хочу сюди!
 

MELANA

39 років, рак, познайомиться з хлопцем у віці 49-51 років

Замітки з міткою «людина»

Мить. Спалах часу

Мить. Спалах Часу. Й вже…

Моя скороминущість…

Я – епізод, сюжет,

Експеримент, сполучність

 

Скінченна.

                                                        Суєта

Тримає нас в лабетах -

Прискорює міста -

Розбещує планету…

 

Світ дріб'язкових справ,

 І метушні щодень – 

Як твань! Загруз - пропав…

Мовчи – анітелень!

 

******

Сердечний щем!... З-під вій

Вода…

                                                        Сузір'їв сонм

Згортається в сувій –

Чумацький Шлях… Це сон! -

 

Про вільнокрилий злет

У Всесвіт, до зірок,

Ширяння між планет

У Вічності…

                                                        Мій рок!

 

Сузір'їв хор вгорі

Бентежить… Щем!..

                                                        З-під вій

Сльоза… Вогнем горить!

Дрібні лелітки мрій

 

У вічність відліта;

Чумацький Шлях сувій

Свій розгорта… Літа -

Піщинками…

                                                        Подій

 

Потік стрімкіше… Й вже!

Час вичерпано.  Мить –

Скінченність -  я - сюжет

У Всесвіті…

                                                         Щемить!..

© Copyright: Марина Степанская, 2011 Свидетельство о публикации №11109280098

Десять причин, чому варто одружуватися

М.Ю. Бакулін, Амвон
Я ніколи не хотів одружуватися, як ніколи не збирався жити тим життям, яким живу. У якийсь момент мені активно пропонували стати ченцем, але про чернецтво я вже щось знав. Сократ на питання чи одружуватися, відповідав, що одружишся чи ні, у будь-якому випадку пошкодуєш. Тому ось ті десять причин, чому все-таки варто одружуватися:

1. По-перше, я не міг не відповісти на ту любов, яку дарувала мені моя майбутня дружина. Як відомо, не чоловіки вибирають жінок, а навпаки.

Жінки вибирають чоловіків, і від чоловіка залежить тільки фінальне «так», яким він відповідає на залицяння з боку жінки. Моя майбутня дружина сяяла як сонце, і я подумав, що Господь майже не залишає мені вибору, тому що не відповісти на це сяйво було б свинством.

2. По-друге, одруження припускає руйнування онтологічної самоти. У режисера Луіса Бунюеля символом цього був Симеон Стовпник, як прообраз художника, який стоїть на своєму стовпі і розмовляє з Богом.

Лермонтов символізував самоту білизною вітрила. Одруження доводить, що тепер ти не сам. Як сказав один мій знайомий, який недавно в сорокалітньому віці все-таки одружився: «Тепер є для чого жити».

3. Зазвичай шлюб деякими дівчатами сприймається ось як: «Я віддала тобі найдорожче, тепер тобі належить виправдати всі мої мрії». Мій товариш, каже на це, що варто жити не шлюбом, а сім'єю; а сім'я - це коли двоє об'єднуються проти цього світу в щось ціле і єдине. Причому до шлюбу любові немає, вона починається тільки в шлюбі, про це потрібно пам'ятати мрійливим персонам.

4. Одружуватися варто ще і тому, що сім'я - це полігон послуху, коли спокій і злагода досягається через повну довіру іншій людині. Ти вчишся слухатися того, хто в твоїй владі. Це романтичне християнство, в якому ВІДРАЗУ є те, чого так не вистачає в монастирях - любов.

5. Якщо Господь дав тобі дружину християнку з досвідом життя в храмі, ти живеш як в раю. Якщо Господь дав тобі християнку, яка тільки заглиблюється у християнське життя, ти завжди на війні, тебе перевіряють на міцність. Найчастіше такий шлюб нічим хорошим не закінчиться, хіба що знаряддя дружини будуть перенесені на численне потомство. Якщо ж Господь вам дав дружину невіруючу, то у вас є добрий шлях залишитися підкаблучником, тому що ви погодилися на її красу і відповідні прокляття.

