ці думки спнтанно виникли щойно
після перегляду окартинки Земної кулі
Для того, щоб побачити, якою є наша Земля, людині довелося злетіти у космос.
Для того, щоб осягнути Бога, нам необхідно піднятися над ним. АЛЕ ЦЕ НЕМОЖЛИВО.
Саме тому ми нерідко не помічаємо його присутності.
06.11.2009
Copyright © Stepans’ka Marina (SMG) All rights reserved
Два маленьких лискучих каштанчики…
Трохи спідлоба, лукавими своїми оченятами доня подивилась на мене і задзвеніла сміхом.
О, цей сміх! Як я люблю його!!! Він – струмочок чистий, що дзюрчить, співає лагідно; срібні ноти переливаються , ніжно бринять і наздоганяють одна одну. Перлинка коштовна, люба доня, сміється, і моє серце радіє, і пролітає думка: «Яке щастя - чути цей сміх!»
Губенята, пелюсточки рожеві, розтуляються, щічки, персики кругленькі, стають ще круглішими – доня посміхається, зазирає мені просто в очі і промовляє так щиро, з такою пристрастю: «Мамо, я тебе люблю! Ти – моя радість!»
- Я люблю тебе, моє сонечко! Ти - мій найдорожчий скарб! - кажу я у відповідь…
22.10.2009
Задивилась на тебе, мій любий...
Стрепенулась душа і злетіла!
Я співаю тебе своїм тілом
І смакують ім’я твоє губи.
Відчуваєш – тебе сповиваю
Найпалкішим і ніжнім коханням?
Як, чому – недоречні питання;
Піснь правічну всім серцем співаю.
02.08.2009
Коханий спить щасливим сном…
Співають зорі за вікном,
Мрійливо грають цвіркуни,
По всій землі чаклують сни …
В садку геть сонний вітер впав,
Струмок шепоче поміж трав,
Безжурним сном коханий спить…
…………………………………………
Життя - Кохання – Вічність – Мить….
16.07.2009
Copyright 2009 © Cтепанська Марина (SMG) Всі права захищені
P.S.Прошу вибачити за те. що майже ни виходжу на зв'язок. Є певні проблемі з інтернетом. ВСіх пам'ятаю.
Краплинкою дощу
На гілці - я. От-от впаду...
Підстав вуста. Відчуй мій смак -
Солодкий, життєдайний!
З тобою нероздільні ми віднині.
26.05.2009
Copyright 2009 ©Cтепанська Марина (SMG) Всі права захищені
Я - Місяць. Життєдайне Сонце - ти.
Коли воно не сяє,
Чи зможе місяць у пітьмі блищати?
©Степанська Марина (SMG)
-...От і добре! Я бачу, в тебе з настроєм все гаразд! Ти вже не плачеш, посмішка знову осяває обличчя.
-Це машкара...- і ніжна рука граціозним жестом зняла ... обличчя. Під ним було те саме красиве обличчя, але... Погляд і вираз ... Лице ніби скам'яніле і неживе, а з очей просто рвалися назовні мука і біль, зневіра і відчай. І жодної сльозинки. Очі були гарячі і сухі. "То пустеля!" - подумалося, - "Волога просто висихає і не досягає виходу." -Коли плачуть очі, приходить полегшення. Біль відступає, рани ниють, але поступово гояться, і лише шрами нагадують про пережиті сум і страждання. І згадка іноді тривожить, але її можна прогнати і не боятися. Коли ж плаче серце... Воно плаче мовчки. Воно болить, і не вщухає, і вмирає по частинах... А потім вмирає людина, бо серце зневірилося, воно затверділо, вкрилося рубцями, воно просто не здатне жити, бо що може закам'яніле серце? Людина існує, але вона мертва... Рука звичним жестом вдягнула машкару, веселий сміх розлився по кімнаті, і вона, грайливо підморгнувши, вийшла з кімнати.©Степанська Марина (SMG)
10.05.2009
-Бачиш, який! Він з'їдає моторошну темряву і зігріває твоє слабке тіло.
Він дивиться тобі в очі, а ти з насолоджуєшся його танцем і тобі ніколи
не набридне це. Вгамувати голод він тобі теж допоможе.....
Їх було двоє - дорослий і дитина. Сиділи біля багаття, споглядаючи
примхливі рухи золотавих, помаранчових та червоних полум'яних язиків та
їли печену картоплю.
Дорослий стиха, неквапно розповідав малому про небо і зорі, про землю і людей...
І про Вогонь.
-Не забувай лише його підгодовувати. Без поживи вогонь вмирає,- дорослий підклав хмизу,
і полум'я затанцювало жвавіше, радісно потріскуючи і підкидаючи маленькі лелітки вгору.
- Але не давай Вогню забагато їжі, не дозволяй шаленіти. Ні, він не злий! В ньому
з'являється стільки енергії, що він бажає охопити всіх своєю вогняною любов'ю,
навіть не розуміючи, що спопеляє вщент. Отака сила Вогню.......
...Проминули роки. Дитина виросла. Тепер це був молодий і дужий юнак.
Він сидів біля багаття і насолоджувався відпочинком."Він гарний, Вогонь!..
піти назбирати хмизу... не зараз... ще трішки відпочину. Я так втомився!.."- думки ліниво
ворушилися, а Вогонь наспівував, танцював, пестив тіло теплими хвилями..
...Юнак прокинувся в суцільній темряві і відчув холод. Він залишився один. Вогонь згас...
29.04.2009
©Степанська Марина (SMG)
-Ти плачеш? Твій усміх згас...
-В мені немає вогню. Мої крила зламані. В моєму серці - порожнеча. Як бути далі?
- Ти мусиш. Ти зможеш. В тобі - твоя сила.
-В житті немає гармонії. Без неї жити неможливо.
- Ти віднайдеш її. Іди уперед. Не озирайся, просто дивись уперед і на свою зорю, що буде тобі дороговказом...........
