хочу сюди!
-
-
48 років, телець, познайомиться з хлопцем у віці 48-56 років
Замітки з міткою «бог»
Давайте про Библию...
- 15.06.16, 13:49
Если внимательно читать исход, то складывается впечатление что у Бога был склероз....
27. И сотворил Бог человека по образу Своему, по образу Божию сотворил его; мужчину и женщину сотворил их.
(Книга Бытие 1:27) ...
и тут, на 2 главе, он опять его делает !!!!
7. И создал Господь Бог человека из праха земного, и вдунул в лице его дыхание жизни, и стал человек душею живою.
(Книга Бытие 2:7)
странные дела творятся, а вы говорите, политика, офшоры... тут товарищи с самого начала уже втирают, что уж про наше время говорить )))
9
Тёплое место для юристов.
- 25.04.16, 21:09
Один инженер умер и попал в ад. В скором времени его перестал устраивать уровень комфорта в аду, и он принялся за усовершенствования. Вскоре он установил там кондиционеры, освежители воздуха в туалетах, эскалаторы и т. п.
Господь звонит Сатане:
— Ну как там у Вас дела?
— Дела идут просто великолепно. У нас теперь есть кондиционеры, освежители воздуха в туалетах, эскалаторы и черт знает, что еще этот инженер установит в ближайшее время.
— ЧТО? У Вас есть ИНЖЕНЕР!?! Слушай, тут какая-то ошибка. Инженеры не должны попадать в ад. Сейчас же пришли его ко мне.
— Ни за что! Мне понравилось иметь инженера в команде.
— Немедленно пришли его ко мне наверх или я буду с тобой судиться!
— Ага, и где ты собрался найти юриста?
Господь звонит Сатане:
— Ну как там у Вас дела?
— ЧТО? У Вас есть ИНЖЕНЕР!?! Слушай, тут какая-то ошибка. Инженеры не должны попадать в ад. Сейчас же пришли его ко мне.
— Ни за что! Мне понравилось иметь инженера в команде.
— Немедленно пришли его ко мне наверх или я буду с тобой судиться!
— Ага, и где ты собрался найти юриста?
1
Скандинавський бог Тор
- 13.03.16, 08:00
2
Вітаю Вас з Весною!
- 01.03.16, 10:53
- Захистимо Україну
Шановні друзі і Подруги!
Будьте щасливими і здоровими та вірними нації!
Перпрошую, за думки)))
Українці розумні люди, але кожен має свою правду. Аби змінити життя на краще:
- треба поважати Бога, якого істина: „Україна!”
- уважно скласти власні правди таким чином, аби не зробити кривди істині, це розумніше, ніж чубатися, чия правда гладша)))
- вдумливо прочитати „Южнорусский букварь” Тараса Шевченка, хоча б „його” народні прислів’я, наприклад: „Ледачому животові і пироги вадять)))
- Берегти власне здоров’я, для нації. Плекати власну силу. Дружити лише з тими, хто і Вас другом вважає!
- Тримайте свій настрій в бойовому стані)))
3
Душа росте і розвивається в любові.
- 29.02.16, 15:16
1. Любов очищує душу від зла, душа очищує тіло від хвороб,
тому що через тіло проявляється любов.
2. Вище закону – любов; вище правди – милість; вище справедливості – прощення.
3. Хто навчився любити – той і буде щасливий.
4. Найкращий подарунок для душі – це молитва за неї.
5. Церква – школа духовної науки.
6. Якщо господар в домі Бог – дім стає раєм.
7. Щоб пожинати добро і любов, їх треба сіяти.
8. Чим більше в людини любові, тим менше поганого вона помічає в інших.
9. Людина не стає кращою від багатства, а стає багатшою від того, що вона краща.
10. Сильний не той, що може собі багато дозволити, а той хто може від багато чого відмовитись.