6. Одружуватися варто тому, що сім'я покаже вам всю непотрібність і дурість того, що ви називаєте своїми захопленнями. Ви, нарешті, перестанете трястися над дорогими вам предметами і поняттями. Ваша гординька буде осоромлена побутом, ви побачите всю ницість своєї пихатості, життя творитиметься за принципом, проголошеним Карлсоном: «Дурниці, справа-то житейська». Ось ця звитяжність самого життя в справі вашого спасіння не може відкритися наодинці, коли ви їсте себе самого, вона можлива тільки в малій церкві сім'ї. Вся свята метушня сім'ї наочно осоромлюватиме все, що цій сім'ї не належить, а тому не має права на існування.

7.Сім'я навчить вас спогляданню, тобто серцевому милуванню. Ангели почнуть вам посміхатися через усмішки вашої дружини і ваших дітей, Господь перебуватиме у вашому будинку, і на свято благословлятиме гостей і трапезу. Свято стане вузлом життя і частково трапезою Господньою.

8. Сім'я розширить ваші тілесні і духовні межі затишком, потребою перетворювати і благословляти все навколо безупинно, тобто ви почнете виконувати своє покликання царственного священства. А це священство вимірюється тільки людяністю: чим більш ви людяні, чим більш ви зростаєте в ту міру, в яку задумав вас Господь, тим більше ви освячуєте все навколо. І лише сім'я дає вам таку можливість.

9. Сім'я накладає на вас статусний послух: вам належить бути романтичним чоловіком, добрим батьком і, в перспективі, дідом. Це можна порівняти з тим, що один чернець вимушений в монастирі співати на кліросі, писати ікони, перекладати святих отців, тільки в сім'ї «ікони, пісні і книги» - живі, кричать, плачуть, просять їсти.

10. Зміст сім'ї - спасіння закоханого один в одного подружжя, але якщо в сім'ї з'являться діти, то вони - той райський вогонь, навколо якого зігріваються поранені зовнішнім світом душі дорослих, який знімає всі життєві проблеми присутністю Христа.

А що ж таке зрілість?

А чи задумувалися Ви колись, що таке зрілість і коли вона приходить до кожного з нас?..

"Зрілість - це коли ти починаєш об'єктивно  сприймати те, що відбувається, і нарешті усвідомлюєш, що життя треба проживати щодня, що люди навколо тебе - це просто люди, і не варто перебільшувати значення кожного з них, не варто на них ображатися, треба їх прощати і завжди, кожного разу, коли вони роблять тобі боляче, ти маєш залишитися сам, пережити все та знову йти до людей і бути готовим до нових переживань і стресів. 

Зрілість - це тверезе ставлення до життя й усвідомлення того, що життя, хоча й кінечне, все ж має якийсь сенс, і що ти, отримавши це життя як дар, отримав його недаремно, і тобі варто зрозуміти, навіщо ти живеш, і жити, маючи перед собою мету й розуміння певної місії.
Життя без мети - це не життя, це необхідність постійно пристосовуватися до того, що відбувається, хоча ми народжені, аби творити обставини й діяти, а не реагувати".

Предивний спокій! У Видубичах

                Предивний спокій, о!.. Такий Врочистий!..
        Предавніх днів мовчазний свідок ти.
        Як острів в океані суєти,
        Кремезний, сивочолий, чистий
         Архістратига Михаїла храм.

        Тепло долонь безвісних будівничих,
        Князів і воїнів, монахів і вірян
        Зберіг.
                    Він чув молитви християн,
        І вигуки затятих, войовничих
        Безбожників.
                    Епох трагічний злам

        Не похитнув його. А бачив - ой, багато! -
        Війну, наругу, відданість святу,
        Найвищий подвиг, зраду, суєту…
        В іконостас палаючий – багаття!..
        Нажахано вдивлявся древній храм.

