7.01.2022 р. (Ч.1)

  Пам'ять і подорож у минуле.

  "Що ви робите, коли лягаєте спати? Про що думаєте? Що плануєте? Чи, можливо, згадуєте?" Певно такими словами можна було б розпочати мою невеличку оповідь, якою я хочу поділитися. Але я почну по-іншому.

  Перед сном мені у голову різні думки. Найбільше я полюбляю про щось мріяти. Інколи щоь згадую, уявляю, обдумую чи просто від великої втоми швидко засну. Та нещодавно я трішечки уявляла собі..

  ...Берег мого дитинства. Я стою на горі цього берега і знімаю відео про ті місця, де минуло моє дитинство. На дворі зима, така, яка вона у нас буває останні роки - без снігу, інколи мокра, проте завжди сіра, невесела і трішечки депресивна. Знімаю відео на телефон і розповідаю...

  "Це наш берег, де пройшло усе моє дитинство. Колись він був людний. Коли починався купальний сезон, то уся дітвора і дорослі приходили на цей берег.І біля розчищених місць для купання було повно відпочиваючих і майже неможливо було знайти зручний камінь, щоб обсохнути після купання. А на свята увесь берег був зайнятий відпочиваючими. Аж до піонерського табору. А там, біля табору унизу, ще й невеличкий пляжик був і туди полюбляли приїздити з дітками, бо ж там пісочок і мілко.

  А там ((повертаю телефон ліворуч)) були човни, на яких місцеві чоловіки на риболовлю їздили. Тепер немає ні човнів ані відпочиваючих на березі. Вже не один рік тут цірює природа. Увесь берег захопила амброзія, висота якої сягає майже два метри. І біля табору теж ніхто не відпочиває, бо вже і пляжика отого з писочку немає. Сумне видовище. А ось тут колись були городи і стежки, по яких ми йшли на берег (( повертаюсь назад і йду у напрямку вулиці, знімаючи і розповідаючи про місцевість свого дитинства)).

  На берег вели не тільки ці дві стежки, але й дві дороги. Проте тепер ніхто ними не ходить і вони, як і берег, потрапили у полон природи. Щоб прийти на берег, потрібно йти навростець, через колишні городи. Та і то не завжди знайдеш ту стежину, яка щоразу заростає. Скрізь бур'ян, амброзія... Сумно дивитись на ці зарослі і розуміти, що колись тут кипіло життя. А це моя вулиця ((доходжу до своєї вулиці і поринаю у спогади)).

  На вуглу колись стояв невеличкий стовпчик із поштовими скриньками. Їх було багато. Мабуть уся вулиця, а вона розділена на три частини, приходила до цих скриньок, щоб забрати пошту. Чи, можливо, тільки юди з цієї частини за поштою сюди ходили. А біля цього двору ріс абрикос, а жила тут баба Катя. Я часто зі своєю бабусею ходила до баби Каті у гості. Навпроти неї жив татків знайомий чи друг. Н пам'ятаю імені, проте знаю, що у них були дві дівчини Ліза та Марта, здається. Точно не можу згадати, це було так давно, та і товаришувала з ними не дуже довго. Поряд жив дядько Сашко і тітка Віра. Здається, що вони були родичами баби Каті. Поряд жила тітка Шура. Можливо, її так звали. Точно вже і не згадаю. Сусідів баби Каті я не пам'ятаю, проте через двір од неї жила тітка Ліда. Зараз там ніхто не живе і хата, здається, вже нічия. А двір поряд - там взагалі хати немає.

  Навпроти двору моєї бабусі (зараз там живе мій тато і брат), живуть свекор і свекруха моєї найкращої подруги. Двір поряд з ними - не знаю, хто там живе зараз, та колись там жила моя хрещена, таткова сестра. Навпроти живуть дуже хороші сусіди - тітка Валя і дядько Вітя. Їхніми сусідами були колись тітка Тамара і баба Шура. Здається баба Шура була в інвалідному візк, бо у неї не було однієї ноги. Навпроти них двір, де жила моя подруга Альона, з якою ми дружили. А потім вона переїхала з батьками кудись і більше я її не бачила.

