заявив: "У нас втрат немає!", а в Україні і такого генерала немає, щоб то сказав. Є дивний тип типу речник з тихим голосом та інформацією в стилі: щось десь таке собі сталося, але ми кращі і того вистачає. Врешті, без знань про втрати в наших військах прожити можна досить спокійно, однак не треба нас настільки жорстоко довбити втратами ворогів зомало не поштучно щогодинно, бо до кінця війни будемо мати просто надзвичайні втрати серед слухачів про ці ворожі втрати. Воно кашу маслом не зіпсуєш, але якщо масло ложкою без самої каші, то швидко нудіти починає.
Подібна ситуація з отим єдиним національним марафоном ЗМІ-їстів, де є цілодобова розмова про все і ні про ніщо одночасно, що вже починає викликати ознаки морської хвороби і для наших ЗМІ примара "русский корабль иди..." стає все більше і більше явною. До умовно "війни", про що мова піде далі, я підсміхався з гасла "Громадського" чи ще як "Суспільного" ЗМІ: "У нас інформація без маніпуляцій" - підсміхався з тої простої причини, що не можна маніпулювати тим, чого взагалі немає. Слова є, а інформації в них немає жодної! Тепер це зі "Суспільного" поширилося на весь ЗМІ простір в Україні в першу чергу у славному нацмарафоні, де об'єдналися найправдивіші телеканали України від "Суспільного - "Першого" починаючи і аж саме по нікуди - "Інтер" закінчуючи! Круто. При цьому тихцем відлучили від спільного інформ-корита всілякі опозиції як "Експрес", "5-й канал, "Прямий" тощо, бо вони нащо? Війна - війною, а політопонентів всіляко згною... (атор репризи невідомий)
Як я вже зазначав, що під час переправи віслюків не міняють... Чи то коней? То не є важливо! Головне, що якщо худоба тєгнє - нехай то робить! А хлоп підсобить! На те воно і ЗСУ! Водночас по другому місяці військового непорозуміння час таки поліпшити в Україні рівень суспільного думання, а не копіювати вищевказаного генерала рефії чи уподібнюватись до їх міністра закордонних справ Лаврова, що заявив західним опонентам щодо України наступне: "Ми не вимагаємо здатися, а вимагаємо припинити нам опиратися" Класичне наше: я йому "печене", а він мені "смажене"!
Ми в Україні дуже полюбляємо насміхатися з дикої зазомбовоності росіян від простого сантехніка до його величності царської небесності - путина. Що не москаль, як ми всі дружно: - От дебіли! Ото їх зомбоящих заворожив! Ще Володя Висоцький про то співав у "На Канальчіковій дачі...", а тепер уся рефія стала аналогічною специфічною ідіотичною психушкою... Не те, що ми в Україні! Що пальцем не ткнеш, то в генія влучиш. Плювати ще гірше, бо одразу з десяток нових геніїв народиться! Одне слово - Україна! Чорноземи родючі. Українки плодючі. Отож!
Тільки коли серйозно, то все досить і досить серйозно! І хоч ми справді не вони, а Україна - не росія, але недоумкуватість також річ заразна! Причому зверху до низу і навпаки. Рефія тому свідчення! І Україна не пасе задніх за кількістю дебіловадних. Можна багато говорити про те, чому так сталося, але однозначно виборчі події 2019 року в Україні справили надзвичайно прикре враження на світову спільноту і Євросоюзу, зокрема. Обрати на вищу державну посаду абсолютно не підготовлену для того людину, а потім ще й у парламент повнісько такого самого чого з нічого понабирати - було дуже і дуже не виваженим рішенням виборців. Демократія обумовлює відповідальність кожного виборця за свій голос на користь конкретного кандидата. Це аксіома демократії! Інакше маємо псевдо-демократії путина та лукашенка, або ось наш український варіант "Дії" в бездії! Коли влада вся у смартфоні є, але не далі і для багатьох громадян їх влада у далекій далі. Простіше кажучи: однозначно, що таким безвідповідальним використанням демократичних ресурсів Україна значно ослабила свій світовий рейтинг, додавши недобрий поголос до свого розрекламованого рефією іміджу псевдо-країни (Failed States), а з того і маємо те, що маємо: слабкість провокує агресора! Тому особисто я вважаю, що безвідповідальне голосування виборців 2019 року спричинило цю війну 2022 року. Хтось має іншу думку - чудово! Значить він думає. Моя думка ось така.
