хочу сюди!
 

Дария

36 років, риби, познайомиться з хлопцем у віці 25-45 років

Пошук

Стрічка заміток за місяць

Протиріччя Кремля: як Росія підтримує режим в Білорусі, але прин

  • 09.09.21, 19:40

14:20 03 вересень Київ, Україна
Росія сприймає Білорусію не просто як дружню державу. Це скоріше як готовий багатомільярдний проєкт, який вже давно повинен був стати частиною РФ, але Лукашенко ніяк не може розлучитися зі своєю "годівницею"
При цьому, так званий президент РБ продовжує просити гроші у Росії, Путін все так же видає безстрокові кредити, а громадяни Білорусії терплять гноблення з боку силовиків Лукашенка. При цьому Росія, як і Білорусь, незважаючи на очевидні причини протестів, звинувачує у всьому західні коаліції.
Для того, щоб росіяни приймали правила гри Кремля, пропагандисти на федеральних каналах підтримують легенду про прозахідних змовників, які втрутилися в "легітимні вибори в Білорусії", що призвело до тривалих протестів на вулицях країни.Як не дивно, знаючи про те, що з екранів телевізорів їм віщають пропаганду, а також маючи тісний зв'язок з самими білорусами, росіяни не сприймають спроби сусідів позбутися "останнього диктатора Європи". Згідно з «Левада-центром», половина росіян визнають легітимність виборів в Білорусії і приблизно стільки ж людей засуджують протести, що сталися на вулицях міст після оголошення результатів, аргументуючи те, що відбувається, як провокацію Заходу.
За словами Дениса Волкова, тільки 20% росіян підтримують опір в Білорусії. До слова, це ті ж 20%, що і підтримують зміну влади в Росії.В основному, це молоді люди, які використовують альтернативні джерела інформації і не вірять пропаганді з телевізорів. Решта ж просто не розуміють, чому білоруси виходять на мітинги, заявляючи: "Навіщо вони це роблять? У них є все, гарне харчування, ніяких екологічних проблем, прекрасні санаторії".

