хочу сюди!
 

Елена

46 років, лев, познайомиться з хлопцем у віці 47-57 років

Замітки з міткою «репресії»

Відеозвернення підприємця репресованого регіоналами

Нагадаю - сьогодні УБОЗ вторгся у офіс компанії Простопринт за наказом януковича через те, що компанія друкувала футболки з написом "Спасибо Донбассу".

Спільна справа та Беркут показали, як не треба робити революцію

Сьогодні, 14.05.2011р. об 11-00 біля Верховної Ради організація «Спільна справа» імені Олександра Данилюка почала безстрокову (принаймні так було оголошено) акцію протесту з амбіційними вимогами – про зміну всієї влади в Україні. І на додачу – ще з кількома дуже корисними вимогами.

Нажаль, замість заявленої кількості у близько 135000 душ народу, на таку добру справу прийшло лише кілька сотень  людей. 300-400 приблизно. Можливо, 500, якщо пошукати по кущах. У тому числі – представники цілої купи інших організацій.

Мабуть, це спричинило серйозне розчарування міліції, котра даремно зібралася тут у неадекватно величезній кількості, розраховуючи на значно більшу чисельність учасників протесту. Бо ж у заявці на проведення акції організатори обіцяли зібрати 135000 людей (важко пояснити, чому не мільйон), і навіть з урахуванням звичайного перебільшення їх мало бути аж ніяк не 300! Авжеж, для Сашка Данилюка й це був поважний здобуток. Особливо враховуючи той факт, що Патронеса, подейкують, уже відмовилася фінансувати його героїчні спроби. Проте, міліція вочевидь була надто розчарована. Бо коли організатори дали своїм прихильникам команду розгорнути намети, повелася нечемно. Відбулася коротка сутичка, в результаті якої учасники акції зрозуміли, що 300 революціонерів - таки й правда,  не можуть поставити намета у присутності  1,5 тисячі  неприхильних міліціонерів, і взагалі не викликають у міліції аж такої поваги, щоб у неї з’явилася думка не виконувати накази свого командування, з рук якого кожен міліціонер отримує народні грошенята, а також зірочки та лички на погони, або ж догани та всілякі прочухани.

Отже, перший здобуток акції – чималий. Це справжній живий досвід, котрий не могли замінити жодні поради досвідчених активістів.

Що ж, уперед, до нових перемог!

Та з урахуванням того, що подібні фальшстарти навряд чи підуть на користь революції.

Репресії проти робітничих активістів на Полтавському ГЗК...

Всеукраїнській профспілці “Народна солідарність” стало відомо про складення адміністрацією Полтавського гірничо-збагачувального комбінату “чорного списку” робітничих активістів, яких вона має намір звільнити за участь в акції робітничого протесту в першій половині цього місяця.

За отриманими профспілкою даними завдання поставлене звільнити фігурантів “чорного списку” до 24 серпня ц. р. З учасників “чорного списку” декільком особам з надуманих підстав вже були оголошені догани, а одну особу вже звільнено за ініціативою адміністрації.

Сьогодні наказ про винесення йому догани отримав водій великовантажного самоскиду Ігор Божко, який був головним речником робітників на їхній прес-конференції в УНІАН у липні цього року. До цього таку ж догану отримав колишній голова первинної профспілкової організації ВП “Народна солідарність” на полтавському ГЗК Андрій Беркута.

Винесення доган супроводжується прямими погрозами з боку представників адміністрації, зокрема начальника гірничо-транспортного цеху Лучковця, який вимагає від робітників негайно звільнитися “за згодою сторін” під загрозою звільнення з ініціативи роботодавця за порушення трудової дисципліни або з іншим негативним формулюванням.

Профспілка звернулась до Генеральної Прокуратури України з вимогою негайного втручання у цю ситуацію для захисту робітничих профспілкових активістів від незаконних переслідувань.

Більше інформації за тел.: 044 2291167      [email protected]

Прокуратура продовжує обшуки і допити

Працівники прокуратури поновили свою активізацію з метою зривання процедури оскарження судової справи у Вищому адміністративному суді України, - стверджують у прес-службі Обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі.

