хочу сюди!
 

ГАЛИНА

59 років, терези, познайомиться з хлопцем у віці 60-70 років

Замітки з міткою «люди»

Мистер "Нет". Сергей Лавров.

В большой политике нет места личным симпатиям. Зато всегда есть личная оценка человека или его деятельности. Можно сколько угодно не любить своего оппонента, но положительно оценивать его стратегию. Так и в случае с Лавровым. Министра, которого «любят ненавидеть», уважают за его дипломатическую хватку. Например, в одном из интервью Foreign policy министр иностранных дел крупной развивающейся державы, который предпочел остаться анонимным, назвал Лаврова «одним из самых эффективных министров иностранных дел в сегодняшнем мире».
Новый мистер "Нет"
1. Хороший

Вообще-то на Западе Сергей Лавров характеризуется как отрицательный герой. Так, он работает уже с четвертым по счету госсекретарем США, каждому из которых Сергей Викторович сумел насолить. Добрым словом вспоминает его одна Мадлен Олбрайт, которой «посчастливилось» не поработать с Лавровым
Самое лучшее впечатление о Лаврове сохранила Урсула Плассник, бывший министр иностранных дел в Австрии. Ее Сергей Викторович встретил с большим букетом желтых роз около легендарного ресторана «Кафе Пушкин». После этого Урсула неоднократно называла Лаврова «одним из самых умных, информированных и уважаемых внешнеполитических игроков на мировой сцене».

2. Плохой

У Кондолизы Райс вряд ли найдется много поводов поздравить бывшего коллегу с днем рождения. Лавров часто использует слабые стороны противника в своих целях. В случае Райс это была ее раздражительность. Пресса освещала их встречи громкими заголовками: «Лавров переиграл Кондолизу Райс» (Washington Post), «Встреча Лавров - Райс: обошлось без скандала» (BBC), «Сергей Лавров и Кондолиза Райс прилюдно выразились» (Коммерсант). На одной из встреч большой восьмерки в 2006 году коллегам пришлось буквально разнимать их.

С Хиллари Клинтон действовала та же тактика. Однажды госсекретарь США демонстративно покинула заседания ООН перед выступлением Лаврова, чтобы не слышать его ответ на позицию США в Сирийском конфликте и не поддаться собственным эмоциям.

3. Злой

Сам Сергей Лавров тоже бывает несдержанным. Еще будучи представителем России в ООН он завоевал репутацию эмоционального политика. В свободной обстановке «курилки» Организации, от него можно было услышать и «недипломатические» выражения. На посту министра он тоже «за словом в карман не лезет». Во время телефонного разговора с английским министром Дэвидом Милибэндом по поводу грузинского конфликта он вполне конкретно выразил, как ему надоела позиция Британии. Передавая их разговор корректно, Лавров усомнился в компетентности Милибэнда и его осведомленности в вопросах мировой истории, в частности российской.

4. Коварный

Лавров известен своей упрямой дипломатией. Во время грузинского конфликта своей настойчивостью он практически довел Саркози до рукоприкладства. На конфиденциальной встрече, в ответ на отрицание Лавровым того, что Россия не вывела из Грузии войска, президент Франции буквально набросился на Лаврова, схватил его за грудки и назвал лжецом. Об этом, ссылаясь на раскрытые дипломатические документы, сообщил Wikileaks. Впоследствии, говоря о настойчивости Лаврова, американский дипломат Аверелл Гарриман отметил, что «договариваться с русскими — это то же самое, что два раза купить одну и ту же лошадь».

5. Тролль

«Никто не троллит так, как Сергей Лавров, - сообщал в своей статье от 28 ноября 2013 года «Голос России», ссылаясь на американского корреспондента Макса Фишера. Дипломатия вообще богата на красивые высказывания и «тонкий юмор». Сергей Лавров известен своим тонким троллингом. The Washington Post даже назвал российского министра «геополитическим троллем». Сразу после подписания шестью странами (Великобритания, Германия, Китай, Россия, США и Франция) соглашения по ядерной программе Ирана, Лавров тонко подметил, что, к облегчению Америки, ей больше не понадобится создавать систему ПРО по всей Европе.

Во время недавних событий на Украине, когда делегация НАТО посетила Майдан, европейский комиссар Кэтрин Эштон отличилась тем, что вместе с коллегами кормила оппозиционеров печеньем. Впоследствии, при встрече глав МИД России и Евросоюза, Лавров вежливо предложил ей отведать чаю с печеньем. «Не такое как на Майдане, но тем не менее». Кэтрин отказалась, пояснив, что «не любит печенье».