Денис Волков - директор «Левада-центру»
Втім, з плином часу, росіяни поступово почали забувати про те, що відбувається в Білорусі.Однак російська пропаганда повертає їх до цієї теми, знову і знову маючи на меті змусити людей думати, що Захід - це зло. Однак в Кремлі, мабуть, не усвідомлюють, що нагадуючи людям про протести в Білорусі, вони змушують замислюватися росіян про альтернативу, що відрізняється від телевізійної версії того, що відбувається, тим самим створюючи більш сильне поле протидії.
Російське "законодавство" в цьому році торкнулося вільної преси. Всі ЗМІ, які висвітлювали події з незалежної точки зору, знайшли "клеймо" - "іноземний агент».
Це фактично призвело до того, що рекламодавці, коштом яких вони забезпечували своє існування, перестали з ними співпрацювати. З іншого боку, крім відверто федеральних, прокремлівських ЗМІ, є також, так звані, "напівнезалежні", які намагаються висвітлювати події такими, як вони є, проте з основною подачею, яку диктує Кремль. Наприклад, у видавців подібного формату можна знайти інформацію про знущання над протестувальниками в Білорусії, але в той самий час, вони називають Лукашенка - президентом, не ставлять під сумнів його перемогу на виборах 9 серпня і публікують висновки провладних кремлівських або білоруських "експертів", які , як і годиться, підтримують діючі режими.
Добре відомо, що останнє, що ви читаєте або чуєте, залишається у вашій пам'яті. І така структура звіту не тільки залишає читача зі зручним для російської влади висновком, що будь-який активіст опозиції є маріонеткою Заходу і буде за це покараний, але, по суті, легітимізує режим Лукашенка.
"Основні телеканали Росії задають головні новинні теми, тобто говорять людям, як їм треба думати, але з акцентом на, так званих, експертів, схвалених урядом. Що стосується ток-шоу, які в Росії перетворилися на "крик-шоу", канали формують емоційне ставлення росіян, тобто говорять їм, що їм відчувати щодо діючої влади і опозиціонерів", - говорить Солвіта Денис-Ліепніце, експерт з пропаганди та дезінформації, доцент Відземскої вищої школи прикладних наук.
Наприклад, шоу «60 хвилин» на Першому каналі або «Вести недели» Дмитра Кисельова, представляють росіянам готовий набір аргументів, які "правильно" пояснюють події в Білорусії. Для телепропагандистів не існує таких понять, як "страждає білоруський народ" або "жорстокість Лукашенка", а є "мовчазні і доброзичливі люди на чолі з винахідливим провінційним президентом, якого екстремісти і терористи, підтримувані Заходом, намагаються повалити".
Головні пропагандисти Кремля на федеральних каналах
Посил, який диктується з телеекранів федеральних ЗМІ щодо білоруської опозиції, також досить простий. Крім того, що пропагандисти виставляють опонентів Лукашенка у вигляді "західних маріонеток", вони також підкреслюють безпорадність таких. Світлана Тихановська на програмі Кисельова постає в образі "приреченої домогосподарки, яка вимушено взяла на себе роль чоловіка Сергія, нездатного нормально одягатися з вічно тремтячими руками. Вона читає свої промови з папірця, нездатна що-небудь придумати сама". При цьому безпорадність Тихановської навіть не треба доводити, головне емоційний і знущальний посил пропагандиста, щоб люди, після перегляду його передачі, знали: кажучи про лідера білоруської опозиції в протилежному контексті, вони будуть висміяні.
Такий образ, створюваний Росією, повинен ліквідувати всі зусилля жінки зі створення нової Білорусії, адже на тлі "досвідченого і сильно Олександра Лукашенка", "звичайна домогосподарка" не може впоратися з цілою країною.
Проте, перебуваючи за кордоном, з метою власної безпеки, Тихановська не становить загрози. Її персоні досить приділяти кілька хвилин ефірного часу, для підтримки "безпорадного" образу. У той самий час, такого не можна сказати про Романа Протасевеча, який передбачувано став білоруським терористом. Незважаючи на те, що Протасевич є звичайним журналістом, який створив телеграм канал, в якому підтримував опозицію, цього було достатньо, щоб під загрозою знищення, був посаджений літак з його персоною на борту. Тож не дивно, що і тут Росія підтримала "бацьку", адже "будь-яка опозиція неминуче повинна бути покарана і знищена, нехай і з порушенням всіх міжнародних прав". Костянтин Придибайло, кореспондент RT сказав: "Роман Протасевич, який рік живе в Євросоюзі, то в Литві, то в Варшаві, дійсно звинувачується за терористичною статтею в Білорусі, автор каналу, де провокували несанкціоновані мітинги. Не було шансу, що його видадуть. Летить над територією Білорусі, країна може прийняти хоч якісь заходи, посадити літак і вилучити громадянина. Це був шанс один на сто, а то й на тисячу". Як виправдання, пропагандисти стверджують, що і для Заходу це нормальна практика, не втомлюючись цитувати Путіна, який говорив про інцидент в 2013 році з літаком президента Болівії Ево Моралеса. Тоді літальний апарат здійснив вимушену посадку у Відні, оскільки на борту знаходився колишній агент ЦРУ Едвард Сноуден, обвинувачений в шпигунстві. Однак літак посадили лише після дозволу Моралеса.

Літак компанії Ryanair, який був перехоплений білоруськими винищувачами з метою захопити Романа Протасевича
На цьому місці і виникає парадокс. Незважаючи на настільки люті й агресивні випади проти опозиції білоруського режиму, пропагандисти також "принижують" самого Олександра Лукашенка. По всій видимості, підтримка, так званого, президента Білорусії означає створення суперника Путіна, а підтримка його режиму - непрямий захист кремлівського режиму. Крім того, Лукашенко став вкрай некерований, що і призвело до втрати довіри Путіна. Тепер пропагандисти більше не асоціюють "дружню державу" з "бацькою".
Одна із зустрічей Путіна і Лукашенка, що відбулася в Сочі в травні 2021 року, дала масу приводів для знущань над білоруським диктатором. Ведучі телепередачі «60 хвилин» Ольга Скабєєва і Євген Попов прийшли до висновку, що реакція Інтернету на купання Лукашенка в холодному Чорному морі припала до душі: "Це не ми, а інтернет користувачі говорять: Лукашенко вирішив нахабно зобразити Путіна, щоб продемонструвати своїм ворогам, що він все ще не сутулиться - він плавав у Чорному морі з температурою води 17 градусів за Цельсієм". При цьому ведучі дали зрозуміти, чому Путін не пішов за їхнім прикладом - адже йому не потрібно було демонструвати свою перевагу, яка і без того була очевидною у порівнянні з білоруським гостем.

