Дубінський мітить в мери Києва!Звертаюсь до ЗЕлехтората:-невже через
вашу тупість та любов до брехливих відосиків,ви,на нашу голову,оберете
чергового довбай@ба?Дивимось усі,як нам готують чергову
брехню: https://www.youtube.com/watch?v=YJsuWlnYI2sПрошу максимальний репост.

Попередня програма IV літературно-мистецького фестивалю «КИЇВСЬКА БАРИКАДА», імені Юрка Покальчука

(17-21 травня, м. Київ)

Організатори: Мистецьке об’єднання  «Остання Барикада»

Благодійний фонд Петра Порошенка

Міжнародний благодійний фонд «Моя Україна»

Генеральний інформаційний партнер: 5 канал

Інформаційні партнери: телеканал «ТVі», "Тоніс", "СІТІ", "Наше радіо" «Главред»,  «Майдан»,"Уніан", " Главред", «КореспонденТ»«Сумно», «Арт-Вертеп»,  «Культура та життя», «Буквоїд»,  «Книжковий простір», «Нора друк»,  «Літ акцент», «літ-клуб «Маруся»»


17 травня (вівторок), м. Київ

11:00 – Літературні зустрічі у школах, Сергій Пантюк, Іван Андрусяк, Юрко Бедрик.

13:30 - Прес-конференція в УНІАН з прямою трансляцією на 5-ому каналі. Тема: Презентація фестивалю «Київська Барикада». Учасники: Петро Порошенко (благодійний фонд Петра Порошенка), Олесь Доній (МО «Остання Барикада»), Юрій Стець (міжнародний благодійний фонд «Моя Україна»), Іван Малкович (літератор).

16:30 - Літературні зустрічі в університетах, І. Малкович (НаУКМА)


18 травня (середа), м. Київ

12:15 - Брифінг у Верховній Раді з прямою трансляцією на каналі «Рада». Тема: презентація  аудіо платівки віршів Юрка Покальчука, які записані голосами літераторів. Учасники: Олесь Доній, Юрій Стець, Брати Капранови, Сергій Пантюк та Сашко Лірник.

13:30 - Прес-конференція в УНІАН з прямою трансляцією на 5-ому каналі. Тема: дитяча українська література. Учасники: Сергій Пантюк, Сашко Лірник та Марина Порошенко (благодійний фонд Петра Порошенка), Роман Чайка (представник 5-го каналу).

14:30 - Літературні зустрічі в університетах, Олександр Ірванець.

16:30 - Літературні зустрічі в університетах, В. Шкляр, КНУ жовтий корпус.

20:30 – Презентація диску «Пако і друзі» «Купідон». Олександр Ірванець,Олег "Фагот" Михайлюта, Лесь Подерв’янський,Лірник Сашко,брати Капранови,Павло Коробчук,Світлана Поваляєва,Артем Полежака,Юрій Стець,Олесь Доній,Ксенія Омельченко,Неля Франчук,Олег Покальчук та інші


19 травня (четвер), м. Київ

12:30 - Прес-конференція в Уніан з прямою трансляцією на 5-ому каналі. Тема: презентація  аудіо платівки віршів Юрка Покальчука, які записані голосами літераторів. Учасники: Брати Капранови, Сергій Жадан та Олег Покальчук, Юрій Стець(міжнародний благодійний фонд «Моя Україна»).

14:30 - Літературні зустрічі в університетах, Сергій Жадан, (КПІ).

19:30 - Виступ гурту «Собаки в космосі»(м.Харків) та Сергія Жадана «Роут 66»


20 травня, м. Київ

11:00 - Літературні зустрічі в школах, Сашко Лірник.

12:30 - Прес-конференція в УНІАН з прямою трансляцією на 5-ому каналі. Тема:  презентація акції: «Ніч  поезії» просто неба.  Учасники: організатори фестивалю, Світлана Поваляєва, Сергій Пантюк, Олесь Доній(МО «Остання Барикада»), Яна Конотоп (представниця 5-го каналу).

16:30 - Літературні зустрічі в університетах, Андрій Курков, (КНУ).

19:30 - Великий музичний концерт з прямою трансляцією на 5-ому каналіТАРТАК, Скай, ТНМК.  Софіївська площа


21 травня, м. Київ

20:00 - Ніч  поезії просто неба, акція відбувається біля пам’ятника княгині Ольги.

Михайлівська площа. Виступи літераторів, музичний супровід бардів, вогняне шоу.

