FEMEN, в принципе, не отличается от многих других партий (общественных организаций,движений, тусовок - нужное подчеркнуть)Украины... Кто-то трясет сиськами, кто-то - Бандерой или Тимошенко, только Партии регионов уже нечем, и поэтому она молча загребает.


                           



  Mike911

"Донбасс порожняк не гонит..." - известная фраза, вылетевшая из уст нашего Президента и понравившаяся, я уверен, многим проголосовавшим за Януковича людям, сегодня звучит по-иному. Ведь с каждым днем политику, забравшемуся на вершину выстроенной им же вертикали власти, все сложнее спихивать невыполненные обещания на "козлов, которые вечно мешают жить".

Привычка обещать народу все подряд - это плохо для имиджа "реформатора", тем более с учетом того, что с каждым днем лозунги "почую кожного", "покращення вже сьогодні" приобретают оттенок издевательства над поверившими в них людьми (а проголосовало за Януковича немало, это надо признать)

"Наглость, граничащая с идиотизмом" - вот какая мысль появляется у меня чуть ли не после каждого выступления наших высших чиновников...

Новый пример:

Не так давно, приехав во Львов открыть пустой стадион, "послідовний" Янукович в обычном для него духе полного непонимания о чем идет речь и тупыми понтами в стиле "дарю шубу с барского плеча" заявил, что вопрос о том, как назвать аэропорт, должна решать местная власть.
"Решение будет принимать местная власть. По украинским законам, как решит, так и будет", - сказал Президент.

И опять выводы неутешительные: или гарант Конституции не разбирается в вопросах, о которых говорит, или врет.

Ему отвечает неизвестный клерк из пресс-службы Министерства инфраструктуры, который, по сообщению Интерфакса, объяснил:
"Решение о присвоении государственному предприятию "Международный аэропорт "Львов" чьего-либо имени принимается на уровне правительства... Городской совет выходит с инициативой на Министерство инфраструктуры. В свою очередь, мы выходим с данной инициативой на Кабинет министров. Поскольку Львовский аэропорт - государственный объект, решение принимается распоряжением правительства"

Вот так. Местная власть по украинским законам решить не может.

                                                       А к какому выводу склоняетесь вы?


                           



© Mike911

В селе Райлив Стрыйского района Львовской области появилась улица Воинов батальона «Нахтигаль». Ранее она именовалась улицей Мира. Решение о переименовании принял Нежухивский сельсовет (которому административно подчинено село Райлив). Инициатором переименования выступил депутат районного совета от «Свободы» Марьян Берездецкий, позже заявивший, что «депутаты сделали это с целью почтения памяти всех воинских формирований, которые были причастны к борьбе за независимость Украины».

Теперь Генпрокуратура Украины займется улицей «Нахтигаля».

А тем временем 12 октября Высший административный суд Украины поставил «окончательную процессуальную точку» в резонансных делах по признанию незаконными Указов Президента Украины Виктора Ющенко о присвоении звания Герой Украины Роману Шухевичу (1907-1950) - главнокомандующему Украинской повстанческой армией (УПА) и Степану Бандере (1909-1959) – лидеру Организации украинских националистов.

Об этом корреспонденту «ОстроВа» сообщил донецкий адвокат Владимир Оленцевич.

По словам адвоката, 12 октября ему в ходе судебного заседания в Высшем административном суде Украины было официально сообщено, что коллегия судей Высшего административного суда Украины своими определениями отказала в допуске к производству Верховного Суда Украины заявлений (среди авторов заявлений был и экс-президент Украины В. Ющенко) о пересмотре двух определений Высшего админстративного суда Украины от 2 августа 2011 г., которыми были оставлены без изменений постановление Донецкого апелляционного административного суда от 21 апреля 2010 г., постановление Донецкого окружного административного суда от 2 апреля 2010 г. и определение Донецкого апелляционного административного суда от 23 июня 2010 г., касающиеся «героизации» Р. Шухевича и С. Бандеры.