Що з того? Та, власне, нічого. Тому і пишу, що вже можна про то говорити і далі думку рухати, щоб не задмухати її за переможними реляціями і тому подібними кореляціями. Причину війни вже зазначено, а тепер потрібно обговорити, чому ця війна не є війна, а суто якесь військове непорозуміння поміж двох держав, а точніше в історичній ретроспекції: військовий конфлікт поміж колишньою метрополією та її колишньою колонією. Все правильно означено? Начебто так воно є: хтось вважає Україну своєю власністю зі землею та усім її населенням, а в Україні так не вважають, а навпаки доводять своє: що було - те загуло, а що в(ід)пало - те пропало. Амінь.
Власне тому від 2014 року рефія імітує в Україні "громадянську війну", яка живиться виключно російськими збройними силами під звичним підступним гаслом "Нас там немає!", хоча це класична інтервенція за всіма міжнародними канонами і певними правами для інтервента, як це не дивно звучить. Через це міжнародна спільнота тихо мовчить і не надто активно загризалася з рефією, тому і накладала поблажливі санкції зовсім не заради України, а виключно себе, ображених. Хоча за Будапештським договором Україна підлягала сферам впливу рефії, бо саме вона відповідала згідно договору за безпеку і суверенітет України, але є опікуни люди, а є опікуни - нелюди. Є такі, що майно чуже оберігають, а є такі, що начисто обкрадають чи ще й гвалтують свої малолітніх підопічних, а це стає причиною для втручання сил закону і позбавлення прав на опікунство. Саме такий процес ми і маємо в реальності: злочинне опікунство РФ щодо України. Вкрадено Крим, окуповано частину Донбасу, розпочато військову агресію з масовими вбивствами та руйнуваннями тощо.
З того маємо визнати прадавню річ, що право дієве тоді і тільки тоді, коли за ним стоїть реальна сила більша за всі інші сили злочинних угруповань тощо. Але коли стається навпаки, то сила права щезає і постає право сили! Злочинної сили! Саме так сталося в Світі за Сталіна, за Гітлера, а тепер ось за Пукіна. Ця чорносотенська потвора на чолі країни з подібними потворами раптом вирішили, що їм все можна, що вони настільки сильні і страшні, що легко зі своєю "другою армією в світі" стануть найпершою державою Світу. Аж тут не чекано – не гадано гепнулись на задово! Україна кісткою поперек горла стала! І пинда рефії настала!
Можливо хтось не помітив спочатку, тому я мушу наголосити вдруге, що санкції світова спільнота вводить проти рефії не задля суто захисту України, а в першу чергу для захисту себе! Себе, коханих! Тому санкції впроваджують такі і так, щоб себе не угробити. І не думайте, що ми інакші, бо галас з України зупинити вживання всіх енергоносіїв з рефії має одночасне добросовісне транспортування газу через мережу трубопроводів, що пролягає по Україні. Ми виконуємо свої обов'язки і отримуємо за то чималі кошти. Війна - війною, а вигода кожного як в компі "за замовчуванням" Отож, любі друзі, ЗМІ-їносці, - говоримо про це? Ні. Чому? А тому. Бо зась! Скажеш щось не те - злазь. Геть в опозицію, мразь! Мімікріруємо!