Лукашенко викупався в Чорному морі на зустрічі з Путіним, чим викликав бурю насмішок пропагандистів Кремля
Однак пропагандисти РФ хоч і створюють негативний образ Лукашенка, не втомлюються повторювати, що білоруси - це молодші брати росіян. "Вони повинні брати приклад з Росії, звинувачувати у всьому Захід і бути стійкими". В першу чергу це стосується санкцій. ОСкільки через захоплений літак Білорусія так же як і Росія опинилася під санкціями, їм усім необхідно не боятися міжнародних обмежень. Ось тільки в Кремлі забувають говорити про те, що зустріч Байдена і Путіна відбулася через "брязкання зброєю", яке було влаштоване російською армією в квітні 2021 року на кордоні з Україною, тобто, через шантаж російського президента. Також Росія має значні запаси корисних копалин, яких не має Білорусія, а значить, не може просто так, знаходитися в світовій ізоляції і "не звертати уваги на санкції".
У той самий час, так званого президента Білорусії російські пропагандисти продовжують політично знищувати. Підбиваючи підсумки зустрічі Путіна з Лукашенком в Сочі, ведуча «60 хвилин» Скабєєва, по суті, підсумувала всі претензії до Лукашенка: "Після зустрічі в Сочі нової економічної допомоги не просив - слава Богу! Крим так і не визнав, єдину валюту не обговорював. Про інтеграційний процес мова не йшла - на жаль! Перспективи союзної держави були на порядку денному, а це страшний сон для Заходу, який у візиті Лукашенка до Путіна побачив страшне для себе слово «анексія»". Така лінія пропагандистів чітко висловлює думку Кремля про Лукашенка, як про ненадійного партнера, який "слава Богу, цього разу не просив економічної допомоги". Тобто, гроші "бацька" бере, а країну не віддає. Втім, про анексію теж мова не йде. Однак слово "приєднання" періодично простежується в промовах кремлівських політиків. Порівнюють такий статус з Чечнею, яка, бувши в складі Росії, має, нібито, достатню автономію і нескінченно не вимагає грошей у Кремля. Терпіння Путіна не безмежне, грошей Лукашенко отримав багато і якщо в доступному для огляду майбутньому процес "приєднання дружньої держави" залишиться на місці, пропагандисти можуть почати говорити про "бацьку" більш радикальні речі. Варто також відзначити, що автономність у випадку Білорусі буде досить умовною, адже, наприклад, "братньому народу України", Путін в державності відмовив.

Вектор заданий Кремлем для пропагандистів приносить свої плоди. Денис Волков, передаючи опитування «Левада центру», говорить, що сприйняття до Лукашенка у росіян змінилося: "В цілому є розуміння, що це інша країна, але є якась союзна держава, механізм роботи якої ніхто не розуміє. Ставлення до самого Лукашенка за останні два роки помітно погіршилося: про нього все частіше говорять, що він собі на умі, хитрий, йому більше треба від нас, ніж нам від нього".
Так званий президент Білорусії також створює образ "ненадійного партнера", не визнаючи анексії Криму. Його спроби до останнього зберегти нейтралітет з Києвом створюють масу тем для російських пропагандистів, які не упускають можливості тут же перескочити на тему України, використовуючи її приклад, як наслідки проєвропейської спрямованості. Річ в тому, що росіян і білорусів лякають ситуацією в Україні, яка склалася після 2014 року. Пропагандисти говорять про розруху, що настала після відкидання подальшої російської інтеграції та перенаправлення на співпрацю з ЄС і США. За їхніми словами, "якщо Білорусія вчасно не одумається, то Захід перетворить країну на подобу України та країн Балтії, які політично залежні від думки Брюсселя і Вашингтона". До речі, в нереалізованій досі інтеграції Білорусі та Росії також звинувачують Захід, стверджуючи, що лідери демократичних держав дестабілізують обстановку в республіці.

