хочу сюди!
 

Дария

36 років, риби, познайомиться з хлопцем у віці 25-45 років

Пошук

Стрічка заміток за місяць

***

  • 11.09.21, 11:10
Жизнь есть величайшая милость, смерть — величайшая немилость. И, посему, надо прожить большую часть жизни — ЗДЕСЬ И СЕЙЧАС!
 Нет ни небес в сиянии славном, ни ада, где жарятся грешники. Здесь и сейчас день наших вечных мук! Здесь и сейчас наш день наслаждения! Здесь и сейчас наш шанс! Выбери же этот день, ибо спасителя нет!
 Скажи сердцу своему: "Я — сам себе повелитель!"
Антон ЛаВей

Свободно можно послать

Вас бесят высказывания "гуру от блогов" что и как вы пишете не то и не так?
Отныне вы их можете послать !
Послать читать на заборах.
Там точно пишут кратко и по делу...

*** Герасим, заборов много, ты один.
Читать долго будешь...

РФможет скрывать следы военных преступлений под видом эксгумации

  • 10.09.21, 23:37

Кремль может скрывать следы военных преступлений под видом эксгумации останков “мирных жителей” на временно оккупированных территориях Луганской и Донецкой областей. За Москвой может стоять сокрытие не только убийства украинских военных, но и участия в боевых действиях российских военных на территории Украины.

Об этом в комментарии Guildhall заявил экс-судья Международного трибунала ООН по Югославии, профессор права Владимир Василенко.

“Да, Россия может скрывать следы военных преступлений. Дело в том, что Россия ведет агрессивную войну, в том числе информационную. Во время боевых действий могли погибнуть не только украинцы, но и россияне. Во время наступления ВС РФ нарушали законы войны, нарушали обещания, в том числе в Иловайске, предоставить коридор для украинских военных. Украинцы, которых там расстреляли, остались. Факт обнаружения в таких местах тел может быть основанием для обвинений Украины”, – заявил Василенко.

Он отметил, что для эксгумации должны совместно работать российская и украинская сторона, однако этого не было, что дает основания для фальсификаций.

“Стороны Украины и России должны быть при эксгумации для того, чтобы были сохранены доказательства. Там могут быть остатки военной формы, награды, солдатские идентификационные номера и другие предметы. Никаких “ДНР” и “ЛНР” быть не может”, – сказал экс-судья.

Он также отметил, что российская пропаганда может использовать так называемую кампанию по эксгумации останков “мирных жителей” Донбасса для обвинений и дискредитации Украины и сокрытия военных преступлений Кремля.

“Пропаганда направлена на внешнюю аудиторию. Якобы убийства “мирных жителей” должно взволновать международное сообщество”, – сказал профессор права.

Василенко также напомнил, что Россия неоднократно скрывала факты военных преступлений в истории, в том числе убийства польских военных.

Добавим, 10 августа оккупационная власть «ЛДНР» анонсировала старт кампании по эксгумации неопознанных тел из братских могил на территории неподконтрольных правительству территорий Луганской и Донецкой областей. Согласно заявлениям «местной администрации», после извлечения тела должны были быть опознаны и перезахоронены с соблюдением христианских традиций.

За месяц с начала кампании на территории одной только «ЛНР» из братских захоронений были изъяты тела 78 человек. Несмотря на то, что они не были опознаны родственниками, а ДНК-экспертиза не проводилась в соответствии с первоначальными обещаниями, оккупационная власть заявила, что обнаруженные останки якобы принадлежат «мирным жителям Донбасса, погибшим от агрессии ВСУ». Тела были перезахоронены под безымянными крестами, а крупнейшие российские СМИ без всяких доказательств запустили масштабную информационную кампанию под ключевым месседжем: «на территории« ЛДНР» обнаружены тела мирных жителей, жестоко убитых украинскими военными».
https://ghall.com.ua/2021/09/09/rossiya-mozhet-skryvat-sledy-voennyh-prestuplenij-pod-vidom-eksgumatsii-eks-sudya-mezhdunarodnogo-tribunala/

На мітингу ОПЗЖ під Радою невідома роздавала гроші (ФОТО, ВІДЕО)

У четвер, 9 вересня, під стінами Верховної Ради на мітинг зібралися активісти політичної партії "Опозиційна платформа - За життя". Під час заходу організатори роздавали людям гроші

Журналіст стрічки новин

Як повідомили у самій політсилі, активісти вийшли на мітинг, щоб "висловити свій протест проти тиску влади на опозицію".

