Межа між небом і земною твердю. Мить невловима – між життям і смертю. Крок до падіння в прірву – Вирок Долі. Змах крил один стрімкий – політ до волі. 30.07.2010 © Stepans’ka Marina (SMG) [Приєднана картинка] [Приєднана картинка]

[Приєднана картинка]ЛизистратаПостой!… Ты что-то путаешь в запале!Известно ведь любому пацану:На вас не нападали. Вы - напали.Вы первыми затеяли войну!Вы гражданам защиту обещали,А получился форменный скандал!…Кого и от кого вы защищали,Когда на вас никто не нападал?Ах, сколько на земле людишек подлых!Такие уж настали времена!…Вы подлость преподносите, как подвиг,И просите за это ордена!Предводитель (надменно)Позвольте вам заметить с укоризной -И поскорей возьмите это в толк! -Мы выполняем долг ...

Читати далі...

І знову чийсь погляд, немов у безодню. Поміж тим, що поряд і тим, що сьогодні. За обрій, за межу туди, де "чекати". Ви, ті, що там стежать, ви Боги, чи кати?

йти мені вздовж твоїх берегіваж до півночі льодовитої,щоб з очей, для душі дорогих,кришталеві солоні витерти.ти ж текла серед скель кам'яних,ти ж так довго була в оточенні.я до тебе іду, л'єшся ти у менісинім небом, як заохочення.хіба можна було стільки бруду чобітв чисту воду? невже поснулибілокрилі? тебе десь саму по собізалишали в морозі минулого.Сонна північ під зоряним сяйвом молитв,і молитви розносяться простором - хай ніколи ніколи вже не заболить,що лишилось примарою, Господи!

Бокал хорошого заморського винаЯ підніму за Незалежність України,Та не спішитиму, не питиму до дна -Нехай до Краю моя думка лине. Ковток за тих, хто волю здобував, Із різношерстною воюючи чумою, Й на полі битви голову поклав, Щоб святкували нині ми в спокою. Ковток за тих, хто нас чекає там,За їх терпіння, віру і надію.Коханим наша вдячність і батькам:За їх молитвами ми скруту одолієм. Згадаєм тих, що до керма прийшли,З чиєї ласки в чужині блукаєм.За тих, ...

Читати далі...

                                           [Приєднана картинка]                                                                      [Із циклу] «Жидівські мелодії» Розвіяне злими юрбами,  Мов снігу платки з-над руїн,  Летиш ти до хмари з вітрами,  О, пір’я з жидівських перин.  Мов сніг, ти летиш аж до хмари,  Вкриваєш поля, мов килим,  О, свідку великої кари,  О, пір’я з жидівських перин.  Знать, бачити горя не хочеш,  Що ми тут в тій хвилі терпим,  Сніжними крильцями...

Читати далі...

І весь світ мені не чути, Через білий, радіо, шум, І нікого не бачу, Тільки її. І ніхто не відкриє двері, Щоб спіймати хвилю І ніхто не відкриє вікно, Щоб побачив я сонця світ. А очі її наче зорі, Що зеленим світять в пітьмі, А полум’я волосся, Гріє душу, навіть в морозний день, мені. Мене оточують друзі, Чи може все ж я на самоті? Я дуже люблю свободу, А чи зможу я бути з кимсь? Можливо я не знаю чого я хочу, Можливо не дам щось в замін, Та знаю я точно - кохаю, ЇЇ І ЛИШ ЇЇ!!...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Загострена мов бритва сталь Десь зблисне поряд Безмежний доблесті кришталь Притягне погляд Спину прикриєм мов стіна З тобой в бій ринем Честь мушкетерів ще жива То й не загинем 19.10.2008 Любава

[Приєднана картинка]НЕ ЗАБУТИ НІКОЛИПерше кохання не повторитьІ, не забути, ніколи.Вічним вогнем воно в серці горить.Вогнем незабутнім і болем. Біль той солодкий, як подих весни,Як літа гарячого подих,Він сумом осіннім приходить у сниІ хмелем невпізнаним бродить.Я пам’яті прошу: верни! Де ж ти є?Мене у часи незабутні.Я хочу побачить кохання моє,Побути хоч хвильку присутнім.Воно виринає десь з забуття,У блузочці білій, шовковій.Іде біля мене, вже ціле життяПримарою тої...

Читати далі...

Нестерпний біль і радість позахмарна; А сльози – не в очах – як метастази. Непереборний Ти… Любов - безкарна… Геть! Чи ввірвись! І вбий відразу… 28.03.2012 © Copyright: Марина Степанська Свидетельство о публикации № 10127