Попереднє - http://blog.i.ua/user/2222714/2382607/

Перше - http://blog.i.ua/user/2222714/2382601/

9. Філософські сни

 

Серія снів з голосом з сяючої хмари або одним коментатором

 

Дім

Я з подругою подорожувала поїздом і ми раптово вирішили вийти на гарній станції. Зрештою, це ж подорож. Ми піднялись на гору живописною стежкою оточеною багатьма гарними квітами. Стежка привела до здоровенного дому. Виглядав як старовинний розкішний замок виготовлений з білого каменю. Замок не був покинутим, але пустував. Кімнати готові до життя, прибрані, але пусті і скрізь, по всіх кутках і всюди де можна було стояли букети червоних троянд. Було гарно. Проте нічого не відбувалось і нічого цікавого там не було. Кімната за кімнатою, кабінет за кабінетом. Хіба може стільки місця пустувати?

І голос сказав:

- Стіни – це шкіра, квіти – це кров. Зайди і подивись, що всередині.

Я все хотіла роздивитись хто це зі мною розмовляє, вже не перший сон. Голос десь з гори. Мені весь час хотілося відвернутись від джерела звуку, але бажання дивитись співрозмовнику в лице сильніше. Проте бачила я тільки неясне щось в небі, воно не мало форми і світилось, як сонце за хмарами. Не цікаве видовище, тож я більше й не оберталась.

Я вийшла з кімнат і з балкону глянула на внутрішній дворик.  Там серед декоративних полотен і під прапорами працювали люди над картинами, скульптурами, десь проводили урок, хтось відлучився на обід, інші весело базікали, всі не сиділи чітко за свої місцем, але робота кипіла.

Глек

Приїхала я в якесь дивне місто. Його вулиці і будинки мають вигляд, як з картин Мауріца Ешера. Я там побродила, було цікаво, але пусто. Випадково натрапила на будинок, де живе мій друг, тож вирішила зайти, але вдома нікого не було. Тож просто вийшла до зупинки, щоб вернутись до дому. А на зупинці вже стояли мої друзі, включно з тим, куди хотіла зайти. Вони були з здоровенними рюкзаками та туристичним спорядженням. Один з них запросив мене поїхати з ними займатись археологією і решта одразу підхопили. Поїздка обіцяла були захоплюючою. На своїй проміжній базі вони мене спорядили всім необхідним і нарешті ми дістались до місця розкопок.

Площадка вже давно була розчищена, поділена на квадрати і покопана, як на фундамент для будинку. Нас зустрів головний археолог біля деяких знайдених реліквій і ямою з цілою купою черепків. Пузатенький, бородатенький, рудуватий дядько – типовий архетип археологів. Мене він ввів в курс справи:

- Тут ми частіше за все знаходимо черепки. Вони теж мають наукову цінність і по ним можна щось визначити, і можливо колись до них доберуться, тож ми їх просто скидаємо всі в одну яму. Але ми тут знаходили і справді цікаві речі, - показує на стіл з старовинними сережками, браслетами, - а комусь навіть пощастило знайти справжній шедевр.

Археолог з гордістю показав на статую якоїсь богині, поруч стояли викопані великі глеки та статуетки поменше. Явно не кожен день таке знаходять. Тоді продовжив:

- Скоріш за все ви тут познаходите черепки, але це ваше хоббі. Розважайтесь. Якщо пощастить відкопати щось більше, кличте мене – витягнемо разом. З стародавніми реліквіями треба бути дуже обережним.

Ми прийнялись до пошуків. Година за годиною змітали пензлями верхній шар глинистої сухої землі, як справжні науковці. Час ішов, уже й полудень, і сонце в зеніті, всі старші пішли на обід, а ми ще лишились під палючим сонцем. Раптом хтось наткнувся на глиняну ручку, всі кинулись розгрібати і скоро дістали не черепок, не півглека, а цілий великий глек складного методу виготовлення ще й з печаткою на горлі. Горло будо закупорено воском на якому було відтиснено виноград, тож всі згодились, що там стародавнє вино. Всі так зраділи. Це вам не простий гончарний виріб. За таку роботу стародавні майстри брали великі суми і просту річ там би не запечатали. Один струсонув і почув всередині не сплески рідини, а якесь постукування від багатьох дрібних речей. Це було дивно. Хтось звернувся до мене:

- Та ти в перший день знайшла таку велику цінність. Люди тут дуже довго працюють і не завжди таке знаходять. Бачила скільки було на стенді? Це все, що є за всю історію цих розкопок, а тут багато таких груп як наша і іще професійні археологи, які тут постійно.