Водночас організатори мітингу не лише закликали голосувати за ОПЗЖ, а й роздавали гроші людям, які прийшли на захід. Джерела Depo.ua зафіксували факт передачі коштів й надали журналістам відповідні фото- та відеодокази.


https://fb.watch/7XsTiub2DU/

У самій політсилі повідомляли, що на мітингу присутні жителі Закарпаття, Харкова, Прилук, Чернігова та інших регіонів і міст України. Ймовірно, що саме коштами партія приманила людей, аби ті приїхали до столиці задля її підтримки.

Нагадаємо, що ОПЗЖ часто проводить мітинги під будівлею парламенту. Влітку вони також виходили на акцію, яка пройшла майже одночасно з протестом прихильників РПЦ в Україні проти візиту Патріарха Варфоломія. Тоді ж стався кумедний інцидент: коментуючи обидва протести, глава держави Володимир Зеленський переплутав прихильників РПЦ з мітингарями ОПЗЖ.

"Дивіться, що сьогодні під Верховною Радою. Мені просто дуже шкода. Там бабусі і діти. У жовтих кєпочках ОПЗЖ. Щось там у церкві знову не те. І так випадково всі цим питанням переймаються, що тисячі бабусь прийшли в жовтих кепочках ОПЗЖ", – сказав Зеленський.

Тоді ж прихильники РПЦ в Україні обурилися і навіть запустили низку тегів у соцмережах, на кшталт #бабулі_в_кєпочках, #жовті_кєпочкі, висловлюючи при цьому зневагу до президента.

https://news.depo.ua/ukr/news/na-mitingu-opzzh-pid-radoyu-nevidoma-rozdavala-groshi-foto-video-202109091366201

Мовчання вовків


Схоже на те, що напередодні виборів до Держдуми РФ агітаційно-пропагандистська машина Кремля почала «боїти». Навіть такий налагоджений роками потужний механізм брехні та «оболванювання» власного народу не справляється с хвилею негативних новин, яка захлиснула Росію.

Катастрофи, трагічні події та проблеми різного рівня практично оселилися на шпальтах російськомовних видань. Така ситуація не нова для Росії, у якій майже завжди відбуваються якісь лиха. Але, на відміну від минулих часів, агітаційна провладна машина сьогодення ніяк не пояснює те що відбувається на теренах Росії. Катастрофи серпня йдуть в режимі «повного радіомовчання».

Майбутні вересневі вибори до Держдуми викликають у Кремля не аби яке хвилювання. Начебто і несистемна опозиція знищена, і ЗМІ незалежні прикриті або отримали тавро «іноземного агента», і «царську подачку» пообіцяли «силовикам», і переклали відповідальність за всі помилки на «іноземців клятих». На думку Кремля зроблено дуже багато, для того щоб не перейматися можливими результатами виборів. Але…

Сконцентрувавши та узурпувавши практично всю владу в країні, Путін та його «Єдина Росія» автоматично стала «відповідачем» перед населенням Росії за весь той бедлам, що зараз коїться в країні. Надконцентрація влади в руках однієї групи осіб, що суцільно складається з представників пропутінської правлячої партії, породила петлю зворотного зв'язку: будь-які погані новини автоматично б'ють саме по рейтингу цього конгломерату сили. А напередодні виборів, коли рейтинги влади і так катастрофічно «просіли», будь які негаразди можуть привести Кремль до катастрофи сподівань на збереження статусу кво влади.