Далі також прошу посиленої уваги, кому це цікаво, бо прийдеться зачепити дуже драстичні теми відносин України з Євросоюзом і НАТО, що особливо проявилося під час відомої кампанії з Києва про: "Закрийте небо над Україною!" - на підставі "Бо ми вас захищаємо!". Почнемо розгляд з кількох простих ремарок: не можна когось захищати, якщо тебе про це не просили, і, відповідно, чогось вимагати за цей типу захист. Ніякого такого договору не існує навіть умовно, що "ось ви нас захищаєте, а ми вас усім забезпечуємо, небо вам убезпечимо тощо" - немає такого! Все йде від доброї волі країн Європи та Світу і найбільше зі США та Великобританії. Виключно з доброї волі! Будь-які вимоги і тим більше – особисті образи є неприйнятним поводженням в міжнародних відносинах. На наше щастя, політики світу вже адаптувалися до оригінального іміджу нашого президента, як і перед тим до Трампа звикли потроху, а ось з Кремлем вийшло навпаки: було порозуміння і не сіло - ні впало, а все пропало і дибки стало. Кремлівський карлик втратив розуміння часу і простору, бо психічно влетів у буття Московії періоду Івана Лютого з його опричиною, після якого відомо що залишилось під назвою "Темні часи", але нам ще дожити треба туточки до тих часів у них тамочки.
Визнаємо для початку: на теперішній час ми в Україні захищаємо тільки себе! І це найголовніше! Все інше - від кремль(бля)дядей. Також прошу зауважити, що Україну реально могутньо почали підтримувати західні держави тоді, коли вона практично вже повністю довела, що сама може себе захистити! Дорогою ціною ми то досягли і довели, але вийшло, як вийшло і іншого вже не дано.
З того чималого позитивного для мене особисто вирішальним був месседж від прем'єр-міністра Великобританії Бориса Джонсона, який звучав ось так: Західні країни мають зробити все, щоб Україна стала настільки сильною, щоб самій могти протистояти росії. Кінець цитати. Розумієте?! Самій! І це цілком можлива річ, бо вона вже є! Україна зупинила Росію! Далі це потрібно тільки підсилювати, що вже потужно робиться і зробиться!
Принагідно додам про ще одну дуже важливу для нас заяву Джонсона, що якби рефія застосувала ядерне озброєння проти України, то Великобританія тоді визнає за собою право застосувати проти РФ свою ядерну зброю у будь-який бажаний для себе момент. Тобто, порушення мораторію міжнародного на застосування ядерної зброї рефією звільняє всіх учасників Світового "Ядерного клубу" від зобов'язань, узятих раніше. Круто! Те, що потрібно!
З ремарками не покінчено, але тепер варто обговорити тему "Закрити небо над Україною", чого б всім нам дуже і дуже хотілося, але що є неможливим і це гарно обгрунтував військовий експерт Петро Черник, поставивши просту умову: а ви визначить конкретно, як це має бути: закрити небо над Україною? Літаки і ракети НАТО почнуть збивати літаки і ракети РФ? Однозначно, що це буде початок глобального міждержавного конфлікту як Третя Світова війна. На подібне ніхто не погодиться. Тим більше, що як вже говорилося: жодних договорів про військову взаємодопомогу в України немає! Договорів немає! Ні з ким! Від слова "взагалі"! Хто ж тоді почне війну через країну в якої самої офіційно ніякої війни немає? Так, панове, - так! Йде 8-й рік неофіційної війни України з РФ і навіть глобалізація агресії не призвела до того, щоб визнати війну - війною, тому що це однозначно не є вигідним для Україні! Оголосити війну РФ означало б для України самогубство! Тоді застосування ядерного потенціалу в РФ ставало б дозволеним як для країни, що зазнала агресії. Воно давно звучить дико смішно, що Україна загрожує Росії, але якби Верховна Рада України прийняла таке рішення оголосити війну РФ - це була б офіційно визнана війна, а без цього рішення ніякої війни офіційно немає. Війни - немає! У нас йде міждержавний військовий конфлікт без чіткого юридичного визначення, а з боку рефії це офіційно звучить як "військова операція", а ніяка не війна.