Рекомендації, як висвітлювати важливі для Кремля події, керівники державних і недержавних ЗМІ отримують безпосередньо від першого заступника керівника адміністрації президента Росії Олексія Громова та його співробітників, які постачають ЗМІ так званими «темниками».У випадку з Білоруссю ці «темники» служать двом головним цілям, тісно пов'язаним між собою.
По-перше, за всяку ціну не випустити зі своєї сфери впливу республіку, як це сталося з Україною. «Відхід» України сприймається в Москві і особисто Путіним вкрай болісно - досить згадати недавню путінську статтю і його ж відеокоментар до неї.
По-друге, з точки зору путінського режиму, не можна допустити в Білорусі "кольорову революцію". Повалення Лукашенка, як би він не програвав в іміджі Путіну, на думку російського керівництва, може створити негативний прецедент для незадоволених росіян, які не довіряють владі. Кремль стурбований рівнем лояльності населення напередодні імітаційних "виборів" в Державну думу, намічених на 19 вересня. Про це свідчать і тюремне ув'язнення Олексія Навального, і сильний тиск на правозахисне товариство, і безпрецедентна за масштабами зачистка медійного поля - оголошення «іноземними агентами» або «небажаними організаціями» непідконтрольних російській владі ЗМІ.
Але, крім цих двох суто внутрішніх цілей, є і третя, до якої Москва прагне не перший рік. Адже пропаганда досягає і тих, кого Кремль вважає "співвітчизниками", тобто російськомовних жителів інших країн, особливо тих, які живуть в "недружніх", з точки зору режиму Путіна, країнах, таких як держави Балтії. Російське керівництво хоче підірвати довіру громадян цих країн до політики їхніх урядів і заразити небезпечною бацилою цинізму, що руйнує довіру до демократичних інститутів.
https://myc.news/ua/rassledovaniya_/protivorechiya_kremlya_kak_rossiya_podderzhivaet_rezhim_v_belorussii_no_unizhaet_lukashenko

Дуб и ветер

Возмутился молодой дуб:
 - Что это ты, ветер, покоя мне не даешь? Все дуешь и дуешь! Траву только
гладишь-прихорашиваешь, а на мне вон уже сколько веток обломал!
 - Глупый! Это же для твоей пользы! – прокряхтел старый дуб.
 - Для моей?! – возмутился молодой дуб, думая, что старик уже выжил из ума. А
тот, как ни в чем не бывало, пояснил:
 - Эх, молодость, молодость!.. Ветер тебя раскачивает, и твои корни все крепче
уходят в землю. Скоро он и меня, чтобы тебе больше солнца было, повалит…
 И тогда поблагодарил молодой дуб ветер. И пожалел, что не может отодвинуться в
сторону, чтобы не нужно было валить этот старый и мудрый дуб…
*
Монах Варнава(Санин)

***

  • 09.09.21, 18:00
Ни одно вероучение не должно приниматься на основании его «божественной» природы. Религии должны быть подвергнуты сомнению. Ни одна моральная догма не должна приниматься на веру, ни одно правило суждения не должно быть обожествлено. В моральных кодексах нет изначальной святости. Как и деревянные идолы далекого прошлого, они — плод труда рук человеческих, а то, что человек создал, он же может и уничтожить. 
Антон  ЛаВей

Это как же понимать?

  • 09.09.21, 17:27
Начну с грустной новости. Мне сегодня 60! Шестьдесят непечатных лет!!!!
Только не вздумайте меня поздравлять. Серьезно, не для того клаву мучаю.
И что получается. Вчера я был еще полным сил и желаний мужчиной, а сегодня мне прямой путь к бабкам на лавочку, лузгать семечки и перетирать болячки. Да хрен там!!!!! Я так не играюсь. Куда, извините, девать планов, лет на сорок вперед? Я вас спрашиваю? Я, к примеру, В Уругвай хочу, там креолки с крепким попам. Да, ментально, мне еще и сорока нет, а меня на лавочку........С этим надо что-то делать. Ребята и девушки- это полная фигня. Как жить с таким разрывом шаблона? В объятия к креолке? Могут не понять. А на лавочку? Сам не хочу, там очередь на погост занимают. Вот сижу и чешу репу.....

Вечірні прогулянки

Порадили вечірні прогулянки. Виявляється, вони справді відрізняються за відчуттями від денних прогулянок по знайомим місцям. Хоча, звичайно, це не настільки цікаво, як відвідування нових місць.



Лайфхаки єврейської мами

📣📣Советы еврейской мамы своему женившемуся сыну.