Учасники: Тарас Федюк, Олександр Ірванець, Богдан-Олег Горобчук, Олег Романенко, Карина Тумаєва, Дмитро Лазуткін, Світлана Поваляєва, Олег Покальчук, Андрій Любка, Павло Коробчук, Юлія Рій, Олександр Корж, Іван Андрусяк, Сергій Пантюк, Олег Коцарєв, Олександра Очман, Олександр Демченко, Сергій Грабар, Олена Степаненко, Артем Полежака, Роман Скиба, Ірина Шувалова


067 273 95 60 – прес –аташе фестивалю, Євгенія Абросимова

067 247 26 02 – виконавчий директор, Ксенія Омельченко.

"Остання барикада".

Цього пішла разу за течією.

судячи з великої кількості мусарні, яка супроводжувала сьогоднішній київський марш, правих влада таки боїться! :)

      Куштувала каву у Вiднi, Львовi, Туреччинi, в однiєї з арабських країн Перської затоки, але найсмачнiшою здалася менi кава в кав’ярнi Ужгороду їхнього ж ужгородського обсмажування. А нещодавно прочитала у Олексiя Мустафiна (до речи, автора книги «Напій змін. Як кава створила сучасний світ») трохи неочикувану думку. Здається, киянам можна пишатись не тiльки київськими котлетами або київським тортом. Цiтую Мустафiна дещо щодо кави.

       «… цей збадьорливий трунок в Київі почали пити аж ніяк не пізніше, аніж у Львові чи Відні, а швидше за все – навіть раніше.

       На територію нинішньої України кава потрапила не з Заходу, а з Півдня. І спочатку до неї привчилися в Криму. Справжньою батьківщиною напою є не Ефіопія, а Ємен. А ім’я кави походить від арабського прикметника "кагва". Це слово багатозначне і могло означати як "міцний" , так і "той, що втамовує голод". Цікаво, однак, що так напій називали не так араби, як турки. А вже від них і сам трунок, і його ім’я запозичили інші народи. Кримські татари зробили це одними з перших, ще в XVI сторіччі. 

       Політику в iсламських державах, де заборонено вживати алкоголь, цілком замінювали неквапливі розмови чоловіків за філіжанкою кави (слово філіжанка, до речі, теж запозичене зі Сходу і походить від переінакшеного перського "пінджан" - миска). 

       Богдана Хмельницького, мабуть, можна назвати першим українським кавоманом. Про його пристрасть до кави збереглися достеменні свідчення – і вони наразі є першою письмовою згадкою про вживання кави в тодішній Гетьманщині. Полонили Хмельницького в 1620 році, і за однією з версій бранець два роки був перекладачем в турецького адмірала, тож міг не лише спостерігати за османською "кавовою церемонією", а й брати в ній участь. 

       Перші кав’ярні в тодішніх землях, населених українцями, з’явилися лише в 70-х роках XVII cторіччя, коли до складу османських володінь увійшло Поділля. Столицею приєднаних територій став Кам'янець. І в ньому з’явилася не лише мечеть, а й з десяток "кафехан".

       Любителем кави був i Іван Мазепа. У Батурині зберігається металева філіжанка, що, як вважають, належала Мазепі. Згадує "турецький трунок" у своїх щоденниках і наступник Мазепи Пилип Орлик.

       Кавові зерна згодом навіть включили до "пакету" матеріального утримання київських посадовців. Кавовий "пайок" отримував i перший головний архітектор Київа Андрій Меленський. Це був, до речі, неабиякий привілей. Зерна коштували чимало.

       Але публічному вжитку кави у Київi спочатку перешкоджав її гіркий смак. Каві був потрібний союзник. І ним стали… солодощі. Першим здогадався їх об’єднати київський підприємець німецького походження Готліб Фінке, який мав магазин на Михайлівській вулиці. У 1840 він відкрив у ньому цукерню, в якій разом з тістечками і цукерками подавали каву. 

       Потiм з’явилася "Швейцарська цукерня" Мартіна Штіфлера. Пiзнiше ціла мережа кафе-цукерень "Франсуа", створена Францишеком Голомбеком. В 1872 році на місці Грецького базару, де торгували солодощами, виходець з Пруссії Георг Дортенман заснував славнозвісний "Жорж". І нарешті в 1888 році з’явилася перша кав’ярня чи не найвідомішої мережі київських цукерень "Семадені", названа на честь свого фундатора, швейцарця Бернарда (Бернарда-Отто) Семадені.