Дико є, бо завдяки рефії мова втратила своє комунікативне призначення, тому що зміст слів втратив однозначність. Все, як в романі-антиутопії Оруела "1984", де визнається: "правда є брехня, а брехня є правдою". Домовлятися про щось з рефією неможливо за відсутності не просто гарантій, а тому що вони ні на кого не нападали взагалі. Про що домовлятися, людоньки? Військ немає, бомбувань немає – то все українці самі себе мотлошать. З того всього виходимо на заключну частину цього чималого роздуму від ЗМІ до мімікрії.
Переходимо до чергової ремарки і нагадаємо, як нещодавно екс-канцлер Німеччини пані Меркель заявила, що вважає своє рішення не приймати Україну в члени Євросоюзу правильним. І я з нею повністю згоден. Але для початку зазначу, щоб якби в Україні проводився референдум про згоду увійти до Євросоюза і НАТО, то я б безумовно голосував "так" і "так" з обох питань. Тому що для України то є однозначно вигідно! Однозначно! Вигідно! Для України! Зауважте на цьому словесному пасажі, тому що ми завжди тільки на тому і акцентуємо свою увагу: що це нам вигідно! А чи вигідно то іншим - то для нас не є суттєво. То діло десяте... Проте якраз це важливо для інших країн-членів Євросоюзу і НАТО: чи їм буде вигідна чи проблемна якась новація? Он навіть Фінляндію пригальмувала Хорватія на вступ до НАТО. Отож, панове, - отож!
Пригадую, як поет і екс-нардеп багатьох скликань у ВРУ Дмитро Павличко активно проводив у 2015 році кампанію щодо референдуму на вступ України в НАТО, бо був твердо певен, що коли вся Україна значною більшістю скаже: НАТО - Так! - нас будуть просто змушені прийняти в НАТО. Чому будуть змушені прийняти Павличко вважав зайвим роз’яснювати. Хоч то як в приказці: без мене мене оженили. А ніхто нічого не зобов'язаний! Прекрасне гасло нашого діючого президента: -Я нікому нічого не винен! Ось так! І з того всього тодішнього дригу замість потужного здвигу залишилися тільки поправки до Конституції України про євроатлантичний курс і на тому усе, сер.
Тепер кажу відкритим текстом, що Ангела Меркель прекрасно розумілася на тому, що їм в Євросоюзі не потрібна Україна! Вона зайва, як зайвою була Великобританія і тому вийшла з ЄС, бо на протязі кількох десятиліть мала непорозуміння і так звану "власну позицію" в середовищі союзян-єврікив зі своїм фунтіком. Нарізно їм краще!
Так само і Україна є занадто велика країна! І дуже-дуже проблемна в соціально-правовому плані, тому Євросоюзу вигідна асоціація, вільний ринок, кооперація і навіть як кандидат у члени ЄС десь так, як он Туреччина понад 50 років в кандидатах волочиться і не сильно з того морочиться, бо самостійність має! Хіба Україні більша самостійність зайва? Отож! Підсумок такий: Євросоюзу вигідно мати Україну коло себе в друзях, але не вигідно мати в своєму середовищі повноправних членів. І це правильно, бо всім буде вигідно! Вкотре Ангела Меркель підтвердила свою глобальну мудрість стратега-державника! Захоплююсь цією людиною навіть з її позицією в опозиції до України.
Щодо НАТО ситуація ще більш надійна в своїй безнадійності стосовно членства: ну абсолютно не вигідна Україна для НАТО щоб бути повноправним членом альянсу, бо всі військові доктрини чітко стверджують, що поміж потенційний ворогом-агресором завжди бажано мати так звану "буферну зону" з якоїсь в чомусь дружньої країни, а не як Білорусія тепер. І як бачимо, ця військова технологія для НАТО цілком себе виправдала, бо рефія наразі на них не напала, хоча і збиралася, готувалася, однак - обісралася. Занадто розігналася...
На тому завершую свої думання над темами, що їх з острахом абсолютно обминає українська ЗМІ-спільнота за своїми величними потугами провладної мімікрії, і якій я б щиро порадив уважно вивчати доробок Дейла Карнегі "Як набувати друзів", тобто думати про друзів та їх вигоди не менше за свої. Саме тоді друзі будуть друзями, причому надовго і надійно. Амінь.