«Теперь можно смело говорить о полном отсутствии каких–либо процессуальных возможностей в законодательстве Украины для отмены судебных решений о незаконности Указов Президента Украины Виктора Ющенко о присвоении звания Герой Украины Роману Щухевичу и Степану Бандере», - прокомментировал решение Высшего админсуда адвокат В. Оленцевич.

С этого места подробнее

14 жовтня я останні роки проводжу коло пам'ятника Степану Бандері у Львові, що збираюсь зробити і цього разу. Спершу приходив просто з державним прапором і стояв, розмовляв з тими, хто підходив і переконався, що варто тримати коло себе літературу про ОУН, УПА, лідерів руху націоналістів, а тому з того часу беру книжки.
Цього року в мене якраз вийшла гарна книга "Роман Шухевич: з минулого в сучасне", що є своєрідною фіксацією інтернет-дискусії щодо цієї видатної особи з нагоди ювілею 100-річчя від народження - отож зроблю на свято Покрови і УПА своєрідну презентацію.
Бажаю всім гарного святкового настрою і бути гордим, що ми нащадки таких героїв!




15 жовтня буде 52 роки від дня загибелі Провідника і Героя України Степана Бандери, прах якого ще на далекій чужині, але душею він завжди з нами

 
 

Сьогодні півроку нашому співтовариству!

Я вітаю Вас, шановні друзі. Це навіть не ДАТА. Але це вже той ВІК, коли у нас прорізаються ЗУБИ,
ми вже намагаємось підвестися самостійно на ноги. Ще пара-трійка місяців…… і НАС ВАЖКО БУДЕ
СТРИМАТИ!
ВДЯЧНА Вам за Вашу сталу ПАТРІОТИЧНУ ПОЗИЦІЮ! МИ, Українці, у своїй
рідній хаті НЕ МОЖЕМО І НЕ МАЄМО ПРАВА БУТИ В ОПОЗИЦІЇ! Це нинішня влада ПЕРЕБРІХУЄ
РЕАЛЬНИЙ СТАН РЕЧЕЙ! Це вони вважають, що продовжують нами керувати. Але
насправді нічого вони не вирішують! ВАРТО підійти до Верховної ради ГРОМАДІ, як
вони починають зривати з себе депутатські значки і тікати крізь задні виходи.

Вони ПЕРЕЛЯКАНІ! Вони відчувають свій кінець! Отже, ЩЕ НЕ ВМЕРЛА Україна!!! Героям СЛАВА!

Ще раз всіх вітаю і пропоную текст пісні групи «Мертвий півень».

А я гуляю по москві,
І бачу пам'ятник Бандері
Величний тризуб на Кремлі,
І синьо-жовтий стяг в оселі.
Величний пам'ятник Донцову,
Петрівка вже стоїть без грат,
Повсюди чути нашу мову,
І люблять всі мій автомат.
Повсюди гарні краєвиди,
На дротах москалі висять,
І я крокую без огиди,
У ГЕТО, де жиди кричать.
Нема вже в світі комуністів,
Нема ляхів і москалів,
Немає негрів шовіністів,
І всяких путінів -- козлів.
Нема вже в світі Мавзолею,
Оздоби вже на Соловках,
Спалили леніна, тварюку,
А кучма з'їв його весь прах.
Яскраво світить ясне сонце,
І машінгвер мій у руці,
Червоно-чорний у віконці,
І я щасливий у москві.

