Мені подобається вести блог на цьому порталі.Перша сторінка, яку я тут (на порталі i.ua) заводила, була у 2007-му році. Спілкування та обмін повідомленнями між користувачами тоді були досить жваві.Зараз буваю тут рідше. Тому не можу проаналізувати, чи змінилось щось за ці роки. Сьогодні до Вашої уваги міні-фільм за допомогою штучного інтелекту "The Green Ring Box". (Зелена коробочка для каблучки). Переглянути можна за посиланням: https://youtu.be/il-4PLejUo4...

Читати далі...

Приємно повернутись до звичного формату — дегустацій продуктів харчування. Хоч є велика ймовірність, що ця рубрика може стати єдиною у цьому році.Восени минулого року я добряче затарився вермішелями і локшинами швидкого приготування. Причому купив їх не в інтернет-магазинах і маркетплейсах, а оффлайн — благо, у Боярці тепер є багато торгівельних мереж: АТБ, Аврора, Бджілка, Сільпо, Траш, Фора. І у кожному з супермаркетів, як ви розумієте, свій асортимент. Тож є з чого вибирати.[Приєднана...

Читати далі...

Війна — річ оманлива й непередбачувана: щойно насолоджуєшся тишею, яка огортає все навколо, і здається, що світ завмер, а вже за мить вирушаєш у гуркітливу пітьму, де ніч зустрічає тебе холодним дощем та липкою багнюкою під ногами. Густа завіса крапель зливалася з темрявою, поглинаючи звуки й фарби. Кожен наш крок здавався безшумним, мов у забутій частині світу. Ми просувалися траншеєю, мов тіні, ховаючись за уламками дерев і густими кущами. Ліхтарики були вимкнені...

Читати далі...

Я люблю твои взгляды В небо. Я рисую твои глаза. И, страшась, отступают Беды, И дрожит в лепестках слеза.

Повертаються нав'язливі думки. Звісно, в зв'язку з мобілізацією. Хоч мене і втішають, що по двом діагнозам не підходжу для бойової служби, але оскільки всі мобілізовані проходять базову військову підготовку, то ніщо не заважає записати в піхоту. Та й начитався і наслухався всякого, що ВЛК порушують закони і не вписують обмеження або не видають військовий квиток. Тож "накручую" себе, продумуючи різні варіанти. Цікаво спостерігати, як змінюється хід думок: від самоспалення і кидання під ...

Читати далі...

Тим літом наші позиції тяглися далеко за межі села М. Вздовж покинутих городів, відділяючи їх від диких полів, простягалася траншея – ламана, уривчаста смуга на кілька кілометрів. З одного краю вона впиралася в залізничний насип, а з іншого – занурювалася у старий, напівздичавілий садок із велетенськими, покрученими яблунями та грушами. Чим далі вглиб садка, тим мілкішою ставала траншея, аж поки не сходила нанівець за кілька метрів від перекошеного дощатого нужника без...

Читати далі...

там ум и совесть не ищите,зато в почёте тормоза.там имя гордое "учитель"даётся просто за глаза.учитель ведь не тот, кто учит,не эрудит, не мастер-ас,а тот, кто ноет и канючит,пока читателя не скрючит,да так, чтоб кровь пошла из глаз.там музы спят, пегасы блеютв упряжке девяти кругов.там могут лучше, но болеют.а так, конечно бы, ого!там возраст опыта не знает(и в 48 - инженю),и злые люди не мешаютшестнадцать лет писать херню.

Гадаєш ти "прекрасна" то про себе? Я ж маю на увазі всіх жінок, Якщо щось маєш проти, -- Окрім тебе, А ми йдемо. Вперед. За кроком крок. Так. Дійсно. Я залазила на сОсну. Ліхтарики і тризуб начепить. Хоча для цього вже давно доросла, Я з посмішкой lovлю казкову мить. Так помилки мої -- то склад насіння, А ти -- пацюк, що їх шукає там. ВідрОстиш собі зуби, втратиш крила, І перетворишся на жирний харч кицькам.