Сына, помни, что я тебя люблю, и все мои навязчивые советы - один из способов выразить мою любовь.🍀
Не ожидай от своей Жены, что она будет относиться к тебе как я. Этого никогда не будет, она тебя не рожала.🍀
Никогда не говори своей жене: «А мама делала так!»
Фразу «А у мамы это было вкуснее» забудь навсегда!
Не жалуйся мне на свою жену.Ты выбирал сам!🍀
Не рассказывай жене о своих прошлых отношениях. Настаивай, что всё забыл!
Сохраняй в телефоне только « безопасную» информацию. Всё остальное держи в голове, тренируй память, компроматы учи наизусть.
Всегда хвали еду, приготовленную твоей женой.🍀
Никогда не рассказывай жене о наших прошлых ссорах с твоим отцом. Это было давно и никого не касается.🍀
Если я заболею, навещай меня раз в неделю. Для меня это важно. И, пожалуйста, захвати по дороге шоколадные эклеры...🍀
Когда я спрашиваю у тебя про настройки телефона – не нервничай! Помни, я приучала тебя к горшку.)☝😁
Помни, теперь главная женщина в твоей жизни – это твоя жена.🍀
Если жена спросит тебя, а не полнит ли её это платье, всегда отвечай: «Да что ты! Мне вообще кажется, что ты похудела!»
Если жена просит тебя о чём-то глобальном (ремонт, шуба, машина, путешествие, велотренажер, робот-пылесос и т.д) всегда соглашайся с третьего раза. Женщина первый раз просто думает вслух, второй раз прикидывает вслух надо ей это или нет, и если она сказала это в третий раз – значит точно надо. На третий раз соглашайся! Не обсчитайся. Сделаешь раньше:она уже передумала, сделаешь позже -она уже обиделась... Цветы, конфеты и бельё к этому не относятся. Об этом жена не должна просить, это святое!🍀
Если я тебя о чем-то прошу, делай это с первого раза. Можешь не сомневаться: я 333 раза подумала прежде чем тебя попросить.🍀
Никогда не критикуй родителей твоей жены. Помни, они произвели на свет женщину, которую ты выбрал.🍀
Развивайся. Читай книги, слушай лекции, посещай тренинги, обучайся на курсах.
Проводи 6 вечеров с семьёй и один с друзьями. Это необходимо для душевного равновесия.🍀
Никогда не приходи в гости с пустыми руками. Это неуважение
Всегда поздравляй жену со всеми праздниками. Плюс день свадьбы и день вашего знакомства. Для женщин это важно.🍀
Прежде, чем открыть дверь домой улыбнись! Помни, что для твоей жены и детей ты барометр спокойствия и надёжности.🍀👏👏👏

Цікаво umnikа як у вас? :)


Новости от Тани Адамс

Таня Адамс


Привет, камрады. На ФБ я опять в бане и опять надолго. Ищите меня в телеге, слейте и не знаю, может на заборе посты свои писать, раз уж этот грёбаный раша-модератор меня не любит до анального зуда.
Новостей вам принесла чуточку.

 Слуга народа Юрий Камельчук уже давно знаменитость.

В начале лета на машине жены с понтовыми номерами 8888 он получил наклейку от активистов "Зупини лося". Потому что парковался как мудак и мудаческие свои манеры объяснял «службовими потребами».
Еще эта волосатая ириска убежденный антивакс и адепт теории про то, что ковид придумали масоны. По службовим своїм потребам напевно. Сюда же дописывайте голосование за то, чтоб можно было в декларации пи...деть, и активное продвижение необходимости дать воду в Крым.

Кароч, флэш-рояль. Типичный представитель моно-быдла 999й пробы, без вкраплений человека. Сегодня вот не корысти ради, конечно, вписался за бизнесмена-решалу. Написал депутатское обращение судье Высшего Антикоррупционного суда, в котором указывал судье, какой именно запобіжний захід нужно выбрать подозреваемому взяточнику. Что является ПРЯМЫМ давлением на суд ( ст. 376, до 5ти лет).

Но ворон ворону глаз не выклюет, шото мне настойчиво кажется, что этот кусок г...вна спокойно будет продолжать депутатствовать за наш с вами счет. Потому что POHUY.

 Еще из весёлого у нас сегодняшняя статья CNN, в которой говорится, что операция по вагнеровцам таки была, что это была украинская операция с американским финансированием и что Вовочка таки немножко пи...дел, когда радовался срыву «чужой» спецоперации, в которую «пытались втянуть» Украину.

Ну спи...дел и спи...дел, нам не привыкать уже.
Но тут вылез Подоляк. Х...як-х...як- и Подоляк(с)

Оказывается, это просто «перевод российской дезы на английский язык.» Я даже допускаю, что агентам ФБС в ОП виднее, но вы уже как-то определитесь, нас таки втягивали или деза?
Это раз.
А два – хрена ли вы брехали, что Вова в США удачно съездил? Так удачно, что недели не прошло, как главная газета демократов США Вовасика прям в лицо обвиняет во лжи? Как по мне, так это и есть самая реальная демонстрация итогов поездки.