30 червня   Україна відзначає 70-десяту річницю  з дня, коли Українськими Національними Зборами  в окупованому Львові  було проголошено  Акт відновлення Української Держави. 100 представників зо всієї України  разом з представником УГКЦ Йосифом Сліпим дали зрозуміти  окупаційній владі  СРСР та  Німеччині, що    Україна – це незалежна та суверенна держава, що будь-яка окупаційна влада є ворогом для України. Звістка про відновлення української державності  пішла по всій території України, але лише через 50 років Україна  здобула незалежність і  стала суверенною країною. І хоча проголошений Акт на тлі масових  репресій українського населення, які прокотилися протягом останніх 10-ти років по всій території України , був лояльним для  Німеччини на той момент, відразу після його проголошення вже 5 липня 1941 року почалися розстріли  та арешти учасників зборів. Акт відновлення Української Держави   є для України віковічним документом, історичною квінтесенцією  української національної ідеї, -   відтворення вільної та незалежної України.   Українці навіть  в  тяжкі  часи подвійної окупації  не полишали думок  про  українську державність, а проголошений акт   дає розуміння  всіх історичних подій  доби окупації в Україні. Сьогодні  Україну не можна назвати до кінця незалежною та суверенною країною, враховуючи численні економічні, соціокультурні, геополітичні та зовнішні чинники.  Українець є наймитом в своїй державі, а Україна  поступово втрачає свою державність завдяки  своїм власним окупантам, а не московським і не гітлерівським.  Не тільки в цей день 30 червня, а і завжди ми повинні  здобувати  та плекати  державність України, перемагати свого внутрішнього раба, обставини і не забувати, що в Україні при владі перебуває  олігархічно-компрадорський режим, який   заслуговує тільки на шибеницю. Чи мають сьогодні українці  вільну, незалежну та суверенну українську державу?  Чи можемо ми пишатись своєю країною, так, як ми того хочемо? В 1941 році було зрозуміло, хто є ворогом, від кого потрібно боронити України.  В 2011 році  українці повинні боротись самі з собою,  бо  саме ми  дозволили занапастити свою державу, саме  наша байдужість  призвела до того, що нами кермують лихварі та заброди.  Український Віртуальний Опір закликає  відзначити цей день  30 червня народженням в собі справжнього українця вільного та небайдужого до своєї країни. Українцям  – славу і волю! Ворогам – знеславлення і вигнання! Слава Україні! Героям Слава!

В дискуссиях нередко можно услышать мнение, дескать, "УПА осуждена нюрнбергским трибуналом", а попытки ее героизации, дескать, являются "попыткой пересмотра итогов Второй Мировой". В ответ можно услышать, что "в решении нюрнбергского трибунала ОУН-УПА не упоминается".

На самом деле ситуация обстоит несколько иначе.

В материалах нюрнбергского процесса упоминания о Бандере имеются. В частности, это документ 014-USSR - секретный циркуляр по айнзацгруппе С-5, датированный 25 ноября 1941 года. В нем констатировалось как достоверно установленный факт, что "движение Бандеры" (ОУН(б)) готовит антинемецкое восстание на оккупированных территориях с целью создания
независимого украинского государства. В связи с этим айнзацгруппе gредписывалось всех выявленных бандеровцев после тщательного допроса расстреливать, а протоколы допросов немедленно отправлять начальству.

Это доказательство, представленное трибуналу советскими прокурорами, свидетельствует, что бандеровцы были жертвами еще одного преступления нацистов: внесудебных расправ по признаку принадлежности к политической организации.

Ноябрь 1941 года - тяжелейший период войны. После разгрома советских войск под Вязьмой немцы продолжают наступление на Москву, советское правительство эвакуируется в Куйбышев. В это время бойцы батальонов "Нахтигаль" и
"Роланд", узнавшие об аресте Бандеры и его соратников, отказываются выполнять приказы немецкого командования, а Главное управление имперской безопасности начинает смертельную борьбу против бандеровцев, которые несомненно готовят антинемецкое восстание.

Еще один документ - отчет СД о событиях в Украине, датированный 23 октября 1942 года. Немцы стоят на подступах к Сталинграду, нацистские флаги развеваются над обоими вершинами Эльбруса, а в Главное управление имперской безопасности поступает секретный доклад: "Организация Бандеры заняла явно враждебную позицию по отношению к Германии и предпринимает все меры, вплоть до вооруженной борьбы, к восстановлению независимости Украины".


