Шановні пані, запрошую Вас взяти активну участь у наповненні розділу "Україночка" на форумі "Україна понад усе!". Цей розділ для жінок, про жінок. Тут існує діалог "жінка-чоловік", "чоловік-жінка". Мода. Рецепти. І все-все найкраще.

[ Читати далі ]

У Донецьку поклали вінок з колючого дроту "катові українського народу" оленіву (ульянову)

Попереду ходи йшли чоловік і жінка в національних костюмах з кошиком жовто-блакитних кольорів. За ними молоді люди несли великий прапор України. Учасники акції, багато з яких були у вишиванках і вінках, вигукували різні гасла: «Україна понад усе!», «Кому належить Україна? Українцям! Кому належить Донбас? Олігархам» (після цих слів почувся сміх в натовпі), «Банду геть!» , «Хама на парашу!»

Поклали квіти до пам'ятника Т. Шевченка, після чого представники Української Православної церкви Київського Патріархату, Української греко-католицької церкви, Української Автокефальної Православної церкви провели спільний молебень за Україну.

Донецька краса України    , а заповідники, ландшафти, а Лавра Святогірська ... свята земля ...

Перед початком заходу на площі імені Леніна представники виконавчої служби зачитали організаторам рішення суду про заборону проведення святкової ходи до Дня Незалежності.

КИЇВ, 15 квітня. /УКРІНФОРМ/. Доля України залежатиме від вибору громадян країни на президентських виборах. На цьому наголосив Президент Віктор Ющенко в інтерв'ю спеціальним кореспондентам газети "КоммерсантЪ", повідомляє УКРІНФОРМ.

Відповідаючи на запитання журналістів щодо того, чи не боїться В.Ющенко, що з приходом іншого президента буде "відкат у демократизації" суспільства, він зазначив: "Я пожертвував достатньо, щоб досягти тих цінностей, у які вірю! Я чотири роки говорив про ці цінності і п'ятий рік говорю. Дасть Бог - буду і шостий, і сьомий, і десятий говорити", - заявив Віктор Ющенко.

Він наголосив, що не ставить собі за мету "подобатися нації". Його завданням є боротьба за те, щоб люди знали про покоління українців, яке було замучено, змордовано. "У цьому місія Президента України", - підкреслив він.

Глава держави також сказав: "Я ніколи не був і не буду хохлом, ніколи не був малоросом і ніколи ним не буду. Якщо мені потрібно буде другу дозу діоксину прийняти, я це зроблю, не відмовлюся. У мене п'ятеро дітей, і я хочу, щоб у мене була можливість сказати їм: "Я передав вам Україну кращою, ніж її отримав".

За словами В.Ющенка, у нього "проста логіка: щоб зробити з народу державу, націю, ми повинні говорити про історію, ми повинні пам'ятати, що в нас є материнська мова, гімн, який слід поважати і співати, що в нас має бути повага до свого прапора".

"Хоч одна людина в державі повинна про це говорити, подобається це вам чи не подобається. Я говорю про це як Президент. А ви мені пропонуєте говорити нації солодкі речі, які додаватимуть рейтингу", - сказав він, коментуючи свій низький рейтинг.

Віктор Ющенко вважає, що потрібно говорити "про те, що зроблено": "Про що ми говорили п'ять років тому, формуючи основи нової політики? Про те, що потрібно прийти до свободи слова. Щоб у нас з'явився журналіст, у якого коліна не тремтять, який може поставити запитання, яке п'ять років тому він би собі в рукав засунув. Ми вже чотири роки живемо в умовах свободи слова. Так, ми ще не досягли кінця шляху, але в нас є прогрес".

"Друге досягнення - свобода вибору, основа демократичного суспільства. Озирніться, за останні роки ми провели дві дострокові виборчі кампанії. Обидва рази на виборах перемогла опозиція, і обидва рази спостерігачі визнали ці вибори чесними", - додав він, наголосивши, що п'ять років тому він "дороги не знав на центральне телебачення".

На запитання, чи бачить В.Ющенко серед кандидатів, які мають найбільші шанси зайняти посаду президента, ту людину, яка може продовжити його курс, він сказав: "Ви задаєте гарне провокаційне питання. Але якщо я на нього відповім, я фактично визнаю відповідь на інше питання. Почекайте, давайте ще повоюємо. Попереду вибори, давайте дочекаємося їхніх результатів".

