хочу сюди!
 

Дария

36 років, риби, познайомиться з хлопцем у віці 25-45 років

Пошук

Стрічка заміток за місяць

83 роки тому цього дня

  • 05.07.26, 15:36
Цього дня розпочалася Курська битва, яка зламала хребет Німеччині. Втрата 6-ї армії в Сталінградській битві стала для вермахту важким, але далеко не смертельним ударом. Натхненне перемогою під Сталінградом і повіривши, що німців можна й потрібно бити, радянське командування наказало перейти в наступ на південній ділянці фронту. Спочатку все йшло добре: наступ розвивався успішно, були звільнені Ростов, Ізюм і низка невеликих населених пунктів, і у військах навіть з'явився такий настрій: «Ну все, тепер поженемо німця аж до самого Берліна!». Але знову втрутилося наше одвічне «але».
Радянські танкові колони з піхотою на броні стрімко просувалися вперед без розвідки, без зв'язку між собою, без координації своїх дій з авіацією та артилерією, не дбаючи про прикриття флангів. Тили відстали, а це означало, що не було підвезення ні пального, ні боєприпасів, ні запасних частин, не було можливості повернути до строю танки навіть із незначними поломками. Цим противник не забарився скористатися. Відсікаючи й оточуючи танкові колони несподіваними фланговими ударами, знищуючи нашу живу силу й техніку, що відірвалася від головних сил, вони зупинили наступальний порив наших військ і посіяли паніку.
Далі почалося те, що в народі пошепки назвали «Харківською катастрофою»: німці перейшли в контрнаступ і знову захопили Харків. Так і утворився той самий «Курський виступ», або Курська дуга. До кінця березня все завершилося, і фронт завмер до літа.
Кожна зі сторін накопичувала сили й думала, що робити далі. У німецькому Генеральному штабі добре розуміли, що саме цього року вирішиться результат війни. Це розуміли й у радянському Генеральному штабі. Операція «Цитадель» (Курська битва) ставила перед собою завдання ні багато ні мало — переломити хід війни: оточити й знищити війська, зосереджені на Курському виступі, а потім розвинути наступ углиб радянської території. Нашим завданням було не допустити здійснення цих задумів.
Уперше Червона армія проводила стратегічну битву «від оборони». Це рішення ухвалювалося непросто. У Ставці та Генеральному штабі було чимало генералів, які тупотіли ногами й кричали: «Не можна віддавати стратегічну ініціативу в руки противника, треба завдати упереджувального контрудару!». На зустрічний аргумент: «Хлопці, ви у 1941 і 1942 роках уже так наконтрударялися, що залишили армію без танків, ледь не здали Москву й допустили німців до Волги!» відповідали лайкою, а дехто навіть ліз у бійку. Загалом дебати були бурхливими, і Сталін, вислухавши всі аргументи, став на бік прихильників оборони.
План операції «Цитадель» у Ставці був, напрямки головних ударів були відомі, тож розпочалася підготовка до їх відбиття. Німці планували завдати удару двома потужними танковими клинами з півночі та півдня під основу Курського виступу. На їхньому шляху було збудовано потужну, глибоко ешелоновану польову оборону. Польову — тобто з дерева й землі. Чотири-п'ять ліній траншей, потім кілометр-півтора мінних полів, знову траншеї, знову мінні поля — і так на 25–30 кілометрів углиб. Крім того, були артилерійські засідки, ями-пастки для танків, а в траншеях — піхота з гранатами й протитанковими рушницями.
Німці знали, що ми знаємо про їхні плани. Приблизно знали вони й про систему нашої оборони. В останній момент штабні офіцери висунули пропозицію: «А давайте перехитримо росіян! Зберемо всі сили в один кулак, ударимо по центру Курського виступу й притиснемо ворога до його ж мінних полів!». Але танкові генерали відповіли: «Перекидання таких великих сил займе до двох місяців, і зробити це приховано неможливо. Росіяни нас викриють і все одно встигнуть підготуватися. Та хай йому грець, діємо за старим планом — дасть Бог, прорвемося».
Битва почалася. Потужні танкові тарани навалилися на нашу оборону і, зазнавши порівняно невеликих втрат, подолали першу лінію траншей. «Ура!» — закричали німецькі танкісти. «Як усе просто!» — і кинулися вперед. Раптом передні танки почали вибухати. «Чорт забирай! Achtung, міни!» Поки сапери проробляли проходи в мінних полях, танки стояли на місці, а по них працювали наші штурмовики — це знову втрати. За мінним полем — знову лінія траншей, і все повторювалося спочатку. А тут ще й артилерія із засідок била в борти, і знову втрати! Так тривало тиждень.
Гітлер зрозумів, що його плани провалилися, і, втерши сльози й соплі, наказав припинити операцію «Цитадель». Таким чином він спробував зберегти хоча б залишки танкових сил. Після цього вермахт уже не провів жодної стратегічної наступальної операції, і розгром Німеччини став лише справою часу.
А тепер давайте повернемося до замітки «Цієї ночі, 74 роки тому» (прошу вибачення, я припустився помилки — треба було писати 78 років тому).
Нас свого часу довго переконували в тому, що СРСР був невинною жертвою підступної агресії, що він готувався до оборони, до оборони і тільки до оборони. Готувався, готувався — та так і не підготувався. Давайте уявимо, що Червона армія ще у 1941 році зарилася в окопи, наставила мін, створила засідки з протитанкових гармат, сформувала мобільні танкові групи для ліквідації ворожих проривів тощо. І це з урахуванням того, що тоді танк Т-34 був, як то кажуть, справжнім «супертанком», а КВ взагалі був майже невразливим.
До 1943 року ситуація вже змінилася: у німців з'явилися «Тигри», «Пантери», «Фердинанди», проти яких Т-34 був не те щоб безсилим, але в бою один на один мав небагато шансів на перемогу. Німецький Т-III отримав додаткову броню та довгоствольну 50-мм гармату, а Т-IV — додаткову броню, захисні екрани й повноцінну довгоствольну 75-мм гармату замість тієї «недогармати», яку самі німці зневажливо називали «недопалком». Тобто вони вже могли воювати з нашими Т-34 майже на рівних. А ось Т-34 отримав модернізації, що спрощували й здешевлювали виробництво: котки без гумових бандажів, дзеркала в перископах із полірованої сталі тощо.
Так от! Усі ці диво-танки й інша «вундерваффе» проти підготовленої оборони (саме польової оборони!) не допомогли й були знищені спільними зусиллями танкістів, артилеристів, льотчиків і піхотинців. Операція «Цитадель» завершилася, по суті, ледь розпочавшись.