6. Свой парень

Сергей Лавров предпочитает активные виды спорта, играет в футбол, сплавляется на рафтах. По информации РБК, когда Лавров был назначен министром, он поставил Путину условие, что раз в год может брать отпуск и уезжать с друзьями в поход, без телохранителей. В походе министр иностранных дел выполняет функцию кострового. Также Лавров сочиняет стихи и песни, одна из которых даже стала гимном МГИМО. В общем и целом, ролевая модель Сергея Лаврова во внеслужебное время не сильно отличается от походной деятельности советского студенчества. Свой парень.

7. Мачо

Во время своей работы в ООН Сергей Лавров слыл большим любителем шотландского виски и был частым завсегдатаем бара Совета безопасности Delegate Lounge, где он потягивал скотч и курил, выказывая тем самым полное пренебрежение к запрету курения генерального секретаря Кофи Аннана. О буднях российского дипломата рассказали The New York Times, назвав Лаврова «ветераном дипломатии». Как ему удалось игнорировать решение самого генсека? Очень просто, Лавров напомнил ему, что генеральный секретарь всего лишь управляющий, а здание ООН принадлежит всем его членам.

Западные коллеги называют его «мистером нет», пресса осуждает за излишний прагматизм, но все признают эффективность его тонкой дипломатической игры.

Однажды, редактор журнала Foreign policy Сьюзен Глассен спросила главу пресс-службы МИД Александра Лукашевича, почему Сергей Лавров так долго держится на посту, ведь за «его поколение» в иностранных внешнеполитических ведомствах успели не раз поменяться дипломаты. «Он идеален. Он идеальный человек для этого поста», - ответил Лукашевич.

Пенсионерка Мария Златич. Привет из давно ушедшей молодости.

Мария Златич — обычная одинокая пенсионерка, которая живет в сербской глубинке. Ей 86 лет, и никого из родных у нее не осталось... Казалось, что Мария уже не дождется от жизни никаких сюрпризов. Но недавно, с ней произошел невероятный случай, который стал известен далеко за пределами Сербии.
Однако сперва возвратимся в далекое прошлое и вкратце расскажем историю жизни Марии. Когда ей было слегка за двадцать, она познакомилась с парнем из другого села, Момчило Златичем. Между ними сложились романтические отношения, и вскоре они их узаконили.

В 1956 году молодым супругам выпала возможность выехать из Югославии. В поисках лучшей жизни они эмигрировали на другой конец света — в Австралию. Некоторое время им пришлось привыкать к новой культуре, но постепенно всё стало налаживаться.

Но спустя полтора года после эмиграции Марию ждало тяжелое испытание. Она узнала, что ее мама тяжело заболела и нуждается в постоянном уходе. Поэтому Мария немедленно отправилась обратно в Югославию, чтобы ухаживать за больной.

Мария была единственным ребенком в семье, а ее отец уже давно умер. Так что вся забота о парализованной матери легла на хрупкие плечи Марии. Она не могла покинуть больную маму одну, поэтому осталась с ней в Югославии. А тем временем у Момчило хорошо шли дела в Австралии. Он не хотел бросать свой бизнес и остался жить на Зеленом континенте.

На первых порах Мария и Момчило активно переписывались, но со временем они стали понемногу охладевать друг к другу. Ведь их разделяли десятки тысяч километров и каждый из них жил своей жизнью. Через несколько лет их переписка практически полностью прервалась.

Мария узнала, что Момчило нашел себе другую женщину. И теперь ей незачем было возвращаться обратно в Австралию. Поэтому даже после смерти матери она продолжила жить в старом мамином доме в деревне.

Более пятидесяти лет Мария ничего не знала о Момчило. До нее доходили лишь некоторые слухи от соседей. Поговаривали, что он стал миллионером, но она в это не верила. И к тому же ей было неинтересно обсуждать своего бывшего супруга.

В 2011 году соседи Марии узнали, что Момчило умер. И хотя Мария совсем не претендовала на наследство, соседи решили восстановить справедливость. Каким же было всеобщее удивление, когда оказалось, что умерший завещал Марии почти миллион австралийских долларов!

Ко всеобщему удивлению, Мария необычайно спокойно отнеслась к этой новости. «Мне не нужны деньги. Для меня достаточно просто хлеба, воды и дров на зиму», — сказала героиня нашего рассказа.

Недолго думая, она разделила свалившееся на нее богатство между соседями и знакомыми. «Деньги уже не сделают меня счастливой. Ведь я даже не знаю, на что могу их потратить. Зато настоящее счастье — это знать, что Момчило помнил обо мне всю свою жизнь! Я то думала, что он давно меня забыл», — делится откровенно Мария Златич.