Ні що так не лякає, як очікування ймовірного звиздецю. Правда, тішу себе тим, що комусь ще гірше. Але поки невідомо, чи зможуть полікувати зуб, чи на видалення. І, як на зло, нічим відволіктись від думок. 

Іще чомусь відмовляють від клініки, в яку записався (хоча відгуки гарні). Ну, шо буде, те буде.

"А нашо ти пишеш про зуби?" Тому що мене це турбує. Ну так, складний випадок. Засмучений. Сказали, що інші зуби теж мабуть доведеться видалити. Чим тоді їх заміняти? Нагуглив, що є вставні щелепи, які тримаються за всю щелепу на проволоці. А якщо не зможу їх носити? І чи зникне від того запалення? 

Імпланти не можна, бо є купа протипоказань і дуже дорого і довго. Коротше, не знаю, що робити. Хіба що, відрощувати бороду і вуса або купити баф, щоб закривати морду (правда, про ковід всі забули і в масках не ходять, тому це буде привертати увагу). Одним словом, є над чим подумати.

Поки шо порадили проконсультуватись у більш просунутих спеціалістів. Але все одно нервую. З іншого боку, ніхто не примусить видалити зуби, якщо я того не захочу.

2018й рік закінчується. І хоча до настання Нового року ще залишилось декілька днів, нічого такого незвичного чи цікавого не заплановано — так що можна робити традиційні підсумки року.

Можу зазначити, що в цілому це непоганий рік.

- Закриття фотохостингу Яндекса змусило переписати і впорядкувати фотоархів, частково залити на Флікр. Але потім і він зіпсувався. Тому довелося шукати інший хостинг і по-новій редагувати дописи. Добре, що нове місце краще. Однак бажання щось публікувати поменшало.

- В плані подорожей і прогулянок рік був цікавим. Вилазок було багато. Хоча хотілося більшого.
Здійснив давні бажання — з'їздити на насосну станцію в Халеп'я, полазити по підземеллям ДОТу 179, дійти до недобудованого заводу на Троєщині, подивитись репетицію параду військової техніки, пройтися по парку Муромець. При цьому повертався в місця, де бував раніше. Тому іноді було відчуття дежавю.

- Обзавівся новим компом. Тільки не купив, а зібрали.

- Погода в 2018му була аномальною. Ні, засилля спеки не було. А от зима затрималась аж до квітня, і розпочалася в середині листопада. Виходить, зима тривала 4 з половиною місяці! І навіть влітку було холодно. Дощі заливали рясно. Так де пресловуте глобальне потепління?!

- В фінансовому плані і по зайнятості з'явилась хоч якась стабільність. В повній мірі взявся за роботу на дому (фріланс). Сподобалось більше, ніж робота в офісі. Хоч і не вистачає реального спілкування.

- Активно шукав друзів. Як не дивно, завести нові знайомства можливо. Інша річ — наскільки відносини будуть тривалі. Бо однодумців мало. Особливо, коли специфічні погляди на життя та інтереси.

- В сім'ї поповнення — родина брата обзавелася дитиною. Так що в мене тепер є племінник. А мама і батько стали бабусею і дідусем за статусом, а не тільки за віком.

- Вибрав сімейного лікаря. Хоча знайомий профільний лікар кращий, ніж незнайома лікарка-терапевт. Медреформа — профанація. Ні щеплень, ні нормальних консультацій не дочекаєшся. Ще більше спонукають до самолікування.

- Закрили аналогове телебачення. Закінчилась традиція слухати серіали і програми по радіо. Тепер треба або дивитись по тєліку, або дивитись на Youtube.

- Пригод було багато: переплутали електричку та ледве не заїхали далеко; ледве не запізнився на електричку і не зірвав вилазку; вперше проїхався в Київ на таксі.

- Сподобалося робити мікси танцювальної музики (похвалитися тут, чи ні?). Хоча раніше не розумів музичний "нон-стоп".

Були і інші знакові події. Наприклад, запуск розвозки до супермаркету.
А в цілому, 2018 — цікавий, хоч і складний, рік.