Посміхаєшся ти

Посміхаєшся. Ти!?. Не мені…
Мчать авто… Очі-фари-вогні –

Блим!.. Гудіння… Завмерло. Ловлю
Погляд. Губи шепочуть… "Люблю!.."

Не мені?.. Посміхаєшся ти.
Йдеш?!. Ні!.. Ти. Я. Не в змозі піти.



Посміхаюсь

Посміхаюсь. Красуня!.. Навпроти.
Очі-фари-вогні – мчать авто… Ти

Ніби дивишся вбік. Розумію -
Острах… Трепет… Напруга. Зумію

Я піти? Не сказати "Кохаю!"?..
Не зізнатись "Тебе я шукаю!"?

13.04.2011
by Stepans’ka Marina (SMG)

"© Stepans’ka Marina (SMG)"

Не залишай мене одну,не залишай!

Прошу тебе,мене не відпускай!

Не віддавай мене холодним вітрам,

Я лиш тобі усе життя своє віддам!

                                         Чому ти йдеш?Чому мене ти покидаєш?

                                         Чому кохання наше так жорстоко ти вбиваєш?

                                          Навіщо я повірила словам,

                                          Коли ти шепотів:"Тебе нікому не віддам"?

Усе минуло...Час для мене зупинився...

Лиш тільки синій погляд у душі 

Назавжди залишився...

Лиш осінь за вікном кружляє листопадом,

І срібна ніч проллється в душу зорепадом...

Чи проходить кохання? Чи залишаємось ми в серці на багато років і чому так...
З якої причини одружуємося, чому розлучаємось? Чи змінюємося з роками? Чи просто починаємо помічати недоліки лише з часом? Чому закохуємось саме в цю людину, а не іншу? Чому зраджуємо або ж бережемо вірність тому, хто не заслуговує на це? Чи можливо прожити довге життя разом, не сумніваючись у своєму виборі, не жалкуючи про цей вибір? Чи завжди вам є про що поговорити, про що помовчати.... і чи потрібно це?
Іноді, задумуючись над тим, що чекає моїх дітей в майбутньому, стає просто страшно. Чи правильний вибір зроблять і на скільки вони будуть щасливі в шлюбі. Озираюсь на своє життя... хочу, аби не гірше, щоб краще... щоб щасливіше... без цих гірких моментів. Хоча я свій шлюб вважаю щасливим, я кохаю свого чоловіка більше 15 років і жодного разу не пожалкувала, що вийшла за нього заміж. Хоча часто сумнівалась в його почуттях, адже одружились ми " по зальоту"... ні, це не була якась інтрижка, ми досить довго знали один одного до весілля, та й нам було вже не по 16 років. Але все одно... іноді задаю собі запитання: якби не вагітність, чи одружився б він на мені? Як би склалось життя? Але ж зараз все добре, я щаслива. Та й мабуть він би не був зі мною скільки років, якби не любив.
Іноді здається, що ми зовсім різні. Що з ним немає про що поговорити, що він зовсім не хоче мене чути, а іноді... розуміє мене без слів і відчуває навіть на відстані. Пам'ятаю, як побачила передачу про зифір. І такий він мені там апетитний був (хоча я не є фанатом зифіру і це не моє улюблене лакомство)... яке ж моє було здивування, коли чоловік прийшов ввечері з роботи і приніс пакунок із зифіром! Але ж я того дня йому нічого про зифір не говорила. І такий випадок був не один. Пам'ятаю як ще зустрічались... він тоді працюав у іншій країні і наші стосунки були на відстані. Ми переписувались, зідзвонювались. Часто оці переписки закінчувались фразою " я тебе люблю". Але так іноді ці слова втрачали зміст і спиймались мною просто як "до побачення", чи типу для зв'язку слів. І іноді не мали такого значення, як би мало б бути. Якось я подумала, що якби він просто написав мені цю фразу, просто так, рапново... минув день чи два і я отримую смс " Я ТЕБЕ ЛЮБЛЮ". Це було так неочікувано.... давно я вже не чула від нього цих слів.... та й не говорила йому також.... чому з роками ми рідше говоримо коханим ці слова? Чому після багатьох років подружнього життя нам здається, що їх не обов'язково говорити...та зараз не про це. Невже він справді так мене відчуває? Були ще випадки, та я конкретно уже і не пригадаю, ці мабуть найяскпавіші були для мене. Чи це лише співпадіння... чи просто мої думки матеріалізуються? Та це вже інша історія.