11. Помиляється – кожний; визнає помилки мудрий; просить пробачення – сильний; поновлює стосунки – той хто любить.
12. Опромінені яскравою любов’ю, згодом самі її випромінюють.
13. Кожен хоче грітися в теплих променях любові, але не кожен хоче їх випромінювати для інших.
14. Чим сильніше почуття любові – тим гіркіший біль втрати.
15. Гіркий біль втрати завжди слідує за нами, лиш в одному випадку він відступає – коли ми проявляємо любов до Бога.
16. Все що зроблено з любов’ю – любов’ю заряджає,
воно і цінується найбільше, бо серцю наймиліше.
17. Основа гріху полягає в тому, що людина свою волю ставить вище Божої, а любов до себе – вище любові до ближнього.
18. В житті завжди є люди, через яких Бог любить тебе!
19. Щастя – це коли тебе розуміють, велике щастя – це коли тебе люблять, справжнє щастя – це коли любиш ти.
20. Чим більше любимо ми, тим більше любитимуть нас.
21. Єдиний спосіб робити великі справи – любити те що ви робите.
22. Чим бідніша душа любов’ю, тим скупіша на вічливість.
23. Справжня любов не підкупна, вона не вимагає жертв, а сама жертвує.
24. Життя має цінність тоді, коли в ньому проявляється любов.
25. Любов – вічний творець добра.
26. Жити без любові це: завжди злитися, кусатися, на всіх ображатися і на гірше сподіватися; працювати без результату і їсти без апетиту; молитися без віри і коритися без міри; вчити і не розуміти, знати і не застосувати; коротше кажучи, дарма жити.
27. Щастя – це відчуття любові в душі.
28. Головне в житті любов і доброта, а все інше суєта і марнота.
29. Любов – єдиний скарб, який після поділу збільшується!
30. Любов природній стан душі, який важко збагнути розумом.
31. Любов – це школа, в якій вчаться бути людиною.
32. Любов – це повага до волевиявлення інших.
33. Любов – це прийняття того, що є.
34. Любов триває довше за життя, бо вона сильніша за смерть і це єдиний скарб, який можна взяти з цього світу.
35. Любов – найчистіша і найпозитивніша форма енергії.
36. Любов – це потреба людини робити добро, не очікуючи нічого в замін.
37. За любов немає плати, окрім, любити ще більше.
38. Важлива не та любов, що ви отримуєте, а та, що ви віддаєте!
39. Любов – це не кількість, це якість, і якість особливої категорії, яка росте через віддачу і вмирає, якщо ви її стримуєте. Якщо ви будете скупими на любов, вона помре.
40. Любов повинна бути такої якості,щоб вона приносила свободу, а не нові ланцюги; любов дає тобі крила і підтримує в тому, щоб ти літав як найвище.
41. Любов для душі – це те саме, що їжа для тіла. Без їжі тіло слабке, без любові слабка душа.
42. Любов – найпотужніша цілюща сила в світі. Ніщо не може проникнути так глибоко, як Любов – вона виліковує не тільки тіло, не тільки розум, але і душу. Якщо людина здатна любити, всі її рани зціляться.
43. Проблеми життя можна вирішити тільки любов’ю, їх неможливо вирішити ненавистю.
44. Любов – це єдине, що робить людину сильнішою, жінку – гарнішою, чоловіка – добрішим, душу – легкою, а життя – справжнім.
45. Дивись вперед з надією; назад – з вдячністю; вгору – з молитвою; вниз – з покаянням; всередину – з увагою; а навкруги – з любов’ю.
46. Хто любить – той знаходить Бога, бо Бог є любов.
47. Любов звільняє нас від егоїзму, чим і ощасливлює.
48. Любов, це коли любиш і нічого не хочеш в замін. Просто любиш.
49. Любов
— полум’я, а іскрою, що запалює його, є різність потенціалів суб’єктивності
особистостей, які всеціло приймають цю інакшість.
