Наше життя подібне до подорожі - шляху, який судилося зробити людині від народження і до останнього дня перед порогом вічності.Упродовж всього життя людина постійно ставить собі запитання: " А в чому сенс життя? Для чого я живу"? І жоден з нас до кінця не може знайти відповідь на нього.

Сенс життя - тема така ж важлива, як і саме життя. Прагнення до пізнання сенсу властиве кожному з нас. Дійсно, у чому сенс життя? Чому ми такі, які є? Як дізнатися, чого робити не варто, як не помилитися? Останнім часом люди не часто замислюються над сенсом свого життя, вважаючи це даремним заняттям і марною тратою часу. Люди настільки зав'язнули в побуті, що прибрали зі свого життя саме головне - сенс і мету.У кожної людини свої цілі в житті. Для когось це просто купівля нових меблів або набору посуду, а комусь потрібна шикарна квартира і хороша машина... Інші зовсім вважають, що в житті немає і бути не може ніякого сенсу... Є і такі люди, що вважають, що ми живемо для того, щоб народити і виховати дітей, створити сім'ю... Але у будь-якому випадку в кожному з нас закладено залишити щось після себе. Скільки людей, стільки і думок!

На мою думку, сенс життя полягає в тому, щоб стати щасливим. Але додам маленьке уточнення: він полягає у пошуку. У пошуку самого себе в цьому величезному і незрозумілому світі, у пошуку прекрасного. Сенс життя - навчитися жити по-справжньому. Що це означає? Це значить навчитися бачити найпростіше, помічати зорі навіть у буденних калюжах на життєвих шляхах і перестати жити складними формулами та розрахунками, а повністю довіряти своєму серцю, своїй душі.

ДУМКИ - МЕРЕЖАНКИ ПРО ЗАВТРА І СЬОГОДНІ,
ПРО СУТЬ ЖИТТЯ І СЕНС ЙОГО ПІДЧАС.
ПРО ТЕ, ЩО ЗНАЧИТЬ ДЛЯ ПОЕТА ЩАСТЯ,
ПРО ТЕ, ЩО ЗНАЧИТЬ ДЛЯ ПОЕТА ЧАС...
ВИТВІР МИТЦЯ, ПОРИВ ДУШІ ЛЮДИНИ,
ПОЛІТ ДУМОК В ДАЛЕКУ ВИСОЧІНЬ,
ПОЕЗІЯ - ЗАХОВАНА ПЕРЛИНА
У ДИВНЕ МОРЕ - СИНЮ ГЛИБОЧІНЬ.
У НІЙ Є ВСЕ: КРАСА Й ВЕЛИЧ ПРИРОДИ,
СЛЬОЗА ДИТИНИ Й УСМІШКА ЇЇ,
ВОНА, МОВ МРІЯ, ЩО МИНА НЕЗГОДИ,
Й ВЕДЕ ДУМКИ - ЯК ПАРУС КОРАБЛІ...
ЦЕ СЯЙВО ДУХУ СПРАВЖНЬОГО ПОЕТА,
ЙОГО ПОКЛИКАННЯ ЗЕМНЕ -
                                      ТВОРИТЬ ДОБРО.
ВІДДАТИ ВСЕ, ЯК ДАНКО СВОЄ СЕРЦЕ,
ЩОБ ЛЮДСТВО ЖИТИ НА ЗЕМЛІ МОГЛО...

 

 Хтось, як пише Олесь Гончар, вміє бачити красу навколишнього світу, вміє відчувати всю повноту буття, чи то пак, заповнювати своє буття, вміє відчувати, вміє жити, а значить, не так мучить себе питанням для чого він живе, а хтось, навпаки, постійно шукає отой сенс життя, смисл існування чи таїну буття.

А що, коли отого всього не існує ? А якщо існує, то в чому заключається той сенс життя, та таїна буття ?