 Сегодня трое независимых члена Наблюдательного Совета Нафтогаза подали в отставку.

Т.е. из трёх реально реформированных при Порохе структур:
- НБУ управляется теперь в ручном режиме ручным Кириллом Шевченко
- в НАБУ додыхает Антикоррупционная прокуратура под пристальным контролем ручной Венедиктовой,
- и вот теперь трое независимых членов Нафтогаза уходят, а остается только зам Ермака Свириденко.
Теперь Ермак с Витренко начнут зачищать правление под нужные им решения. Как раз после поездки в США, где за это дело отшлёпали бы папопе и именно перед началом отопительного сезона.

«Мы очень обеспокоены будущим „Нафтогаза“: нас беспокоит и финансовое состояние, и возможность вести производство, так как инвестиции не идут.», - говорит Споттисвуд.
Не беспокойтесь. Всё делается специально под «инвестиции». Только под те, которые придут из Москвы.

 Кстати об инвестициях.
Никопольский завод ферросплавов одной кудрявой бабульки, которая отлично умеет вкладываться в перспективные политические проекты, давит на канадского инвестора и уже 16 месяцев не позволяет ему продавать электричество из-за какого-то там «ремонта» на электролиниях.

Просто канадцы немножечко не в теме наших реалий и сдуру инвестировали 65 млн дол в Никопольскую солнечную электростанцию. Которую присобачили к общей сети через две арендованные у Коломойского ЛЭП.

Озорная инвест-няня Беня кошмарит канадцев, не давая им отбить инвестиции, в то время как Вова в США подписывает меморандум с Вестинхауз, предлагая инвестировать в строительство 5ти энергоблоков Ровненской АЭС. Цирк на дроте сцк….

 Глава МЧС России Евгений Зиничев погиб во время межведомственных учений по защите Арктической зоны.

Отзащищался, касатик. Земля ему стекловатой и парочку чортів українського походження у пеклі)

Доброго дня, котятки.












Українська музика 1603







50%, 2 голоси

25%, 1 голос

0%, 0 голосів

0%, 0 голосів

25%, 1 голос
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Чернігів кликав та не бажав відпускати – Олег Володарський

Псалом 120

Свої очі я зводжу на гори, звідки прийде мені допомога,

мені допомога від Господа, що вчинив небо й землю!

Він не дасть захитатись нозі твоїй, не здрімає твій Сторож:

оце не дрімає й не спить Сторож Ізраїлів!

Господь то твій Сторож, Господь твоя тінь при правиці твоїй,

удень сонце не вдарить тебе, ані місяць вночі!

Господь стерегтиме тебе від усякого зла, стерегтиме Він душу твою,

Господь стерегтиме твій вихід та вхід відтепер аж навіки!

Затишний храмовий сад, де відпочивала наша знімальна група, скидав з високих крон дерев ароматні яблука на зелену траву. Мені дуже закортіло компоту з цих яблук. Ми жили в гостьовому будинку при храмі – в затишному й тихому місці, котре дарувало нам затишок та спокій. В нечасті миті відпочинку я сидів в саду та дочитував «Алхіміка» Паоло Коельо – не значну за обсягом, проте сильну своєю мудрістю книгу, котра багато в чому симетрична подіям у моєму житті.

Ієромонах Роман Халус – настоятель монастиря, в якому нас з таким теплом приймали на час нашого перебування на Чернігівщині. Відкрита, сонячна, любляча душа. Людина, котра з такою щирою любов’ю ставиться до Господа та до ближніх.

Відзнявши ряд програм безпосередньо в Чернігові, ми рушили в мандрівку просторами цього дивовижного краю. Перша наша поїздка була до Крюківки, Мени та Сосниці. Дощ напував прохолодою прийдешньої осені, а коридори дерев обабіч дороги створювали враження, ніби ми потрапили у казку. Ієромонах Нестор Назаров. Сьома ранку, а на нас на порозі храму вже чекав священик української церкви, зустріч з яким була запланована ще за багато місяців. Дуже шкодую, що ми не мали змоги потрапити до його храму в селі Жухля – це справжній витвір мистецтва.

