хочу сюди!
 

Дария

36 років, риби, познайомиться з хлопцем у віці 25-45 років

Пошук

Стрічка заміток за місяць

Приймайте з вдячністю, віддавайте з любов'ю...

Є люди, наче сонячне проміння,
Є ті, мов осінь, тихі й золоті.

Одні дарують радість і натхнення,
А інші залишають слід в житті.

Та кожен, хто зустрівся на дорозі,
Чогось навчив, щось добре залишив.

І, навіть ті, хто зник на виднокрузі,
Колись частинку серця розбудив.


Доброго ранку.


Зірки, що над нашою головою...

"Якщо хтось запалює зірки, значить це комусь потрібно?"

Якщо перенести цей поетичний образ на психологію людських стосунків, то виходить дивовижна паралель: якщо злість і біль передаються від одного до іншого, то так само передаються світло і підтримка.

[ Читати далі ]

Про зло, яке отруює все навкруги....

Колись мені нагадали про те, 
як зло в душі когось одного зачіпає і інших.
Тому замислилася: 
 - з точки зору психології як все відбувається? 
Щоб зрозуміти, чому люди бувають злі на весь світ 
і виплескують свій біль на оточення...
Ось що з цього вийшло...

Емпатія - дар чи тягар?

Чи можна просто взяти й вимкнути емпатію, коли вона стає нестерпною? Для більшості людей емпатія — це корисна риса, здатність співчувати. Але для справжніх емпатів це не просто функція, це повне занурення в чужий емоційний світ, яке часто нагадує життя без шкіри.

[ Читати далі ]


Бути собою...


[ Читати далі ]



*   *   *

— Куди це ти за поділася?! — вигукнув Мумі-тато.
— Я? — невинно перепитала Мумі-мама. — Я просто вийшла прогулятися й подихати свіжим повітрям.
— Але ж ти не повинна нас так лякати, — сказав Мумі-тато. — Ти ж знаєш, ми звикли бачити тебе тут, коли приходимо ввечері додому.
— Так, у цьому річ, — зітхнула Мумі-мама. — Надто багато речей ми сприймаємо як належне, зокрема й одне одного.

Туве Янссон

Українська музика 3412







0%, 0 голосів

13%, 1 голос

0%, 0 голосів

0%, 0 голосів

0%, 0 голосів

0%, 0 голосів

50%, 4 голоси

38%, 3 голоси

0%, 0 голосів

0%, 0 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Колись буде день...

Колись буде день..
Без тривог і заплаканих ранків.
Вбереться у квіти натомлена горем земля,
І радісне сонце розхристані душі серпанків
Обійме промінням, як мати своє немовля.

Колись буде день.
У полі розквітнуть ромашки,
І більше ніхто не почує розлючений голос сирен,
Бо в пахощах днів щебетатимуть вранішні пташки
Й шумітиме гордо старесенький, згорблений клен.

Колись буде день…

Аліна Войтенко


«Новый мир»


А потом были роды,
Схватки выше луны,
Десять лет непогоды,
Беспокойные сны,
И забытые правды,
И запущенный грех,
И краплёные карты,
И загадочный смех.

А потом были ночи,
Когда утренний свет,
Между эго и прочим,
Снова прятал ответ,
Мы бежали полями,
Звёзды падали вниз,
Ураган между нами,
Это ласковый бриз.

Были дни и планеты,
Поменявшие суть,
Зная эти секреты,
Нам уже не уснуть,
Были радости ахи,
Были слёзы и боль,
Были новые страхи,
Получившие роль.

Была поздняя осень,
Меня помнил туман,
Среди хвои у сосен,
Ощущался обман,
Среди едкого дыма,
От горящих сердец,
Ты казалась любима,
Я был словно глупец.

В танце тихой печали,
Бог родился опять,
Мы с тобою не знали,
Что не в силах понять,
Новый мир уже рядом,
Новый мир уже здесь,
За красивым нарядом,
Он горит... но не весь.

© William van Warg