Фонд оскаржує у ВАСУ акт Контрольно-ревізійного управління у Полтавській області. Заява фонду прийнята до розгляду, але дата першого судового засідання ще не призначена.

Як зазначають експерти, полтавське КРУ, практично, не має жодних важелів впливу на те, щоб виграти справу у Вищому адміністративному суді. Тому КРУ долучило до цієї справи силові структури. Останні ж понад рік здійснюють психологічний тиск на працівників фонду. Так, протягом останнього тижня прокуратура Октябрського району м. Полтави здійснила черговий обшук в приміщенні Обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі, а також допитала колишнього заступника голови фонду, яка вже більше року, як вийшла на пенсію.

30 грудня на 10.00 годину старший слідчий прокуратури Октябрського району м. Полтави Павло Петров викликає до себе голову Фонду Віктора Токаря. У повістці не вказано – для чого і в якості кого.
Архів новин на цю тему:
http://maidan.org.ua/static/centernews/1267695497.html
http://maidan.org.ua/static/centernews/1267698962.html
http://maidan.org.ua/static/centernews/1267707303.html
http://maidan.org.ua/static/centernews/1267728135.html
http://maidan.org.ua/static/centernews/1267774949.html
http://maidan.org.ua/static/centernews/1267781028.html
http://maidan.org.ua/static/centernews/1268157622.html
http://maidan.org.ua/static/centernews/1269447007.html
http://maidan.org.ua/static/centernews/1270211116.html
http://maidan.org.ua/static/centernews/1270625897.html
http://maidan.org.ua/static/centernews/1270706615.html
http://maidan.org.ua/static/centernews/1271152427.html
http://maidan.org.ua/static/centernews/1271354470.html
http://maidan.org.ua/static/centernews/1271665991.html
http://maidan.org.ua/static/centernews/1272533429.html
http://maidan.org.ua/static/centernews/1273696810.html
http://maidan.org.ua/static/centernews/1274207399.html
http://maidan.org.ua/static/centernews/1275038094.html
http://maidan.org.ua/static/centernews/1282156913.html
http://maidan.org.ua/static/centernews/1282808933.html
http://maidan.org.ua/static/centernews/1282892691.html
http://maidan.org.ua/static/centernews/1285846872.html
http://maidan.org.ua/static/centernews/1286794527.html

Українське МВС: "Дійде до пролиття крові"

Ukraiskie MSW: Dojdzie do rozlewu krwi (ostatnia aktualizacja 14-01-2011 11:45 ) 

У часі запланових на 22 січня ( 2011 року - перекладач) демонстрацій української опозиції в Києві може дійти до пролиття крові, - повідомив міністр внутрішніх справ України Анатолій Могильов.

[ Читати далі ]

«Майданівець» Тарас Токар звільнений з роботи

Фахівця з інформаційно-технічного забезпечення Полтавського обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі Тараса Токаря звільнено з роботи. Підстава – скорочення посади з 23 травня.

Тарас Токар працював у фонді з дня його заснування, тобто з 1998 року. «Непотрібним» він став у розпал переслідування органами прокуратури його батька Віктора Токаря.

Як відомо, Т.Токар є активістом ВГО Альянс «Майдан», помічником-консультантом народного депутата України Олеся Донія (на громадських засадах), журналістом та активістом двох революцій в Україні.

Своє звільнення та переслідування батька Тарас Токар пов’язує виключно зі своєю громадянською позицією.

"Припиніть репресії проти Віктора Токаря!".

Не дарма органи --- внутрішніми називають!

Про затримання активіста Братства Св.Луки

Сьогодні була нагода поспостерігати за роботою правоохоронців, які вкотре вирішили погратися в секретних агентів.
Історія розпочалася в одній з Київських кав’ярень, де відбувалася нарада Братства Св. Луки.
В кав’ярню зайшло троє, замовили собі пиво і одразу почали косити під п’яних.
Ну і звісно за «випадкових жертв» вони вирішили обрати саме активістів об’єднання. Точніше активісток.