50. Любов – це енергія радості, подяки, прийняття, достатку, успіху...
51.Любов - це відповідь на будь-яке питання. Любов - це те, чому ми тут. Це сила, яка рухає світом. Діліться нею і випромінюйте її кожен день. Робіть світ кращим.
52. Бог є джерелом святої любові, яке ніколи не пересихає, тому є щасливою та людина, яка п’є з цього джерела, освячуючи цим свою душу.
53. Любов – вимагає жертовності, якщо в житті людини немає страждань, то вона безплідна і стає, як космічне сміття.
54. За любов до інших Бог прощає гріхи того, хто любить!
55. Моє минуле віддаю Божому милосердю, майбутнє – Божому провидінню, а теперішнє – Божій любові.
3
Про що співають душі аборигенів
Сила силенна розпочали своє нікчемне й ганебне полювання на Бога
Ми ж не обернемся до них й не пристанемо до шляху крові й цього лайна
«Ми» пишу – бо нас не мало
Якщо й не бачились ніколи, й навіть коли хтось вже помер – все рівно «ми»
Чоло схиливши суворо триматимемо удар та що завгодно
Навіть ціною життя. Адже який сенс тоді жити, коли це існує й відбувається скрізь.
Усе це гниле полювання на Бога й зневага святих істин.
Адже все святе вже майже знищене. І от який тоді сенс бути присутнім в цьому.
Хіба що боротьба.
Та бій без крові й меча повинен бути.
Цей німий бій, сенс якого – схиливши очі суворо витримати все.
По тому – наснитися комусь, й вмовити вкласти прах до землі й виростити з того дерево.
У сподіванні перемоги природи над цим самознищенням всього живого.
Пам’ятаю, у краю моїх предків, колись давно, сильно впала моральна свідомість й гідність, коли мальовничі обрії спотворив чорний завод з потворним смогом у небо. Можна сказати, що той мальовничий обрій за ставками, левадами й полями був іконою для села, а завод, що з’явився – скалкою в око, блювотинням на лик святого ікони. З тим чорним заводом почорніли ніби самі люди. Зсередини. Все змінилося. Зникли світлі солом’яні дахи й світлі люди. З’явилися п’яниці й пофігісти. А старі все нарікали, що все вже не так, сумували за красою обрію, своєю гордістю, згадували розкуркулену колись панну, яка тримала у культурі всю місцину, й поволі помирали.
Молоді ж, - роз’їздили село колесами, розпили мізки горілкою, знесилили тіла наркотиками, занехаяли все довкола себе, - пофігісти. Переїздили до міста, й перетворили батьківщину на куточок для сараю й погребу.
Загнані в певні умови прекрасні голуби – перетворилися на жадібних щурів, що не можуть бачити нічого окрім їжі і кидаються під колеса за крихтами.
Те саме нагадують люди перед телеками у квартирах. Вони не здатні бачити нічого поперед себе іншого - тільки жерти, розважатися, й працювати щоб жерти й розважатися. Більше нічого. Або майже нічого. Далі за межі стін свого житла і робочого місця. Дехто навіть сонця не бачить через свій режим, а на повітрі буває рівно ті кілька хвилин на день, під час яких долає шлях від роботи до транспорту і від транспорту до домівлі.
Біжиш, буває, біговою доріжкою у спорт-залі, і аж мало не наступаєш на її бампер – так сильно намагаєшся уявити себе там, за вікном, на справжньому повітрі. Як раніше. Наодинці з природою, сам-на-сам. Навипередки з вірним друзякою чотирилапим й веселим собацюрою. З промоченими ногами й одягом, якщо дощ, але чомусь радісною. А в красивій залі, в модних лосинах – з невідомих причин не радісно. Всі одне перед одним пантуються й вигадують собі якісь моральні поживи. Намагаються одне одного не помічати, щоб не заважати. Або продати за гроші поради й пестощі.
