Запозичено тут: http://durdom.in.ua/uk/main/photo/photo_id/8796.phtml

Завтра прийдуть до Кабміну
Кілька друзів і Турчинов,
Вип’ють мінералки літрів два.
Гляне хтось в бюджет нещасний,
Скаже хтось: "Життя прекрасне!"
Так, життя прекрасне. А Вона:

А Вона, а Вона працює лиш одна
І усе на світі знає, і встигає все Сама
Нам було б усім прекрасно, ми б співали всі пісні,
Якби було в Україні працьовитих хоча б дві!

Так у світі повелося:
Від роботи усі косять.
Усі косять, тільки - не Вона!
А невдовзі прийде осінь,
Вона скаже кризі: "Досить!"
У напівзруйнованих містах!

А вона, а вона працює лиш одна
І усе на світі знає, і встигає все Сама.
І було б нам всім чудово, аж весь світ би заспівав
Якщо б в нас – та окрім Неї! – хоч Турчинов працював!

"Народ творчість" (с)

Я хочу бути з нею,
Та вона мене не знає.
Я хочу бідійти,
Та сміливості не вистачає.
Хочу віддати їй своє тепло
І сердце теж віддати,
Хочу просто поряд бути,
І від зла її оберігати.
Та вона мене не знає,
І я боюся підійти.
Але треба щось робити,
Бо можу втрати її на завжди

І весь світ мені не чути,
Через білий, радіо, шум,
І нікого не бачу,
Тільки її.
І ніхто не відкриє двері,
Щоб спіймати хвилю
І ніхто не відкриє вікно,
Щоб побачив я сонця світ.
А очі її наче зорі,
Що зеленим світять в пітьмі,
А полум’я волосся,
Гріє душу, навіть в морозний день, мені.
Мене оточують друзі,
Чи може все ж я на самоті?
Я дуже люблю свободу,
А чи зможу я бути з кимсь?
Можливо я не знаю чого я хочу,
Можливо не дам щось в замін,
Та знаю я точно - кохаю,
ЇЇ І ЛИШ ЇЇ!!!!!!!!!!!!


Дівчина якій я це написав зрозуміє що це їй )))) Сонечко - я тебе люблю!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!

Білі мухи,
Холодні, відкриті,
Що не мають жалю,
Що не мають почуттів....
Б’ють у лице,
Засліплюють очі,
Скривають дорогу,
По якій я іду...
До тебе....
Яскравий ліхтар,
І пар від сніжинок,
І ясність того,
Що не всесильні вони.
І біла земля,
Що робить шляхи,
Однаковими,
Що готує сюрпризи,
За кожним кутом....
І не вистачає тепла,
Вогню душі,
Що сяє давно,
Давніше ніж Сонце,
Що прекрасніше зірок,
Що яскравіше за все,
Що бачили очі,
Що відчувала душа...
Та стежинки закриті,
Білим снігом питань,
І чи зможу побачити ту,
Що відкриє нам очі
І зруйнує буття,
Що б в прекрасному танці,
Злились наші душі?


Марішка - цей віршик я написав тільки для тебе!!!!!!!

Уві сні прийшла вона,

Погляд щирий, хоч сумна.

Оченята - діаманти,

У волоссі пишні банти.

Носик, губки, щічки, брови

Хочу бачити я знову.

Але сонечко зійшло -

Геть усе розтануло!

(вірш і малюнок: _A-S_)

Хочу її!

.