як ви заробляєте гроші на життя?

ЛИСТ ГОЛОВИ ОБЛДЕРЖАДМІНІСТРАЦІЇ ВАЛЕРІЯ АСАДЧЕВА МІСЬКОМУ ГОЛОВІ ПОЛТАВИ АНДРІЮ МАТКОВСЬКОМУ

Шановний Андрію Всеволодовичу!

Обласна державна адміністрація надає відповідь на відкритий лист щодо ситуації, яка склалася навколо спорудження пам’ятника гетьману України Івану Мазепі на Соборному майдані м. Полтави.

1. Функції замовника будівництва визначені на підставі листа Полтавського обласного об’єднання Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Т.Г.Шевченка (лист від 25.06.2009 №37) та угоди про надання благодійної допомоги для фінансування робіт по будівництву пам’ятника між цією організацією та управлінням капітального будівництва Полтавської обласної державної адміністрації від 08.07.2009 №03-83. Вказана організація є також офіційним інвестором з будівництва пам’ятника гетьману України Івану Мазепі на Соборному майдані м. Полтави, будівництво якого проводиться за спонсорські кошти (лист від 25.06.2009 №38). Таким чином, фінансово-економічне обґрунтування вартості спорудження пам’ятника та інформація про джерела фінансування були своєчасно надані разом з проектною документацією на погодження до управління з питань містобудування та архітектури виконкому Полтавської міської ради.

2. На виконання вимог архітектурно-проектувального завдання від 31.12.2008 № 340 та у відповідності до Указу Президента України від 09.10.2007 №955/2007 «Про відзначення 300-річчя подій, пов’язаних з воєнно-політичним виступом гетьмана України Івана Мазепи та укладенням українсько-шведського союзу», враховуючи вимоги Державної служби з питань національної культурної спадщини, художньо-пластичне вирішення скульптури та п’єдесталу було розглянуте на засіданні художньої ради Національної Спілки художників України 15 травня 2009 року у м. Києві із залученням представників експертної ради Міністерства культури України.
Представники міської художньої ради були офіційно запрошені на це засідання головою Полтавського обласного об’єднання Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Т.Г.Шевченка, Народним депутатом України М.Г. Кульчинським (лист від 13.05.2009 №17). На жаль, це запрошення було проігнороване.
У результаті засідання художньої ради Національної Спілки художників України скульптурну модель пам’ятника гетьману України Івану Мазепі схвалено та рекомендовано для подальшого виливу у бронзі. Саме цей проект згідно з рішенням журі всеукраїнського відкритого конкурсу пам’ятника гетьману України Івану Мазепі, оголошеного Полтавською міською радою ще у 2007 році, було визнано переможцем. Тому незрозумілою є позиція художньої ради міськвиконкому щодо зауважень до власного затвердженого рішення.

3. У проектній документації враховані всі вимоги архітектурно-планувального завдання від 31.12.2008 №340. Проводилося виїзне засідання архітектурно-містобудівної ради міста з залученням представників облдержадміністрації та громадськості. При розгляді були чітко визначені місце розташування та габаритні розміри пам’ятника, що підтверджується протоколом за від 04.12.2008 № Пр-/3-03/31 та відповідною схемою, які погоджені головним архітектором м.Полтави В.М.Вадімовим.

Враховуючи вищенаведене, повідомляємо Вам, що проектно-кошторисна документація розроблена в повному обсязі й наразі з незрозумілих причин не погоджена тільки головним архітектором м. Полтави В.М. Вадімовим. Прошу сприяти прискоренню процесу погодження.

З повагою

Голова обласної
державної адміністрації В.М. Асадчев

Джерело: http://www.adm-pl.gov.ua/main/news2/detail/2332.htm

Ознайомитися з вищезгаданим Відкритим листом міського голови Полтави можна тут: http://rada-poltava.gov.ua/useful/50749443/

"Майдан".

Сьогодні у Києві відбудеться благодійний аукціон, кошти від якого направлять на спорудження пам'ятника гетьману Мазепі у Полтаві. Свої роботи виставлять полтавські і київські художники. На території Софії Київської на продаж виставлять полотна Івана Марчука, Матвія Вайсберга, Павла Волика, Ігоря Єлісєєва, Сергія Гнойового, Віктора Кириченка, Юрія Соломка, Юрія Самойленка, Віктора Трохимця-Милютіна, Марини Рожнятівської. Покупці картин будуть увічнені на спеціальних гранітних плитах поблизу майбутнього пам'ятника. Безпосередньо перед аукціоном заплановано виступ відомого кобзаря Тараса Компаніченка.