ПОВНІСТЮ ЧИТАТИ ТУТ


Церемонія пам’яті 70-ої річниці депортації кримських татар

Церемонія пам’яті 70-ої річниці депортації кримських татар відбулася в ООН



Після анексії Криму Росією понад 7 тисяч кримських татар змушені були залишити півострів "через тиск з боку окупантів"

КИЇВ. 17 травня. УНН. Урочиста церемонія, присвячена пам’яті 70-ої річниці депортації кримських татар з кримського півострова, відбулася у штаб-квартирі ООН, передає УНН з посиланням на медіа-портал української діаспори VIDIA.
Участь у церемонії взяли активісти кримськотатарської громади США та Криму, постійні представники України та Польщі при ООН, артисти та громадські діячі.
На церемонії виступив постпред України при ООН Юрій Сергеєв, який зауважив, що депортація кримських татар з Криму стала для всього світу символом нелюдяності тоталітарної влади.
Він заявив, що українська влада стурбована ситуацією в Криму – "залякуваннями, обшуками та придушенням прав кримськотатарського населення в Криму, тим, що лідеру кримськотатарського народу Мустафі Джемілєву заборонений в’їзд до Криму, тим, що заборонені церемонії в пам’ять про жертви депортації".
За його словами, після анексії Криму Росією понад 7 тисяч кримських татар змушені були залишити півострів "через тиск з боку окупантів".
Представник України заявиви, щонова  влада виступає за солідарність між усіма українцями, але агресори намагаються цю солідарність зруйнувати.
Нагадаємо, напередодні самопроголошений в.о. глави Республіки Крим Сергій Аксьонов заборонив проводити масові заходи на території Кримського півострова до 6 червня, а пізніше все-таки дозволив кримським татарам провести 18 травня мітинг з нагоди 70-ої річниці депортації на мусульманському кладовищі.

Артур Гончаров
http://www.unn.com.ua/uk/news/1343775-tseremoniya-pamyati-70-oyi-richnitsi-deportatsiyi-krimskikh-tatar-vidbulasya-v-oon

Також нагадуємо,  в Києві вшанули жертв депортації кримськотатарського народу

16 травня о 18:00 у Національній опері Україні відбувся вечір-реквієм, присвячений вшануванню жертв 70-й річниці депортації кримських татар та інших депортованих народів з території Криму.
На сцені Національної Опери виступили народні артисти України, відомі українські та кримськотатарські виконавці. Зокрема, народна артистка України Ада Роговцева, народний артист України Олексій Богданович, акторка та режисер Катерина Степанкова, кримськотатарські та українські виконавці – Джамала, дует «Сестри Тельнюк», Арсен Мірзоян, Ленара Османова та Едіп Асанов. Академічне виконання в програмі вечора забезпечували  Національний заслужений академічний український народний хор України ім. Г. Г. Верьовки та Академічна чоловіча хорова капела ім. Л.Ревуцького.
В рамках вечора було презентована самобутня кримськотатарська культура. Серед іншого на сцені продемонстрували знаний автентичний танок – “Хайтарма” (“Повернення”), прочитали поетичні фрагменти літературних творів, зокрема, кримськотатарських, перекладених українською мовою. Протягом усього заходу демонструвалися архівні відео та фото матеріали про депортацію кримськотатарського та інших народів з Криму. Також у стінах Національно Опери було відкрито виставку творів кримськотатарського мистецтва.
Режисером вечора став Ахтем Сейтаблаєв, головний актор та режисер фільму «Хайтарма», першого художнього фільму про депортацію кримськотатарського народу.
Гостями заходу були перші особи держави, лідери кримськотатарського народу, дипломати, культурні діячі, державні діячі різних рівнів та інші запрошені.
Захід відбувся за підтримки Міністерства культури України, Міністерства соціальної політики України, Меджлісу кримськотатарського народу та ГО «Земляцтво кримських татар в місті Києві».
http://mincult.kmu.gov.ua/mincult/uk/publish/article/

95%, 21 голос

5%, 1 голос
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Керівника ефективної державної установи усунуто від посади

Слідчий районної прокуратури м. Полтави відсторонив від посади голову Обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі Віктора Токаря.

Це вже друга реакція слідчого П.Петрова на скарги Віктора Токаря, спрямовані на адресу Генеральної прокуратури України, щодо незаконних дій слідчого. Першою реакцією слідчого на ті ж самі скарги слідчого була вимога слідчого – підписка про невиїзд В.Токаря з м. Полтави.