О человеческой природе.

8 самых неприятных откровений о человеческой природе

Хочется верить, что большинство наших читателей всё-таки считают людей прекрасными созданиями. Мы разделяем эту веру, но время от времени исследователи подкидывают нам результаты своих экспериментов, обнажающих довольно тревожные факты о нас с вами. Вот несколько примеров:

1. Люди любят собак больше, чем благотворительность
Вернёте ли Вы случайно найденный бумажник, полный наличных? Это вопрос, на который пытались ответить учёные из Эдинбурга, добавив несколько дополнительных условий, чтобы было интереснее. В качестве эксперимента, они разбросали по городу целую кучу бумажников с адресом вымышленного владельца. Вместе с данными владельца исследователи поместили в бумажник фото, чтобы посмотреть, как это повлияет на возвращение денег.

Снимки были разные, начиная от новорожденных детей до милых маленьких щенков и благообразных пожилых пар. Для чистоты эксперимента они оставили несколько бумажников вообще без фото и несколько бумажников с документами, из которых следовало, что владелец часто и охотно отдаёт деньги на благотворительность. О результатах написали многие крупнейшие СМИ: фото маленького ребёнка в бумажнике, скорее всего, способно заставить человека вернуть деньги. Результаты также показали, что бумажники с информацией о пожертвованиях возвращали гораздо реже, чем любые другие (за исключением бумажников, где, кроме денег и адреса, не было ничего).

Бумажники, говорящие о своём владельце, как о рьяном благотворителе, возвращали только в 20 процентах случаев, а вот бумажники с фотографией собаки возвращались к «хозяину» в 53 процентах случаев. Для сравнения: бумажники, в которых не было ничего, кроме денег и адреса, возвращали в 15 процентах случаев. То есть у Вас на 33 процента больше шансов вернуть свой бумажник, если нашедший его решит, что Вы любите собак больше благотворительности.

2. Мы подаём милостыню, чтобы потешить своё самолюбие
Когда несколько исследователей в университете Кента решили выяснить, что в действительности мотивирует людей жертвовать деньги на благотворительность, результаты оказались неожиданными. Обнаружилось, что люди склонны жертвовать в соответствии со своими пристрастиями и антипатиями. Некоторые, например, жертвуют средства на приют для собак просто потому, что они ненавидят кошек.

Кроме того, если человек не пожертвовал на что-то действительно важное, он автоматически оправдывается тем, что это не совпадает с его личными взглядами, независимо от того, насколько эти взгляды обоснованы. Один из опрашиваемых наотрез отказался посылать какие-либо деньги за границу, например, жертвам цунами в Шри-Ланке, потому что считал, что эти деньги «пойдут на поддержку Мугабе и подобным людям».

3. Люди готовы свернуть с дороги, чтобы наехать на животное
Каждый день у Вас есть шанс столкнуться с человеком, который может преднамеренно задавить на дороге животное. В своём эксперименте Марк Робер, инженер NASA, разместил на обочине шоссе группки резиновых змей, тарантулов и черепах, чтобы посмотреть, что будет. Робер выяснил, что из тысячи проехавших машин не меньше шестидесяти специально пытались их раздавить. Водители умышленно съезжали на обочину, чтобы убить резиновых животных. В 89 процентах случаев это были джипы.

4. Наша безопасность не зависит от количества людей вокруг
Эффект свидетеля — психологический эффект, проявляющийся в том, что люди, оказавшиеся свидетелями чрезвычайной ситуации (ДТП, преступления или других), не пытаются помочь пострадавшим. Установлено, что чем больше людей оказалось свидетелями происшествия, тем меньше вероятность, что кто-нибудь из них кинется помогать пострадавшим, вместо того, чтобы просто стоять и смотреть. Причём этот эффект работает, даже если есть угроза для жизни самих «свидетелей».

5. Волонтёры будут работать меньше, если им платить
Работа волонтёров, как и благотворительность, должна вознаграждаться, но только не деньгами.
Исследователи проверили готовность людей жертвовать своим временем, если им за это заплатят. Удивительно, но когда людям предложили денежный стимул, количество времени, которое они могли предоставить добровольно, резко упало. В общем-то, это может свидетельствовать о том, что людям приятнее делать что-то хорошее бесплатно. Также это говорит о том, что возможность организации увеличить количество волонтёров зависит от того, есть ли у людей желание выполнять эту работу именно бесплатно.

