хочу сюди!
 

ГАЛИНА

59 років, терези, познайомиться з хлопцем у віці 60-70 років

Замітки з міткою «московія»

Не бажаєте спробувати мишу на смак?

Донбасс: Копченные мыши стали деликатесом для встающих с колен (ВИДЕО)

Русские кулинары оккупированной Дыры выпустили новый вид еды: «мышь пищевая»+

Ввиду надвинувшегося вместе с руssким миром голода, «кулинары» ДыРы сделали ценный подарок для голодного спецназа обдроченцев этой самой ДыРы в виде нового блюда «мышь столовая «Премиум»»!

Автор ролика, дебил с поганялом «Кот», восхищен новой жратвой:

«Получил паек от минобороны ДНР. Очень полезно и питательно, к пиву тоже очень даже подходят. Это — мышки. Замороженные — для приготовления в полевых условиях. Кидаешь в кипяток 5 минут и готово. По вкусу напоминает пельмени. Второй пакет — мышки столовые, готовые к употреблению. Морковка, соус, мышка — очень вкусно и питательно! Теперь это часть рациона нашего спецназа. Мыши содержать очень много белков, питательны, водятся повсеместно! Разработчики этого рациона учли опыт наших защитников в Широкино, которые на одних мышах могли неделями обходиться без подвоза новых пайков. Это ценный и важный опыт. »

Джерело

Дуже потішило "Донмышеснабпром" rofl rofl rofl

Які воїни, така й їжа. Смачненького, сепари!


Гускій магш !

За кого чи за що марширують ці хачики, ви не задавали собі питання ?

Парадокси Московії boyan :

1) хачики Гуські чи не Гуські ?

2) Навіщо в своїй державі марші влаштовувати rofl  таке саме як в Зімбабве негри б влаштували "марш білих" з плакатами "Зімбабве тільки для білих smeh

3) Що означає "Москва гуській город!" omg  на Москву набагато більше прав мають Українці та Монголи історично, а хачики зараз мають не неї більше прав економічно, то чиє це місто все ж таки ?

4) Якщо Московія моноетнічна країна то куди дівати більшість населення не українського походження ?

5) Гускій мігр - це українські (в основному) та білоруські слов'яни ? чи інгуші, калмики, карелці, адигейці, башкири, буряти, дагестанці .... який " Велікай Гускій мігр" без них, а головне питання чи визнавати їх гуськими чи ні ?  

Єдине в чому я впевнений це те, що з китайцями "Гускій мігр!" точно буде великим, і нічого паритись Московія буде їхньою і маршируйте скільки завгодно.


80%, 28 голосів

11%, 4 голоси

9%, 3 голоси
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Пуйло - неочікуване.

Путін закликав поважати політику, що проводиться в країнах колишнього СРСР.

Країни колишнього Радянського Союзу мають право проводити власну політику, слід ставитися до цього з повагою, заявив Президент Росії Володимир Путін, передає РІА «Новини».
«Було сказано з приводу того, що у нас відірвали Україну, Молдову, зараз у Вірменії процеси відбуваються. Послухайте, ніхто нічого не відривав. Ми свого часу розпустили Радянський Союз, самі це зробили », - сказав Путін на пленарному засіданні Держдуми, де раніше була затверджена кандидатура Дмитра Медведєва на пост голови Уряду.
Президент підкреслив, що до внутрішніх справ, що проводяться в пострадянських країнах, слід ставитися як до даності і розуміти, що це суверенні держави, які мають право проводити власну політику.
«Потрібно ставитися до цього з повагою, тому що по-іншому нічого не вийде, по-іншому не вийде будівництво відносин ніяким чином. Але ми, зрозуміло, повинні захищати свої інтереси, а не кидатися грошима », - уклав глава держави.

Друзі, що це? Воно прийшло до тями та увімкнуло задню? Хто що думає?
Звідси в принципі, але це багато де є. Ресурс ворожий, але це не має значення у даному випадку.

Росія - це...

Росія - це не нація, росія - це не країна, росія - це терористична організація №1.

І не варто казати, що винен виключно містер hujlo. Мільйони людей, які населяють територію під назвою росія і підтримують політику свого царька-чекіста теж винні.

Звичайний день у Магадані

Скільки часу виділять в новинах на висвітлення цих подій?)