Інші продовжили:

- Цікаво, що там? Так хочеться відкрити.

- Ми не можемо цього зробити самі, ти знаєш. Сам глек – вже витвір мистецтва, і печатка потрібна історикам цілою, щоб вони могли її дослідити.

- Він запечатаний герметично. Отже там зберігається повітря тих часів. Наші науковці зможуть дослідити його і зробити свій висновок про тодішній склад атмосфери.

Ми відклали знахідку і прийнялись до подальших розкопок. Але далі робота пішла сумніше. Піт став заливати очі, з’явилась втома, час ішов, а глек лежав. Старші ще не вийшли з обіду, але й ми вирішили перепочити і сіли в коло з своїм похідним обідом. Скінчивши трапезу розмови знову повернусь до глека і один виніс його на очі всіх знову. Потрусивши знову, було дуже складно визначити на звук що ж там можуть зберігати.

- Може там скарб? Золоті монети і прикраси?

- Це може бути. За тодішніх часів це місце захопили вороги і монахи складали золото в невластиві для них ємності, щоб ніхто не здогадався там шукати.

- Такого ще на цій копальні не було, якщо це правда - наша знахідка буде справжнім відкриттям.

- Скоріше б пан археолог вже вийшов.

- Знаєте, я не можу більше чекати. Я відкрию печатку.

Ніхто не хотів втрачати склад тодішньої атмосфери, але й відмовитись дивитись що там – теж не міг. Якби там був скарб, то це б компенсувало з надлишком втрату стародавнього повітря.

- Я акуратно виріжу печатку для історії. У мене є ножик.

Всі оточили того хлопа з глеком, чекаючи що буде. Печатка була дуже твердою і треба було докласти зусиль. Хлоп додав трохи сил і несподівано з печаткою відколовся здоровенний шматок глека. Було дуже шкода. Але що ж всередині? Розгрібши уламки глека ми з’ясували, що цей глек був сховищем для уламків такого ж глека. Тільки дуже старого і вже з стертими гранями на місцях сколів, майже пил. Непорозуміння і розчарування на обличчях усіх:

- Це хто до такого додумався? Кому треба зберігати та ще й запечатувати таке сміття?

Ні скарбу, ні печатки, ні глечика складної роботи, ні стародавньої атмосфери. Тепер ці уламки підуть в яму з рештою черепків. Нічого.

Раптом з’являється за спинами археолог і стало ясно, що провину вже не приховаєш. Це загрожує виключенням з археологічної спілки і забороною доступу до розкопок. Той підняв глек і чомусь звернувся до мене:

- Отже ти їм дозволила його розбити!

Всім було дуже дивно це чути, адже я тут була перший день і тільки спостерігала. Я не заохочувала нікого і не навіть не торкалась тієї речі. Звісно сумно мати таку втрату - сам глек був шедевром, але ж я… І от археолог пояснив починаючи перетворюватись на світло:

- Твої друзі – це твої емоції. Не дозволяй їм брати над собою гору. Допитливість, нетерпіння… вони самі по собі не погані. Але хай ти володієш ними, а не вони тобою. – Потім продовжив. - В лабораторії можна було зняти відтиск з печатки, теплом зі свічки розтопити твердий віск і спокійно дістати все, що було всередині. Можна було не ламати.

 

 ***

Я їхала по своїм справам в тролейбусі, проїжджала звичайні міські пейзажі поки не почула суперечку в салоні. Вона набирала все більше і більше учасників і велась про природу людини. Якийсь хлоп доводив песіонерам і іншим:

- Людина за своєю натурою є доброю і тільки її подальші гріхи роблять її злою. Коли мала дитина тільки народжується, вона нікому не бажає зла.

Він був явно в меншості. Ніяких особливих прикмет у нього не було, цілком посередні риси, ну волосся чорне – от і все. Зрештою і мені треба було втрутитись:

- Людина від природи є егоїстичною. Подивіться, навіть маленькі діти ще нічого не розуміють, а вже тягнуть все до себе.

Таким чином тема зачепила і мене аж поки не настала моя зупинка. Я вийшла з тролейбусу глибоко переконана в своїй позиції і все-таки хлоп стоячи в дверях прокричав мені в слід:

- Ти думаєш, що люди не здатні задарма робити щось хороше тільки тому, що сама ніколи цього не робила! Ти спробуй хоч раз в житті зробити щось хороше просто так! Хоч раз!