Таким образом, обвинение Бандеры и бандеровской ОУН в коллаборации с нацистами - это самая что ни на есть попытка пересмотра результатов Нюрнбергского процесса.

Да, несомненно, перед войной украинские националисты имели контакты с Германией, в частности - с военной разведкой (Абвером). Несомненно, немцы планировали использовать ОУН в своих интересах. Точно также бандеровцы собирались
использовать немцев в своих - несколько других - целях, и добились в этом больших успехов. Сотрудничество с немцами прекратилось сразу после провозглашения Акта восстановления украинского государства 30 июня 1941 во Львове: уже в июле "агент Серый" (так значился Бандера в документах Абвера) оказался под домашним арестом, а затем - в лагере Заксенхаузен. Между Рейхом и воссозданным украинским государством фактически началась война, о которой и свидетельствуют документы Нюрнбергского процесса.

Нелишне отметить, что решением Нюрнбергского трибунала Абвер, в отличие от СД, не был признан преступной организацией, а Вильгельм Канарис, который лично вел переговоры с лидерами украинских националистов, за организацию покушения на Гитлера был повешен 9 апреля 1945 года - за месяц до Дня Победы.


http://dibrov-s.livejournal.com/167597.html

Створені й таємно підготовлені напередодні радянсько-німецької війни похідні групи ОУН Степана Бандери поступово проникали на Україну слідом за німецькими військами. Формування та перекидання на схід так званих "похідних груп ОУН" відбувалося без будь-яких істотних перешкод з боку німецьких окупаційних органів та спецслужб. Вони були розділені на 3 великі групи: "Центр", "Північ", "Південь". Завданням було організувати українську владу, прищепити народові віру у власні сили й перемогу, політична активізація всіх сил міста і села, охоплення промислових центрів своєю пропагандою.

Похідна група ОУН "Південь" під проводом З.Матли повинна була охопити своїми діями південні області України з центром у Дніпропетровську. Спочатку вона налічувала 1000 членів, поділялася на 6груп, які повинні були охопити Одесу, Запоріжжя, Кривий Ріг, Миколаїв, Херсон, Дніпропетровськ.

У кінці серпня 1941 р., після окупації Дніпропетровська німцями, там розташувався провід Південноукраїнських земель (ПвУЗ). У вересні під керівництвом Святослава Вовка (З.Матли) відбулася перша нарада проводу, де вирішено закінчити діяльність похідних груп у Південній Україні й перейти до створення підпільної організації.

Перед майбутньою підпільною організацією були поставлені такі завдання: провести широку роз’яснювальну роботу серед українського населення з метою вилучення їх з-під впливу більшовиків. Ця робота повинна мати політично-пропагандистський характер. Також організувати акції на захист народних мас від терору окупантів.

Треба було налагодити зв’язок окремих частин з головним проводом ОУН. Він забезпечувався групою "роверистів" (велосипедистів). Також були організовані охоронний відділ і служба безпеки. Дніпропетровська область була поділена проводом ПвУЗ на округи. Вони, в свою чергу, поділялися на райони. Далі ОУН-Бандери (ОУН-Б) почала створювати органи місцевого самоврядування. Головою обласної адміністрації стає Б.Олійниченко, його заступником В.Регей - члени ОУН. Створення цієї адміністрації відбувалося за згодою військового командування Дніпропетровська, яке очолив фон Альберті.

ОУН багато уваги приділяла залученню молоді. Наприклад, у Нижньодніпровську діяла націоналістична молодіжна організація, що ставила собі таку мету.

Коли німці обмежили легальну діяльність ПвУЗ ОУН, вона почала використовувати інші способи пропаганди - листівки. Це був один із найпоширеніших засобів підпільної роботи ОУН. У переважній більшості бандерівські листівки мали антирадянське спрямування, але великого значення приділялося й антинімецькій пропаганді. Так, наприклад, у 1942 р. під час відправлення молоді на роботу до Німеччини були поширені листівки такого змісту: "Молодь України, ми страждали 24 роки від комуністів та євреїв, а зараз потрапили під чобіт Гітлера, не треба їхати до Німеччини..."