Сергій Грабовський: Православні нехристі і "газове Різдво"

355 років тому полковник Іван Богун на старшинській раді у Переяславі категорично відмовився присягати московському цареві і наполягав, що цього не слід робити нікому з українців.

Аргумент полковника Богуна був зовсім не політичний, а, як би сьогодні сказали, культурно-світоглядний: московіти тільки прикидаються православними християнами.

Насправді ж вони люті язичники, які не шанують Істину, Слово і Любов.

Знищення російських генералів у Сирії

Сирійські ісламісти, що б'ються проти сил режиму Башара Асада, опублікували відео нібито знищення російських офіцерів в сирійському селищі Сахель.

Назва ролика з арабського переводиться як "Північний відділ: ракета ТАУ вбиває лідерів російської агресії в Сахелі".

ТАУ (Tube - launched Optically - tracked Wire - guided) - американський важкий протитанковий ракетний комплекс (ПТРК).

На кадрах видно, як один з повстанців стріляє ракетою у будівлю, на даху якого стоїть група людей у військовій формі.

Нагадаємо, 4 лютого агентство Анадолу з посиланням на джерела в сирійській опозиції повідомило, що в сирійському районі Туркмандагы на кордоні з Туреччиною убиті чотири російські генерали.


Тицаєм сюди і дивимось поки не прибрали

355 річниця Конотопської битви. Перемога над московитами.

Пороху час подумати, як він закінчить своє правління. Для рішення в нього залишилось часу до 22-00 сьогодні, бо інакше гнати його будуть вже далі Ростова...


МОСКАЛІ – НЕ «рускіє» і НЕ слов’яни

Прочитав нещодавно книжку (триптих)  "МОСКАЛІ – НЕ «рускіє» і НЕ слов’яни" і все що сам збирав та приходив подумки то все зібрано тут, рекомендую усім, може у когось і очі відкриються. Є в електронному вигляді в інтернеті.

З книжки: Для чого Росія привласнила історію Київської Русі Створюючи велику Російську імперію, московська еліта розуміла, що без великого минулого неможливо створити велику націю. Потрібно було прикрасити минуле, можливо навіть привласнити чуже. Для цього московськими царями, починаючи з Івана ІV Грозного (1533-1584), було поставлено завдання присвоїти історію Київської Русі і створити офіційну міфологію Російської імперії. Найбільше в цьому напрямі зроблено царицею Катериною ІІ (1762-1796), яка не допускала думки про те, що в царському роду вона може бути серед рядової татаро-монгольської знаті. Указом від 4 грудня 1783 року Катерина ІІ створила комісію в складі 10 видних істориків для «складання записок про стародавню історію, переважно Росії» під керівництвом самої Катерини ІІ і графа Шувалова. Комісія працювала 10 років. В 1792 році «материнська історія» побачила світ. В процесі роботи комісії були зібрані і переписані всі давні літописи, а оригінали – знищені. В результаті була повністю переписана в інтересах імперії історія держави Російської, не зберігши жодного оригіналу цих давніх літописів. Так, історія Київської Русі безсоромно стала основою історії Російської імперії. Протягом століть, особливо з початком XVI ст., в голови людей втовкмачували і втовкмачують, що Російська держава і російський народ беруть початок від великого князівства Київського. Без сумніву, що це вигадка і фальсифікація на догоду Російській імперії. Адже відомо, що:

1. В час існування держави Київської Русі про Московську державу не було ні згадки. Відомо, що Московське князівство, як улус Золотої Орди, засноване ханом Менгу-Тімуром тільки в 1277 році. 2. Немає ніяких фактів про зв’язок Київської Русі з фінським етносом до ХІ ст. і пізніше Московського князівства з князівствами земель Київської Русі до XVI ст. В той час, як у 988 році відбулося Хрещення держави Київської Русі, фінські племена землі «Моксель» перебували в напівдикому стані. Для того, щоб зберегти крадене і присвоїти т.зв. «великоросам» історію Київської Русі було потрібно в першу чергу задусити український народ, загнати його в жорстке рабство, відібрати від нього мову, культуру, власне ім’я або просто знищити. За найменше відхилення від офіціозу людей переслідували, садили в тюрми і табори, засилали в Сибір або просто фізично знищували. Радянський період був найбільш жорстоким. За цей період Україна втратила більше 25 млн. своїх синів та дочок, що загинули в голодоморах – планомірному нищенні українців в ГУЛАГах, висилках і тюрмах. Так «старший брат» в жорстоких «обіймах любові» тримав «молодшого брата». Хто він є в історичному аспекті цей «старший брат»? До кінця XV ст. не існувало російської держави, не було старшого брата – великороса і російського народу, а була тільки суздальська земля – земля Моксель, пізніше – Московське князівство і населена та земля була людьми, яких з кінця ХІІІ до початку XVIII століть називали московитами.