Такими діями слідчий позбавляє голову фонду Віктора Токаря права на свій захист у Вищому адміністративному суді України (адже суд знаходиться у м. Києві).

За даними Міністерства аграрної політики України, Полтавський фонд займає 8-ме місце за показниками діяльності, серед 25-ти аналогічних обласних фондів України. Постає питання: Чи можна здобути таких високих показників діяльності установі під керівництвом керівника-«злочинця», ярлик якого намагаються навішати органи місцевої прокуратури?

P.S. Учора працівникам Обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі вдалося зясувати, що позов фонду до Контрольно-ревізійного управління в Полтавській області може бути розглянутий у Вищому адміністративному суді України (ВАСУ) не раніше, ніж за рік. На сьогоднішній день ВАСУ розглядає позови різних установ, які були подані в кінці 2008 – початку 2009 років.

Архів новин на цю тему:
http://maidan.org.ua/static/centernews/1267695497.html
http://maidan.org.ua/static/centernews/1267698962.html
http://maidan.org.ua/static/centernews/1267707303.html
http://maidan.org.ua/static/centernews/1267728135.html
http://maidan.org.ua/static/centernews/1267774949.html
http://maidan.org.ua/static/centernews/1267781028.html
http://maidan.org.ua/static/centernews/1268157622.html
http://maidan.org.ua/static/centernews/1269447007.html
http://maidan.org.ua/static/centernews/1270211116.html
http://maidan.org.ua/static/centernews/1270625897.html
http://maidan.org.ua/static/centernews/1270706615.html
http://maidan.org.ua/static/centernews/1271152427.html
http://maidan.org.ua/static/centernews/1271354470.html
http://maidan.org.ua/static/centernews/1271665991.html
http://maidan.org.ua/static/centernews/1272533429.html
http://maidan.org.ua/static/centernews/1273696810.html
http://maidan.org.ua/static/centernews/1274207399.html
http://maidan.org.ua/static/centernews/1275038094.html
http://maidan.org.ua/static/centernews/1282156913.html
http://maidan.org.ua/static/centernews/1282808933.html
http://maidan.org.ua/static/centernews/1282892691.html
http://maidan.org.ua/static/centernews/1285846872.html
http://maidan.org.ua/static/centernews/1286794527.html
http://maidan.org.ua/static/centernews/1290673290.html
http://maidan.org.ua/static/centernews/1293653681.html
http://maidan.org.ua/static/centernews/1293705910.html
http://maidan.org.ua/center/news/1293783587.html
http://maidan.org.ua/center/news/1294910354.html
http://maidan.org.ua/center/news/1295265731.html
http://maidan.org.ua/center/news/1296155945.html
http://maidan.org.ua/center/news/1296806158.html

"Майдан".

Розстріли в'язнів в червні-липні 1941 р. Як це було (ФОТО)

24.06.2011 _ Ігор Дерев'яний

Такого не робили ані поляки в 1939, ані нацисти в 1944. Радянська міліція розстрілювала масово - з автоматів, через віконця для передачі їжі. Або кидала в камери гранати. Деякі з цих камер довелося замурувати - і ексгумацію провели вже взимку.

Червень 1941 року запам'ятався на Західній Україні не тільки нападом нацистської Німеччини, але й кривавими розправами, вчиненими нібито своєю ж державою в тилу.

Йдеться про досі нечуване явище, навіть у практиці Народного комісаріату внутрішніх справ (НКВД) СРСР - масові розстріли політичних в'язнів у тюрмах Західної України протягом кінця червня - початку липня 1941 року.

"Історична Правда" наводить приклади трьох таких розправ: у тюрмах Львова, соляних шахтах Саліни і в тюрмі Луцька. Сьогоднішній текст присвячено масовим убивствами у Львові. 

  Перша сторінка розстрільного списку в'язниці № 3 у Золочеві. Чітко видно написи на документі - винесення вироку начальником слідчої частини УНКГБ по Львівській області Шумаковим та накладання санкції до виконання вироку прокурором Львівської області Харитоновим. Двоє осіб вирішили долю тисяч... Архів Центру досліджень визвольного руху (ЦДВР)

На прикладі Львова можна достеменно показати криваву діяльність "доблесних борців із контрреволюцією".

