хочу сюди!
 

Катерина

42 роки, близнюки, познайомиться з хлопцем у віці 43-49 років

Замітки з міткою «стосунки»

РАНА

Перегнулась молодиця,

Шмаття віджимає,

А хлопчина під запаску

Ззаду заглядає.

Заглядає - що за рана? -

Та й питає мами:

"А від чого то в вас рана

Помежи ногами?"

- То ми з татком колись, - каже, -

Билися обоє,

Сокирою батько вдарив

Та й розтяв надвоє.

"А розумний тато були!..

Добре маму знали!..

Бо сокирою, як в око,

У пи...у попали"!

С. Руданський

Ob-La-Di, Ob-La-Da

Ob-La-Di, Ob-La-Da

Автори: Lennon / McCartney
Співають The Beatles

Desmond has a barrow in the market place
          Десмонд має торгове місце на ринковій площі
Molly is the singer in a band
          Моллі - співачка в оркестрі.
Desmond says to Molly-girl I like your face
          Десмонд каже до Моллі: яке ж миле в тебе личко, дівчинко!
And Molly says this as she takes him by the hand.
          І Моллі каже, беручи його за руку:

[ Читати далі ]

Чому в красивих жінок частіше народжуються дочки...

Еволюційний психолог Сатоши Канацава з Лондонської школи економіки, автор книги Десять політично некоректних істин про людську природу, озвучив своє бачення процесу людської еволюції.

Озвучену теорію виклав журналіст Джеремі Лоренс на сторінках The Independent. Канацава засновує своє бачення на відомих і досить розповсюджених теоріях, відповідаючи на питання, чому в красивих жінок частіше народжуються дочки, учений наводить гіпотезу Тріверса-Уільярда, що говорить: якщо батьки можуть передати дітям риси, більш сприятливі для особин певної статі, дітей цієї статі народиться більше. Канацава припустив, що у красивих людей більше дочок, оскільки з точки зору еволюції головна перевага жінки над її суперницями – краса, і знайшов статистику на підтвердження цієї тези. Любов чоловіків до блондинок Канацава пояснює тим, що світле волосся – ознака молодості (з віком вони темніють). Полігамію він вважає невід'ємною рисою людської природи: "Якщо майновий розрив великий, жінці краще ділити з кимось багатія, ніж вести моногамний спосіб життя з бідняком". Подружжя, у яких є сини, а не дочки, рідше розлучаються, адже синам батько потрібніший: він гарантує, що нащадок успадкує багатство і соціальний статус, вважає Канацава. Кризу середнього віку чоловіків Канацава пояснює не старінням, а тим, що їхні дружини виходять з репродуктивного віку. Сексуальні інтрижки чоловіків-політиків учений вважає нормою: до політичної влади чоловіки тому і прагнуть, аби привабити більше жінок. Сексуальні домагання, яким чоловіки піддають жінок на роботі – не дискримінація жінок, а лише частковий вияв поведінки чоловіків із потенційними конкурентами, вважає Канацава.

Нагадаємо, раніше іспанські учені встановили зв'язок між спілкуванням з красивими жінками та виділенням стресового гормону кортизолу в чоловіків. Його надлишок загрожує діабетом, гіпертонією і навіть імпотенцією, застерігають дослідники.(с)


Цікаві спостереження, як на мене. 

Справедливість є...

...і в не залежності від того, боротися за неї, чи ні - вона переможе в тому чи іншому вигляді.

Про культуру отношений

Наше общество имеет очень низкий уровень культуры во взаимоотношениях, чтоб не сказать, что вообще не имеет.Посмотреть хотя бы на сегодняшнюю политическую ситуацию в стране... Культуру отношений в семье в большинстве своем не лучше. Прогрессирующиек темпы алкоголизма супругов, наркомании, ранней сексуальной жизни у подростков - это все следствия ненормального климата в семье. Чего не хватает, чтоб изменить ситуацию в лучшую сторону? Желаний? Знания? Возможностей? Взаимности? Думаю, всего из вышеперечисленного.

Из покон веков украинцы воспитывались в уважении к традициям семьи. Так было раньше, но с приходом сексуальной революции в нашу страну отношения стали переживать кризисы… А все потому, что нету в них культуры. Никто не понимает, даже если хочет, что надо сделать, чтоб было правильно и всем хорошо.

Но! Кто ищет – тот всегда найдет. Посему предлагаю тем, у кого не складываются отношения в семье (или просто с возлюбленными) вооружиться соответствующей литературой и наконец встать на путь мира и согласия в отношениях.

Как пример могу посоветовать книгу Джона Грея «МУЖЧИНЫ С МАРСА, ЖЕНЩИНЫ С ВЕНЕРЫ», где классно описано различия в способах мышления и поведения двух полов, и как избежать конфликтов через это. (В гугле можно найти ее, кто не найдет, могу поделиться).