За словами голови полтавського обласного об’єднання товариства «Просвіта», народного депутата–«нашоукраїнця» Миколи Кульчинського, загалом на пам’ятник потрібно 1 млн. 824 тис. Гранітний постамент, який роблять у Капустянському кар’єрі, коштує 650 тисяч — він уже фактично готовий. Сам пам’ятник, тобто бронзова скульптура (вона буде повністю відлита вже за тиждень) — 774 тисячі, авторська група — два скульптори й архітектор — бере 400 тисяч.

"Новини Полтавщини".

ЩО НАС ГУБИТЬ?
або чому нас не читають?

Мушу визнати – заголовок цього дослідження я запозичив у злочинного світу. Серед побутових злочинців СССР мали поширення так звані наколки – виколоті на тілі малюнки. Одна з таких наколок мала назву “Що нас губить?”. Під цим питанням на шкірі виколювано три речі: пляшку горілки, віяло з кількох гральних карт та жіночу голівку. Тобто три речі були причиною злочинности: алкоголь, азартні ігри та плотська насолода.

Шукати причин своєї недолі варто не лише “вічним студентам” тюрем, а й усім, хто має проблеми з долею. Візьмім питання українського письменства. Чому воно не має читачів? Беру щойно виданий український роман. Читаю. Не можу відірватися. Так гостроцікаво скомпановано події й факти, що поки не перегорнеш останньої сторінки, не випускаєш книжки з рук.

Прочитав і глянув на тираж: тираж 1.000 примірників. І це на 40 мільйонів українців? Та це ж крапля в морі! У чім причина?

Становище з українським письменством не може не викликати у щирих шанувальників українського слова питання: у чому річ, де корінь зла? Чому мова нашого письменства не приваблює читачів?

Щоб відповісти на це питання, звернімось до текстів, оприлюднених у книжках, журналах, квартальниках, альманахах і проаналізуймо їх під оглядом здобутків і втрат у цих текстах нашої милозвучної мови, що лягла в основу низки інших мов, а сама, як бачимо, занепадає. Такий аналіз підкаже нам, де корінь зла.

Проглянувши один такий квартальник, я цікавився, якою мовою його зроблено, і що саме в цій мові несе в собі зерна занепаду. Цей огляд показав, що в мові оглянутих текстів присутня така невластива українцям лексика:
1. Лексика, успадкована від лінгцоциду під зорями Кремля
2. Лексика, породжена незнанням мови
3. Невдала лексика минулого
4. Гіперпуризм
5. Брак словотворчого хисту
6. Відверте мавпування
7. Сліпа віра лінгвоцидним словникам
8. Ребуси від захоплення сюжетом
9. Норми “геніїв”
10. Незнання живої мови і живих зворотів
11. Схильність до газетної мови
12. Конфлікти з граматикою
13. Невідредагованість тексту автором
14. Незнання класики
15. Мавпування імперських стилів
16. Відсутність мовної редактури.

Розгляньмо кожну з цих точок окремо.

1. Спадщина лінгвоциду під зорями Кремля
Українська мова приваблювала читачів минулого своєю унікальністю. Українській мові був властивий свій оригінальний стиль вислову, відмінний від канцелярсько-бюрократичних “високих” офіційних стилів. Саме стиль українських творів, почавши від Котляревського, був тим магнетом, який притягав читачів.

Але що далі від Котляревського, то український стиль ставав збиватися на копіювання інших мов. Це мавпування робило із своєрідного мовного явища – української мови - мову-копію інших мов. Якщо Шевченко звертався у своїх творах до земляків, то пізніші автори, йдучи за “батьками“ нації, пишуть свої твори для співвітчизників. Ця нова якість української мови зменшила зацікавленість українськими творами читачів. Співвітчизників, товаровиробників тощо вони мають і в мові Леніна-Брежнева.

Свого апогею копіювання інших мов досягло в СССР. Влада припинила самостійний розвиток української мови, терором і репресіями змусивши українців забувати свою питому лексику, а натомість послуговуватися російською. Така практика ще більше позбавила нашу мову своїх неповторних рис. На ділі, між російським та українським стилем розповіді не стало різниці. Розповіджене нашою мовою було так само сухе й стандартне, як і російське. Відпала зацікавленість українським стилем і українськими творами в читачів. Заходами влади спотворено лексику, граматику, правопис. Читати українські твори стало нецікаво. І попит на українську книжку впав. Проголошення незалежности України нічого не змінило. Не відроджено ні український стиль, ні українську лексику, ні граматику, ні правопис. І проаналізовані тексти підтвердили цей стан.
Заарештований чи заарештовано?
Читаю в аналізованих текстах: “...він... завдання виконав: яхта заарештована”.
Це написано не по-українськи, а по-російськи: “яхта арестована”.