       Заклад Семадені на Хрещатику на початку XX сторіччя називали "другою Думою", бо він був розташований навпроти міської думи і владці проводили в ньому чи не більше часу, аніж на своєму "робочому місці". Як власне й ділки з сусідньої біржі. Але й ті, й інші, пили каву саме по-київськи – із тістечками і цукерками. Можливе, це й випадковий збіг, але справжнє відродження київської кави через століття почалося саме з кондитерських». 

 

Але це з кавової iсторiї Київа. А зараз? Кияни, якщо менi доведеться вiдвiдати Київ, де ви п’єте найсмачнiшу каву?

А поки я йду до кухнi зварити собi кави. Пiдозрюю, хтось теж?..

   

У столиці України встановили меморіальну таблицю Володимиру Івасюку

04.03.2017



У Києві на Будинку звукозапису встановили меморіальну дошку українському композитору Володимиру Івасюку.
4 березня 2017 року йому б виповнилося 68 років.
 
Володимир Івасюк однин із засновників української естрадної музики. Автор понад сотні пісень, інструментальних творів і музики до вистав.
Загинув Івасюк у 30-річному віці у лісі поблизу Львова за загадкових обставин. Офіційна версія радянської влади – самогубство. Після загибелі композитора на його творчість наклали неофіційну заборону, а кримінальну справу засекретили. Але три роки тому розслідування поновила українська Генпрокуратура. Слідчим вдалось довести, що смерть композитора - то справа рук радянського КДБ.
Звання Героя України геній української музики отримав посмертно – за 30 років після своєї трагічної смерті, а лауреатом Національної Шевченківської премії став також посмертно у 1994 р.

Читайте більше тут: http://expres.ua/news/2017/03/04/231104-stolyci-vstanovyly-memorialnu-tablycyu-ivasyuku


 Як Володимир Івасюк з друзями пам’ятник Леніну скинули

    04.03.2017

Народився композитор у Кіцмані на Буковині, де навчався у середній школі та у класі скрипки у музичній, відкритій багато в чому завдяки старанням його батька Михайла Григоровича, шкільного вчителя французької мови. Атестат зрілості отримав 1966 року у Чернівцях, куди переїхала родина Івасюків, коли її глава став доцентом української філології Чернівецького університету.



4 березня генію української пісні Володимиру Івасюку виповнилося б 68 років.

ЯК Володимир Івасюк поступив у Чернівецький медінститут.

Улітку приїхав у Кіцмань, щоб разом із друзями відзначити закінчення школи і початок нового життя. Святкували щиро, подавшись увечері у міський парк. Там на невисокому постаменті самотньо стовбичив Ленін – стандартний гіпсовий бюст-штамповка з лисою голівкою. Друзів здивувало, що вождь – з непокритою головою, причому навіть під час дощів і снігопадів. До того ж на багатьох пам’ятниках і картинах Ілліч зображений у кашкеті. Хтось із друзів заявив, що це непорядок, і поліз натягати на гіпсову голову свого картуза. Картуз упав на землю разом з  Леніним, який до п’єдесталу був прикріплений абияк. Картузу хоч би що, а Ілліч – на друзки. Звісно, хтось винюхав, доніс. Компанію «пов’язали». Запахло статтею, і не просто адміністративною за хуліганство, а кримінальною, з політичним підтекстом за наругу над святинею.

Але обійшлося лише адмін­арештом на 15 діб, протягом яких майбутній геній підмітав кіцманські вулиці. У тому, що справу, по суті, спустили на гальмах, вирішальними стали два фактори. По-перше, беззаперечний авторитет Михайла Григоровича, якого у Кіцмані  глибоко шанували. А ще за «хулігана» Володю перед місцевою владою замовив уклінне слівце Іван Миколайчук – також буковинець. На той час він уже був знаменитим кіноактором, зігравши Тараса Шевченка у фільмі «Сон» та головну роль у легендарних «Тінях забутих предків». Він високо цінував перші композиторські кроки юного Івасюка.

1 вересня 1966 року Володимир Івасюк отримав студентський квиток медінституту, а наступного дня був відрахований за вчинок, який ганьбить високе звання радянського студента, — знову хтось «настукав», підсунув у ректорат копію міліцейського протоколу.

Студентом медінституту Володимир Івасюк став наступного року, але для цього цілий рік був на «виправних роботах» — працював слюсарем на чернівецькому заводі «Легмаш» (ідеальні вправи для пальців скрипаля!). Та нема лиха без добра. Довідавшись, що новий робітник – музикант, йому доручили створити і очолити заводський хор, який невдовзі почав перемагати на оглядах художньої самодія­льності.