6. Мы всегда ассоциируем неизвестного персонажа с мужчиной
Гендерное неравенство – горячая тема. Несмотря на общее просвещение по поводу половой дискриминации, она, оказывается, настолько засела в наших мозгах, что мы априори считаем, что любая неизвестная персона – мужчина, независимо от того, что говорят нам различные признаки. В ходе проведённого в прошлом году эксперимента было установлено, что при моделировании компьютером человеческого тела большинство людей автоматически предполагали, что это мужчина, даже если им предлагался явно женский силуэт.

Если Вы задаётесь вопросом, почему это так важно, подумайте об изображениях Бога, который, в общем-то, лежит за пределами нашего воображения. Его всегда изображают мужчиной. Вспомните, что слово "доктор" тоже вызывает ассоциации с мужчиной. Эта идентификация происходит автоматически и действительно представляется проблемой для тех, кто выступает за равенство полов.

7. Нас легко убеждает власть
Если Вы когда-либо слышали об экспериментах Милгрэма, Вы, вероятно, уже знаете о концепции подчинения власти. Удивительно, как мало власти нужно человеку, чтобы убедить других сделать зло. В одном из самых знаменитых экспериментов Милгрэма испытуемых просили, находясь на расстоянии, провести через тело другого человека небольшую дозу электричества. Когда напряжение стало увеличиваться, «казнимый» на электрическом стуле актёр попросил остановить эксперимент, хотя изначально дал согласие.

Простые люди, вовлечённые в эксперимент, выражали сомнение относительно безопасности «казнимого» человека, но всё, что потребовалось, чтобы они продолжили, – мужчина в халате лаборанта.

8. Мы не рождаемся одинаковыми
Поговорка «повторение - мать учения» известна всем. Но в 2013 году кому-то пришло в голову проверить, так ли это. И оказалось, что нет.Эксперимент, поставленный, чтобы выяснить, как быстро люди могут схватывать навыки в музыке и шахматах, показал, что часы тренировок не всегда помогают стать мастером. Другими словами, чтобы добиться совершенства, одной только практики недостаточно, врождённые способности и талант играют гораздо более важную роль, чем многие из нас привыкли считать.

Quite Rightly So - Procol Harum

Quite Rightly So
           Саме так

 
Brooker  / Fisher / Reid

For you whose eyes were opened wide whilst mine refused to see
          На честь тебе, чиї очі були широко відкриті,
          тоді як мої - засліплені.

I'm sore in need of saving grace. Be kind and humour me
          Я тут потерпаю у потребі рятівної благодаті.
          Будь поблажливий до моєї слабкості.

I'm lost amidst a sea of wheat
          Я загублений десь у хвилях пшеничного поля,
where people speak but seldom meet
          де чути голоси людей, хоч самі вони рідко трапляються,
And grief and laughter, strange but true
          де сум і сміх недоречні, але щирі...
Although they die, they seldom cry
          І хоча люди помирають, вони рідко плачуть.

An ode by any other name I know might read more sweet
          Ода на честь кого іншого
          була б, певно, лагідніша для слуху.

Perhaps the sun will never shine upon my field of wheat
          Може бути, сонце вже востаннє освітлює
          те пшеничне поле,
But still in closing, let me say
          але на завершення дозвольте сказати
for those too sick, too sick to see
          тим хворим, тим занадто хворим, щоб розуміти:
though nothing shows, yes, someone knows
           хоча ніщо не очевидне, але ні! - дехто знає...
I wish that one was me
           О, якби той "дехто" був я!

                                                       30.12.15
слухати

Як побороти сором'язливість і стати впевненим у собі

Изображение

Причини появи сором'язливості

Головна причина того, що люди стають сором'язливими - це неправильне виховання. Достаток обмежень, накладених в дитинстві, що геть придушували ваші бажання, прагнення і ініціативи.

Багато чого доводилося просто не робити через силу, слідуючи невсипущому батьківському контролю. Здавалося б, це дитинство, воно давно пройшло, але тільки звички і комплекси, вироблені в цьому віці, вкорінюються дуже глибоко, і впоратися з ними найскладніше. Зрозуміло, формується сором'язливість і під впливом інших зовнішніх і внутрішніх факторів. Наприклад, ряд обставин може призвести до того, що ми починаємо низько ставити себе, коли починаємо помічати навколо яскравих і харизматичних людей, наполегливо вважаючи, що ми в їх число не входимо і увійти ніяким чином не зможемо.