Ігумен Марк Лугановський. Жива, небайдужа душа, котра бачила багато місць, подій та храмів. Яскрава, енергійна особистість.

Протоієрей Володимир Шемендюк. Затишний храм в місті Мена та набат перед літургією. Люди зустрічали нас біля храму та дуже раділи увазі до свого священика.

Ієрей Василь Пишкович. Він наче дитина радів нашому приїзду. У нього світилися очі. Яскрава душа і теплий діалог.

З Мени ми рушили до Сосниці на батьківщину Олександра Довженко, де потрапили до Сосницького літературно-меморіального музею О. П. Довженка. Простір був наповнений ароматами яблук, меду та свіжого хліба. Земляки величного українця зустрічали нас привітно та тепло. На душі від такого привітання стало одразу сонячно, не зважаючи на похмурий день.

Віталій Онищенко. Коваль. Великий, сильний чоловік з дивовижно доброю душею. Його роботи прикрашають багато храмів. Він подарував нам підкову на щастя і цей дарунок і досі наповнює теплом від цієї зустрічі.

Микола Чабась та його онука Руслана Клюй. Дідусь настільки натхнений та талановитий майстер лозоплетіння, що надихнув онуку до цього і вона, по-научному глибоко занурилася у вивчення цієї теми та стала автором багатьох робіт про лозоплетіння, його джерела, історію та сучасність. Дідусь пишається своєю розумною, потужною онучкою, а Руслана із захопленням розповідає про талант дідуся. Дивовижний зв’язок поколінь.

Ганна Кузьменко та Володимир Чернявський. Пані Ганна очолює народний аматорський фольклорний колектив «Криниці», а пан Володимир опікується музичним супроводом творчості цього колективу. Я сидів та наче зачарований слухав ці українські душі.

Валентин Попченко. Військовий штурман морської ракетоносної авіації. Вперше зустрічаю настільки талановитого майстра вишивки серед чоловіків. Потужна людина з глибокою душею.

Любов Наконечна. Директорка Сосницького літературно-меморіального музею О. П. Довженка. Микола Миколайович Шкрібляк, друг нашого проекту та неймовірний українець, до думок якого ми завжди прислухаємося, порадив нам обов’язково відвідати цей музей та познайомитися з його очільницею. Вона з материнським теплом опікувалася нами під час нашого перебування в музеї і ми були надзвичайно раді, коли вона все ж таки погодилася зняти програму. Проводжаючи нас до машини пані Любов прочитала нам в дорогу псалом 120. Я ніколи не забуду її материнську молитву.

Прилуки. Злива не вщухала з самого ранку, однак ми наперекір погоді їхали дорогами Чернігівщини на заплановані зустрічі. На нас вже чекали люди, котрі з повагою поставилися до нашої праці та погодилися на зйомки «Сповіді».

Митрофорний протоієрей Віталій Юрочко. Настоятель собору Різдва пресвятої Богородиці у м. Прилуки. Отець Віталій говорив про принципи його виховання, а мені хотілося, щоб ця програма продовжувалася якомога довше, настільки цікава та важлива тема, як для мене, так і для Нації була піднята у цій розмові. Дивовижне місце та дивовижна душа.

Отець Дмитро Горнакевич. Храм Покрови Пресвятої Богородиці. Ми знімали у капличці біля храму, котрий тільки будується. Священик, котрий будує храм душею та молитвою.

Прилуцький краєзнавчий музей імені В. І. Маслова зустрів нас привітними посмішками працівників музею та запашною кавою. Нам надали можливість знімати програми в залах музею, де так яскраво відчувається подих нашої величної історії.

Тетяна Зоць. Директорка музею. Я щоразу так щиро радію, коли зустрічаю людей, котрі як інтелектуально, так і душею палають власною справою. Цільна, потужна, яскрава особистість.

Вікторія Лемещенко. Керівник фольклорного ансамблю «Горлиця». Глибоке усвідомлення нашої генетики, історії та культури пані Вікторія втілює у своїй творчості. Розмова, котра починалася досить важко, а потім переросла у цікавий, яскравий діалог.

Ольга Петрівна Чернікова. Історик. Викладач. Українка. Патріот. Їй так глибоко, так по-материнськи болить Україна. Вона серцем відчуває нашу країну.

Вікторія Вольвич. Ще рік тому, коли ми почали готувати мандрівку на Чернігівщину, ми з нею домовилися записати програму. Сильна. Вільна. Потужна. Принципова. Дивишся на цю тендітну українку і розумієш, що поки посеред Нації є такі незламні Берегині, ми непереможні.