Все мариться отак мені,

Що я несу тебе від моря,

Й солоні краплі осяйні

На персах тішаться прозорі...

В твоїй мрійливій глибині -

Небесна синь, в приємній зморі

І дух вечірніх полинів

На неосяжному просторі.

Я радісний, я усміхаюсь...

Тендітні пальчики твої

Мене так люблять, сподіваюсь...

Вони дзвінкі, як солов ї...

Сни несподівані мої:

Що я лечу й не повертаюсь...

В. Кулик, 2001 рік

Ти тілу любий, серцю милий,

Я не любить не маю сили.

До тебе - всі думки птахами.

Що відстань їм, яка між нами!

Мед на вустах, крізь мряку промінь,

В мені - бажання, спалах, пломінь!..

Як розлюбити?! О, мій милий!

Лише кохати маю силу.

16.10.2009

Copyright © Stepans’ka Marina (SMG) All rights reserved

"Добрыми намерениями выстелена дорожка в ад..." - це правда лиш на подовину, принаймні для мене. До добрих намірів треба додати щей дурість і тоді вийде повний крах і не тільки в ад, але і в собі і в своїх почуття, в розуміні що відбулося те чого зовсім нехотів, над чим навіть нездумувався своїми мізками з дурістю. ((((

Am
У тебя на ресницах
F
Я слезинки не встречу,
Dm
Только серые льдинки
E
У тебя на глазах.
Am
Я отдал бы полжизни
F
За один только вечер,
Dm
Проведенный с тобою
E
В тишине при свечах.

Am
ПРИПЕВ:
А теперь ты нежная
F
Королева Снежная
Dm
Распустила волосы
E
По белым плечам, по белым плечам.
Am
Распустила волосы,
F
И не слышно голоса,
Dm
Потому что заняты
E
Губы у тебя.

Ты звалась королевою,
Ты была недотрогою,
Помнишь годы школьные
Дрались за тебя.
А теперь другая ты,
По рукам кочуешь ты,
Не могу поверить я,
Что любил тебя.

ПРИПЕВ.

Ты идешь с сигаретою,
Словно кукла одетая.
Рядом мальчики модные
Много их у тебя
Как же это случилось
Как же ты изменилась
И любовь не сложилась --
Видно это судьба

Пісня мене зацепила і я дійсно вважаю її правдою, а це сумно... зараз її розучую тому слухайте прекрасне і не ждіть від мене пощади - співаю я ще так само погано ))))))

Якщо хтось хоче послухати цю пісню - прошу ))

Без тебе сумно і самотньо,
Без тебе не знаходжу місця я собі.
Ти так далеко, але вся ця відстань,
Підтверджує всі почуття в мені…

Навколо темно, але бачу очі,
Як небо світлі, але проникливі,
Як глибочинь річок…
І ще більше рідні!

Як тихий вітерець ти так само ніжно
Куйовдиш волосся моє
І шепочеш на вушко щось миле
І хочеться на віки зберегти цю мить!!!!

Так ми далеко, але відстань ніщо,
Я поруч з тобою душою.
І мить на відстані від тебе
Робить почуття мої сильніш!!!!

 Мені давно не боляче,

Вже не сумую і не мрію.

Тобою серце не хворіє.

…Невпинно час-вода тече -

Повз нас, крізь нас… День, місяць, рік…

Ми – вдвох. По(роз’)єднані навік…

 

 

05.02.2010

Copyright © Stepans’ka Marina (SMG) All rights reserved