Сильно розвинене прагнення відповідати якимось нав'язаним собою ж нормам і стандартам - також причина сором'язливості. У підсумку ми починаємо надмірно зациклюватися на собі, а в будь-якому оточенні нам стає некомфортно. Важливо пам'ятати, що сором'язливість - це не якийсь природний інстинкт, а сформований набір стереотипів. А це означає, що ми цілком можемо від неї позбутися, якщо тільки захочемо.

Методи боротьби з сором'язливістю

Боротьбу з сором'язливістю необхідно почати з її прийняття. Ви повинні розуміти, що з вами все гаразд, що ви - абсолютно нормальна людина, що це не якесь відхилення і ви усвідомлено намагаєтеся побороти свій набір комплексів. Якщо ви звикнитесь з цією думкою, то можна сміливо вважати, що перший крок у боротьбі проти сором'язливості здійснений.

Спробуйте почати вибивати клин клином. Є дуже хороший прийом, який полягає в тому, щоб форсувати ситуації, які можна віднести до незграбних, щоб тренувати свою емоційну реакцію. Наприклад, ви можете вітатися на вулиці з незнайомими людьми.

Не обов'язково заводити подальшу розмову, просто привітайте людину і йдіть далі. Зрозуміло, що перший час робити це буде страшно, а тому доведеться діяти через силу. Але з часом, після доброї сотні повторень, вам стане простіше. Тоді пробуйте зупиняти людей на вулиці і задавати їм прості питання, наприклад, скільки зараз часу. Якщо вам буде просто підійти до незнайомої людини, то і зі знайомими ситуація також вирівняється.

Можна ускладнити завдання - публічно виконувати нескладні, але такі, що  вимагають певної розкутості завдання. Тут важливо, щоб у вас були однодумці, які могли б вас проконтролювати - а ви могли б проконтролювати їх.

Кожен раз, коли ви знаходитесь в громадському місці, постарайтеся переносити увагу з себе на інших. Не думайте про те, як виглядаєте ви, думайте, як виглядають інші. Не думайте про те, як поводитеся ви, думайте про поведінку інших людей. Але при цьому залиште спроби виглядати як усі. Сором'язливість починається в багатьох ситуаціях саме з того, що ви, замість прояву якихось індивідуальних рис, починаєте сліпо наслідувати, адаптуючись під той чи інший натовп. Але це невірно.

Ви - особистість, і ви нічим не гірше за всіх інших. Відмінності між людьми - це їх гідність, а зовсім не привід нервувати і вважати, що щось з кимось неправильно. Відкиньте перфекціонізм геть - може бути, в чомусь ми не вписуємося в потрібні рамки, але ж для кожної людини знайдуться рамки, в які і вона  не впишеться. Так що постарайтеся розуміти, що ви - такий же член будь-якої компанії, як і інші. І сором'язливість відступить.

Такі думки іноді приходять...

"Біль від байдужості навіть сильніше, аніж від будь-якої зброї. Бо ж якщо зброя ранить лише тіло, то байдужість дістає до душі, до серця. І ці рани загоюються набагато повільніше, аніж рани тілесні."

8 успішних людей, які були в кроці від повного провалу

Изображение
1. Винахідник Томас Едісон
Учитель Томаса Едісона назвав його «занадто дурним, щоб вивчити щось». Едісон ходив до школи тільки 3 місяці, після цього батьки дозволили йому залишити школу і отримувати освіту вдома. Так Едісон з самих ранніх років почав займатися різноманітними експериментами, в 22 роки - отримав перший патент, а за все життя запатентував більше тисячі винаходів, включаючи лампу розжарювання і певий прилад для звукозапису і відтворення звуку - фонограф.

Изображение
2. Мультиплікатор Уолт Дісней
Творця компанії Disney Уолта Діснея звільнили з газети через те, що у Діснея, за словами видавця, «не вистачало уяви і хороших ідей». Крім того, перша студія Діснея Laugh-O-Gram, заснована в Канзас-Сіті, загрузла в боргах і прогоріла. Тим не менш, це не зупинило мультиплікатора переїхати до Голлівуду, щоб продовжити кар'єру..

Изображение
3. Режисер Стівен Спілберг
Спілберг з дитинства хотів стати режисером, проте його не прийняли в Школу кіномистецтва Університету Південної Кароліни через його низькі оцінки. Спілберг поступив в інший університет на спеціальність «англійська мова», але паралельно працював стажером у студії Universal Studios. Пізніше він дістав можливість зняти короткометражний фільм Amblin ', який настільки вразив віце-прездідента студії, що Спілбергу був запропонований семирічний контракт. Він залишив коледж і почав професійно займатися створенням телепродукту..