Ага-ага, я зрозуміла, побазікай мені.

Я доїхала до свого робочого місця, схопила свій чай, послухала плітки колег і ще раз переконалась, що все має свою ціну. Якщо хочеш щось отримати – маєш щось витратити, якщо щось витрачаєш – явно на щось розраховуєш і не інакше. Раптом весь хмарочос струсонуло, потім ще раз, а потім він посипався. Все провалилось в глибоку яму.

Сталась природня катастрофа. Велика частина міста провалилась під землю десь на 1 км. Ті, хто вижили, потроху приходили до тями, намагались відшукати знайомих серед розвалин висоток. Рятівники витягали і забирали на «швидкій» особливо постраждалих. Мене не зачепило, тільки протрусило добре, тож побачивши шалену нестачу медичної допомоги вирішила її залишити тим, хто більше такої потребує. Я змогла сама підвестись і сама побродити довкола шукаючи вихід.

Раптом я згадала ранкову розмову і подумала, що якби тут я могла комусь допомогти, то потім я змогла б кинути ранковому співбесіднику, що щось хороше я правда робила. І от я помічаю маленького хлопчика, просто одягненого, що ходив між розвалин, та кликав свою маму. «Те, що треба» - вирішила я.  Підходжу і питаю:

- Ти загубився?

- Так. Я хочу назад до батьків.

- А ти знаєш, де ти живеш?

- Можу назвати вулицю.

- Добре. Давай виберемось звідси і я відведу тебе до дому.

Як мені ще раз трапиться подібний співбесідник як з тролейбусу, то тоді я зможу кинути в розмову цей приклад. Я така скажу: «І робила я це абсолютно безкорисно. Мене дуже хвалили, пропонували гроші, та я бачила наскільки бідно вони живуть і відмовилась». Класно, хіба ні?

Ми з малим пробирались по розвалинам, пролазили під різними балками, перелазили через недоруйновані стіни. Зрештою дійшли до краю, де провалля закінчувалось, далі треба було лізти вгору чіпляючись за виступи, обривки проводів та коріння. Разом  з тим я помітила, що хлопчик надто малий, щоб міг дотягтися від одного виступу до іншого, тож сказала:

- Чіпляйся за мою спину. Будемо підніматись.

Буде важко, але в розповіді я додам ще яка я героїня.

Зрештою, навіть з живим баластом і на непевних схилах, ми все-таки вибрались на гору. Точніше малий просто вибрався з провалля і зістрибнув з моєї спини, а я виповзла взагалі без сил. Виявилось, що тут вже стояли батьки хлопчика.

Щаслива картина возз'єднання сім'ї. Я кажу:

- Оу, будь ласка. Мені нічого не треба.

Проте ці слова були зайвими. Мені і так нічого не пропонували. Батьки були надто зайняті своїм чадом, щоб звертати на мене увагу. Так вони і пішли до додому.

Обуренню моєму не було меж. Навіть якщо у них нема грошей, вони могли хоча б просто подякувати! Як я в тролейбусі казала: всі думають тільки про себе.

Тут я помітила свого співбесідника. От так зустріч! Кажу:

- Ти бачив?..

Раптом замість похвали я чую:

- А я думав, ти це все робила безкорисно, - перебиває мене.

Ну це вже занадто! Це було безкорисно, але не отримати навіть словесної винагороди після такої праці…

- Я думав, ти це робила, щоб сім’я була в зборі, а не за «дякую».

Як…?!! У мене нема слів! Я цього не буду слухати. Елементарні речі можна було зробити. Хіба можна так начисто ігнорувати такі очевидні речі. Розлючена я розвернулась і пішла до дому.

Зрештою я змогла добратись до свого мешкання. Темно вже. Вечеря. Чищення зубів. Я дісталась до свого ліжка, але не лягала, бо світив місць і було б погано спати. Я помітила у себе в руках якусь табличку. Я навіть не здивувалась, як вона в руках у мене матеріалізувалась. Тут же біля вікна я помітила того хлопа, що з докором дивився в мій бік. Теж ніякого подиву. Той підійшов і однією рукою взявся за табличку і звернувся як завжди стабільним спокійним, сумним, але виразним голосом:

- Послухай, подаруй їм це «дякую».

- Ні, я його заслужила.

- Це не гарно.

- Це чесно зароблене.

