Людям не бракує розуму і сили -
Підкорили вже практично собі світ,
Землю, небо, море, космос підкорили
І на Місяці лишили навіть слід.
Можуть вони швидко плавати й літати,
Виробляти різні для всіх блага,
Вмить можуть слова їх сотні миль долати
Та не все до інших в тих словах повага...
Люди створюють закони справедливі,
Творять музику, вірші, пісні, картини...
І в духовній сфері все для них можливо,
І здавалось би для горя в них нема причини.
Та причина є - душа часом убога,
У яку не все вдається мир вселити,
В тій душі тварина подолала Бога
І змогла при цьому всьому жити.
Так живе, що світ псує навколо,
Робить зло природі і собі, і людям,
Наповняє простір горем, болем.
А могло ж би бути щастя скрізь і всюди...
Хто б дарунок людям міг зробити
Найцінніший, що лиш може бути -
В душах їх людину пробудити,
Щоб не було іншим там й собі отрути?