Постійна пропагандистська «локшина на вухах» вже настільки набридла більшості росіян, що Кремль не в змозі черговою порцією брехні пояснити людям ні вибух автобусу у Воронежі, ні шосту поспіль катастрофу літака РФ (31 липня: Су-35 падає в Хабаровську, 14 серпня: Бе-200 втрачено в Туреччині, 17 серпня: Іл-112 падає в Кубинці, 18 серпня: МіГ-29 падає в Астрахані, 23 серпня: МіГ-29 згоряє на аеродромі в Астрахані, 27 серпня: Су-24 падає в Пермі).

Принцип «мовчання» поширюється на все. Навіть індикатори Росстату по економіці публікують рідше, навіть врожайність (урожай поганий; посуха) «засекретили», відклавши публікацію «до уточнення». Зерна зібрано на 1,5 млн тон менше, врожайність впала більш ніж на 10%, тобто падіння по пшениці - менше зібрано, менше намолочено. І на цьому тлі Мінсільгосп перестав публікувати оперативні дані по збиранню врожаю. Міністерство мовчить з 6 серпня, також заборонивши звітувати своєму Центру агроаналітики. При цьому чиновники обіцяють відновити публікації «після уточнення даних», але це все наводить тільки на думки про коригування статистики.

Але таке «підвішування поганих новин» допомагає дуже вже слабо: громадяни і без публічного оголошення винних в курсі, хто в країні в усьому винен.

Цікаво, які «відмазки» готує Кремль на всі ці негаразди і чи будуть хоча б якісь пояснення від влади такому стану речей після виборів? Чи все залежить від результату? Чи при варіанті «тотальної» перемоги провладної партії Кремлю вже буде глибоко начхати на реальну кількість смертей від ковіду? Росстат нещодавно в черговий раз проколовся на цифрах, опублікувавши інформацію про 50 000 смертей від ковіду за місяць! Не треба бути професором з математики, щоб побачити різницю між «щоденною смертністю від ковіду в межах 800 людей» та місячною у 50 000. Чи може у Кремля серпень місяць складається з 62 днів?!

Або чим може пояснити Кремль трагедії з серпневі літаками, які люди вже влучно охрестили передосіннім «самолетопадом». Трильйони рублів на рік, які виділяються на Міноборони, банально розкрадаються і не вкладаються в розвиток збройних сил. Поки Шойгу віщає про російські нібито супер-пупер сучасні військово-технічні засоби - вони буквально розсипаються на очах.

Замість того, що б визнати свою недієздатність на посту міністра, Шойгу роз'їжджає по країні у якості кремлівського агітатора, розповідаючи казки про «нові міста» з мільйонами жителів, які візьмуться незрозуміло звідкіля та іншу нісенітницю.

Сучасній владі Кремля нічим виправдати гірку правду практично знищення Росії. Знищення економічного, політичного, соціального та міжнародного. «Володар» країни-вигнанця повністю втратив зв’язок з реаліями і намагається контролювати ситуацію виключно за рахунок силових засобів примусу та навіть отруєння непокірних. Путіну та Ко вже давно пора на спочинок. Пора звільнити місце, якщо самі не здатні налагодити ефективну державу. Та вони ніколи самостійно не відмовляться від такої величезної годівниці, як Росія. Вони намагатимуться до самого кінця маскувати власні провали брехнею та фейковими виправданнями. Але за останній час кількість негативних новин вже значно перевищила навіть можливості прокремлівських брехунів.

Тому Кремль вирішив за найкраще перед виборами просто мовчати. А там – куди крива вивезе!
https://m.censor.net/ru/blogs/3287207/movchannya_vovkv?fbclid=IwAR0r7WcnDi39c-cStPfWusSl7YOj1YN0CwRvhNVGdvQaGo62lXix3k7Rtp0

Хто стає ЗЕдепутаном

  • 10.09.21, 21:05
На зображенні може бути: 1 особа

На зображенні може бути: 2 людини та люди стоять

Все ясно, за якими критеріями набирали ЗЕкоМанду:
- "корабельна сосна"
- "я люблю смоктати х@я"
Ось що було ключове у кадровому підборі.

