З одного діалогу в вайбері.
- 21.10.24, 14:38
А написати захотіла, бо вчора передивлялась один з перших відомих фільмів Оксани Байрак "Снігове кохання або сон в зимову ніч". Люблю цей фільм. Він мені зараз вже більше не про кохання, помилки і їх наслідки, а про мирне життя 2003 року. Там така мінорна музика через весь фільм, мирне засніжене улюблене місто - Київ, і ностальгія, спогади, як я тоді жила...
Так от, вперше цього разу я почула, чи звернула увагу на один манюсінький момент(а дивилась я його на -дцять разів, щороку, а то і двічі на рік(як цього разу). Ти пам"ятаєш, як звали в фільмі героя Орлова, головного редактора газети, в якій працювала головна героїня і який за сумісництвом був її коханцем(одруженим)? Чи взагалі ти чула його ім"я там у фільмі?
А його там звати Орест. Є маленький діалог між дочкою Лялею і мамою(героїнею Лідії Вележевої), напрямок розмови такий - що "Он" поганий, бо приходить до них в дім, усамітнюється з мамою дівчинки, а сам одружений, обманює свою дружину. Головна героїня питає, чому Ляля говорить на нього "он", а та каже, що "ти, мама, сама його лише на прізвище кличеш - Орлов". Мама відповідає, "у него такое неприятное имя"," какое же?", та відповідає в російському звучанні з наголосом на першу букву - "Арест" . Мала каже, тіпа, фу, как некрасиво, арест, заключение какое-то. Мама уточнює, "пишется не через "А", а через "О"". І все, поїхали вони далі. Мене наче кип"ятком обдало.. Як я цього не чула раніше?...
Це ж придумати так вишукано познущатись з українського імені та з нас всіх вцілому... Яка гидота.. і я наче вимазана в цю гидоту, бо не бачила, не чула, не придавала значення...
А зараз...
11