Саме там Володя познайомився і подружився з композитором і музикантом Валерієм Громцевим, який очолював заводський самодіяльний вокально-інструментальний ансамбль «Карпати» (з ним виступала і студентка Чернівецького музучилища Софія Ротару). Друзі разом написали пісню «Залишені квіти», яка у виконанні Софії Ротару стала знаменитою під назвою «Жовтий лист»: «Не знаю я, чи знов сюди прийду, та залишаю замість себе ті квіти, що знайшла в саду для тебе…». Це єдиний прижиттєвий твір Володимира Івасюка, де виступає тільки як автор віршів. Музику (до слова, вона була створена першою, вже на мелодію Володя писав слова) написав Валерій Громцев.

Сьогодні у Кіцмані, звісно, немає ніякого Леніна. Зате є пам’ятник Володимирові Івасюку на повний зріст – перший в Україні і, далебі, найкращий з тих, які вже встановлені. Його автори – львів’яни: скульптори — заслужений діяч мистецтв Украї­ни Микола Посікіра і заслужений художник України Любомир Яремчук та архітектор Михайло Федик.

В день народження композитора у Києві – урочисте відкриття меморіальної таблиці Володимирові Івасюку на Будинку звукозапису Національної радіо­компанії України, що на вулиці Леоніда Первомайського, 5-а, на Печерську. Тут композитор бував безліч разів, записував зі знаменитими виконавцями свої твори, без яких ті не стали б тими, ким є сьогодні.

 Максим Міщенко
   
Джерело: Високий замок online — http://wz.lviv.ua/far-and-near/194194-yak-volodymyr-ivasiuk-z-druziamy-pamiatnyk-leninu-skynuly

 Сьогодні День народження у відомого композитора Володимира Івасюка

    04.03.2016



    Івасюк, ДН, Львів

Сьогодні, 4 березня, відомому українському композиторові та автору низки пісень, які окреслили народними, Володимиру Івасюку мало би виповнитися 67 років.

Володимир Івасюк мав безліч талантів,які він встиг проявити за своє коротке життя. Автор написав 107 пісень, 53 інструментальних творів, музики до кількох спектаклів. Професійний медик, скрипаль, чудово грав на фортепіано, віолончелі,гітарі, майстерно виконував свої пісні. Неординарний живописець.

Найвідоміші пісня композитора: «Водограй», «Капелюх», «Мила моя», «Пісня буде поміж нас», «Тільки раз цвіте любов», «Червона рута», «Я піду в далекі гори» та інші.

18 травня 1979 року його тіло було знайдене повішеним у Брюховицькому лісі під Львовом. Офіційна версія - самогубство - підлягала сумніву громадськості як 1979 року, так і тепер. Відповідно до неофіційної версії, смерть Івасюка була вбивством, виконаним КДБ за наказом вищого керівництва СРСР. Похорон Володимира Івасюка 22 травня 1979 року у Львові перетворився на масову акцію протесту проти радянської влади.

Архіви цієї справи, що зберігаються в Москві, дотепер ані родичам, ані працівникам музею Івасюка не відкривають, посилаючись на гриф «таємно», можливо, тому, що ще живі багато учасників тих драматичних подій. Самі ж родичі Івасюка вважають, що Володимира вбили.

26 січня 2009 року Генеральна прокуратура України поновила давно закриту кримінальну справу про смерть Володимира Івасюка, але в листопаді 2012 року справу було закрито нібито через відсутність складу злочину.

12 червня 2014 року Генеральна прокуратура України знову поновила закриту кримінальну справу про смерть Володимира Івасюка.

Володимир Івасюк був вбитий «співробітниками» КГБ — заявив прокурор Львівщини Роман Федик у лютому 2015 року.

Джерело: Високий замок online — http://wz.lviv.ua/news/162616-sohodni-den-narodzhennia-u-vidomoho-kompozytora-volodymyra-ivasiuka

Безбожники Жидо-большевики. Чому нам щодня по ТБ не нагадують про жидо-комуністичну вакханалію ? Чому темні віруючі далі наполегливо голосують за РПЦ МП ????? ЧОМУ !?!?!?

Київ - колиска віри, такий задум Бога про це місто, і завдання майбутніх поколінь - повернути Києву призначену йому роль, . Адже церкви, зруйновані в 1930-х роках в Києві, поки не відновили У 1930-1935 роках в центрі Києва були знищені всі парафіяльні храми: Іоанна Златоуста, Олександра Невського на Липках, Марії Магдалини, Благовіщенський, Ольгинський, Троїцький, Георгіївський, Старо-Вознесенський, Преображенський, Василівський, Пресвятої Богородиці. Жодного з цих парафіяльних храмів сьогодні немає.