Изображение
4. Дизайнер Віра Вонг
Всесвітньо відомий дизайнер весільних суконь Віра Вонг почала займатися дизайном тільки в 90-х, коли їй виповнилося 40. До цього вона 17 років працювала редактором у журналі Vogue, проте покинула видання, коли їй відмовили у підвищенні і вона не змогла зайняти пост головного редактора. Після цього Вонг відкрила власний бутик суконь. За час роботи вона пошила весільні вбрання для багатьох знаменитостей, таких як Шерон Стоун, Ума Турман і Мерайя Кері.

Изображение
5. Актор Харрісон Форд
Початок кар'єри Харрісона Форда було вкрай невдалим - він отримував маленькі ролі, і його ім'я навіть не вказувалося в титрах. Подейкують, що один із режисерів навіть сказав Форду, що тому ніколи не стати актором. Втомившись від цих невдач, Форд вирішив взятися за щось інше і зайнявся виготовленням меблів. Це допомагало йому утримувати сім'ю. Проте пізніше він потрапив на прослуховування на фільм «Американські графіті», де зміг привернути увагу Джорджа Лукаса, фільми якого, зокрема роль Хана Соло в «Зоряних війнах», у підсумку принесли Форду світову славу.

Изображение
6. Співак Елвіс Преслі


Елвіс Преслі на початку своєї кар'єри отримав чимало відмов. Спочатку Преслі не взяли до місцевого квартет Songfellows в Мемфісі, порахувавши що він «не вміє співати». Працюючи водієм вантажівки, Елвіс прослуховувався ще в одну групу, однак також отримав відмову. Після прослуховування вокаліст гурту Едді Бонд порадив йому й далі водити вантажівку, так як він «ніколи не зможе стати співаком».

Изображение
7. Інженер Генрі Форд
Перші дві автомобільні компанії, створені Генрі Фордом, - прогоріли. Форд був захоплений створенням «транспорту без коня», він зумів створити перший проект автомобіля, переконати групу бізнесменів підтримати його, однак він нічого не знав про ведення бізнесу, що в результаті вилилося в невдачу. Однак це не зупинило підприємця і його третя компанія, яка стала основою Ford Motor Company, стала успішною. Через кілька років після створення, компанія створила автомобіль, який став найбільш продаваним в країні, а через рік представила легендарну Model T, яка відразу «захопила» американські дороги.

Изображение
8. Співак Джон Леннон

Оцінюючи талант і майбутні перспективи знаменитостей, помилялися не тільки представники індустрії, а й найближчі люди. Приміром, фраза тітоньки легендарного співака The Beatles Джона Леннона буквально увійшла в історію: «Гітара це, звичайно, добре, Джон, але цим ти ніколи не заробиш собі на життя». Це, проте, не зупинило музиканта. 
7381АК

6 способів здобути прихильність будь-якої людини

Професор психології Джек Шафер довгі роки працював спеціальним агентом ФБР і навчав інших агентів технікам впливу і переконання, які часом немислимі без особистої чарівності. За його словами, є золоте правило, користуючись яким можна розташувати до себе будь-якої людини. І звучить воно так: «Примусьте співрозмовника сподобатися самому собі».

1. Здійсніть помилку
Коли Джек Шафер починає вести курс лекцій у нового потоку, він як би ненароком робить помилку у вимові якогось слова і дозволяє студентам виправити себе. «Я роблю вигляд, що збентежений, дякую їм за уважність і виправляю помилку», - говорить Джек.
Цей прийом він використовує, щоб досягти 3 цілей. 
По-перше, коли студенти виправляють помилку викладача, це дозволяє їм почувати себе більш впевнено. 
По-друге, вони починають більш вільно спілкуватися з наставником. 
По-третє, вони дозволяють собі помилятися.

Цей прийом можна використовувати, щоб привернути до себе будь-яку людину. Помиляйтеся, показуйте свою неідеальність, дозволяйте людям виправити себе. І вони будуть розташовані до вас.

2. Поговоріть з людьми про них самих

Ми дуже зайняті собою і дуже мало цікавимося людьми, яких зустрічаємо. Але, для того щоб сподобатися людям, потрібно щиро ними цікавитися.
«Ви заведете більше друзів за два місяці, якщо будете проявляти непідробний інтерес до людей, ніж за два роки спроб зацікавити їх собою». (Дейл Карнегі)
«Коли люди говорять про себе, неважливо - в особистій розмові або в соцмережах, задіюються ті ж центри задоволення в мозку, як від смачної їжі або грошей». (Роберт Лі Хольц)

Ці дві цитати показують, як важливо розмовляти з людьми про їхні справи, щоб завоювати їхню прихильність. Цікавтеся їхньою родиною, біографією, дітьми, їхньою думкою з того і іншого приводу, і вдячність, часом неусвідомлена, вам забезпечена.