Україна у 1654-му. Спостереження очевидця.

Тут наводжу деякі фрагменти з книги Павла Алєпського «Подорож Патріарха Макарія». Передмови та післямови не роблю, бо коментарів нема. Читайте самі.
ПАВЕЛ АЛЕППСКИЙ
ПУТЕШЕСТВИЕ АНТИОХИЙСКОГО ПАТРИАРХА МАКАРИЯ В МОСКВУ В ХVІІ ВЕКЕ

«В субботу 10 июня (1654 г.), мы подъехали к берегу великой реки Нистроса (Днестра), которая составляет крайний предел страны Молдавской и начало границы земли казаков.
На встречу ему вышли тысячи народа, в несметном множестве (Бог да благословит и умножит их!). То были жители города, по имени Рашков. Это очень большой город, построенный на берегу упомянутой реки; он имеет крепость и деревянный форт с пушками.»

«Начиная с этого города и по всей земле русских, то есть казаков, мы заметили возбудившую наше удивление прекрасную черту: все они, за исключением немногих, даже большинство их жен и дочерей, умеют читать и знают порядок церковных служб и церковные напевы; кроме того, священники обучают сирот и не оставляют их шататься по улицам невеждами.»

«Нам предстояло поехать от этого Рашкова, границы государства казаков, до Бутиблия (Путивля), начало пределов московских, около 80 больших казацких миль. В этих странах длина дорог измеряется милями, а миля у них тянется на расстояние более трех часов быстрой езды верхом или в экипаже со скоростью, большей скорости гонца. Так мы всегда и ездили, по принятому у них обычаю.»

«Всякий базар и местечко в земле казаков обилуют жителями, в особенности маленькими детьми. Каждый город имеет, может быть, до 40, 50 и более тысяч душ; но дети многочисленнее травы и все умеют читать, даже сироты. Вдов и сирот в этой стране множество; их мужья были убиты в беспрерывных войнах. Но у них есть хороший обычай: они женят своих детей юными и по этой причине они многочисленнее звезд небесных и песка морского.
Вблизи каждого города или селения непременно бывает большой пруд, образуемый дождевой водой или текущими реками; он называется халистао (хелештеу), т. е. садок для рыбы. Посредине он имеет деревянную плотину, на которой лежат связки хвороста, покрытые навозом и соломой; под нею текут протоки, которые вертят мельницы, так что жители имеют вместе и воду, и рыбу, и мельницы, и ни в чем не нуждаются. Все это непременно есть в каждом базаре и маленьком селении. Приспособления, употребляемые ими для вращения мельниц, изумительны, ибо мы видели мельницу, которая приводилась в движение горстью воды.»

«Ничто так не удивляло нас, как изобилие у них запасов и птиц, именно: кур, гусей, уток, индюшек, которые во множестве гуляют в полях и лесах, кормясь вдали от городов и деревень. они кладут свои яйца среди леса и в скрытых местах, потому что некому их разыскивать по причине их множества. В этой стране нет и не знают ни хорьков, ни орлов, ни пресмыкающихся; а если изредка и попадаются змеи, как мы видели одну по пути из Валахии до столицы Московии и убили ее, то они безвредны. Нет у них ни воров, ни грабителей.
Знай, что в домах этой страны мы видали людей, животных и птиц (вместе) и весьма удивлялись изобилию у них всяких благ. Ты увидишь, читатель, в доме каждого человека по десяти и более детей с белыми волосами на голове; за большую белизну мы называли их старцами. Они погодки и идут лесенкой один за другим, что еще больше увеличивало наше удивление. Дети выходили из домов посмотреть на нас, но больше мы на них любовались: ты увидел бы, что большой стоит с краю, подле него пониже его на пядень, и так все ниже и ниже до самого маленького с другого края. Да будет благословен их Творец! Что нам сказать об этом благословенном народе? Из них убиты в эти годы во время походов сотни тысяч и татары забрали их в плен тысячи; моровой язвы они прежде не ведали, но в эти годы она появилась у них, унеся из них сотни тысяч в сады блаженства. При всем том они многочисленны, как муравьи, и бессчетнее звезд. Подумаешь, что женщина у них бывает беременна и родит три, четыре раза в год и всякий раз по три, по четыре (младенца) вместе. Но вернее то, как нам говорили, что в этой стране нет ни одной женщины бесплодной. Это дело очевидное, для всякого несомненное и испытанное.»

