хочу сюди!
 

Дария

36 років, риби, познайомиться з хлопцем у віці 25-45 років

Пошук

Стрічка заміток за місяць

Випадкові фотокарточки вселенського міста

  • 17.01.21, 19:40

За короткий проміжок часу Стамбул для багатьох українців зробився чи не найбільш досяжним та реальним місцем, куди можна було б вибратися за кордон у рік, коли кордони здебільшого закриті. Не став винятком і я, ступивши на землю турецького мегаполісу у перший день першої своєї відпустки у цій країні. Власне, це місто настільки неосяжне, що тільки в його межах, певно, можна мандрувати тижнями, щораз знаходячи щось нове… але ми провели там усього один день.

 

1. За день можна у загальних рисах побачити основне, встигнути полюбити це місто за його принади, зненавидіти за мінуси, а також прикинути, що можна подивитись тут наступного разу, якого, цілком можливо, ніколи не трапиться. Все-таки організм на 15 мільйонів мешканців – не мій формат. Місто на двох континентах, на берегах двох морів, один із основних центрів європейської та османської історії, сумарно це все навіть у голові не вкладається. Під катом якраз історії, цифр чи фактів майже не буде, просто фотографічна подорож по декількох випадкових місцях з принагідною згадкою про визначні пам’ятки, що трапились на моєму шляху.


 

[ Стамбул ]

Целомудрие

Берегите свою целомудренность,это огромный блок питания для всех жизненных ресурсов. :-)

Ах, женщины!

.
Ах, женщины! Какая красота!
Сегодня любят, завтра ненавидят.
Когда к ним с лаской - льётся доброта,
А в гневе разорвут всех кто обидит!

Их тонкий нрав не так легко понять -
Лишь миг до слёз от солнечной улыбки.
Настрой в мгновенье могут поменять,
Ведь нервы их подобны струнам скрипки.

Изящность форм, кошачий хитрый взгляд
С ума свести способны в одночасье.
К себе пренебреженья не простят,
Но за любовь подарят в жизни счастье.

Природы чудо трудно разобрать.
Суть женщин - величайшая загадка.
Как данность остаётся их принять,
Пусть даже с ними жить порой несладко!
*
Елена Бычкова

Ірина – сильна жінка. Сильна своєю душею та вірою

Олег Володарський: «Ірині пощастило відшукати свою роль у житті – роль люблячої матері та дружини, натхненного й талановитого режисера» (відео)

 

Реабілітація театральною творчістю…

«Барський міський художній аматорський театр, відомий як Барський МХАТ, реалізовує цікавий творчий проєкт, мета якого – творча реабілітація військовослужбовців. Театрали готують виставу «Сто тисяч» за Карпенком-Карим, ролі у якій виконують учасники бойових дій, волонтери-благодійники та члени їхніх родин. Як повідомляє Барська міська рада, понад 300 тисяч гривень на створення постановки виділив Український культурний фонд. Після прем’єри у Бару актори планують поїхати у свій перший гастрольний тур і представити виставу на сході України.

 

Як розповідає режисер вистави Ірина Дєдова, загалом у театральному проєкті задіяні сім акторів, четверо них побували у гарячих точках. Підготовка постановки в активній фазі. Репетиції відбуваються кілька разів на тиждень. Театральна команда старанно працює над найдрібнішими деталями образу, а новоспечені актори максимально відпрацьовують свої перші у житті ролі.«Ми не випадково обрали саме виставу «Сто тисяч», бо це актуальна вистава для сьогодення. Головна тема – земля, за яку боролися як тоді, так і боряться зараз. У цьому є певний символізм, – відзначає Ірина Дєдова. – Окрім цього, вистава цікава у драматичному плані, насичена гумором, що дозволяє нашим акторам легко розкрити свої здібності… У трупі задіяні учасники бойових дій, які бачили те, чого ми й уявити не можемо. Але працювати з ними не складно, репетиції не пропускають, дуже відповідальні. За кожним з них стоїть така історія, яку не переповіси. Вони самі її не розповідають, частинками вискакують якісь фрагменти. Ми сподіваємо, що поставка дозволить інтегрувати людей, які пройшли війну, у культурне життя громади. Адже театр – це хороша реабілітація творчістю».

Джерело: https://m.day.kyiv.ua/uk/news/130919-na-vinnychchyni-amatorskyy-teatr-zaluchyv-do-vystavy-uchasnykiv-boyovyh-diy-foto

 

Ірина Дєдова, режисерка Барського художнього міського аматорського театру

День напередодні знімання цієї програми подарував нам 9 «Сповідей» з яскравими, небайдужими українцями та понад 300 кілометрів дороги, котрі ми здолали аби зафільмувати все це.