Вооружились? Дерзайте !

Кто знает – тот вооружен! (с)

 

Блог провінційного Растамана. Стосунки в мережі

Привіт піпл! Давно не було звісток від тарганів моєї голови. Але хай там як, з'явилася тема і хочу поділитися своїми думками.
Якось почав помічати що значна частина моїх знайомих заводять стосунки в мережі... Люди, не ображайтеся, але це КЛІНІКА!!! Стосунки в мережі без реального знайомства, це те саме що вчитися на водія в грі Need for speed Run, а потім сісти за кермо справжньої машинки. Я взагалі не доганяю яке може бути кохання в мережі? Симпатія? Так! Кохання? Маячня!
Стосунки в мережі - це тупо найоб себе і свого тіла! Хіба в мережі можна доторкнутися до об'єкту вашої симпатії? Відчути тепло, запах парфумів, волосся? Обійняти, поцілувати, відчути тепло тіла, стук серця, шум пульсу? Тим більше що в мережі ви тупо не по трахаєтеся! А стосунки без траху це як безалкогольне пиво! Бувати - буває, але ніхто його не поважає. Ну да, можна пе вебці по мастурбувати один на одного, але це вже, рєбята, збочення!
Але є такі люди, які думають що переписка в мережі і ванільна хуйня на стіні - це реальні стосунки! А те що вони живуть не те що в різних містах, а навіть в різних країнах, і те що шанси на зустріч в них такі самі як в Юща знову стати вдруге президентом, їх не хвилює! Сходяться, розходяться, потім плачуть... Люди, ви адекватні?
Я вважаю що як тільки починає пробиватися симпатія, відразу потрібно старатися переносити в реал! Спочатку телефон, потім можливо скайп (але скайп не рекомендую, краще вперше побачитися в реалі). От коли в реалі все гуд, от тоді не гальмуйте, а там час покаже!
Не треба робити з кохання на пів фабрикат який хавають в мережі!
От уявіть: Ну здибались ви в мережі, спілкуєтеся, все рівно, все заїбісь! Ви вже розказуєте про ці "стосунки" своїм друзям, подругам, все піздато. Ви вже освідчуєтеся одне одному, клянетеся в почутях, і от нарешті доходить до зустрічі в оралі... реалі... І тут починається лажа! Приходить зовсім не та людина, яку ви вже встигли зобразити в своїй уяві. Нехай навіть ви знаєте максимум інфи, бачили купи фоток, все одно ваші очікування будуть відрізнятися! В більшості випадків, в одного з вас, буде відчуття розчарування. І чим довше ви спілкувалися в мережі, тим сильніше це відчуття буде! Звичайно що не всіх випадках так, але в більшості точно.

P. S. Менше нету, більше траху!

Про брехню

Будь-що приховуване (в т.ч. і брехня) рано чи пізно стане відомим.

Чужими очима...

Є один хлопець...  nevizhu

Гарний, розумний, здоровий, компанійний, позитивний, люб'язний, ну і все начебто як слід, але з дівчатами у нього не складається, принаймні, в загальноприйнятому розумінні.

Коли ніхто до нього не проявляє своїх почуттів, і його власне серце не палає до якоїсь особи, він тримає нейтральну позицію - не шукає собі спеціально романтичних пригод, та іноді взагалі може забути про те, що не має "половинки" на досить тривалий проміжок часу, особливо коли зайнятий якоюсь важливою на його погляд справою (а таких він вміє собі вмить вигадати штук 10, що вистачить на місяці наперед). На всіх дівчат дивиться як на прикрасу планети, милується ними, іноді каже доречні компліменти, але зовсім трішки.

Коли хтось закохується в нього, він тримає нейтральну позицію.Завдяки ініциатіві дівчини, приділяє їй досить багато часу - практично стільки, скільки вона попросить. При цьому першим телефонує тільки якщо попередньо про це домовлялись, на компліменти не щедриться, на зустрічі не напрошується - просто не відмовляє. По настрою може і ліжко з такою дівчиною поділити, але не любить цього, бо без почуттів йому така близкість не має найголовнішого. Романтичних пригод собі не шукає. Займається зазвичай якимись важливими на його погляд справами (які він вміє, коли сумно, знайти собі штук 10, щоб на декілька місяців вичтачило чим займатись). На закохану в нього дівчину дивиться так само, як і на всіх інших - нічим її він інших не відокремлює.

