Уставшая душа в больном томится теле,
До храма пять шагов не в силах одолеть.
Часы судьбы спешат, сквозь сон в чужой постели
Свой вспоминаю дом, где за порогом смерть.

Где крики, стоны, плач и взрывов канонада,
Кровавые следы на глянце павших стен.
И ветер, как скрипач, играет фуги ада,
До утренней звезды жизнь превращая в тлен.

Пугает тишина и громкие проклятья,
В глазах мольба и страх помножены стократ.
В огне моя страна, врагами стали братья,
Обочины в крестах без имени и дат.

Конфета про запас, матрас в подвальной цвели,
Огарка тусклый свет похож на след луны.
Простите, внуки, нас, за то, что не сумели
Вас уберечь от бед нагрянувшей войны.

Вчимося у дітей і внуків генетичної життєвої мудрості.На будь-які пропозиції у моєї внучки одна відповідь - рішуче "НІ". І тільки переконавшись у корисності( безпечності) того, що пропонується, Леля  погоджується, але спочатку у дуже малих маштабах.Нове освоює дуже повільно і обережно. Наприклад, ходити вона вчилася спочатку на колінах, а тепер бігає. Якщо пропонується нова їжа , вона довго спостерігає як її споживають дорослі, а тоді вже просить для себе. Цю тактику  варто засвоїти і більшості дорослим, які втратили цю прородню особливість. Тоді у світі  стало би менше шахраїв і більше логіки та цілеспрямовансті у діях і думках.  

[ Читати далі ]

[ Читати далі ]