3. Зробіть комплімент від третьої особи

Іноді прямі компліменти звучать дуже нав'язливо. Багато людей не готові їх приймати або відчувають дискомфорт. У таких випадках краще використовувати комплімент від третьої особи.
Наприклад, ви хочете попросити бухгалтера Ганну Іванівну про якусь послугу і вкручувати таку фразу: «Анна Іванівна, до речі, начальник відділу кадрів сказав, що ви самий сумлінний працівник нашої компанії».
Не обов'язково, звичайно, хвалити якісь професійні якості, можна й особисті. Наприклад, так: «Анна Іванівна, начальник відділу кадрів досі згадує ваші пиріжки з цибулею, які ви приносили на день народження».



4. Не забудьте поспівчувати
Кожній людині приємно знати, що її уважно слухають і поділяють з нею її емоції. Звичайно, якщо людина починає розповідати про те, що в неї був важкий день, не варто стогнати: «Який жах, ах ти, бідолажечка!» Особливо якщо це ваш начальник.
Цілком підійде звичайне висловлювання типу: «Так, у вас сьогодні був непростий день. З ким не буває! »  
Якщо чоловік розповідає, що йому вдалося впоратися зі складною справою, можна резюмувати так:« Схоже, сьогодні справи у вас йдуть відмінно. Це здорово!"
Ми повинні переконати співрозмовника, що ми поділяємо його почуття і розуміємо його. При цьому, якщо ви намагаєтеся підтримати людину, не треба точно відтворювати її слова. Співрозмовник може насторожитися: він сприйме повторення як щось неприродне.


5. Попросіть про послугу

Знамениті слова Бенджаміна Франкліна: «Той, хто одного разу зробив вам добро, охочіше знову допоможе вам, ніж той, кому ви допомогли самі». Цей феномен відомий як ефект Бенджаміна ФранклінаЛюдина, яка надає люб'язність іншій людині, виростає у власних очах. Тобто якщо ви хочете сподобатися людині, то краще не робити ласку їй, а попросити про послугу її саму. 
Звичайно, не варто зловживати проханнями про допомогу.
Як дотепно зауважив той же Франклін: «Гості, як риба, починають погано пахнути на третій день». Те ж саме можна сказати про людей, які занадто часто просять про послугу.


6. Зробіть так, щоб людина сама себе похвалив

Між звичайним компліментом і лестощами дуже тонка грань, тому краще зробити так, щоб співрозмовник сам себе похвалив. Наприклад, хтось розповідає вам таку історію: «Для того щоб закрити цей проект, я день і ніч працював». Тут можна сказати: «Так, на це потрібна залізна воля». Майже гарантовано співрозмовник відповість щось на зразок: «Так, мені довелося постаратися, щоб здати проект вчасно. Я, звичайно, відмінно попрацював. Тут нічого не скажеш ».
Уміння зробити так, щоб людина сама себе похвалив, - це вищий пілотаж. Практикуйте його, робіть людям приємне. І ви обов'язково сподобаєтеся.
Всі ці поради, безумовно, не заклик до лицемірства. Ми всього лише хочемо допомогти вам робити приємне іншим людям і жити з усіма в мирі.

Робота, як хобі.... або справа життя


Изображение
. Аквадизайнер Такеши Амано
Японець Такеши Амано - один з найвідоміших у світі фахівців з аквадизайну - вважається творцем нової концепції, так званого «природного акваріума». Його ідея в тому, щоб створити під водою максимально правдоподібну картинку живої природи. Ці «застиглі ліси», створені завдяки особливому художньому поєднанню водних рослин, каменів, дерева і грунту, принесли Амано світову славу.
У 1982 році він створив власну компанію акваріумного обладнання Аква Дизайн Амано, яка з часом перетворилася на великого виробника з багатомільйонними доходами. Крім того, компанія займалася оформленням великих акваріумів в різних країнах світу. Над їх створенням працювали великі команди під керівництвом Амано. Деякі акваріуми настільки великі, що при висаджуванні рослин потрібно спеціальне підтримуюче обладнання, щоб людина могла працювати всередині акваріума, але не порушувати композиції.