І найголовніше: Коли закохується він сам! - Практично весь час займається важливими на його погляд справами... на дівчат дивиться як на прикрасу світу (не порівнює зі своєю коханою, просто радий тому, що вони є), хоча в закоханому стані майже перестає помічати інших. Романтичних пригод собі не шукає. Почувається щасливим просто від думки про те, що існує в світі така чарівна дівчина - дівчина його мрій. Ця дівчина стає Богинею його душі, найяскравішим промінцем для його очей, найсолодшою піснею для вух. Кожну хвилину проведену з нею, серце його сповнене схвильованим тремтінням, всі думки про те, яка вона неймовірна, неповторна, дивовижна, а очі чи за плинкою закоханості в цю неймовірну красу... На цьому прояви його закоханості майже і закінчуються, бо крім внутрішніх переживань він мало що видає в зовнішній світ. Звісно, намагається не втратити жодної можливості зробити комплімент (як змога більше), побажати щось приємне, запропонувати якусь допомогу чи підтримку. Але все це тільки за умови, що цим він її не потривожить, не відволіче від її справ, чи просто думок. На близкість не претендує, ні на чому не наполягає, нічого не просить....

Ось цікава думка читачів мого блогу - чи взагалі можуть у такої людини бути нормальні стосунки з дівчиною, сповнені взаємністю? 

Ну і взагалі коментари, що ви думаєте про таку людину. Дякую всім за допомогу і участь!

Приємного вам відпочинку та святкового березневого настрою! Цілунки дівчатам, рукотиск хлопцям!


17%, 1 голос

17%, 1 голос

0%, 0 голосів

17%, 1 голос

50%, 3 голоси
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Любовь - она или есть, или ее нету...

... но в то же время - ее можно убить, самому или другому...

75%, 6 голосів

25%, 2 голоси
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Багато тексту... про стосунки і почуття

Чи проходить кохання? Чи залишаємось ми в серці на багато років і чому так...
З якої причини одружуємося, чому розлучаємось? Чи змінюємося з роками? Чи просто починаємо помічати недоліки лише з часом? Чому закохуємось саме в цю людину, а не іншу? Чому зраджуємо або ж бережемо вірність тому, хто не заслуговує на це? Чи можливо прожити довге життя разом, не сумніваючись у своєму виборі, не жалкуючи про цей вибір? Чи завжди вам є про що поговорити, про що помовчати.... і чи потрібно це?
Іноді, задумуючись над тим, що чекає моїх дітей в майбутньому, стає просто страшно. Чи правильний вибір зроблять і на скільки вони будуть щасливі в шлюбі. Озираюсь на своє життя... хочу, аби не гірше, щоб краще... щоб щасливіше... без цих гірких моментів. Хоча я свій шлюб вважаю щасливим, я кохаю свого чоловіка більше 15 років і жодного разу не пожалкувала, що вийшла за нього заміж. Хоча часто сумнівалась в його почуттях, адже одружились ми " по зальоту"... ні, це не була якась інтрижка, ми досить довго знали один одного до весілля, та й нам було вже не по 16 років. Але все одно... іноді задаю собі запитання: якби не вагітність, чи одружився б він на мені? Як би склалось життя? Але ж зараз все добре, я щаслива. Та й мабуть він би не був зі мною скільки років, якби не любив.
Іноді здається, що ми зовсім різні. Що з ним немає про що поговорити, що він зовсім не хоче мене чути, а іноді... розуміє мене без слів і відчуває навіть на відстані. Пам'ятаю, як побачила передачу про зифір. І такий він мені там апетитний був (хоча я не є фанатом зифіру і це не моє улюблене лакомство)... яке ж моє було здивування, коли чоловік прийшов ввечері з роботи і приніс пакунок із зифіром! Але ж я того дня йому нічого про зифір не говорила. І такий випадок був не один. Пам'ятаю як ще зустрічались... він тоді працюав у іншій країні і наші стосунки були на відстані. Ми переписувались, зідзвонювались. Часто оці переписки закінчувались фразою " я тебе люблю". Але так іноді ці слова втрачали зміст і спиймались мною просто як "до побачення", чи типу для зв'язку слів. І іноді не мали такого значення, як би мало б бути. Якось я подумала, що якби він просто написав мені цю фразу, просто так, рапново... минув день чи два і я отримую смс " Я ТЕБЕ ЛЮБЛЮ". Це було так неочікувано.... давно я вже не чула від нього цих слів.... та й не говорила йому також.... чому з роками ми рідше говоримо коханим ці слова? Чому після багатьох років подружнього життя нам здається, що їх не обов'язково говорити...та зараз не про це. Невже він справді так мене відчуває? Були ще випадки, та я конкретно уже і не пригадаю, ці мабуть найяскпавіші були для мене. Чи це лише співпадіння... чи просто мої думки матеріалізуються? Та це вже інша історія.