від себе ще додам , що кацапська мова - це ще діалект французької , німецької , болгарської , татарської , фіно-угорської та трохи української.

Седня услышал по телеку (ну СТБ звисно ж ) обрывок фразы : "БУДЬТЕ ПИЛЬНИМИ!!"

 Знание укр. языка позволяет мне заключить, что они хотели сказать "будьте внимательны",  ну то есть осторожными, сосредоточенными настолько что можно покрыться пылью. 
Да, все таки приколисты выдумали этот язык Это ж нада так перевести "внимательность" : то есть там где русскоязычный внимает или внимательно слушает - украиномовець просто "покрывается пылью"

Самая красивая реклама кошачьего корма - Вискас.

Корм Вискас - табу у ветеринаров.

Мне очень нравится такая реклама, но я никогда в жизни не куплю такой корм не только  своему коту, но  даже бездомному бродяжке.

Может потому, что я хорошо кормлю своего кота, он понимает и русский и украинский (и несколько слов на английском).

Навеяно заметкой
http://blog.i.ua/user/5266203/1061055/?p=52#advA_advC_1061055_16865564

Чому? Хто відповість?

" Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову."
Ліна Костенко
"Українська мова – це душа народу,а український народ без мови не народ."
Володимир Сосюра

Краща мова єднання - це українська
Нам Україну народила !
Краща мова кохання - це українська  
сила Небес їй дала крила !

 "Рідна мова дається народові Богом, чужа – людьми, її приносять на вістрі ворожих списів".

 В. Захарченко  

"Як парость виноградної лози,
Плекайте мову. Пильно й ненастанно
Політь бур'ян. Чистіша від сльози
Вона хай буде." 
М.Рильський

 "Коли забув ти рідну українську мову,
Яка б та мова не була –
Ти втратив корінь і основу,
Ти обчухрав себе дотла."
Дмитро Білоус

У мене обнулився рейтинг.

За дивним збігом обставин це сталося якраз після спілкування з адміністрацією портала на тему мови новин. Ці переговори занотовано тут -
http://blog.i.ua/user/1945564/1030365/

Ага, і на головну сторінку мої замітки не попадають.

Одне з моїх перших київських вражень — тридцятилітньої давнини — стосується мови. Я заходжу до ліфта, яким їде молода пара. Вони розмовляють між собою українською, я їх запитую — також українською — "котра година?" — і вони відповідають: "Половіна второго".

Згодом я став свідком безлічі подібних ситуацій. Ось колега-письменник каже ірпінській офіціантці: "Два кохвє, пожалуста!". Ось поважний чиновник, який розмовляє зі мною українською, просить свою обухівську секретарку "нє бєспокоїть". Ось знайомий українолюбний нардеп наказує своєму суржикомовному шоферу "ждать возлє міністєрства".

Чужинець подумав би, що всі ці люди ламають навзаєм якусь комедію, тобто — придурюються. Але я знаю, що вони поводяться раціонально. Як собаки. Ті, що академік Павлов виховував електричним струмом. Струму може й не бути, головне — аби собака знав, що він є. І що може вдарити. А тому краще деяких дротиків не чіпати.

Я їх запитую українською — "котра година?" — і вони відповідають: "Половіна второго"

Українських собак відучували від мови не лише репресіями й систематичними нагінками на так званих буржуазних націоналістів — себто всіх більш-менш національно притомних. Їх відучували насамперед на побутовому рівні — глузуваннями, гримасами, вдаваним нерозумінням. І зовсім не конче, щоб струмом било кожного дня і на кожному кроці. Кмітливому собаці досить одного удару, аби запам'ятати назавше, від якого саме дротика слід триматись подалі.

Сьогодні дресирування триває — і в школі, і на вулиці, і в так званому українському війську. Собака знає, що кожен лайнюк при посаді може безкарно обізвати його мову "телячою", а його самого — "недорасою". Собака знає, в чиїх руках електроди в цій країні. А тому й далі на моє підступне запитання відповідає: "Половіна второго".

http://gazeta.ua/ru/articles/ryabchuk/_sobaki-pavlova/451633

Павло ТИЧИНА  - без цензури (особливо актуально в період нищення ордою українського народу)

Я УТВЕРЖДАЮСЬ

Я єсть народ, якого Правди сила
ніким звойована ще не була.
Яка біда мене, яка чума косила! —
а сила знову розцвіла.

Щоб жить — ні в кого права не питаюсь.
Щоб жить — я всі кайдани розірву.
Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
бо я живу.

Московіє! Мене ти пожирала, 
як вішала моїх дочок, синів
і як залізо, хліб та вугіль крала…
О, як твій дух осатанів!

Ти думала — тобою весь з'їдаюсь? —
та, подавившись, падаєш в траву… 
Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
бо я живу.

Я єсть народ, якого Правди сила
ніким звойована ще не була.
Яка біда мене, яка чума косила! —
а сила знову розцвіла.

Сини мої, бандерівці, вкраїнці,  
я буду вас за подвиг прославлять,—
ідіть батькам на допомогу й жінці,
дітей з ярма спішіте визволять! 

На українських нивах, на московських, 
на білоруських — я прошу, молю! — 
вбивайте ворогів, злодюг злодійських,
вбивайте без жалю!

Нехай ще в ранах я — я не стидаюсь,
гляджу їх, мов пшеницю ярову.
Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
бо я живу.

Повстань! І з ран — нове життя заколоситься, 
що з нього світ весь буде подивлять,
яка земля! яке зерно! росиця! — 
Ну як же не сіять? Як відсіч ворогу не дать! 

І я сіяю, крильми розгортаюсь,
своїх орлів скликаю, кличу, зву…
Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
бо я живу.

Ще буде: неба чистої блакиті,
добробут в нас підніметься, як ртуть,
заблискотять косарки в житі,
заводи загудуть…

І я життям багатим розсвітаюсь,
пущу над сонцем хмарку, як брову…
Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
бо я живу.

Я єсть народ, якого Правди сила
ніким звойована ще не була.
Яка біда мене, яка чума косила! —
а сила знову розцвіла.

Комунофашистська гидь, тремти! Я розвертаюсь! 
Тобі ж кладу я дошку гробову.
Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
бо я живу.

А вот что сказал Павло Глазовый о родном языке (він складав дуже гострі гуморески, якщо хто не знає):
Дід приїхав із села, ходить по столиці.
Має гроші — не мина жодної крамниці.
Попросив він:
— Покажіть кухлик той, що з краю. —
Продавщиця:
— Что? Чево? Я нє понімаю.
— Кухлик, люба, покажіть, той, що збоку смужка.
— Да какой же кухлік здєсь, єслі ето кружка. —
Дід у руки кухлик взяв і нахмурив брови:
— На Вкраїні живете й не знаєте мови. —
Продавщиця теж була гостра та бідова.
— У мєня єсть свой язик, ні к чему мнє мова. —
І сказав їй мудрий дід:
— Цим пишатися не слід,
Бо якраз така біда в моєї корови:
Має, бідна, язика і не знає мови.