Українці в такій оказії вживали безособовий пасив:
“От її [березу] зрубано,... хреста важенного обтесано, та на двох паровицях привезено і укопано”.

Цю нашу мовну особливість в СССР оголошено націоналістичною і заборонено. І цим унезграблено нашу мову. Замість легких форм

Обід видано,
Яхту заарештовано,
нам належало казати

Обід був виданий,
Яхта була заарештована.
І довше, і незграбно, і непривабливо. Саме те, чого й хотіла влада – упослідити і зробити нашу мову нездатною приваблювати мовців.
Яйцюватий чи яйцеподібний?
Той таки автор пише: “Яйцеподібна приплющена голова...”.
Форми

клиноподібний
серцеподібний
змієподібний тощо –
форми прищеплені лінгвоцидом. Назвім їх форми Щ. Українці наведені поняття віддавали простіше:

клинкуватий
серцюватий
зміюватий.
Але цієї моделі не знали росіяни. Тому нам “приписано” вживати тільки форми Щ.

Наслідок? Мову унезграбнено.
Розсовувати чи розсувати?
Витягувати, притягувати чи витягати, притягати?

У того ж автора: “Розсовувала руками трави...”

Нащо така довга форма розсовувати, коли ми кажемо коротко

розсувати?
Така була тенденція в СССР – зближувати мови. Тобто, хай гірше, аби ближче до російської мови. Так само нас змушували казати витягувати, притягувати замість коротких форм

притягати
витягати.
І згаданий автор іде за цим примусом: “Дами витягували шиї...”. А вже інший автор підпрягається й собі:

“Це... притягує до себе душу поета”.

Дружний чи дружній?
Аналізую далі: “...череда їх недружна”.

Чому недружна, а не недружня? Ми говоримо

дружній
мужній
заможній –
це та м’якість вимови, що робить нашу мову мелодійною, а нас всупереч мелодійності змушують казати дружний, заможний, тобто руйнують мелодійність, щоб звучало немелодійно, але по-російськи.
Зворотний чи зворотній?
Так само ми говоримо

природній
зворотній,
а нас змушують казати й писати природний, зворотний, щоб не було“различия”. І в аналізованих текстах саме така московська вимова:

“Олені...почали повертатись у зворотний бік.”


* * *
Що ж ми бачимо?

Мова аналізованих текстів своїм додержанням лінгвоцидних рис, запроваджених в СССР, аж ніяк не сприяє читацькій зацікавленості. Вилучаючи з мовного простору України питомі українські риси, антинародня влада хотіла прищепити населенню нехіть до своєї рідної мови. І цього вона досягла. Затим що українські книжки, написано не українською мовою, а суржиком, вони перестали цікавити українських читачів.

І наслідок, як кажуть, перед очима: тиражі українських книг мізерні.

Святослав Караванський, Майдан.

У січні 2001 року до Верховної Ради України надійшов законопроект «Про великий Державний герб України» (реєстр. No5274-1). Документом пропонується затвердити великий Державний герб України який є зображенням на синьому щиті золотого Знаку Княжої Держави Володимира Великого (малого Державного герба України); над щитом — відтворення великокняжого вінця і синьо-золотого шатра. По обидва боки щита від щита зображено щитотримачів: справа — золотого лева, зліва — козака з мушкетом. Під щитом — стрічка, що поєднує національні кольори, — синій та жовтий; під стрічкою — золоті колоски пшениці, скріплені кетягом калини.

У відповідь на комуняцько-космополітичну замітку "асвабадітєля"  необхідно уявляти дещо про кращого "друга" деякіх манкуртів з українським паспортом.