Деякі вважають, що сенс життя в любові, але ж людина – то є вже є любов, бо кожна жива істота народжується з любові, і якби ваші батьки не кохали одне одного, то б вас не було б на світі, хоча, в наш час доволі часто дітей використовують, але діти, народжені не з любові, нещасні, їхні батьки ще з самого початку псують їм життя.

Смисл життя в тому, щоб кохати і бути коханим ? Ні, то скоріше не смисл життя, то є Смислом душі, бо ж кохання саме і є злиттям двох душ, розумінням двох умів і відчуття двох тіл, є пошуком такого потрібного всім розуміння і душевного тепла, є тим. що заповнює Нашу внутрішньо-особисто-індивідуальну порожнечу.

Багатохто може зі мною не погодитись, але Любов і Кохання я відношу до Людського смислу, а не до смислу життя.

А, може, смисл життя в доброті й допомозі ближньому ? То є не є смислом, то єпокликанням, бо дається Небесами чи то пак Долею тільки винятковим людям ( МатиТереза), бо як не крути, у всіх нас є свої симпатії й антипатії і любити і бути добрими до всіх ми не в змозі, на це здатні тільки виняткові особистості. (По-моєму, навіть Бог не здатен всіх любити…)

А, може, як писав Горький : «Смысл жизни вижу в творчестве, а творчество – сомодавлеет и безгранично… Иду, чтобы сгореть, и как можно ярче и глубже осветить тьму жизни…» По-моєму, то не є сенсом життя, то скоріше прагнення кожної людини самореалізуватися, залишити після себе на цій землі якусь пам’ять, а не піти в небуття і розтанути у забутті, бо ж людина живе доти, поки про неї живе згадка…

Я не знаю, що ще можна віднести то так званих «сенсів», але, все одно, якщо«копнути» глибше, то виходить, що дуже багато речей не мають ніякого відношення до того Сенсу життя, але ті речі важливі для кожної людини –  для людини як особистості –тому, по-моєму, всі пошуки отої Таїни буття врешті-решт зводяться до пошуку Особистісного, Власного Сенсу для кожного окремо…

                                        

Мысли вслух о тяжелых жизненных ситуациях и что из них можно извлечь позитивного…
Не про политику.

Что чувствует бабочка, которая еще не вышла из кокона? Я думаю, ей там не очень уютно, но она занята тем, что развивается… Собирает силы для скорого выхода в большой мир… Чтоб там во всей красе показать себя и для чего то пригодиться…

Если ты сталкиваешься с неприятностями на своем пути и тебе кажется, что жизнь больше не имеет смысла, потому что ты не можешь их сразу решить – не ломайся. Закройся в свой кокон. Остановись и подумай, как эту ситуацию обратить в свою пользу. Собирай по крупицам опыт и знания, чтоб в определенный момент использовать их по назначению… Потому что знаний не может быть много, как и опыта… Скорее, в некоторых ситуациях ты понимаешь, что катастрофически не можешь адекватно действовать, потому что тебе не хватает одного из двух… или обоих сразу…

Ты можешь даже не понимать, зачем тебе сейчас какие то данные или сложившаяся ситуация… но проходит немного времени, и ты поймешь, что тебе именно случившееся помогло что то решить... И чего то достичь.

Вывод: не надо бояться и расстраиваться из-за происходящих сейчас с тобой неприятных или тяжелых ситуаций. Потому что именно они направляют твое развитие, делают твой характер, твои мысли и вообще – тебя в будущем. И тебе решать, в какую сторону будет это развитие - прогрессивную или деструктивную. Ты можешь стать той неповторимой личностью, которая может изменить мир к лучшему. Мир одного человека или многих, но уже это сделает мир вообще лучше. А можешь гнить, ныть и гадить, но тогда задай себе вопрос – к чему это тебя приведет?

Продолжение следует…

Так довго чорна ніч тривала,

І мряка ніби твань зітхала...

Я, кошеня самотнє заблукале,

Вхід в ранок сонячний шукала.

