Змах крил стрімкий
- 30.07.10, 23:37
Межа між небом і земною твердю.
Мить невловима – між життям і смертю.
Крок до падіння в прірву – Вирок Долі.
Змах крил один стрімкий – політ до волі.
30.07.2010
© Stepans’ka Marina (SMG)
8
хочу сюди!
-
-
44 роки, близнюки, познайомиться з хлопцем у віці 35-45 років
Замітки з міткою «вірш»
Лизистрата
Постой!… Ты что-то путаешь в запале!
Известно ведь любому пацану:
На вас не нападали. Вы - напали.
Вы первыми затеяли войну!
Вы гражданам защиту обещали,
А получился форменный скандал!…
Кого и от кого вы защищали,
Когда на вас никто не нападал?
Ах, сколько на земле людишек подлых!
Такие уж настали времена!…
Вы подлость преподносите, как подвиг,
И просите за это ордена!
Предводитель (надменно)
Позвольте вам заметить с укоризной -
И поскорей возьмите это в толк! -
Мы выполняем долг перед Отчизной,
Священный перед Родиною долг!
Лизистрата (раздумчиво)
Пред Родиной, конечно, неудобно...
Долги, конечно, надо отдавать...
Но почему она - в уплату долга -
С вас требует кого-то убивать?
И коль у вас пред ней долги такие,
Что даже жизнь - в уплату их - пустяк,
То хочется спросить вас, дорогие,
Зачем же вы одалживались так?
Коль Родина удар наносит сзади,
Да так, что аж в глазах потом круги,
То лучше, дорогие, не влезайте
Вы к этой страшной Родине в долги!
© Леонид Филатов, 1998
11
***
- 28.04.12, 22:24
І знову чийсь погляд,
немов у безодню.
Поміж тим, що поряд
і тим, що сьогодні.
За обрій, за межу
туди, де "чекати".
Ви, ті, що там стежать,
ви Боги, чи кати?
немов у безодню.
Поміж тим, що поряд
і тим, що сьогодні.
За обрій, за межу
туди, де "чекати".
Ви, ті, що там стежать,
ви Боги, чи кати?
12
йти мені вздовж твоїх берегів
аж до півночі льодовитої,
щоб з очей, для душі дорогих,
кришталеві солоні витерти.
ти ж текла серед скель кам'яних,
ти ж так довго була в оточенні.
я до тебе іду, л'єшся ти у мені
синім небом, як заохочення.
хіба можна було стільки бруду чобіт
в чисту воду? невже поснули
білокрилі? тебе десь саму по собі
залишали в морозі минулого.
Сонна північ під зоряним сяйвом молитв,
і молитви розносяться простором -
хай ніколи ніколи вже не заболить,
що лишилось примарою, Господи!
5
Незалежність.
- 16.07.11, 14:27
- Вірш - "Україна-це ми!"
Бокал хорошого заморського вина
Я підніму за Незалежність України,
Та не спішитиму, не питиму до дна -
Нехай до Краю моя думка лине.
Ковток за тих, хто волю здобував,
Із різношерстною воюючи чумою,
Й на полі битви голову поклав,
Щоб святкували нині ми в спокою.
Ковток за тих, хто нас чекає там,
За їх терпіння, віру і надію.
Коханим наша вдячність і батькам:
За їх молитвами ми скруту одолієм.
Згадаєм тих, що до керма прийшли,
З чиєї ласки в чужині блукаєм.
За тих, що Край "до ручки" довели...
Ми чергу цю, напевно, пропускаєм.
...А третій раз, звичайно, за любов,
Щоб ми додому швидше ся вертали,
Щоб Україна розцвітала знов
І ворогів навіки поконала!
Щоб ми додому швидше ся вертали,
Щоб Україна розцвітала знов
І ворогів навіки поконала!
-
-
-
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.
12
Іван Франко - Пір'я
- 29.03.10, 20:32
[Із циклу] «Жидівські мелодії»
Розвіяне злими юрбами,
Мов снігу платки з-над руїн,
Летиш ти до хмари з вітрами,
О, пір’я з жидівських перин.
Мов сніг, ти летиш аж до хмари,
Вкриваєш поля, мов килим,
О, свідку великої кари,
О, пір’я з жидівських перин.
Знать, бачити горя не хочеш,
Що ми тут в тій хвилі терпим,
Сніжними крильцями тріпочеш,
О, пір’я з жидівських перин.
Як грубі мужицькії руки
Рвуть наше добро без причин
І нам завдають люті муки,
О, пір’я з жидівських перин.
Як наші хати розкидають
Аж геть до послідніх делин,
Як наші шинки розбивають,
О, пір’я з жидівських перин!
Ввесь город від краю до краю —
Руїна одна, плач один!
Гляди ж на тих варварів зграю,
О, пір’я з жидівських перин!
Гляди, що тут нашої втрати,
Що наших тут впаде сльозин, —
Щоб Богу це все розказати,
О, пір’я з жидівських перин!
Хай наші всі зважить терпіння,
До нашого горя долин
Хай шле нам потіхи проміння,
О, пір’я з жидівських перин!
Хай тямить, що люд ми ізбранний,
Його найукоханий син,
Годований зернами манни,
О, пір’я з жидівських перин!