--- кусь ---

Зараз в Расії - нова літературна хвиля, літературна мода - 2009. Одна за одною видаються книги, які розповідають про російсько-український військовий конфлікт. Тема сезону. Хіт продажів... Пошук зовнішнього ворога «згори» зустрічає потужний відгук у маргінальних прошарках російського суспільства.В ролі Імперії Добра - Росія, інструмент Світового Зла - Україна! Ось вони:

Глєб Бобров, «Эпоха мертворожденных».
Федір Березін, «Война 2010. Украинский фронт».
Максим Калашников, Сергей Бунтовський, «Независимая Украина. Крах проекта».
Георгій Савицький, «Поле боя – Украина. Сломанный трезубец».
Олександр Сєвєр, «Русско-украинские войны»

Звичайно, одне таке творіння могло б з`явитися абсолютно випадково. Але щоб цілих п`ять - і ось так, гарнітуром, а точніше - серією, з помітною назвою «Війна на порозі»? П`ять книг надійшли в продаж всього лише за два з лишком місяця нинішнього року, як п`ять ракет на ціль, одна за одною. П`ять - це вже тенденція і серйозне соціальне замовлення. Адже можливо, що їх і більше ніж п`ять - просто не все мені потрапили під руку. І я майже упевнений, що за п`ятьма, які вже вистрелили, будуть і шоста, і сьома, і восьма.

--- кусь ---

Ось таки справи!

Якщо Ви недостатньо знаєте, то завітайте на цей сайт і прочитайте про нього. Там досить багато інформації про нього.

Как всегда еду автостопом, старт в 4.00  03.07.09 до города Прылуки, дальше стандартно на Гребенку на собаке и дальше на Золотоноша, ничего интересного на прохождении этого маршрута не произошло, но вот при попытке выйти на трассу возникла интересная ситуация, все месные говорили что пешком ити очень долго, бери такси, такси стоит 20 грн, нафиг нада, иду пешком минут 30 не доходу до трассы стоплю за переездом машину прям до Софіївка! оказываетс я не дошол какихто мертов 400 ))) вот так вот и верь теперь местным! ну выхожу на поворот на Канев и тут писец стопиться сама машина и накуся тебе драйвер сцука пидар (((( кароче 30 км он уговаривал меня что бы я дал ему отсосать, хе хе ето было экстремально ))))) но доехал без проблем, только перенервничал немного и подпортил себе настроение! В Каневе позвонил однокурснице но она оказалась на море, жаль хотелось б увидеться ((((


а дальше рукой подать до Ржишева, встретил меня этот городишка песней Король и Шут - Мертвый Анархист, ну и начал я свое продвижение к территории феста, по пути встретил интересную женщину, поболтали о том сем, хотела познакомить меня со своей дочкой, круто! и вот ползу я на гору очень длинную и стопиться сама машина, сигналит оборачиваюсь сидит чео с ерокезом и говорить - поехали я вижу ти на фест, ну и с ветерком заехали прям к сцене, позитивчег короче)))))

Потом я дождался своего однокурсника, он был с девушкой и одной парой женатых и исчо была девчонка с которой меня питались свести, но я что то не чуствовал рвения и ночь провел в гордом одиночестве в палатке а она в машине ((((
утром проснулись умылись, и началось самое веселья, потихоньку по приезжали мои друзья, и скучать времени не было:

кстати я прошел полностью на халяву ))))

медовуха одно из любимых мною вин ))))

мои бешеные позитивные френды ))))

а этой собаке отдельное спасибо, за все )))) респект мужик!!!!

хе хе отдыхаем душой и телом )))

мега хатко ))))



главная сцена ))))



море чистого позитива, девчонки говорили что это был рай и я с ними согласен )))))

а меня угостили морковкой ))) и не только, хе хе )))

иногда люди хотят от меня больше чем я могу дать ((((
Шепот )))) или лесная мавка ))))

мир радости любви



какой голос, это нужно слишать!!!!!!!

убей меня нежно, соломенным пистолетом!!!!

немного креатива )))))

что я могу сказать было весело, позитивно, этих 4 дня!!
нельзя все передать словами нужно было просто та присуствовать, сколько всего нового и интересного, легкое удивление, и романтические посиделки возле костра )))))
радостные моменты встречи и грустные и долгие моменты роставания.

домой доехал все навсего за 1.70 грн на жетончик в метро,  сначала прямая машина  до Киева, потом прямая машина от Броваров, в пути ничего интересного не произошло!

огромное спасибо всем водителям которые меня везли, моим родителям за понимание и поддержку, друзьям и новым знакомым и особено отдной девушке которая все таки приехала и эти выходные запомнятся на всю жизнь! 

кого интересует информация по Трыпильской культуре, могу сбросить как официальную так и альтернативную! всем спасибо за внимание!        
                 

