1. По-перше, я не міг не відповісти на ту любов, яку дарувала мені моя майбутня дружина. Як відомо, не чоловіки вибирають жінок, а навпаки.

Жінки вибирають чоловіків, і від чоловіка залежить тільки фінальне «так», яким він відповідає на залицяння з боку жінки. Моя майбутня дружина сяяла як сонце, і я подумав, що Господь майже не залишає мені вибору, тому що не відповісти на це сяйво було б свинством.

2. По-друге, одруження припускає руйнування онтологічної самоти. У режисера Луіса Бунюеля символом цього був Симеон Стовпник, як прообраз художника, який стоїть на своєму стовпі і розмовляє з Богом.

Лермонтов символізував самоту білизною вітрила. Одруження доводить, що тепер ти не сам. Як сказав один мій знайомий, який недавно в сорокалітньому віці все-таки одружився: «Тепер є для чого жити».

3. Зазвичай шлюб деякими дівчатами сприймається ось як: «Я віддала тобі найдорожче, тепер тобі належить виправдати всі мої мрії». Мій товариш, каже на це, що варто жити не шлюбом, а сім'єю; а сім'я - це коли двоє об'єднуються проти цього світу в щось ціле і єдине. Причому до шлюбу любові немає, вона починається тільки в шлюбі, про це потрібно пам'ятати мрійливим персонам.

4. Одружуватися варто ще і тому, що сім'я - це полігон послуху, коли спокій і злагода досягається через повну довіру іншій людині. Ти вчишся слухатися того, хто в твоїй владі. Це романтичне християнство, в якому ВІДРАЗУ є те, чого так не вистачає в монастирях - любов.

5. Якщо Господь дав тобі дружину християнку з досвідом життя в храмі, ти живеш як в раю. Якщо Господь дав тобі християнку, яка тільки заглиблюється у християнське життя, ти завжди на війні, тебе перевіряють на міцність. Найчастіше такий шлюб нічим хорошим не закінчиться, хіба що знаряддя дружини будуть перенесені на численне потомство. Якщо ж Господь вам дав дружину невіруючу, то у вас є добрий шлях залишитися підкаблучником, тому що ви погодилися на її красу і відповідні прокляття.

6. Одружуватися варто тому, що сім'я покаже вам всю непотрібність і дурість того, що ви називаєте своїми захопленнями. Ви, нарешті, перестанете трястися над дорогими вам предметами і поняттями. Ваша гординька буде осоромлена побутом, ви побачите всю ницість своєї пихатості, життя творитиметься за принципом, проголошеним Карлсоном: «Дурниці, справа-то житейська». Ось ця звитяжність самого життя в справі вашого спасіння не може відкритися наодинці, коли ви їсте себе самого, вона можлива тільки в малій церкві сім'ї. Вся свята метушня сім'ї наочно осоромлюватиме все, що цій сім'ї не належить, а тому не має права на існування.

7.Сім'я навчить вас спогляданню, тобто серцевому милуванню. Ангели почнуть вам посміхатися через усмішки вашої дружини і ваших дітей, Господь перебуватиме у вашому будинку, і на свято благословлятиме гостей і трапезу. Свято стане вузлом життя і частково трапезою Господньою.

8. Сім'я розширить ваші тілесні і духовні межі затишком, потребою перетворювати і благословляти все навколо безупинно, тобто ви почнете виконувати своє покликання царственного священства. А це священство вимірюється тільки людяністю: чим більш ви людяні, чим більш ви зростаєте в ту міру, в яку задумав вас Господь, тим більше ви освячуєте все навколо. І лише сім'я дає вам таку можливість.

9. Сім'я накладає на вас статусний послух: вам належить бути романтичним чоловіком, добрим батьком і, в перспективі, дідом. Це можна порівняти з тим, що один чернець вимушений в монастирі співати на кліросі, писати ікони, перекладати святих отців, тільки в сім'ї «ікони, пісні і книги» - живі, кричать, плачуть, просять їсти.

10. Зміст сім'ї - спасіння закоханого один в одного подружжя, але якщо в сім'ї з'являться діти, то вони - той райський вогонь, навколо якого зігріваються поранені зовнішнім світом душі дорослих, який знімає всі життєві проблеми присутністю Христа.