Ніна Заболотна. Поетеса. В її творчості виблискують вкладені нею частинки душі, котрі лікують душі тим, кому випало щастя насолодитися талантом цієї людини. Я вдячний, що вона щедро поділилася зі мною та глядачами своєю творчістю.

Олена Опанасенко. Начальник відділу сім’ї, молоді та спорту Прилуцької міської ради. Вона допомагала нам організовувати зйомки «Сповіді» у Прилуках і дала згоду зняти з нею програму. Цікавий, патріотичний діалог.

Ми повернулися до Чернігова, де на нас чекала зустріч з юними пластунами чернігівського ПЛАСТу. Ми вирішили розпочати Чернігівський цикл саме цією «Сповіддю». Юлія Гриценко. Давид Давиденко. Артем Козар. Назарій Кульбака. Ці діти говорили те, чому велика частина наших співвітчизників так і не зуміла навчитися. Українська мова, українські душі, українська розмова. В цих юних душах стільки усвідомленості, стільки українства, що я зловив себе на тому, що прагну аплодувати ледве не кожній їхній репліці. Моя душа батька захоплювалася та пишалася цими дітьми та їхньою «Сповіддю».

Галина Шевченко та Ігор Козар. Наставники Чернігівського ПЛАСТу. Люди, які розбудовують одну з твердинь українства – ПЛАСТ у Чернігові. Після «Сповіді» з їхніми вихованцями я неймовірно пишався знайомством з цими людьми. З нами у програмі була маленька Квітка, донька Галини, котра своєю сонячною посмішкою наповнювала світлом нашу розмову.

Ієрей Володимир Павлина. Наш шлях пролягав через Бахмач, де ми мали зустрітися з цією людиною. Ми домовлялися про зустріч за декілька місяців і нарешті день зустрічі настав. Бахмач зустрів нас вранішньою свіжістю та куполами церкви Успіння Пресвятої Богородиці. Отець Володимир – цікава, енергійна, непересічна особистість. Він показав нам три своїх церкви. Старовинні, намолені. Осяяні любов’ю священика, котрий служить в них.

Ірина Серга. Художниця. Вона не уявляє себе без творчості та навчає наших українських дітей малювати і творити. Добра і любляча людина, котра пише дивовижні ікони, біля однієї з яких ми й знімали з нею «Сповідь».

Вікторія Іванько. Волонтер. Ми розмовляли з нею у церкві, а вона ледве стримувала втому. І я розумію чому. Люди, котрі присвячують себе Україні вигорають від байдужості тих, хто «втомився від війни». Їм складно це прийняти та зрозуміти, адже вони віддавали останнє, задля нашої країни.

Олег Калиняк. Лікар. Ветеран АТО. Просвітянин. Небайдужий, ініціативний українець від самого дитинства. Попри складну хворобу, пан Олег погодився приділити нам час та зняти «Сповідь» і я щиро вдячний йому за це.

Ще один ривок і ми опинилися в надважливому для кожного небайдужого українця місці – у Національному історико-культурному заповіднику «Гетьманська столиця». Наталія Саєнко. Учений секретар Національного історико-культурного заповідника «Гетьманська столиця». Важливий діалог про нашу історію, про Україну та українців.

Митрофорний протоієрей Роман Кривко. Свято-Покровський храм м. Батурин. На анонс програми ми з отцем Романом сфотографувалися на фоні українського прапора, котрий розміщений у храмі біля вівтаря. Багато священиків підтримують мою думку про те, що національні прапори мають майоріти у кожному храмі. Розмова з отцем Романом вийшла чесна та справжня.

Ми поверталися до нашого тимчасового дому – до Чернігова, де на території греко-католицького монастиря, в якому нас приймали, також майорять жовто-блакитний та червоно-чорний прапори. Бог і Україна! Чернігівщина дивовижно багата вірою та любов’ю до Батьківщини. Чернігів зачаровував. Чернігів кликав та не бажав відпускати. Та настав час рушати далі. Коли за спиною залишилася Катерининська церква, я став молитися і просив Господа лише про одне – аби мені вистачило душі описати все те, що відчув та побачив у цьому місті. Ми їхали до Ніжина і тоді ще не знали, що часточка наших сердець назавжди залишиться в цьому місті.

Авторська програма Олега Володарського «СПОВІДЬ». Чернігівський цикл, частина-2