«Что касается их домашних животных и скота, то ты увидишь, читатель, в доме каждого хозяина (да благословится Творец!) десять родов животных: во-первых — лошади; во-вторых — коровы; в третьих — овцы; в четвертых — козы, похожие на газелей; в пятых — свиньи; в шестых — куры; в седьмых — гуси; в восьмых — утки; в девятых — индюшки во множестве у некоторых; в десятых — голуби, для которых есть места над потолками домов. Держат также собак.
Больше всего нас удивляли различные породы свиней разного цвета и вида. Они бывают черные, белые, красные, рыжие, желтые и синие; также черные с белыми пятнами, синие с красными пятнами, красные с желтыми пятнами, белые с рыжими пятнами; некоторые из них пестрые, а иные полосатые в разных видах. Как часто мы смотрели и смеялись на [20] их детенышей! Нам ни разу не удавалось удержать хоть одного из них; несомненно, у них в брюхе дьяволы: они ускользают, как ртуть. Их голоса отдаются эхом на дальнее расстояние. Самки их рождают три раза в году: первый раз в своей жизни приносят одиннадцать поросят, во второй раз девять, в третий — семь, в четвертый — пять, в пятый — три, в шестой раз своей жизни только одного, не более; затем они совершенно перестают нести и становятся бесплодными, годны только на убой. Режут обыкновенно самцов, а самок оставляют. Для них есть отдельные пастухи. Что касается кур, гусей и уток, то каждая порода держится отдельно.
Что касается их разнородных посевов, то они удивительны и многочисленны и бывают всевозможных видов. Об них скажем в своем месте.»

... далі йде опис перебування у московських землях...

«Пение казаков радует душу и исцеляет от печалей, ибо их напев приятен, идет от сердца и исполняется как бы из одних уст; они страстно любят нотное пение, нежные и сладостные мелодии. У них же (московитов) пение идет без обучения, как случится, все равно: они этим не стесняются. Лучший голос у них грубый, густой, басистый, который не доставляет удовольствия слушателю. Как у нас он считается недостатком, так у них наш высокий напев считается неприличным. Они насмехаются над казаками за их напевы, говоря, что это напев франков и ляхов, которые им известны. Также все они не читают.»

«Что касается шуток и смеха, то мы стали им совершенно чужды, ибо коварные московиты подсматривали и наблюдали за нами и обо всем, что замечали у нас хорошего и дурного, доносили царю и патриарху. Поэтому мы строго следили за собой, не по доброй воле, а по нужде и против желания вели себя по образцу жизни святых.»

«Знай, что вельможи царя не считают своих владений, как это принято у нас, по числу деревень, садов и виноградников, ибо в этой стране нет ни садов, ни виноградников; но считают по числу дворов, именно, говорят: такой-то князь имеет три тысячи мужиков (Это слово написано в тексте по-русски), т. е. земледельцев, или десять или двадцать тысяч.»

Павло Алеппський (Халебський Павло, араб. Бульос аль Халябі Ібн аз Заіма аль Халябі; * близько 1627 — †1670) — архідиякон, мандрівник, письменник. Син Антіохійського Патріарха Макарія.
Народився в місті Халебі (Алеппо) в Сирії. Подорожував разом з батьком з Дамаска через Анатолію, Стамбул і Констанцу до Московського царства. Протягом 1654—1656 років Павло разом з батьком двічі побував в Україні. Під час подорожі познайомився з Молдавським господарем С. Георгіцою, київським митрополитом Сильвестром Косовим. 21 червня 1654 під Богуславом зустрівся з гетьманом Богданом Хмельницьким.
Автор твору «Подорож Патріарха Макарія», який містить цінний матеріал про тогочасне політичне становище України, культуру, звичаї і побут українського народу в середині 17 століття, також про Волощину та Туреччину.
Написані арабською записки перекладені англійською ("The travels of Macarius", Лондон, 1836), російською ("Путешествие антиох. патриарха Макария", Москва, 1896—99) і румунською мовами.