Нагадаю, що "корабельною сосною" називають портову шльондру

25%, 3 голоси

25%, 3 голоси

50%, 6 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Ніжин – місто величної історії, місто церков, храмів та соборів

На гербі Ніжина – сам Юрій Змієборець

Ніжин – старезне місто на ріці Остер,

Колись – Ніжатин, а пізніш – Уненіж,

Як Ніжин знають всі його тепер,

Тут стиль сучасний зі старим – впереміж.

Він літописно – славний у віках:

З часів Русі відомий українцям,

У благодатних сіверських краях

Здавна селились греки й ассірійці.

Ще й досі пам’ятає ті часи,

Як містом був торговим, благородним,

Шляхів – пересіч, між боліт – ліси,

Ріка Остер – глибока, судоходна.

Була фортеця, Ніжинський свій полк,

А на гербі – сам Юрій Змієборець,

Що знав у війнах, безперечно, толк,

Та був для міста – вірним охоронцем.

Та все ж не раз зруйнованим було:

Перш – половці, пізніш – війська московські

Палили місто у боях на тло,

Пізнало руки польські та литовські.

Цей град і Магдебурзьке право мав,

Та занепав помалу безнадійно,

Коли позбавив цар указом прав,

Став тихим, сірим, чисто провінційним.

Наразі в нім – нелічено церков:

Дзвіниці сяють, наче наречені.

Як історично склалось, на Покров

Торговища проводяться шалені.

Маленьке місто, в зелені садів,

В базарні дні бурхливо оживає:

Тут купиш все, що навіть не хотів,

Рясніють ятки щедрістю врожаю.

Раніше ярмарків було аж три,

Ще й гомоніли тижнів десь із пару,

З усіх усюд привозили дари

І цілий центр ставав одним базаром.

Вславляли Ніжин Гоголь і Бернес,

Плекав чимало він талановитих,

На кожнім кроці – пам’ятки чудес.

Ну, як це місто можна не любити?

Оксана ДНІСТРАН

Цього разу дороги Чернігівщини вели нас до Ніжина – спочатку зовсім незнайомого, а через кілька днів вже майже рідного для нас міста. Ніжин – місто величної історії, місто церков, храмів та соборів. Намолене місто. Місто, в якому живуть люди дивовижної душі, незламного українського духу та глибокої віри.

Не зважаючи на вранішню недільну пору в Ніжинському державному університеті ім. Миколи Гоголя на нас вже чекали родина Самойленків: Олександр Самойленко – ректор університету, його батько Григорій Васильович – професор університету і донька та онука цих потужних науковців Анастасія Самойленко.

Олександр Самойленко. Ректор Ніжинського державного університету ім. Миколи Гоголя. Відкрита у спілкуванні людина, при цьому розсудлива, виважена та багатогранна. Людина з потужним інтелектом, завдяки чому з ним можна говорити про складні та важливі речі простими словами.

Григорій Васильович Самойленко. Доктор наук, професор, заслужений науковець України. Патріарх родини Самойленків. Цей науковець 50 років життя присвятив університету. Про його регалії та наукові здобутки можна говорити дуже довго. Та мені запало в душу щодо цієї людини зовсім інше – він українець сильного українського духу, котрий віднайшов себе в українстві та українство в собі, живе з повагою та любов’ю до завітів наших предків, до нашої історії та культури, яку знає та відчуває. І, що не менш важливо, продовжив себе, свій рід Самойленків у своїх нащадках – сильних, потужних, розумних українцях. Своєю працею, своїм життям ця людина зробила для України стільки, що усе важко навіть осягнути. Нація має знати та шанувати таких людей.

