хочу сюди!
 

Антонина

45 років, близнюки, познайомиться з хлопцем у віці 38-45 років

Пошук

Стрічка заміток за місяць

Они даже не догадываются...

Ho. Judge Dredd:
Дорогий президенте, не вірте тим, хто каже, що в Україні проблеми з пальним. В Україні проблеми без пального.

КиївМіськБудда:
Коли в Україну передадуть Шарія, ми дізнаємося, що свої антиукраїнські програми Анатолій писав у співавторстві із Порошенком. Що Петро Олексійович особисто редагував тексти Толіка і ночами писав під його відео проросійські коменти.

Раніше, коли Арестович усіх заспокоював, зелебоби казали: "Хоч до рани прикладай"!
Що ж із Арестовичем робити тепер, коли він заговорив про труднощі на фронті?
Відповідає Наталка Мосейчук:
— На хліб намащувати!

За ініціативність, проявлену в боротьбі з опозицією, за мужність в інтерв'ю нє такім рускім і відважні тикання факів союзникам, Офіс Президента України вирішив нагородити Олексія Арестовича позачерговим званням — НАДПОЛКОВНИКА.
Дядюшка Шу:
Путин: Россия становится в чём-то сильнее из-за санкций. Я бы сказал - устойчивее: раньше стояла, шатаясь, на двух ногах, а теперь твёрдо стоит на четвереньках!

Наша Канада:
Сегодня мощным ракетным ударом разрушен Крымский мост и пущен на дно весь Черноморский флот России… Нет? Не сегодня? Значит, завтра! (запомните этот твит).

Счастливый народ! Они даже не догадываются, сколько людей на земном шаре считают их быдлом, их страну - помойкой, а их президента - ублюдком.

Из почты: «Если вы так ненавидите Россию, то почему ваше название НАША КАНАДА написано по-русски?» - Это кто вам сказал, что по-русски?! Наше название написано по-украински!

Сірий Кардинал:
Лавров обратился к странам африканского союза потребовать от Запада отмены антироссийских санкций. Скоро: Лавров обратился к сообществу Северного Полюса и Антарктиды, он попросил, чтобы белые медведи и пингвины потребовали от запада отмены антироссийских санкций.

Тётя Роза:
Многие русские с удовольствием смотрят телевизор. В котором им постоянно показывают Путина. А многие украинцы с удовольствием посмотрели бы в тепловизор. И чтобы там им хоть разок показали Путина!

Двадцать лет набирает силу в России пандемия красно-коричневой оспы россиян. Опасные бациллы занесены уже на часть территории Грузии и Украины. Надеюсь, человечество сможет справиться с опасным недугом.

Денацификация — это когда буряты, тувинцы и чеченцы вместо того, чтобы пытаться вырваться из российской тюрьмы народов, пытаются втащить в неё Украину, убивая тысячи украинцев!

Как омерзительно в России по утрам. И днём. И вечером. И ночью...

В россии закончились импланты для операций по изменению формы ягодиц. То есть с полными %опами теперь полная %опа.

Госдума рф отменила возрастной предел для прохождения службы по контракту. Теперь в армии рф появятся деды не только в переносном, но и в прямом смысле.

В самолете Аэрофлота.
Стюардесса:
- Кушать будете?
Пассажир:
- А что на выбор?
- Да или нет.





Українська музика 1828







100%, 1 голос

0%, 0 голосів

0%, 0 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Особняк покритий туалетним папером.



Канадський комік і телеведучий Хоуі Мендел виявив свій особняк покритий шаром туалетного паперу.
Відомий відеоблогер і гуморист Роман Етвуд пожартував над Хоуі Мендел, влаштувавши цілий перформанс з декорування його будинку туалетним папером, пише Hollywoodlife.

На здійснення розіграшу знадобилося чотири тисячі рулону туалетного паперу, а щоб доставити її до будинку Мендел довелося задіяти вантажівку.У процесі підготовки будинку до приїзду Хоуі також брали участь його дружина Террі Мендел і син Алекс.

"Синдром відкладеного життя"

Взагалі-то я зараз дуже зайнятий (вкотре трахаюсь з редагуванням блогу), але оскільки зайшов сюди, напишу допис про сьогоденність. Випадково почув про термін, яким описується стан, коли все відкладаєш на "потім". Як казав Подерв'янський: "Деякі речі існують поза нашим розумінням до того, як ми придумали їм назви". Так ось, "відкладання життя на потім" називається "синдромом відкладеного життя". Зараз все відкладається до закінчення війни. Однак є деякі нюанси: що вважати закіченням війни? А якщо війна триватиме не один рік? Прогнозували, що війна закінчиться до початку літа і шо, закінчилася? І жити якось треба, бо час все одно йде.

Знайомі відкладають все до закінчення війни. Навіть зустрітись, щоб просто прогулятись не вдається. Про вилазки взагалі не йде мова. Навіть не хочу думати, коли можна буде продовжити сталкерство. Але дещо все таки дозволити можна. Дивлюсь, що на Заході країни люди спокійно подорожують. Інша річ — фінанси. Однак то окрема тема.

Я теж люблю відклати на "потім". Часто казав собі: "З наступного понеділка буду робити зарядку", "Наступного місяця почну шукати знайомства", "Навесні/влітку/восени поїду подорожувати". Але продовжував жити очікуваннями. Тепер все відкладається до закінчення війни.