Хай дасть нам народ цей посісти,
Хай дасть нам помститись над ним,
Неси, о неси ‘му ті вісті,
О, пір’я з жидівських перин!
1882
Подається за публікацією в збірці «З вершин і низин» (1887), с.32—34.Мов снігу платки з-над руїн,
Летиш ти до хмари з вітрами,
О, пір’я з жидівських перин.
Мов сніг, ти летиш аж до хмари,
Вкриваєш поля, мов килим,
О, свідку великої кари,
О, пір’я з жидівських перин.
Знать, бачити горя не хочеш,
Що ми тут в тій хвилі терпим,
Сніжними крильцями тріпочеш,
О, пір’я з жидівських перин.
Як грубі мужицькії руки
Рвуть наше добро без причин
І нам завдають люті муки,
О, пір’я з жидівських перин.
Як наші хати розкидають
Аж геть до послідніх делин,
Як наші шинки розбивають,
О, пір’я з жидівських перин!
Ввесь город від краю до краю —
Руїна одна, плач один!
Гляди ж на тих варварів зграю,
О, пір’я з жидівських перин!
Гляди, що тут нашої втрати,
Що наших тут впаде сльозин, —
Щоб Богу це все розказати,
О, пір’я з жидівських перин!
Хай наші всі зважить терпіння,
До нашого горя долин
Хай шле нам потіхи проміння,
О, пір’я з жидівських перин!
Хай тямить, що люд ми ізбранний,
Його найукоханий син,
Годований зернами манни,
О, пір’я з жидівських перин!
Хай дасть нам народ цей посісти,
Хай дасть нам помститись над ним,
Неси, о неси ‘му ті вісті,
О, пір’я з жидівських перин!
1882
10
Весна і кохання.
- 05.03.09, 08:25
І весь світ мені не чути,
Через білий, радіо, шум,
І нікого не бачу,
Тільки її.
І ніхто не відкриє двері,
Щоб спіймати хвилю
І ніхто не відкриє вікно,
Щоб побачив я сонця світ.
А очі її наче зорі,
Що зеленим світять в пітьмі,
А полум’я волосся,
Гріє душу, навіть в морозний день, мені.
Мене оточують друзі,
Чи може все ж я на самоті?
Я дуже люблю свободу,
А чи зможу я бути з кимсь?
Можливо я не знаю чого я хочу,
Можливо не дам щось в замін,
Та знаю я точно - кохаю,
ЇЇ І ЛИШ ЇЇ!!!!!!!!!!!!
Дівчина якій я це написав зрозуміє що це їй )))) Сонечко - я тебе люблю!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!
Через білий, радіо, шум,
І нікого не бачу,
Тільки її.
І ніхто не відкриє двері,
Щоб спіймати хвилю
І ніхто не відкриє вікно,
Щоб побачив я сонця світ.
А очі її наче зорі,
Що зеленим світять в пітьмі,
А полум’я волосся,
Гріє душу, навіть в морозний день, мені.
Мене оточують друзі,
Чи може все ж я на самоті?
Я дуже люблю свободу,
А чи зможу я бути з кимсь?
Можливо я не знаю чого я хочу,
Можливо не дам щось в замін,
Та знаю я точно - кохаю,
ЇЇ І ЛИШ ЇЇ!!!!!!!!!!!!
Дівчина якій я це написав зрозуміє що це їй )))) Сонечко - я тебе люблю!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!
13
******(із циклі вірші)
- 20.10.08, 20:40
- ОдинЗаВсіх і ВсіЗаОдного
Загострена мов бритва сталь
Десь зблисне поряд
Безмежний доблесті кришталь
Притягне погляд
Спину прикриєм мов стіна
З тобой в бій ринем
Честь мушкетерів ще жива
То й не загинем
19.10.2008
Любава
14
Echo - перше кохання
- 19.01.13, 12:30
НЕ ЗАБУТИ НІКОЛИ
Перше кохання не повторить
І, не забути, ніколи.
Вічним вогнем воно в серці горить.
Вогнем незабутнім і болем.
Біль той солодкий, як подих весни,
Як літа гарячого подих,
Він сумом осіннім приходить у сни
І хмелем невпізнаним бродить.
Я пам’яті прошу: верни! Де ж ти є?
Мене у часи незабутні.
Я хочу побачить кохання моє,
Побути хоч хвильку присутнім.
Воно виринає десь з забуття,
У блузочці білій, шовковій.
Іде біля мене, вже ціле життя
Примарою тої любові.
Кохання збирає квітки на лугу,
Йому вітер розтріпує коси,
А дні все летять, як зірки на бігу
І скрипочка ніжно голосить.
Боже! Яке відчуття
У серці моїм, верховодить,
Перше кохання вже ціле життя
Поряд, у пам’яті, бродить.
Я знаю: воно, таки, є,
Хоч роки вже давно посивіли,
А я все чекаю кохання моє
У шовковій, блузочці білій.
19 січня 2013 р.
11
Непереборний Ти
- 28.03.12, 20:12
- Стих_и_я
Нестерпний біль і радість позахмарна;
А сльози – не в очах – як метастази.
Непереборний Ти… Любов - безкарна…
Геть! Чи ввірвись! І вбий відразу…
28.03.2012
© Copyright: Марина Степанська
Свидетельство о публикации № 10127
11