Анастасія Самойленко. Представниця третього покоління роду Самойленків. Онука патріарха родини. Яскрава представниця покоління незалежної України. Розумна, кмітлива, незалежна та сильна. Вона цінує та поважає свою родину, любить її та пишається нею. Проте самостійно відшукує себе у житті: набуває власного досвіду, робить власні висновки, пізнає світ власною душею, постійно розвивається та самовдосконалюється. Ця дивовижна українка через юний вік ще сама не усвідомлює, що сили духу, подарованої їй родом вистачить для того, щоб підкорити будь-які вершини, досягти будь-якої мети та скоро вона це відчує та усвідомить.

Свято-Покровський храм зустрів нас яблунею зі стиглими налитими сонцем плодами, що росла на церковному подвір’ї. В мені одразу прокинувся маленький розбишака, котрий в дитинстві «збирав» ароматні плоди у сусідських садах, і я простягнув руку за яблуком раніше, ніж зрозумів, що роблю. І лише потім засоромився такого дитячого пориву та відвів руку.

Митрофорний протоієрей Михайло Якубів по-батьківськи зустрів нас, пригостив кавою з медом та смаколиками, а потім запросив до зимового храму, де ми й розпочали запис програми. Мудрий священик з добрими, живими очима та люблячою душею.

Дарія Якубів. Матінка. Дружина отця Михайла Якубіва. Добра. Світла. Розуміюча. Любляча. В ній стільки по-материнськи ніжної любові до людей, Бога та України!

Протоієрей Олексій Котенко. Капелан. Він, як ніхто знає, яких зусиль нині коштує українцям можливість будувати своє майбутнє, адже він бачив війну на власні очі. Потужний, сильний духовний воїн.

Музей рідкісної книги Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя. Зали музею наповнені мудрістю та давниною, котра дивиться на нас зі старовинних фоліантів. Олександр Морозов. Директор Музею рідкісної книги. Письменник. Публіцист. Він думав ми його не почуємо. Література навчила його відчувати ціну та цінність словам, тому він вкрай неохоче погодився на запис програми. Та у цій «Сповіді» нам вдалося почути душу цієї глибокої, мудрої людини.

Людмила та Микола Лисенки. Такі різні, але такі схожі. Дві половинки серця, що палає спільною справою. Цікаві діалоги про книги та книговидання у нашій країні.

Роман Желєзко. Історик. Екскурсовод. Письменник. Він власним прикладом, своїми знаннями та досвідом надихає відкривати, пізнавати та любити його рідне місто Ніжин. Душа міста відкривається світу саме такими містянами.

Олександр Забарний. Письменник. Поет. Драматург. Вчитель. Науковець. Я рідко зустрічаю таких людей, але одразу їх впізнаю. За принциповістю та навіть деякою зовнішньою суворістю ховається величезна любляча душа. Він справжній БАТЬКО для Нації та своїх студентів.

Музейний комплекс Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя – справжня скарбничка художнього мистецтва, котра зачаровує глибокою красою експонатів. Анна Парубець. Директорка музею. Її будні наповнені красою мистецьких творів, що виставляються у залах музею і вона з теплою посмішкою ділилася з нами безмежними знаннями про цю красу.

Наталія Примушко. Потужна освітянка. Директор закладу дошкільної освіти, де маленьких українців посвячують у козаки. Тепла та світла «Сповідь». Люблячою материнською душею вона обіймає своїх вихованців, наших маленьких українських дітей.

Сергій Зозуля. Завідувач відділу історії Ніжинського краєзнавчого музею імені Івана Спаського. Людина, котра без зайвих емоцій глибоко вивчає та аналізує історичні факти. Цікавий співрозмовник зі своєю неповторною філософією та поглядом на життя та події, що відбуваються.

Володимир Дорохін. Директор Ніжинського фахового коледжу культури та мистецтв імені Марії Заньковецької. Музикант. Вчитель. Вчитель, котрий уміє навчити душу творити.

Ніжинський краєзнавчий музей привітно відчинив перед нами свої двері, співробітники музею пригостили нас кавою та надали локацію для зйомок програм. Те, з яким теплом та повагою поставилися до нашої праці, надихало до нових звершень.