- Якщо ти віддаси, це буде дійсно безкорисливий вчинок

- …

- Просто віддай.

Я розчепила руки і той витяг табличку:

- Молодець. Ти зробила правильний вибір.

У мене в руках більше нічого не було і я лягла в своє ліжко. Той мене накрив ковдрою і пішов у місячне світло. Я подумала скептично, що це не велика плата за те, що я зробила. Йдучи пообіцяв:

- Тепер ти спокійно заснеш, а я тебе більше не турбуватиму. – це був той самий голос.

На цьому серія снів з цим персонажем скінчилась.

 

 

***

Пройшло досить багато часу.

Сни, що мене діставали, обурювали, хоча, зрештою, були цікавими, вже давно мені не снились. Стало навіть цікаво, побачити щось подібне ще раз. Проте вони більше не повертались. Зрештою, мій запит був схвалений таким коротким сном.

 

Серед зелених дерев і яскравих квіток – типово фентезійно-геймерський пейзаж – ходив мій знайомий. Він щось шукав безуспішно і спитав про це у інших таких же. Інші йому показали на модель якогось ландшафту. Там, на ній, була намальована закручена доріжка пунктирною лінією, а станції на ній поначались діодами. Деякі з них світились, проте більшість були вимкненими – десь 10% проти 90%. Тоді знайомий сідає поруч і каже:

- Схоже вона зараз грає. Не треба відволікати. Там, де горить вогник – завдання вже виконано, миготить – зараз робить, проте їй ще треба довго грати. Нічого, я почекаю тут. =)

 

(ПС: оце думаю, яка ймовірність, що сон матиме зав’язку, середину і таку складну розв’язку, нічого зайвого тут не було? І що я зможу запам’ятати так багато деталей?)

Кінець

Попереднє - http://blog.i.ua/user/2222714/2382606/

1.Не забувайте час від часу прогулюватися  вранці берегом річки в повній самоті. Поглядайте на відблиски сонця  на воді і думайте над тим, що робить вас щасливими.

2. Намагайтеся у повсякденному мовленні використовувати нові слова, що ми їх вчили. Чим  більше ви знатимете слів, тим цікавішими будуть ваші думки.. А чим більше буде у вас думок, тим вільнішими ви ставатимете.

3. Читайте! Читайте стільки, скільки зможете ! Лиш не робіть цього із відчуття обов’язку! Читайте тому, що літо надихає на мрії і пригоди. А саме читання – це як політ ! Читання – це найкраща форма бунту. А  що саме читати, можу порадити.

4. Уникайте речей і ситуації, (і людей), що приносять вам негатив    та відчуття порожнечі. Натомість шукайте натхнення і друзів, які вас чимось збагачують.

5. Якщо на вас нападе смуток і страх, не варто хвилюватися: літо, як будь – яка прекрасна річ у житті, може привести душу в сум’яття. Краще заведіть щоденник і записуйте туди свої переживання та відчуття. А потім , у вересні, якщо захочете ми разом прочитаємо.

6. Танцюйте, нікого не соромлячись ! Чи то з друзями, чи вдома на самоті ….. Танцюйте !  Саме літо – танець!  Нерозумно не взяти в ньому участі!

7. Спробуйте хоча б один раз за літо зустріти світанок. Стійте мовчки, глибоко вдихаючи вранішнє повітря. Закрийте очі і відчуйте подяку.

8.Займайтеся спортом. І займайтеся дуже багато !

9.Якщо ж ви зустрінете когось, хто западе вам в душу, не мовчіть . Скажіть це йому чи їй так красиво і переконливо, як лише зумієте. І, навіть, якщо вас не зрозуміють, не хвилюйтеся: так вирішила доля.    Та, якщо вам ваш обранець відповість взаємністю, то літо цього року ви зможете провести разом. І цей час стане для вас незабутнім.      Якщо спіткає невдача, поверніться до пункту 8.

10. По можливості перечитуйте те, що записали в зошитах з основ здоров’я, порівнюючи те, що ми читали і говорили, з тим, що відбувається у вашому житті.

11. Будьте таки ж щасливими, як сонячне світло ! І такими ж вільними, як вітер !

12. Прошу вас – не сваріться! Намагайтеся бути добрими і не забувайте про ввічливість.

13.Вибирайте для перегляду хороші фільми, у яких багато емоційних і глибоких діалогів. Можна англійською – ви поглибите свої знання і навчитеся відчувати та  мріяти. Хай кіно не закінчується для вас фінальними титрами, а живе і далі, стаючи частиною досвіду вашого літа.