Изображение
2. Виробник глобусів Пітер Беллербі
Ідея зайнятися виготовленням глобусів прийшла до підприємця Пітера Беллербі після того, як він сам зіткнувся з труднощами, намагаючись придбати хороший глобус як подарунок до 80-річчя свого батька. Після тривалих пошуків вибір звузився до того, щоб купити неякісний «масмаркетовский» глобус або крихкий антикварний варіант.
Тоді Пітер задумався над тим, щоб зробити глобус вручну. Спочатку ця ідея здалася дуже простою: планувалося, що два глобуси - один для нього самого, а другий для батька, будуть завершені протягом 3-4 місяців. Адже й справді, що таке наклеїти кілька десятків смужок на кульку.
На практиці все виявилося набагато складніше і потребувало чималих грошових витрат. Як виявилося, знайти точну карту зовсім не просто, як і замовити ідеальну кулю - адже навіть відхилення на 0,1 мм від запланованого розміру при склеюванні може вилитися в зазор на глобусі в кілька міліметрів. До того ж, тільки «одягання» глобусів зайняло близько 18 місяців. Після двох років роботи і величезної кількості проб і помилок підприємець вирішив перетворити це хобі в бізнес.

Изображение
3. Засновник мережі KFC Харланд Сандерс
Засновник мережі KFC Харланд Сандерс не був професійним кухарем, проте саме його вдалий рецепт смаженої курки став основою для створення однієї з найбільшим світових мереж закусочних швидкого харчування.
Перший «ресторан» Сандерса був розташований в кімнаті для персоналу на заправній станції. До того моменту Сандерсу вже було 40 років, і він змінив безліч різних професій. Отримавши місце на заправці, він почав пригощати своїх клієнтів смаженими курчатами, приготованими  за власним «секретним рецептом». Страва припала до душі відвідувачам, які складалися в основному з жителів навколишніх містечок, і його закусочна ставала все більш популярною.
Через 10 років він зміг відкрити ресторан побільше. Тим не менше, після будівництва нової автомагістралі потік клієнтів зменшився і Сандерсу довелося відмовитися від власного бізнесу. Однак на цьому він не зупинився. Розмірковуючи про те, як прожити на допомогу в 105 $, Сандерс вирішив по-новому використовувати свій рецепт, продаючи його по франшизі. Ця ідея виявилася дуже успішною. У середині 60-х відкрилося вже близько 600 закусочних, а сам Сандерс став символом компанії, яка використовує його образ у своїх рекламних кампаніях і зараз.

Изображение
4. Телеведучий Цезар Міллан
Відомий американський телеведучий, біхевіорист, засновник Центру собачої психології, який спеціалізується на реабілітації агресивних собак, і автор популярного шоу про поведінку собак «Перекладач з собачого» Цезар Міллан - фахівець-самоучка. Він народився і виріс на фермі в Мексиці, де проводив багато часу з тваринами. У 21 рік він нелегально іммігрував до США і почав працювати в салоні стрижки для собак. Після публікації в одній з місцевих газет про його особливі здатності знаходити контакт з тваринами, Міллану запропонували створити власне шоу.
Техніка, яку популяризує Міллан, грунтується на зміні ставлення господаря до виховання собаки. На його думку, відносини з собакою повинні бути схожими на природні умови, коли собака живе в зграї. Господар повинен розвинути в собі якості лідера зграї. Для цього, за словами Миллана, у відносинах з улюбленцем мають бути чіткі правила і обмеження, а сам господар повинен бути спокійним і впевненим у собі. Його шоу стало одним з найпопулярніших телешоу на каналі National Geographic, а опубліковані книги - бестселерами. Тим не менш, концепція виховання викликає багато суперечок і критики серед фахівців.

Доверять людям?


"Мы живем в такое время, когда нельзя никому доверять!" — поучал Василий Иванович своего сыночка. 

Василий, скорее всего, пережил в прошлом боль предательства или обмана: возможно, его однажды бросила девушка, а может, подставил товарищ. В любом случае, эти тягостные воспоминания отзываются в его сердце глухой обидой, заставляя отгораживаться от других людей стеной тотального недоверия. 

Но занимая столь категоричную позицию, Василий лишает себя и своего сына возможности быть открытым новому опыту, испытывать радость проникновенных, близких отношений, которые всегда строятся на принципе взаимодоверия.

Парадокс в том, что несмотря на все недоверие, Василий остается человеком добрым и простодушным, уязвимым для кожных пройдох и манипуляторов. 

С первого взгляда распознавать реальные намерения и помыслы других людей, а не оставаться жертвой закостенелых принципов - этому учат на лекциях по Системно-векторной психологии. Не верьте - проверьте сами http://www.yburlan.ru/training/