Звичайно, для відкладання є логічні причини. Однак розповідають, що потрібно жити "тут і зараз" і робити хоча б те, що можна здійснити за нинішніх обставин. Наприклад, я зумів протриматись без музики мабуть місяць. Те саме стосується прогулянок. По магазинам все одно потрібно ходити. Що ще... Не відмовляти собі у смачненькому. Хоча зрозуміло, що не все, що хочеться, можна робити.

В соцмережах зустрічав опитування про плани після закінчення війни. А у мене особливих планів і нема. Звичайно, на думці є декілька місць, які хотів відвідати після закінчення пандемії. Аля я їх не відкладав би, якби не необхідність редагувати блог.

А ви як, відкладаєте справи до закінчення війни?

Например .

Так как мы уже поняли,что ни Калуш Оркестр с песней Стефания ,ни Калина,ни займет место в сердцах землян,а только у  маленькой народности -украинцев ,которая  в сейчас борется с фашизмом россиянским ,за существование физическое всех этих землян ,тому нужна песня .
Как ее организовать ?Мужи вхожие в на пентогоновскую помойку ,должны пролоббировать этот вопрос ,да это очень трудно -встегивать ,но возможно.
Главное :создать ряд нот ,звук которых будет ,в сердцах людей ,любого вероисповедания ,cоздавать благочестивый отклик .
Как это сделали для Югославии . 
 

Війна та мова.

"України в Україні після війни побільшає".

"Це видно вже зараз. Людина, яку ще вчора ніщо не могло спонукати говорити зі мною українською, сьогодні як ні в чому не бувало переходить на цю, тобто на її рідну, мову – переходить мимоволі. Чимало, втім, і таких, що здійснюють цей перехід свідомо, і важко вирішити, який випадок є більш, так би мовити, перспективним.

Українізація України, пригадаємо, була у короткій низці причин, з яких Росія напала на Україну у 2014 році.

Причина №1 – державна самостійність.

Причина №2 – демократизація.

Причина номер 3 – українізація, що виглядала тоді, щоправда, так скромно, що правильніше було б говорити просто про уповільнення русифікації.

Війна остаточно припинить русифікацію та помітно прискорить українізацію. Причому українізація піде не лише згори, від держави та від національно стурбованої громадськості, як багато в чому було й досі, а й знизу.

Досі майже 400 років українське населення, особливо його верхівка, піддавалося обрусінню по потребі. Людям треба було якось жити-виживати під рукою Москви: Чия влада, того й мова ("Чия влада, того й мова").

Цього разу союзником влади у справі українізації стане – вже стає – народна стихія. Так це розуміє і Кремль, який уже не приховує своєї кінцевої мети: покінчити з Україною як осередком українства.

Війна не просто віддалила, а відкинула Україну від Росії на таку відстань, про яку не могли і мріяти молоді українські комуністи перших радянських років, які не бажали ні наслідувати, ні тим більше підкорятися Москві будівництві вітчизняного соціалізму.

 Їхнє гасло Геть від Москви! ("Геть від Москви!") нарешті стає дійсністю, від якої вже нікуди не подітися. Війна не залишила і сліду від того відчуття, за яке зневажали себе та своїх одноплемінників усі покоління освічених українців з часів поразки під Полтавою (1709 рік). Це нав'язливе, звично болюче відчуття своєї культурної другосортності поруч із російським першим сортом.

Велику пересортицю очолили український офіцер і сержант – той самий сержант, без якого, як було сказано, не може бути російської армії як армії. Не бракує й у відповідному особовому складі.

До війни бажаючих служити не вистачало. Я це знаю, хто б що не казав. Служити не дуже хотіли, а воювати рвуться. З таким підкріпленням, як український військовий комсклад, уже не почуватиметься другим сортом ні вчитель, ні літератор, ні дипломат – ніхто.

До війни в Україні діяла велика, дуже сильна та чудово організована "російська партія". Вели її люди не прості, а важливі та дуже важливі, не бідні, а багаті та дуже багаті. Вони не тільки давали про себе знати, а часто-густо затьмарювали інших діячів. Здавалося б, вторгнення Росії мало надихнути, прямо підняти цю партію, чого й очікувала Москва.

Адже величезна ж з'явилася сила - не ганяй, вливайся в цей грімний потік. Боятися нічого, обережно ні до чого. Але... скажіть це комусь іншому. Нині їх не видно і не чути.

Однієї години війни вистачило, щоб вони зникли з української суспільно-політичної сцени. Це схоже на диво, якщо врахувати, що йдеться про величезний масив людського матеріалу. Випарувалися вожді з їх обслугою, і стихло бурмотіння кількох мільйонів.

Вони вже ніколи не піднесуться. Не підніметься жодна садова з цих голів, і не тільки з остраху злетіти з плечей, а тому що це виглядало б недоречно, що для таких солідних людей гірше, ніж непристойно. Так, представляти в Україні "Російський світ" стало несолідно."

Навколо

Та не купиш ти росу
Неба зоряну красу
Не сховаеш в гаманець
СпIв пташок I вIтерець

( з дитячоI книжки )

Кораблі примари



1. Октавіус Хоча корабель вважається легендою, історія Октавіуса залишається однією з найзнаменитіших. У 1775 р китобійне судно Геральд натрапило на корабель Октавіус, що безцільно пливе уздовж побережжя Гренландії. Члени команди Геральда зійшли на Октавіус і виявили застиглі від холоду тіла екіпажа і пасажирів. Капітан корабля був знайдений у себе в каюті, в середині заповнення журналу, на якому стояв 1762 р. Згідно з легендою капітан посперечався, що швидко повернеться до Англії по Східній дорозі але корабель застряг в льодовиках.

[ Читати далі ]