 

Отець Мелетій Батіг, настоятель Барського монастиря св. Івана-Хрестителя отців василіян, парох Барської парафії Різдва Пресвятої Богородиці, гостинно прийняв та розмістив нас на території монастиря, в затишку й блаженній тиші котрого ми відпочили тілом і душею.

 

Втома попереднього дня все ж таки давалася взнаки, саме тому, завітавши в аудиторію Барського МХАТу, я був ще трохи дезорієнтований. Але гостинність Ірини Дєдової та Романа Григорьєва, котрі привітно зустріли нас та пригостили кавою, допомогли скинути ранкову млявість та налаштували на робочий процес.

 

Так, за кавуванням, ми й почали спілкування, котре надалі, після ввімкнення камер, переросло в відверту та щиру «Сповідь». Ірина Дєдова. Я бачив вогонь в її очах. Життя надихає її на творчість, дарує нові сюжети ідеї, а творчість робить життя яскравішим, цікавішим.

 

Навпроти мене сиділа людина, котра здатна втілити будь-яку роль. Але прагне відшукати саме СВОЮ. І це прагнення змушує її розвиватися, надихатися, йти вперед, відкривати нові горизонти. Вона живе своїм дітищем – Барським міським художнім аматорським театром. І у творчих постановках театральної трупи яскраво відчувається душа режисера, вкладена в підготовку кожної вистави.

 

Ірина – сильна жінка. Сильна своєю душею та вірою. Їй пощастило відшукати свою роль у житті – роль люблячої матері та дружини, натхненного й талановитого режисера. Та вона ще перебуває в пошуках ТІЄЇ САМОЇ сценічної ролі, котра дасть їй змогу відкрити у собі щось досі не усвідомлене.

 

Ця Жінка варта поваги. Барський МХАТ – це її мрія, котру вона раз у раз втілює в життя своєю працею. Здатність мріяти й втілювати свої мрії в життя – це неймовірний талант, котрим Господь наділяє не кожного. Однак ті, в кому Він запалює цю іскру, сяють надзвичайно яскраво. Відлуння цього сяйва виблискує в їхніх очах і, побачивши його одного разу, вже ні з чим не сплутаєш. Я вдячний Господу за те, що у нас, українців, є такі неймовірні Берегині, котрі плекають та розвивають нашу культуру.

Авторська програма Олега Володарського «СПОВІДЬ». Герой програми – Ірина Дєдова, режисерка Барського міського художнього аматорського театру

Назову его...

  • 17.01.21, 16:38
юртой!umnik Ну,или - фигвамом...prostite

Что такое правда?

Правда - это правильные понятия.

Маленькая история

  • 17.01.21, 15:21
Я СДЕЛАНА С ЛЮБОВЬЮ В СССР!
Сегодня подарили мне пятнашки
И кубик-рубик. Хвастаю друзьям.
В ночную смену – мама у Наташки,
Горячий хлеб приносит по утрам.
У мамы, у моей, большие счёты,
Она на них считает быстро, вслух.
Экономистом у неё работа.
Путёвки летом там дают на Юг…
Мне десять лет. Мы с мамочкой на пляже.
И Севастополь, бархатный сезон.
Я видела корабль огромный даже…
Про «мельницу» поёт магнитофон.
И вдруг про независимость тревожно
Какой-то дядя в рупор прокричал,
Что больше быть в Союзе невозможно,
Что Запад нам теперь важнее стал…
Тринадцать мне. И мать на трёх работах.
Наркотики, преступность, беспредел.
И джинсы глаз не радуют чего-то.
Дядь Боря как-то резко поседел…
Не стало самой вкусной газировки,
Теперь в бутылках «Пепси» продают.
Скололся мой сосед Петровский Вовка,
Родители Наташки водку пьют…
Мне тридцать шесть. Сегодня селфи в моде,
Сосиски-брови, губы-пузыри.
Все очень независимые, вроде,
И от свободы вдруг с ума сошли.
Теперь Петровы еле выживают,
А у Смирновых новый самолёт.
Капитализм – он души покупает,
А после за бесценок продаёт.
И вот сейчас мои взрослеют дети…
А что у нас? Опять развал страны.
Всё прошлое советское – в запрете
И старики-герои не нужны.
Сейчас меня упорно осуждают,
За то, что ставлю я Союз в пример…
Но что прекрасней Родины бывает?
Я сделана с любовью в СССР....И.Самарина-Лабиринт
На изображении может находиться: 7 человек, люди стоят, часть тела крупным планом и на улице