Наталія Постол. Викладачка ніжинського коледжу культури та мистецтв. Вишивальниця. Щира та добра українка. Їй вдалося впоратися із хвилюванням, котре охопило її перед початком зйомок та показати себе справжню.

Євгенія Липовецька. Талановитий митець та потужний викладач. Їй не треба стверджувати себе перед зовнішнім світом, адже вона черпає сили та натхнення всередині себе, у своєму внутрішньому світі. Краса та глибина робіт, котрі народжуються в цьому натхненні вражає та зачаровує. Людина з душею дивовижної краси.

Юрій Ващенко. Різьбяр. Викладач. Цікавий діалог з цікавою, талановитою людиною про душу, творчість та Україну.

Вікторія Овод та Діана Савлученко – студентки Ніжинського фахового коледжу культури та мистецтв імені Марії Заньковецької. Вікторія – майбутній вчитель, вона мріє працювати з дітьми. Діана віруюча дівчинка і контрастно виділяється своїми життєвими принципами та переконаннями на фоні тенденцій сьогоднішнього суспільства. Ці дівчатка є яскравими представницями новітнього покоління Незалежної України й нам дуже важливо їх чути, розуміти та підтримувати.

Валерій Ісаєнко. Іконописець. Ми з ним з першого погляду знайшли спільну мову, а потім з’ясувалося, що ми народилися в один день. У цієї людини величезна любов до Бога і України та дивовижний талант.

Григорій Василенко. Різьбяр. Він створює дивовижні ікони, деякі з яких показував нам під час програми. Він розповідав багато про себе і не сказав практично ані слова про свою творчість. Так буває, коли душа веде за покликанням та значно випереджає свідомість. Людина йде за душею, але не може пояснити, чому обрала саме цей шлях та як на нього стала.

Марина та Валерій Козирєви. Громадські діячі, засновники та власники однієї з сучасних перлин Ніжина, кав’ярні «Gogol point». Сучасна казка на старовинній вулиці міста. Валерій сконцентрований на внутрішній тиші, а Марина – «Та, що біжить по хвилях». Ми доторкнулися душею до створеної ними казки, котрою вони з любов’ю діляться з містянами та гостями Ніжина.

Олександр Кодола. Міський голова м. Ніжин. Дорослий діалог, позбавлений політики та влади. Розмова двох небайдужих Українців про місто, містян, історію та сьогодення.

Володимир Мамедов. Почесний громадянин Ніжина. Волонтер. Ми спілкувалися, а він читав нам свої вірші. Він глибоко відчуває буття душею, а потім ці відчуття лягають на папір віршованими рядками. Він по-батьківськи небайдужий до рідного міста та нашої країни й душею та працею підтримує українство.

Протоієрей Роман Пушка. Його храм ще будується, тому ми зустрілися з ним в римо-католицькій церкві. Отець Роман не багатослівний, та ми зуміли зрозуміти та почути один одного. Під час цієї «Сповіді» я відпочив душею та набрався сил для нових звершень.

Ганна Бьянка. Волонтер. Викладач. Вийшовши заміж за громадянина Швейцарії вона не полишила рідну країну, а з новими силами продовжила допомагати дітям та літнім людям. Вона завжди поруч із тими, хто не може самостійно дати собі ради. Завжди допомагає та підтримує. вона поруч з Україною і Нація відчуває цю підтримку.

Віталіна Скороход. Начальник соціально-гуманітарного відділу НДУ імені М. Гоголя. Ця енергійна людина опікується численними проектами університету та віддає багато зусиль та праці втілення та реалізації все нових і нових заходів.

Євген Луняк. Історик. Доктор наук. Професор. Вчитель. Учасник російсько-української війни. Сильна, цільна, потужна особистість. Доросла, чоловіча розмова двох небайдужих українців.

Микола Шумський. Народний артист України. Разом з Володимиром Дорохіним вони створили дует баяністів та причарували нас своїми талантом та творчістю. Три оркестри та маса цікавого.