Богдан Гордасевич
м. Львів
02.04.2022 р.
(7530 за літописами)
14:55 03.05.2022

Флотилія до кораблика на... від нас

Зміст всього у коментах
Працює автоматика цензури

За Україну, за її волю, за народ!

 Стрілецька пісня-марш "О, Україно! О люба ненько!"
За Україну, за її волю,
За честь і славу,
за народ!

Микола Вороний

Слова: Микола Вороний
Музика:Ярослав Ярославенко
Рік написання: 1917

Текст пісні «О Україно, о рідна ненько!» написав поет та один з засновників Української Центральної Ради Микола Вороний навесні 1917 року, невдовзі після Лютневої революції. Того ж року її опубліковано в одному з перших номерів «Народної волі», а невдовзі — і в стрілецьких часописах (1922-го — з нотами). Музичну обробку згодом здійснив Ярослав Ярославенко.
Мелодія її сягає корінням до церковної композиції «Многая літа», відомої з часу XVIII ст., а згодом у дещо відредагованому варіанті пісня виконувалася спочатку в Галичині, а потім по обидва боки Дніпра в період визвольних змагань Січового Стрілецтва, як улюблена заклично-переможна пісня-марш.
За часів української Незалежності мелодія на мотиви «О Україно!» Миколи Вороного поруч із «Червоною калиною» Степана Чарнецького довгий час були офіційними фанфарами Президента України. Слова з твору — «За Україну, за її волю» вишито на бойових прапорах частин Збройних Сил України.

О, Україно! О люба ненько,
Тобі вірненько присягнем!
Серця кров і любов,
Все тобі
віддати в боротьбі…
За Україну, за її волю,
За честь і славу,
за народ!

Яремні пута ми вже пірвали
І зруйнували царський трон.
З-під ярем і тюрем,
Де був гніт --
ідем на вольний світ.
За Україну, за її волю,
За честь і славу,
за народ!

За Україну, з вогнем-завзяттям,
Рушаймо, браття, всі вперед!
Слушний час кличе нас,
Ну ж бо враз
сповнять святий наказ.
За Україну, за її волю,
За честь і славу,
за народ!

Вперед же браття, прапор наш має,
І сонце сяє нам в очах.
Дружній тиск, зброї блиск,
Кари гнів
і з ним побідний спів...
За Україну, за її волю,
За честь і славу,
за народ!

P/S яремні пута - невільні пута
прапор має- прапор майорить.

Кожен з нас, співаючи рідною українською мовою "многая літа", водночас співає "многая літа" неньці-Україні. Многая літа нашій рідній Землі, Її вірним Синам і Доням, що об'єднались духом супроти ворога! ТРИМАЙМО СТРІЙ! ПЕРЕМОГА ЗА НАМИ!

- СЛАВА УКРАЇНІ!
- ГЕРОЯМ СЛАВА!

Пішов корабель, куди послали

Чорноморська "Цусіма" набирає обертів: "Саратов" вже дрібна рибка... 



Вчора злагодженими діями українських сил берегової оборони двома влученнями протикорабельних ракет потоплено флагманський корабель-ракетоносець Чорноморського флоту російської федерації з промовистою назвою "Москва", який спершу ходив по острів Зміїний, де його послали і він, нарешті, знайшов дорогу куди саме. Також запусками крилатих ракет з цього корабля обстрілювали міста України, зокрема м. Львів і прилеглі до нього місцини - уже не буде.
 

Україна жива.

Непорушні слова "Україна жива"!
Не зламає наш дух "руський" ворог.
Нас підтримає Світ, Бог і ненька земля,
Бо де ПРАВДА, там честь та свобода.

30 років тому українці - звання,
Несемо і пишаємось з того,
Не зламає наш дух, проросійська брехня.
Не дамо Вам і клаптик кордону!

Відчайдушні, сміливі наші мужі,
Дай їм сили здолати негоду,
Ми поборемо все і веселі пісні,
Знов лунатимуть серед народу.

Українці в душі, зараз і назавжи,
Ми тримаємось разом - єдині!
Наша рідна земля та квітучі сади,
Ми бажаємо жити у мирі.
Сторінки:
1
2
3
4
5
6
7
8
1342
попередня
наступна