Проте ідеологія ОУН-Б на початку війни була орієнтована в основному на радикально настроєну галицьку молодь, вона не відповідала інтересам навіть прихильної до українського націоналізму частини населення Східної України.

Однак, завдяки дискусії, яка була організована З.Матлою і Ю.Лемешем і проведена серед частини населення Дніпропетровської області, були переосмислені поставлені раніше завдання. З’явилася нова національна програма українського націоналізму, яка була викладена в документах: "Постанови III Надзвичайного Великого Збору ОУН" (серпень 1943), "Платформа й устрій Української Головної Визвольної Ради" (липень 1944). Нова ідеологія ґрунтувалася на загальнолюдських свободах і правах людини.

Така активна діяльність не могла не розлютити німців. 16 вересня 1941 р. вони провели перші арешти членів похідних груп ОУН-Б в нашому місті. Через тотальні репресії в Дніпропетровську осередок проводу ПвУЗ пересувається з центру міста на його передмістя, а пізніше до Кривого Рогу. З Кривого Рогу розконспірованого З.Матлу переправляють до Одеси. В результаті фашистського терору оунівське підпілля зазнало величезних втрат. Переважна більшість членів похідних груп ОУН першої хвилі були розстріляні або кинуті в концтабори.

За час свого існування на Дніпропетровщині ОУН не вдалося досягти широкої підтримки населення. Через це організація змушена була обмежитися пропагандистською діяльністю і не чинити збройного опору ворогу. Головним же досягненням і результатом діяльності ОУН-Б на ПвУЗ стали зміни в самій ОУН-Б, в її ідеології. З регіональної й екстремістської організації ОУН-Б перетворитися на загальноукраїнську політичну силу. Вступивши у відкриту війну з більшовицькою і німецькою владою, ОУН-Б була приречена на поразку, бо зробила ставку на боротьбу з обома тоталітарними системами.