«ЮЩЕНКО, ТИМОШЕНКО, а також всі інші державні чиновники мають, нарешті, навчитися подорожувати разом з громадянами України, відмовившись від одноосібного використання літаків та іншого транспорту», - заявив правозахисник, Герой України, член Правління Української народної партії Степан ХМАРА. Так політик прокоментував рішення британського уряду, який позбавив Єлизавету ІІ державного літака, щоб скоротити видатки держбюджету.

ХМАРА порадив «Президенту та прем’єру, які на очах у всього світу розсварилися за державний літак, взагалі відмовитися від нього, наслідувавши приклад англійської королеви». Політик запропонував ЮЩЕНКО та ТИМОШЕНКО «передати літак на соціальні цілі, переконливо довівши, що вони переживають кризу разом з народом». В той же час, на думку ХМАРИ, «на базі літаків держчиновників може бути створена ціла «соціальна авіалінія», якою матимуть змогу подорожувати за соціальними цінами навіть українські пенсіонери».

Політик назвав «численні заяви державних чиновників про добровільне скорочення власних зарплат – лише піар-заходами». «Відмовляючись від сміхотворної частини доходів, держчиновники продовжують компенсувати свої чималі витрати на харчування, подорожі, лікування та відпочинок за державний рахунок», - констатував він.

http://www.unp.ua/ua/bodycomments/12057.htm

6 липня 2009 року полтавська міська влада силами працівників МНС здійснила свої погрози і демонтувала рекламні носії ТРК "Анна", в тому числі білборди, на яких було розміщено соціально-патріотичну рекламу із зображенням Івана Мазепи.

У понеділок, 6 липня, о 4-й ранку в Полтаві розпочався демонтаж 70 конструкцій білбордів ТРК "Анна". Демонтаж відбувався за негласним рішенням Полтавського міськвиконкому, який старанно приховують від громадськості. Демонтажем керував начальник комунального підприємства "Дизайн міського середовища" К.К.Торяник. О 10-й ранку, дізнавшись про антизаконні дії, до одного з білбордів, де почала працювати одна з демонтажних груп, виїхали заступник голови Полтавської обласної організації ВО "Свобода" Головченко О.В., голова Полтавської міської організації "Сокіл" Субота Д.М. "Свободівці" намагалися зупинити дії робітників МНС, але вимогу вони не тільки проігнорували, але і викликали "групу підтримка". За 5 хвилин на місце прибули 20 чоловік кримінальної зовнішності, які намагалися залякуванням та погрозами фізичної розправи відтіснити "свободівців". Ці дії "братків" Матковського документально зафіксовані на фото- і відео- носії. На виклик "Свободівців" прибули працівників міліції і склали заяви про погрози фізрозправи зі сторони представників демонтажних груп.

Полтавська обласна організація ВО "Свобода" розцінює такі дії міської влади як продовження бандитської поведінки міського голови, "бютівця" А. Матковського. Дії міського голови – це брутальна відповідь на соціально-патріотичну інформаційну кампанію "Свободи" під час відзначення 300-ої річниці війни українських козаків під проводом Мазепи з Московією у 1709 році та помста за розголос про п’яний дебош Матковського і його свити у музеї-садибі Івана Котляревського.

Полтавська обласна організація ВО "Свобода" звертається до прокуратури області та МВС із вимогою негайно втрутитися та розв’язати ситуацію із беззаконням полтавської влади. "Свобода" готує позов до суду на А. Матковського за його чисельні незаконні та українофобські дії.

Довідка. 22 червня Полтавська обласна організація ВО "Свобода" розпочала розміщення у Полтаві на білбордах зображення Івана Мазепи з гаслом "Мазепа переміг! Українська Держава є!". Полтавська влада відразу ж почала протидію законному встановленню соціально-патріотичної реклами і усіма можливими способами перешкоджала розміщенню білбордів.

26 червня 2009 року в приміщенні музею-садиби Івана Котляревського відбувся п’яний дебош представників полтавської міської влади. Полтавський міський голова А. Матковський, секретар ради О. Козуб, заступник міського голови Л. Семеряга та керівництво районів міста влаштували п’яний дебош у приміщенні музеї-садиби І. Котляревського. І лише виклик міліції, якій довелося докласти зусиль, аби вгомонити п’яних чиновників, зміг припинити це безчинство.

27 червня 2009 року в Полтаві за участі ВО "Свобода" відбулися заходи пам’яті козаків, полеглих у війні з Московією у 1709 році.

Прес-служба Полтавської обласної організації ВО "Свобода"