14. Літо – це магія. Вранці під іскристим сонцем   та в спекотний вечір  мрійте про те, яким може і повинно бути життя . Зробіть усе, що від вас залежить , щоб ви ніколи не здавалися  на шляху до мрії !

15.  Будьте хорошими !

P.S. Поцікавтеся книгою Джексона Брауна «Великий малий порадник життя»

Вчимося у дітей і внуків генетичної життєвої мудрості.На будь-які пропозиції у моєї внучки одна відповідь - рішуче "НІ". І тільки переконавшись у корисності( безпечності) того, що пропонується, Леля  погоджується, але спочатку у дуже малих маштабах.Нове освоює дуже повільно і обережно. Наприклад, ходити вона вчилася спочатку на колінах, а тепер бігає. Якщо пропонується нова їжа , вона довго спостерігає як її споживають дорослі, а тоді вже просить для себе. Цю тактику  варто засвоїти і більшості дорослим, які втратили цю прородню особливість. Тоді у світі  стало би менше шахраїв і більше логіки та цілеспрямовансті у діях і думках.  

Літо летить швидко. Скоро - 1 вересня. Дуже надіюсь, що воно буде реальним, за шкільними партами, а не дистанційним.

Зараз - час навчання цифрового покоління. Покоління Z. Багато сучасних школярів проводять «онлайн» левову частину  часу. Як сказала мені одна учениця - «Я живу в Інстаграмі.»

Тому вважаю необхідними такі уроки, де учні будуть зайняті реальними об’єктами, будуть активно взаємодіяти один з одним. Для цього разом з учнями я виготовила так звані різнокольорові «сигнальні картки» з запитаннями. А ще – Банк формул. Питання і формули з розділу «Теплові явища» - жовтого кольору, «Електрика» – червоного, «механічна робота і енергія» – синього, і «Взаємодія тіл. Сила» - зеленого.

Нижче - фрагмент уроку в 8 класі в дещо скороченому вигляді. На попередньому уроці ми закінчили роботу над навчальним проектом. Тому перевірки домашнього завдання тут немає.

Сподіваюсь, це буде корисно не тільки учителям, а перш за все – батькам. Може, хтось не поліниться створити разом з дітьми вдома такі сигнальні картки і «Банк формул»

Урок

«Теплові явища. Розв’язування задач»

Мета уроку: 

Навчальна. Поглибити розуміння учнями теплових процесів; закріпити знання з теми «Теплота згоряння палива. Коефіцієнт корисної дії нагрівника»; вміння користуватись сигнальними картками в поєднанні з «банком формул» і системно-структурним підходом для розв’язування задач

 Розвивати логічне мислення і пізнавальну активність учнів.

Тип уроку: урок закріплення знань.

Обладнання:

Довідковий матеріал; сигнальні картки, «банк формул»

 

Хід уроку:

   I.            Повідомлення теми і мети уроку.

   II.           Активізація знань:

А) У якому випадку домогосподарка не знайома із способами теплопередачі?

1. Для швидкого охолодження борщу поставила каструлю на лід.

2. Поставила каструлю на лід і час від часу перемішувала борщ.

3. Для довшого збереження льоду в кімнаті, обгорнула його ватою

Б  Що зробити, щоб кава швидше охолола: відразу налити в неї вершки або дати каві трохи охолонути, а потім налити вершки?

В) Чому нагріті деталі у воді охолоджуються швидше, ніж на повітрі?

Г) Які ґрунти краще прогріваються сонячними променями: чорноземні або підзолисті, які мають більш світле забарвлення?

 III.            Робота з сигнальними картками. Учні отримують картки з питаннями. (У мене у 8 класі – 5 учнів. Вони вибирали собі картки по дві з десяти.)

Діти зразу можуть дати відповідь. Або користуються довідковим матеріалом і  «банком формул»

Запитання на сигнальних картках:

1 Як називається кількість теплоти, необхідна для перетворення 1 кг речовини в пару при температурі кипіння?

2 Що називається питомою теплоємністю речовини?

3 Кількість теплоти, яка виділяється в ході повного згоряння палива

4 К.К.Д нагрівника

5 Кількість теплоти, яка необхідна для плавлення або виділяється під час кристалізації речовини

6 К.к.д теплового двигуна

7 Що називається питомою теплотою згоряння палива?