З мого блогу.

Запозичено тут: http://ukrainianpeople.wordpress.com/2012/02/25/stop-alkogol/

Довкола питання ролі націоналізму у творенні Української Держави не перше десятиріччя точиться полеміка. Ця проблема завше лишається «каменем спотикання», котрий аж ніяк не сприяє об’єднанню мешканців різних регіонів України в єдину монолітну силу. Точніше, не саме питання заважає, а численні його трактування.

Ставляться до націоналізму по-різному: дехто підтримує, позаяк тямить, що він є рушійною силою становлення й зміцнення національного духу українського народу, а дехто ототожнює його з нацизмом. Часто чуємо і «Слава Україні – героям слава!», і «Фашизм нє прайдьот!» - зауважте, про одне й те саме явище. Власне, суперечки довкола націоналізму нині є радше засобами політичної гри, ніж намаганням дійти істини й урешті-решт дати конкретне визначення поняття саме УКРАЇНСЬКОГО націоналізму.

Я навмисне акцентую вашу увагу на слові «УКРАЇНСЬКИЙ», бо націоналізм буває різним. Наприклад, російський націоналізм носить наступальний характер; він безжально душить усіх і вся, що бодай трішечки відрізняється од «свого», російського. Керуючись принципом «не російське – отже, мусить бути знищене», північні «націоналісти» впродовж століть вели криваву війну проти культури своїх сусідів.

Український націоналізм кардинально відмінний. Зародився він іще у прекрасну, романтичну добу козацтва. Прагнення до волі, бажання жити на своїй рідній землі й бути тут повноправними господарями, створювати й підтримувати власну культуру та мову – ось ті принципи, що лягли в основу нашого націоналізму. Нам не властиво забувати звитяги наших попередників, бо ми – українці – народ удячний і добрий. Також не нашою традицією є відхрещуватися од свого рідного (мови, культури, історії, принципів тощо) – ця згубна «звичка» набута нами за останні років сто і викликана вона багаторічною війною проти українського народу.

Вважайте вищевикладене передмовою. Для того, щоб спрогнозувати можливі шляхи розвитку українського націоналізму… скажімо, на років п’ятдесят уперед, потрібно зрозуміти його сучасний стан. А справи, відверто вам скажу, кепські. Погляньте-но самі: наче гриби після дощу з’являються «націоналістичні» об’єднання, котрі на практиці є просто фашистськими збіговиськами (цього питання я торкався докладніше у низці матеріалів для газети «Молодь України», зокрема у статті «Марш УПА, дубль два»). Позиціонуючи себе «охоронниками української нації», вони чинять справжнісінький геноцид проти всього, що відрізняється од українського. Таким чином, цей «націоналізм» набуває притаманних російському великодержавництву рис. Таке явище сприяє зміцненню стереотипу «націоналіст = фашист» у суспільстві, відтак і до такої неоднозначної його реакції на прояви іншого штибу націоналізму – справжнього, культурно-просвітницького, проукраїнського.

Через наявність купи нацистських об’єднань, в Україні важко знайти бодай кілька справді націоналістичних. Такі, безперечно, є, проте вони лишаються в тіні збіговиськ голомозих молодиків, які підносять руку у фашистському привітанні. Чого ж прагне справжній український націоналіст? Усе просто: він пропагує повагу до мови, культури, моральних засад українського суспільства, його традицій, здорового способу життя й любові – у найширшому розумінні цього слова. Саме любов є характерною рисою нашого націоналізму, позаяк він ґрунтується на загальнолюдських принципах: ми любимо всіх, якщо вони ставляться до нас із повагою; ми вибачаємо людям; ми допомагаємо друзям. У той самий час ми готові задля відтворення української державності помирати на полях баталій, битися за мову, за пам'ять про наших попередників до останнього набою, а коли кулі завершаться – кидатися на ворога голіруч.