Собор всіх Святих. Дивовижне місце у самому серці Ніжина, куди нас запросив отець Сергій Чечін та де познайомив з дивовижними людьми.

Ієрей Олег Расковалов. Як духовний батько, він усією душею молиться та непокоїться за дітей своєї країни. У нього всі діти Божі, не залежно від віку та статусу. Він любить свою країну та постійно молить Бога про мир для усіх нас.

Протоієрей Сергій Чутченко. Священик села Крути. І цим так багато сказано! Мудрий погляд та цілковита усвідомленість. Глибока людина з сильною молитвою.

Ієромонах Софроній, Ієродиякон Януарій. Монахи. Ті, хто полишив мирське заради того, щоб присвятити своє життя Господу. Найвища форма служіння, найвища звитяга.

Протоієрей Василь Пєтухов. Капелан. Благочинний Носівського району. Поруч з цією людиною відчуваєш себе спокійно та захищено. Сильна, мудра, добра душа.

Протоієрей Сергій Чечін. Настоятель собору Всіх Святих міста Ніжин, обласний благочинний Чернігівської єпархії ПЦУ. Саме він зібрав таку кількість патріотів нашої країни в останній день нашого перебування в Ніжині. Небайдужий священик, він знає свою парафію та своїх парафіян. Пишаюся знайомством з ним.

Василь Лукач. Директор Ніжинського агротехнічного інституту. Василь Степанович приїхав на зйомки програми до храму і його це аж ніяк не збентежило, а навпаки, додало спокою та наснаги. Людина, для якої Бог і Україна – не просто слова. Пишаюся тим, що такі люди є в нашій сучасній освіті.

Ігор Волосянкін. Фотохудожник. Чиста та світла душа, котра не може та навряд чи колись зможе байдуже спостерігати за несправедливістю. Він активно виступає проти несправедливості, незалежно від того, якою владою та можливостями наділено джерело такої несправедливості. Вільна людина. Віруюча. І дивовижно щедра на дружбу та світлу посмішку.

Олександр Шалай. Волонтер. Довгі роки війни він разом зі своїм небайдужим колективом ремонтує машини для фронту.

– Що за програма? – запитав він мене, уважно дивлячись в очі.

– Про справжню Україну, – не відводячи погляду відповів йому.

– Тоді будемо знімати, – по-військовому чітко та стримано відповів Олександр.

Яна Хмелюк. Журналістка. Я побачив її у храмі разом з дитиною. Вона стояла навколішки перед вівтарем, щиро та самовіддано звертаючись в молитві до Господа. Я хочу побажати їй тиші та Божої Благодаті.

Лідія Яковенко. Мати Дениса Яковенка, героя, воїна, загиблого у цій війні. Я сказав їй, що у неї мільйони українських синів та дочок та намагався як умів підтримати та висловити повагу матері полеглого героя. В кінці програми вона промовила молитву. Це потрібно бачити! Вклоняюся цій жінці, цій душі.

Віктор Рафальський. Волонтер. Людина, котра допомагає нашим захисникам, дітям, літнім людям та місту.

Станіслав Прощенко. Доброволець. Учасник російсько-української війни. Громадський активіст. Людина, котра не втомилася від війни, котра буде боротися за нашу країну до останнього. Я щасливий, що у Нації є такі люди, такі захисники.

Глибокою ніччю ми вийшли з храму, я підняв очі до неба та промовив: «Господи, дякую Тобі за все! Дякую, що колись звернув дорогу мого життя на шлях допомоги та підтримки Нації. Дякую, що в мене вистачає душі та віри відшукувати та по цеглинках відбудовувати фундамент ідеології нашої Нації. Дякую, що дарував мені зустріч з цими українськими душами в намоленому місті Ніжин. Дякую тобі за Україну та українство, за можливість бачити це диво, доторкатися до нього, знімати та писати! Дякую, що я українець!»

Авторська програма Олега Володарського «СПОВІДЬ». Чернігівський цикл, частина-3

 

https://youtu.be/fFdudD6mHW0