8 Кількість теплоти, що поглинається або виділяється при нагріванні або охолодженні тіла

9 Кількість теплоти, яка витрачається на перетворення рідини на пару або виділяється в ході конденсації пари

10 Що називається питомою теплотою плавлення?

Колективна взаємодія учнів за столом з формулами. Всі відшукані формули прикріплюються на магнітній дошці.

  

 IV.        Розв’язування задачі.

Автомобіль проїхав 120 кілометрів, використавши 25 кг бензину. З якою середньою швидкістю рухався автомобіль, якщо к.к.д двигуна – 30 відсотків, а потужність – 40000 ват?

1) З якими явищами ми маємо справу в цій задачі?

2) Які з формул, що прикріплені на дошці, нам будуть потрібні для розв’язування задачі?

3) Який процес, що має місце в цій задачі, не відображений в матеріалі, який ви знайшли?

4) До якого розділу нашого «банку формул» потрібно звернутись?

5) Який план розв’язування задачі можете запропонувати? 

Після обговорення і аналізу кожної пропозиції, один із учнів розв’язує задачу на дошці, прибравши зайві формули , залишивши ключові з них і додавши з «банку формул» ті, яких не вистачало. (з розділу «механічні явища»). Ці основні формули закріплюються вгорі дошки.

 З використанням системно-структурного підходу, розв’язання матиме такий вигляд:

 В кінці уроку оцінюю учнів.

Домашнє завдання можна дати у вигляді тестування через додаток Google Форми. Посилання учні отримують на вайбер або електронну пошту.

https://forms.gle/nb1kMHJwVUjiwgcQ6 

 

Якщо час залишився, учні можуть на смартфонах почати виконувати тестування. Розв’язання кількісних завдань тесту – в зошиті.

 

Побільше робіть разом з дітьми реальних речей!

Тааак, старий добрий кофеїн і погнали. Заочка - це зло. Особливо моя заочка, бо моїм викладачам, як то говориться, з високої гори на те все. Перша сесія в магістратурі. Я тих езаменаторів ловила як мій батько карасів на ставку, от тільки в нього з карасями були якісь результати. Коли все ж ти зловив їх, ти здаєш один екзамен без підготовки, а потім через 5 хвилин, бо викладач спішить, здаєш другий усно і без підготовки. Раз було, викладач вийшов на 30 хвилин, бо йому там хтось халявні яйця приніс. І я така, як єбобо, сижу і думаю про високі матерії і ловлю співчутливі погляди прибиральниці. А ще було, що за 15 хвилин я здала і екзамен і залік і курсову в двох викладачів. 

Сьогодні, відділом роботи з персоналом Північно-східного офісу Держаудитслужби, організовано проведення семінару з підвищення кваліфікації фахівців структурних підрозділів Офісу.

На семінарі підіймались теми, що на теперішній день є найбільш актуальними у роботі державних аудиторів.

Так, завідувач сектору контролю за виконанням повноважень посадовими особами міжрегіонального територіального органу Держаудитслужби Вижга Вячеслав Вячеславович, розповів про результати проведеного аналізу матеріалів заходів державного фінансового контролю, за якими вимоги про усунення порушень, визнані необґрунтованими судовими органами.

Заступник начальника відділу роботи з персоналом Островерх Тетяна Миколаївна розповіла про окремі питання, пов'язані із координацією зовнішніх відносин органів Держаудитслужби та проведення оцінювання діяльності державних службовці.

Завідувач режимно-секретного сектору Панаріна Юлія Степанівна, розповіла про порядок проведення заходів державного фінансового контролю Держаудитслужбою та її міжрегіональними територіальними органами в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях, що провадять діяльність, пов'язану з державною таємницею.

Головний державний аудитор відділу організаційної роботи Кутова Яна Володимирівна, розповіла про окремі аспекти діяльності органів державного фінансового контролю.

Також, головний спеціаліст-юрисконсульт юридичного відділу Бесарабенко Едуард Віталійович, здійснив  огляд змін у законодавстві та розповів про законопроект про внесення змін до законодавства про публічні закупівлі.

Також, відбулось обговорення питань щодо практичного застосування норм законодавства за галузями, що висвітлювались у доповідях.

 

Прес-служба Північно-східного офісу Держаудитслужби.

 

SEA BREEZE: ЯК ЦЕ БУЛО КОЛИСЬ І ЧОГО ОЧІКУВАТИ ЦЬОГОРІЧ