Що чекає на український націоналізм у майбутньому? Я виділяю два можливі варіанти розвитку подій. Перший, найгірший: перейнявши всі риси російського нацизму, націоналісти цілковито перетворяться на стадо (іншого слова, даруйте, не знайшов) пустоголових агресивних кретинів, яке й гадки не матиме, чим є українська культура; хвиля неонацистів просто нищитиме усе відмінне од того, що, на їхній погляд, є правильним (причиною ненависті стане інший колір шкіри, інша манера одягатися тощо). Другий, найліпший: нинішні націоналісти-«скіни» стануть дорослішими, наберуться глузду й затямлять, що любов до своєї нації є почуттям святим і вищим за те, чим вони займалися раніше. Буде проведено величезну роз’яснювальну роботу серед населення, а далі з’явиться українська влада, відродиться наша мова, стане престижно бути українцем…

Погодьтеся: на превеликий жаль, другий шлях розвитку видається вельми примарним. Куди там стати патріотами молодому поколінню, що не бачить далі свого носа, цікавиться лише пивом і цигарками, є абсолютно байдужим до духовного самовдосконалення й давно вже абстрагувалося від ментальності свого народу. Суспільство лінивих споживачів не може стати цвітом українства – це аксіома. А позаяк росте покоління саме таке, то й їхні діти будуть такі, і так далі.

Наше з вами, браття, завдання – не допустити смерті націоналізму, що вже ледь дихає. Без нього перестане існувати Україна; вона, багатостраждальна, віддасть Богові душу й стане «Украиной» чи «Ukraine». Якщо таке станеться, то наша історія, наші колядки-щедрівки, наша вишивка, наші танці, наша літера «ї» та все українське згине. Столицю вже русифіковано. Чи бажаєте ви бачити свою державу в такому стані? Задумайтесь…

Богдан «Хмара» Ковальчук – спеціально для upu.org.ua

22 січня 2009 року о 7 ранку на мосту Патона відбудеться акція, присвячена Дню соборності. Цього року це свято справді особливе, адже ми відзначаємо 90-річчя з дня підписання Акту злуки УНР і ЗУНР 22 січня 1919 року. Беручи приклад із «живого ланцюга» між двома могутніми містами, Києвом та Львовом, ми станемо в одну шеренгу та, побравшись за руки, символічно об’єднаємо два береги Дніпра на знак усвідомлення себе єдиним, сильним, самосвідомим народом – народом України.

Вадим Васильчук, Отаман Братства козацького бойового Звичаю «Спас»:

Соборність України – це солідарність усіх її громадян, якими б різними вони не були і де б не жили, на шляху до спільної мети.

У програмі заходу:

21 січня

19:00 – Молебень на честь героїв України в Благовіщенській церкві при Києво-Могилянській академії.

22 січня

7.00 – збір;

7.00 – 7.15 – конкурс розмальованих облич «Синьо-жовта посмішка»;

7.15 – 7.25 – початок об’єднання двох берегів по середині Дніпра;

7.25 – 7.35 – беремося за руки, утворюємо живий ланцюг та символічно утворюємо 30 метрового прапора України;

7.35 – 7.50 – співаємо гімн України і робимо хвилю;

7.50 – 8. 00 – акцію завершено – відхід до зупинок транспорту;

8. 00 – 17. 00 – почесна варта біля інформаційного банера та 30-метрового прапора України;

8.00 – 12.00 – спеціальні групи проводять роздачу інформаційних листівок про День соборності України та синьо-жовтих стрічечок (долучись до акції – почепи стрічку);

Контакти:
Братство козацького бойового Звичаю «Спас»

Олександр Пресіч 8(093) 546 39 82

вул.Межигірська 5, м.Київ

[email protected], www.spas.in.ua

"Майдан".

Українська команда отримала перше місце на Фестивалі світла в Берліні
ЖОВТЕНЬ 18, 2016 DIGEST



Українська команда перемогла на Фестивалі світла в Берліні з інсталяцією «Чарівні інновації» у вигляді бджолиного вулика. На одному з основних символів Берліна — телевежі, 10 команд змагалися за перше місце в конкурсі кращих світлових шоу. Переможець визначався за голосуванням глядачів, передає Укрінформ.

«Десь у Всесвіті народжується перший атом, який перетворюється в медові стільники. Бджола літає над торф’яником, плющем і квітами, що символізує симбіоз працьовитих комах і рослин – як приклад всіх живих істот. Свій шлях бджола завершує в селі на квітучому пагорбі», — описують інсталяцію організатори фестивалю.

http://global-ukraine-news.org/2016/10/18/ukrayinska-komanda-otrymala-pershe-mistse-na-festyvali-svitla-v-berlini/

[ Читать дальше ]