"С октября 1918 года началась кампания по вскрытию святых мощей с глумлением. Организуются процессии-маскарады, храмы превращают в склады, клубы и даже туалеты. В рамках антирелигиозной кампании в Свияжске был установлен памятник Иуде, выдавшему Христа на казнь. Люцифер был признан не вполне , Каин - слишком легендарной личностью, поэтому и остановились на Иуде Искариотском как вполне исторической личности, представив его во весь рост с поднятым кулаком к небу»В 1918 году, через два дня после издания Декрета об отделении Церкви, в Киеве без суда и следствия убивают митрополита Владимира - ... В феврале расстреляны крестные ходы в Туле, Харькове, Воронеже, Шацке (Тамбовской губернии). Расстреляна толпа верующих при реквизиции имущества Белогорского подворья (Пермская епархия). 29 июня в реке утоплен епископ Тобольский и Сибирский Гермоген с камнем на шее, а вместе с ним и делегация верующих, просившая о его освобождении. 24 декабря епископов Феофана Соликамского и Андроника Пермского связали за волосы, продели под узел жердь и голыми окунали в прорубь, пока тела не покрылись льдом... В декабре в Самаре епископа Исидора предали мучительной смерти, посадив на кол. В 1919 году в Белгороде епископа Никодима забили железным прутом, тело бросили в выгребную яму и не разрешили хоронить. Архиепископа Воронежского Тихона повесили на царских вратах. В Астрахани с глумлением убили архиепископа Митрофана. В Юрьеве топорами зарублено 17 священников и епископов. Перед убийством большевики глумились над ними: напялили женскую одежду, пытались заставить танцевать, отрезали, носы и уши. Убитых бросили на свалку... В Богодухове монахинь привели на кладбище к вырытой яме, отрезали им груди и истекающих кровью бросили в яму; сверху бросили также живого старика-монаха и засыпали землей, крича, что "справляется монашеская свадьба". В Херсонской губернии три священника были распяты. Духовник монастыря святой Марии Магдалины был схвачен во время богослужения, его заставили открыть рот и с криком: "Вот тебе святое причастие!" - выстрелили в рот."

Ось як кувалась совкова історія брехні, ось як виховувались кращі частини нквд, ось хто з власних подвигів писав історію-брехні про ОУН та УПА. Безбожники скажіть як з вами можна не боротись до останньої каплі крові патріоту України ? Як можна допустити вашу криваву рать на територію України ? Як ви зайди можете їсти Український хліб та нищити Українську культуру ? Як пітерські карлики та Гундяй можуть прикривати та продовжувати криваві справи своїх попередників ?

Наочний доказ справжнього ставлення більшовицької партії до віри та церкви. У 1923-1941 рр. у Москві виходив щомісячний антирелігійний сатиричний журнал "Безбожник", згодом перейменований у "Безбожник у станка". Орган "Союза воинствующих безбожников", очолюваного Омеляном Ярославським (Губельманом). Наклад - 20-70 тис. примірників. 11-15 червня 1929 року в Москві відбувся ІІ з'їзд Спілки безвірників, на якому було прийнято історичне рішення про перейменування організації в Союз войовничих безвірників. Крім цього з'їзд затверджує устав СВБ СРСР. Був розроблений план «безбожної п'ятирічки», що передбачав декілька етапів: 1932—1933 рр. — закриття всіх церков, монастирів, молитовних будинків; 1933—1934 рр. — зникнення релігійного світогляду, який міг виростати з виховання в родині й літератури; 1934—1935 рр. — вся держава (і особливо молодь), мала бути охоплена антирелігійною пропагандою; 1935—1936 рр. — в Радянському Союзі не повинно було залишитись жодного священнослужителя;

Люди чи Вам макітри замакітрено совковою пропагандою чи люди Ви, чому терпите червону чуму ?

В проекте киевского городского бюджета на 2009 год не предусмотрена закупка книг для муниципальных библиотек столицы. Об этом сообщил председатель комиссии Киевсовета по вопросам культуры и туризма, советник Премьер-министра Украины Александр Бригинец.

"В предварительном бюджете Киева, который в среду получили депутаты Киевсовета, много странных вещей. Но одна из самых поразительных - отказ КГГА покупать книги для муниципальных библиотек Киева", - отмечает А.Бригинец.

По его словам, если некоторые статьи бюджета из-за финансового кризиса сокращены на 10-30%, то строка о покупке книг в разделе "Культура" исчезла целиком.

ЛIГАБiзнесIнформ
Информационное агентство