 Официальный веб-портал Днепропетровского городского совета

Наша внутрішньо-політична праця скерована на те, щоб дослівно охопити весь загал громадянства, щоб дійти до кожного українця, як причетного, так і непричетного до загального громадського життя, однаково – в рамцях того життя, чи поза ними, і незалежно від них. Найважливіша справа – здобути безпосередній вплив, включити у нашу боротьбу найбільшу і найвартіснішу їх частину. Тому за об'єкт своєї політичної праці беремо всю народню масу. Для нас вона важлива з таких міркувань: по-перше, маса – це збірнота одиниць. Для того, щоб впливати на найбільшу кількість українців одночасно, охоплюємо своїм впливом всю масу. В ній живуть і з неї виростають найцінніші своєю ідейністю, бойовістю і здібностями одиниці тоді, як відповідна акція їх розбудить, дасть їм нагоду і відкриє дорогу, щоб вони виявили себе. Багато таких високоцінних людей живе, можна б сказати, у глухій гущі маси, але про їхні здібності і цінні для політичної праці прикмети не знають ані вони самі, ані ніхто інший. Треба піти в найгустішу масу, на саме дно, щоб до них дійти, і треба відповідної акції, щоб їх покликати. По-друге – нам треба опанувати своїми ідеями, боротьбою і відповідними акціями теж саму масу, як збірну одиницю. Треба втягнути її у політичну дію. Бо вона дає політичному рухові та організації широке опертя. Масовість же надає революційній боротьбі та кожній політичній дії велику розгінну силу та помножує її кількість. У нашій боротьбі маса – це важливий фактор, як збірнота одиниць, її приєднуємо і гуртуємо. І навпаки, з допомогою одиниць охоплюємо й опановуємо масу. Йдемо цими обома шляхами одночасно, а одна праця підсилює другу. Насамперед ми повинні докладно пізнати кожне середовище, серед якого думаємо вести політичну роботу. Не вистачить знати загально характер і прикмети елементів, що в ньому гуртуються, чи загальну психологію маси. Треба вивчати кожне конкретне середовище, зокрема треба пізнати його особливі прикмети. Очевидно, все це приходиться робити вже під час самої діяльности, бо на довгі вступні спостереження і дослідження перед приступленням до праці ми, в нинішніх обставинах, не можемо собі позволити. Пізнати середовище – значить пізнати пересічний його тип, його окремі вияви, відхилення від пересічного, різного роду особливості. Треба пізнати і збагнути людей, спосіб їхнього думання, сприймання і реагування на ті чи інші явища, знати, чим вони живуть, як і що переживають, як ставляться до різних явищ. Насамперед треба поцікавитися їхнім матеріяльним станом, умовами побуту, життя, праці, можливостями влаштувати і поліпшити їхнє життя, їхні умови, потреби і бажання. Для того треба нашим членам входити в життя мас, в усі його вияви. Шукати різних зустрічей з людьми та цікавитися якнайбільшою кількістю їхніх справ. Для того, щоб могти і вміти повести успішну працю для опанування широких мас, треба брати їх такими, якими вони є в дійсності, це значить, також з усіма їхніми хибами і недомаганнями. Підходячи до мас, не слід розраховувати тільки на високовартісні чи вже вироблені елементи і тільки такими займатися, а на інших махнути рукою. При всіх акціях, які розраховані на ширші маси, конечним є пристосовувати свою тактику і цілий підхід до рівня пересічного громадянина, до його зацікавлень, способу думання та його здібностей і готовости йти шляхом політичної боротьби та відповісти вимогам, що їх вона ставить. Тож тактика політичної праці серед широких мас мусить бути нескладна і в кожному відношенні пристосована до політичного рівня даного середовища. Такі вимоги ставить само життя і без цього політична праця, наставлена на широкі маси, є безуспішна, особливо спочатку Якщо б ми переставили всю свою працю на масові рейки, тоді у висліді понизився б її рівень. Але цього не думаємо робити. Подібно, як досі, так і надалі нам треба продовжувати ті всі роди й форми нашої дільности, які розраховані на кращі, передові елементи. Роботу, що має активізувати, притягати, гуртувати, вирощувати й заправляти найкращі передові одиниці з маси, мусимо далі посилювати і не може бути й мови про те, щоб її занедбувати або припинити. Ідеться про поширення нашої діяльности, а не про переставлення її на інші рейки. Маємо зактивізувати й скріпити політичну роботу, призначену для широких мас, не послаблюючи праці, розрахованої на передові, провідні елементи. Ведемо свою внутрішньо-політичну працю кількома шляхами одночасно. Чим вищі вимоги ставимо до середовища, тим вищий політичний рівень даної праці та одночасно тим вужчі її рамці і тим вужчі охоплювані ними кола. Навпаки, чим ширші кола охоплює політична акція, і чим нижчий пересічно рівень її учасників, тим простіший характер даної політичної роботи. Коли масову політичну працю ми пристосовуємо до характеру і