        У Видубицькому урочищі врочистий
        Предивний спокій. Бані у блакить
        Здіймає церква. Дзвін луна. В цю мить
        Упевненість – над Києвом Пречиста
        Стоїть і Михаїл Архангел сам.

        12.05.2011

        by Stepans’ka Marina (SMG)

трохи історії Видубицького монастиря тут

http://www.monastyr.kiev.ua/history.html[ Смотреть дальше... ]


© Copyright: Марина Степанская, 2011
Свидетельство о публикации №11109280181

У кожній людині

У кожній людині живе багато особистостей, а помирає лише одна

Дитинство

Був світ безмежним і чудовим, Мить невловима – вічність ціла,        Небес та сонця тиху мову До лук, озер я розуміла. Світ зачарований, широкий, Неначе книжку, я читала, Побожно сторінки гортала… Дитя, пізнайко яснооке!.. 04.02.2011 
© Copyright: Марина Степанская, 2011 Свидетельство о публикации №11109299661

© Stepans’ka Marina (SMG)

Одухотворення

Дитино! Знай, що бездуховне тіло –

Колодязь висохлий, з якого не напитись. 

Ані спочити біля нього, ані вмитись;

Він мертвий, дно давно закам’яніле.

 

Одухотворення – насущний вміст тілесний,

Змістовна суть, освячення і свято.

Твердий та милосердний, чистий, чесний,

Дух  - Богу слава, світові присвята.

27.01.2011

 

© Stepans’ka Marina (SMG)

Питання до дівчат! Не проходомо повз! Залишаєм коменти!

Перейдіть по цьому посиланні http://www.novy.tv/reporter/biz/2011/01/21/19/00.html і подивіться відео.

Чувак звичайно молодець! Респект йому!
Про те в мене виникло інше питання: як багато дівчат змогли б з ним зустрічатися? Уявіть що така людина в вас закохалася! В неї є якийсь шанс добитися взаємності?


57%, 4 голоси

14%, 1 голос

29%, 2 голоси
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Осанна!

Осанна!..

 

За щастя материнства невимовне,

Сердечний  щем, окриленість, кохання–

Вразливе, владне і невиліковне;

 

Безмежний світ, прекрасний і величний,                

Гармонію найвищу та єднання -

Осанна тобі, Господи Предвічний!

 

27.12.2010

© Stepans’ka Marina (SMG)

Я каструля

 

Я каструля. Справжнісінька каструля. Все моє життя в мені намагалися приготувати людину. Чесну. Порядну. Виховану. Працелюбну. Слухняну. Людину. Спочатку кухарями були мої батьки. Вони додавали різні інгредієнти, але не всі по рецепту. Потім за цю справу взялася школа. Там додавали своїх, все більше і більше, не звертаючи уваги на хибність пропорцій. Я намагався всіма силами втрутитись в цю кулінарію, але що я можу зробити? Я каструля. Пасивна каструля.

 Після школи кухню перейняла інша інстанція. В закутках своєї обгорілої від вогню газової плити душі я мав надію на те, що хоч тут віділлють того варива. Але надії кришилися, як від ножа вправного кухаря. Накладали все більше і більше, стільки, скільки я витримати не в силах.

 Як тільки міг я посипав страву, що готувалася в мені, різноманітними приправами, але вони розчинялися в купі мотлоху непотрібних інгредієнтів.

 З часом я зрозумів, що час накриватися кришкою, але від цього стало ще гірше… Я парував, кипів, гримів кришкою, як скажений…

 Ось побачите, одного дня все з каструлі википить, вибухне гейзером, вистрілить вулканом, обіллє плиту та обпече вас усіх з ніг до голови… Це станеться…Але хто мене чує? Я ж каструля. Для вас я просто каструля…

Кирило Поліщук