У самому Львові було три в'яниці: № 1 - на Лонцького, № 2 - Замарстинівська та № 4 - Бриґідки. Тюрма № 3 перебувала у замку м. Золочева, що близько сімдесяти кілометрів  від Львова - сюди відправляли в'язнів, коли львівські тюрми були переповнені (а таки були переповнені: у тюрмі на Лонцького при ліміті 1500 осіб перебувало 3 638 в'язнів).

 Ліва частина попереднього документу. Напис червоним олівцем, зроблений рукою слідчого Шумакова: "Приговор как врагов народа расстрелять". І прізвища - Баренлейм (?), Дідух, Крачковський, Цверлінг, Бондар, Мазурчак, Котик...

У тюрмах Львівщини станом на 22 червня 1941 року було 5 424 в'язні. Більшості інкримінували злочини за статтею 54 карного кодексу УРСР, тобто - контрреволюційну діяльність.

"Процес 59-ти". У грудні 1940-го львів'ян засуджували за те, що вони - українці

Негайними офіційними заходами у вирішенні проблеми переповнення в'язниць стали наказ № 2445/М наркома державної безпеки Меркулова від 23 червня 1941 р. та наказ начальника тюремного управління НКВД УРСР капітана державної безпеки Філіппова від 23 червня 1941 р.

Права частина попереднього документу. Напис чорними чорнилами - дозвіл на страту - написаний рукою прокурора Львівської області Харитонова: "Расстрел как врагов народа санкционирую"

У першому документі йшлося про терміновий облік усіх в'язнів у тюрмах та розподіл на тих, що підлягають депортації в концтабори ГУЛАГУ, і тих, кого необхідно розстріляти (це завдання покладалося на місцеве керівництво НКГБ).

У другому документі йшлося про евакуацію в'язнів, до нього додавався "План евакуації", згідно з яким депортації з Львівської області підлягало 5 тисяч арештантів. Для цього виділялося 204 вагони.

Згідно з інструкцією НКВД СРСР від 29 грудня 1939 р., один вагон ешелону вміщував тридцять депортованих осіб, отже вказаних вагонів вистачало б на евакуацію 6 800 в'язнів. Проте евакуювали лише 1822 із 5 000 запланованих.

  Сташинський Петро Васильович (1904-1941), уродженець с. Борщовичі Ново-Яричевського р-ну Львівської області. Заарештований 9 жовтня 1940 р.

Член Просвіти, організації "Сила" та ОУН. Обвинувачений за ст. 54 пп. 6, 11 КК УРСР. Розстріляний у в'язниці №1 м.Львова на вул.Лонцького 26 червня 1941 р.

Фото довоєнних часів, зроблене на площі Ринок у Львові. Архів ЦДВР

3602 людини залишились у тюрмах Львова. А куди поділися ешелони - документи мовчать.

Самі ж екзекуції розпочалися 22 червня - розстріляно засуджених до смертної кари. Із проміжного звіту начальника тюремного відділення УНКВД Львівської області Лермана відомо, що станом на 24 червня у тюрмах Львова та Золочева було розстріляно 2072 особи.

26 червня затвердили розстрільні списки - ще 2068 осіб підлягали знищенню. Їх вбили протягом 24-28 червня.

  Трупи розстріляних в'язнів у камері в'язниці на Лонцького. м.Львів, 1 липня 1941 р. Деякі такі камери німцям довелося замурувати, щоб уникнути епідемії. Повторну ексгумацію провели в лютому 1942 р., коли вдарили морози. Архів ЦДВР

Таким чином у Львівській області було розстріляно 4140 в'язнів. Проте підрахунки не узгоджуються: залишилося у тюрмах 3 602 особи, а розстріляли більше.

Відповідь на це питання дає доповідна того ж таки Лермана: тут йшлося також про надходження нових ув'язнених. Тюремні документи на цих людей належним чином не оформлювали.