рівня широких мас, то робимо це тільки з тактичних міркувань. Насамперед – зміст завжди остається незмінний, міняються лише зовнішні форми й практична постановка роботи. Але і в цьому відношенні не думаємо постійно пристосовуватися до рівня мас. Як тільки в певному середовищі здобудемо ґрунт під ногами, зразу ж починаємо формувати ці маси, підтягаючи їх на вищий рівень та, крок за кроком, починаємо вести їх до цілі. Маючи вплив на масу, починаємо нею кермувати і з стану маси, до якої спочатку нам треба було пристосовувати свою тактику, переводимо її до ролі свідомого, виробленого й активного чинника в нашій політичній боротьбі. При першому погляді на цю справу може здаватися, що за недостатньої кількости людей на цих теренах не зможемо цього робити серед передових елементів, тобто, що будемо примушені братись за одну або за другу працю. Та в дійсності так не мусить бути. Робота широкого, масового характеру, вироблення відповідної методики праці, створення потрібної організаційної апаратури, вишукування правильних шляхів і надання потрібної розгінної сили – все це вимагає спочатку великого вкладу енергії та відставлення поважної кількости людей до праці. Але для продовжування і дальшого поглиблення праці не треба додавати нових сил, навіть не конечно залишати зайнятих на початку. Бо вже в скорому часі початковий вклад сил буде оплачуватися припливом нових розбуджених до активности, сил. У висліді активної праці серед широких мас, до нашої диспозиції стане багато нових людей. Їм можна буде великою мірою доручити менш складні політичні завдання і відтяжити людей з більшим політичним виробленням, дуже потрібних нам сьогодні для відповідальнішої політичної дії. Діяльність серед мас значною мірою вестимуть далі ті нові люди, які виявляться і прийдуть до нас. У висліді активізації мас та здобуття серед них впливу, будемо мати тривкішу й сильнішу позицію у багатьох ділянках громадського життя. Тому, що зміст праці серед широких мас не є інший від змісту нашої політичної праці, яку ми досі вели серед вужчих кіл, доводиться тільки вибрати для неї відповідну форму. Головне завдання – це устійнення змісту, сама ж популяризація готового не важка і не вимагає багато праці. У сучасний момент ми розпоряджаємо таким великим політичним капіталом, що масовою політичною роботою не зменшимо його, а навпаки, збільшимо. Пам'ятаймо далі, що наша боротьба проти гітлерівської Німеччини тепер має велике значення, а з часом буде його втрачати. Якщо цього тепер не використаємо, то з таким трудом здобутий політичний капітал великою мірою розтратимо. Отже, якщо ми не охопимо мас, то вони частинно підуть не з нами, чи частинно навіть проти нас та великою мірою здеморалізуються. А ми потребуємо мас у нашій політичній боротьбі, в тому теж і мас еміґраційних. Ця маловідома стаття Степана Бандери була надрукована під псевдонімом С. Сірий у 1946 році та відкрила собою цикл статей Провідника ОУН (б) у виданні «Визвольна Політика». Стаття є надзвичайно актуальною в двох аспектах – історичному та практичному, оскільки дає низку практичних вказівок щодо роботи з людьми. Стаття додає нових штрихів до портрету С. Бандери, який навіть в описах багатьох його нинішніх прихильників виглядає як мужній, ідейний, патріотичний, але нетолерантний до тих, хто не сповідує націоналістичної ідеології, фанатик, зациклений на праведній ненависті. Саме цього образу дотримуються багато тих, хто сьогодні в Україні називає себе бандерівцями (при цьому дехто з них взяв для своїх організацій емблему та ідеологію нацистів, проти який створена бандерівською ОУН Українська повстанська армія вела збройну боротьбу), а тому показушно вимахують червоно-чорними прапорами та крикливо вип’ячують націоналістичні гасла на акціях іншої спрямованості, де головними мають бути інші речі, та в регіонах чи в середовищах, де ці гасла й кольори не розуміють і не сприймають (ці псевдонаціоналісти також видають за націоналістичні власні новітні, часто відверто нацистські ще й закордонного походження, гасла і терміни, яких ні Бандера, ні бандерівці не вживали). Стаття «Значення широких мас та їх охоплення» показує, що Степан Бандера не був вузькочолим, затиснутим вузькими рамками фанатиком, а, навпаки, адекватно сприймав реальність і був не лише гарним пропагандистом, але й аналітиком, що виробляв ефективний підхід до роботи з людьми, розуміючи, що люди, які не є у своїх поглядах націоналістами чи й взагалі патріотами, не належать через це до ворогів, і що з ними треба працювати іншим чином, ніж з однодумцями, яких достатньо просто мотивувати. Стаття є гарним прикладом, як саме має працювати з народом справжній націоналіст, а не розцяцькований червоно-чорною символікою блазень, якщо справді прагне принести користь Україні, а не егоїстично заявити, що він – особливий.