        ....каміння, стіни, темрява, завали....

27.06.2009

Copyright 2009 © Степанська Марина (SMG) Всі права захищені

0-0-0-0-0-0-0-00-0-0-0-0-00-0-0-0-0-00-0-0-0-0-0-0-0-0-0-0-0-0-0-0-0-0-000-0

Здатність вирішувати проблеми ні дочого...

Їх же можна просто не створювати...

Але коли їх нема, то вони приходять самі...

Не створюєш, а вони приходять...

І чим більше уникаєш проблем - тим більше їх стає. Ростуть як гриби після дощу... І чим далі тим більш отруйніші, більш смертельніші...

Хто не боїться проблем - того бояться вони самі. От тільки шукати їх не треба... На всякого "пофігіста" знайдеться ще більший... Виходить - треба жити просто, просто і безстрашно, просто - жити...

А жити без проблем навіть не цікаво, нуднувато... Тільки переживаючи, вирішуючи купи проблем, загартовується характер, людина стає сильнішою, досвіченішою...

До проблем призводять помилки... Всі люди помиляються... Отже так чи інакше у всіх нас є проблеми... в когось нема гарячої води, в когось грошей, в когось світла, в когось сім`ї, дружби...

Не завжди ми винні у своїх проблемах... Але саме нам їх тре вирішувати... Так і проходить життя... і за філософією тут не сховаєшся, життя проходить у вирішенні проблем...

Чому ж я тоді щаслива людина? Чому на світі існує взагалі щастя? Чи можна серед проблем його знайти? бути щасливим... чи то тільки самообман? самонавіювання...

Бути щасливим і мати купу проблем... Просто - життя)))

---

Широко крила розкинуло небо,

Висоту розітнуло, в проміннях завмерло...

Сонячних...

Моря-океани окутали землю,

В глибині потонуло, назавжди таємно...

Прощення...

---

Любов ожила, тепла шукаючи,

Світло жадібно розсилаючи...

Вірячи...

Все єство огортаючи трепетом,

І в готовності бути велетом...

Мріючи...

---

Не спиняє ніщо непокорених,

Рука об руку прямо під зорями...

Із віків...

Віддається все без останку днів,

Повертається із забутих снів...

...і без слів...

---

от... день п`ятий минає... 

не курю не вживаю спиртного..,  

як на те, свято чи не кожного дня, всі пропонують закурити... 

як не в одного, то другого - день народження, то той же дзвоник навіть, то просто в гості зайшов, "за стіл, по п`ятдесят? ;)"... - не вживаю кажу, бо на літо готуюсь до рейду по Україні... " а закуриш мо?" - так і не курю ж...  

а завтра-післязавтра взагалі весілля в сестри... одна хороша знайома приїхала... ех не люблю офіціозу, а тре буде поближче познайомитись на цьому міроприємстві... що ж іще робити коли дуже подобається    

така ото ситуація...    і як воно робиться все оте на тверезу голову? 

---

криза, от...вирішив на літо кинути курити, але не курити і пити спиртне продовжувати.., не вельми виходить...

Тому під опалу попало і спиртне (вино, пиво, горілка)... отже три дні, хвостів не рахуючи, пройшли... Нічо так, цікаво навіть))) Медитувати захотілось, в езотерику окунутись, що то далі буде?!...

---

Досвідом поділитесь?

---

Ти озирнись на мить довкола...

Поглянь у світ із надсуцвіття

І замість крапки знову кома,

І знов спіральне словоліття.

---

Пробуджена промінням сила

З весни ввібрала ноти літер.

Душа втомитись не посміла,

В обіймах зустрічає вітер...

---

Ти зупинись на мить поволі

Спитай питанням без обману,

Чого це над тобою зорі

Живильним світлом гоять рану?

---

Чого птахи співають ніжно,

Чого пелюстки мріють світлом?

Невже в питаннях сенси світу?

А в серці вже... любові вітер