У більшості випадків навіть не викладали звинувачень, проте упевнено називали причетними до ОУН, шпигунами, диверсантам - тобто особами, котрих належить розстріляти.

  Процес ексгумації розстріляних в'язнів у тюрмі. 3 липня 1941 р., м. Львів. Для проведення цих робіт німці примусово зігнали львівських євреїв. Архів ЦДВР

Це лише один фрагмент трагічної статистики, поняття, розділеного Сталіним. Справжня картина розкривається, коли поглянути на всю карту Західної України - близько 24 тисяч вбитих.

Спочатку застосовували звичну для НКВД практику: індивідуально, у спецкамері, постріл у потилицю. Коли наближався фронт, а плани не було виконано - розстрілювали масово: зганяли в'язнів до камер підвалів та через дверцята для передачі їжі стріляли з автоматичної зброї.

Віконечко відкривалося - і в'язень, замість їжі для підтримки життя, бачив засіб знищення... останнє, що бачив у житті).

  Львів'яни шукають серед розстріляних своїх рідних у подвір'ї в'язниці № 1. м.Львів, 3 липня 1941 р. Архів ЦДВР

А в останні дні - кидали до камер гранати. Або відкривали двері камер, в'язні виходили в коридор, гадаючи, що їх звільняють, та в цей момент їх розстрілювали з автоматичної зброї.

Тіла вивозили вантажівками та ховали у спецмісцях, котрі сьогодні поступово відкривають археологи.

На Прикарпатті розкопали масову могилу. Схоже, жертв 1941 року (ФОТО)

Проте перед самим приходом німців чекісти, поспішаючи, ховали вбитих у подвір'ях та підвалах тюрем. Згодом розкопки цих гекатомб стали матеріалом для нацистської пропаганди - звісно не з міркувань людяності.

Відбувалися також й знищення евакуйованих в'язнів в центрально-східних областях України - у пересильних тюрмах Умані, Києва та Харкова. Ці міста були так званими проміжними пунктами етапування, де відбувалося перемішування в'язнів, щоб уникнути повстань та масових втеч під час депортації.

  Нацистська пропаганда розстріляних у тюрмах - здебільшого українців, поляків та євреїв - називала фольксдойчами. Напис німецького кореспондента Губнера на фото наслідків масових розстрілів в'язнів. Архів ЦДВР

Окремо заслуговує на спомин Заліщицька трагедія на Тернопільщині, коли з тактичних міркувань було зруйновано залізничний міст через Дністер, а з обох боків надійшли два ешелони по сім вагонів із в'язнями (14 вагонів кожен із 50-70 арештованими).

НКВД вирішив проблему швидко: вагони облили пальним, підпалили та скинули у ріку. Береги Дністра тут дуже високі та стрімкі - ніхто не вижив.

Звісно, радянська пропаганда "повісила" всі ці злочини на нацистів (як, зрештою, і розстріли польських військовополонених), і, на жаль, ці міфи привидами ходять навіть у сьогоденні.

Подив і жах на обличчі львів'янки, котра щойно зайшла у двір тюрми. 3 липня 1941 р., м. Львів. Архів ЦДВР

Західноукраїнська громадськість пережила шок від побаченого. Адже такого не робили поляки на початку Другої світової в 1939-му (тоді в'язниці відкрили та звільнили всіх політичних в'язнів; і навіть попереджали: рухатися суто на схід, оскільки у прифронтовій зоні колишніх в'язнів можуть і розстріляти). 

Згодом, у 1944-му такого не стали робити й нацисти (адміністрація залишала живими в'язнів концтаборів перед приходом союзників). І це страшне у своїй безглуздості масове убивство арештованих стало одним із головних чинників укорінення антирадянських позицій тогочасного та наступних поколінь.

Щороку львівська громада приходить до тюрем, пом'янути загиблих, а в колишній тюрмі №1 на Лонцького нині діє музей-меморіал пам'яті усіх жертв окупаційних режимів.


Ігор Дерев'яний
Історик, науковий співробітник Національного музею-меморіалу жертв окупаційних режимів "Тюрма на Лонцького"

Теми: ЧК-КГБ, XX сторіччя, Друга світова війна, Велика вітчизняна війна, історія України, Львів, Львівщина,