Будь-яка держава має найголовніший скарб – людський ресурс! Але у тому людському ресурсі є ще важливіша деталь – громадянський ресурс. Адже державу створюють і підтримують фізично, духовно, духово, фінансово і мілітарно – лише її громадяни! Існувати без громадян держава не здатна![Приєднана картинка]Радянська еліта з плином часу виродилась, стала не здатна ні на що, але спромоглася залишитися біля керма України. Те, що обличчя при владі нібито нові не каже ні про що. Лише радянська...

Читати далі...

Одразу маю попередити, написане тут – глибоко особисте, і більшості людей має видатись нескінченно нудним і незрозумілим. Але іноді я маю потребу самовиразитись у письмовій формі, тому якщо комусь нецікаво – просто забийте.Є таке модне слово – патріотизм, при чому далеко не завжди воно вживається у позитивному розумінні. Та частіше за все воно означає любов до рідної землі. Я хочу поговорити саме про землю, саму по собі, без людей, що її населяють. Яку частину землі...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Колись давно... Колись в дитинстві.... Усе безтурботно. Ніхто не скаже "божевільна", лише подумають "дитя. що з нього взяти?"... прогулянки з хлопчиком. за ручку. не зобовязувало колись ні до чього. Лазити по деревах. маститись. ранитись. і не йти додому, а бути там , де ніхто тебе не знайде, де "твоя територія", де твоє таємниче місце. там спокійно. Немає страху. взагалі ні перед чим. а зараз? страх бути покинутим, залишитись усе життя ...

Читати далі...

Знову тривога Лунає з повітря. Видно з порога Серпанка палітра. Мама, як вкопана, Шепоче стиха: "Цариця Небесна, Лишенько-лихо... Знову атака! Щоб воно здохло! путін собака! Нехай тобі б всохло! Скрючило суку Й не відпустило!" Мене на руки Бере щосили... Сирена з неба, Далеко ще ранок... Скоріше треба Нам у схованок. Мама за свічку - В погребі темно. Я свою ляльку Хапаю таємно, Їй самій лячно. Мерщій від хати - Можуть до неї Вдертись солдати...

Читати далі...

Дякую тобі, Боже, що я не москаль! Москаль — екзонім росіян, уживаний серед українців, білорусів та поляків. Також цей термін застосовують до військовиків або москвичів. Часто вживається як образлива та іронічна назва громадян Росії незалежно від їхнього етнічного походження чи місця проживання.У часи Тараса Шевченка москалями називали не стільки уродженців Російської імперії, як військових.Згадала своє щасливе...

Читати далі...

Кожен день починається з ритуалу: розплющив очі, встав, умився, зварив каву, глянув на годинник, одягся, пішов на роботу. Кожного дня їжджу одним і тим самим маршрутом… Я починаю помічати як з життя повільно зникають фарби, все перетворюється у сіру буденність… Одні і ті самі люди, одна і та сама їжа, одяг, робота…одне і те саме місто. Дивно, як я в ньому ще задихнувся… Це місто руйнує людей, руйнує їх з середини, знищує їх особистість…перетворює їх на ходячі трупи… Воно знищує блиск в очах,...

Читати далі...

[Приєднана картинка]

[Приєднана картинка]Щойно спостерігала, як мої сусіди розпікали дворових дітей. Заочно розпікали. За те,що ті лазять по водостокам. За те,що покидали ровери майже на квітниках. Що по двоє катаються на гойдалках, де місце лише для одного. Такі грізні, такі дорослі і мудрі сусіди, як взяли гнівно свої гаджети до рук і давай тих дітей фотографувати ,і давай ті фото у вайбер кидати в нашу групу осбб.. "Батьки! Чиї діти?Вплиньте! Заберіть! Шо ж то робиться! Ламають! Псують!" Може вони й...

Читати далі...

Посіяла людям літа свої, літечка житом, Прибрала планету, послала стежкам споришу. Навчила дітей, як на світі по совісті жити, Зітхнула полегко - і тихо пішла за межу. - Куди ж це ви, мамо?! - сполохано кинулись діти. - Куди ж ви, бабусю? - онуки біжать до воріт. - Та я ж недалечко... де сонце лягає спочити. Пора мені, діти... А ви вже без мене ростіть. - Та як же без вас ми?... Та що ви намислили, мамо? - А хто нас, бабусю, у сон поведе по казках? - А я вам лишаю всі райдуги із журавлями, І...

Читати далі...