І розумієш, що так не можна. Скоро не можна буде вже взагалі. І згадуєш, як у дитинстві гралися малими у калюжі грунтових доріг села влітку у бабусі. Через село вже проклали асфальтовану рівненьку дорогу до райцентру, а на вулицю бабусі ще не проклали, але заклали початок. Тому ми малими просуваючись калюжами дороги в бік траси через якийсь час опинилися у райдужно-забарвлених калюжах. Почали роздивлятися незакінчену ділянку дороги, розбирати камінці зі смоли, та досліджувати калюжки зі смоли. В яких декілька горобців загинули намагаючись випити води – так блищала та смола. І нічим вже їм не допоможеш – смолу з пір’я не вимити вже ніяк, а тим більш не вийняти з рота, з горла, з ніздрів. Деякі були ще живі, ще дихали. Довелося лишити їх на самоті зі своєю проблемою помирати далі у смолі під палючим сонцем.
Нам було років по п’ять.
А трохи раніше ми всією
родиною з кількох сімей у хаті бабусі милувалися й молилися піснями на лелек,
що оселилися біля хати на стовпі з кругляка. Пам’ятаю, то був прекрасний вечір,
багряний захід сонця, прекрасний вид з бабусиної хати на садок і городи за
якими далі поле. Лелеки вмостилися вже спати, покормили й пригріли діточок, а
ми з мамами й іншими дітьми біля вікна те спостерігали й раділи. Дорослі те
обговорювали за вечерею і теж раділи, що біля хати на стовпі лелеча сім’я
вирощує діточок.
Лелеки були для нас святими.
Ми всі раділи й вірили в щось вище за теперішній світ. Теперішній світ чорствий і байдужий. А небайдужим бути теж неможливо – можна захворіти якщо переживати все, що бачиш, і загинути намагаючись все вирішити й запобігти.
Знаю, наприклад, людей, що хотіли допомогти бездомним бідолагам, але заражалися від них глистами та туберкульозом, і починали самі чахнути. І якщо ці історії не перевірені мною і я не знаю правда чи ні, то жива історія - підхопила шлункову бактерію хелікобактер. Не доказано де саме я її підхопила, але саме у той час мала нагоду навідуватись до декотрих бідолашних. Добре, що помітили і пролікували.
Можна з впевненістю сказати, що всі ті старовинні забуті святі речі робили життя світлішим. Бо то не відсутність громовідводу палила блискавкою хату вбиваючи жителів вогнем, а всього лише гнів одного з богів за якусь провину – і люди вмирали спокійно, розуміючи що грішні, і що прийшла розплата; й ховали з чітким розумінням кому й за що піддали з гори жару. І онкологія була всього лише прокляттям злої відьмачки, і всі розуміли, що цього можна уникнути, якщо обходити стороною відьом. На все було своє рішення, безвихідь не існувала. А померлі предки відроджувалися у деревах, тож завжди була можливість піти поспілкуватися з померлим. Чи прилітав птах – померлий родич. І теж було спокійніше.
Казки не тому з’являються, що комусь робити нічого. А тому, що вони рятують від безвиході.
Я би теж, з задоволенням би пострибала навколо ідола коли хрєново на душі і розумієш, що нічого не змінити. Чесно.
І мабуть із задоволенням би позбулася всіх знань і думок на користь казок, аби тільки повірити у щось прекрасне і позбавитися тягарів розуміння реальності.
4
Торопиться не нада
- 03.02.16, 15:23
Иногда я ловлю себя на мысли, что было бы круто, если бы все случилось побыстрее. Быстрее бы мечты сбылись, побыстрее достигнуть целей и т.п. А потом понимаю, что если это все побыстрее случится со мной, то боюсь я просто не выдержу этого и сломаюсь. Поэтому я успокаиваюсь и прошу Вселенную, чтоб она не слушала мой бред, а делала так, как надо - ВОВРЕМЯ!
6