Українська музика 3318



 



0%, 0 голосів

40%, 2 голоси

40%, 2 голоси

20%, 1 голос
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Про людей....

В світлі останніх подій зовсім не хочеться ні про що писати, думати.. Все всередині ніби застигло....
Та хто мене питав?
Думка прилетіла й постукала, нагадала давні асоціації.... вони виникли з небуття завдяки останньому діалогу...

Отже, через наполегливість моєї гості, мушу покласти ТІ спогади тут і зараз....

[ Читати далі ]

«Запах цветов»


Пляшет ночью с облаками гроза,

Вдоль вальсируют косые дожди,

Пустота мне проливалась в глаза,

Пока сон опять шептал: подожди.


Кровь стучит, её закрыли внутри,

Разносить по венам запах цветов,

Смесь пионов или роз, посмотри,

Прямиком из моих личных садов.


Прямиком из бесконечных глубин,

Где хранится ещё солнечный свет,

Среди всех приобретённых седин,

Что я прячу в горький дым сигарет.


© William van Warg

Дегустація сирів (відео)

Відеоверсія нещодавньої дегустації сирів. З купою мемів.


Українська музика 3317







17%, 1 голос

0%, 0 голосів

67%, 4 голоси

17%, 1 голос
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Червень-1. Холод, звірі, хаос

  • 04.07.26, 04:02
Протягом червня я настругав багато фотографій, які спочатку думав розділити на три невеликі частини. Не вийшло, тому буде дві великі. Нехай страждають усі. Так вийшло якоюсь мірою через те, що в мене була яка-не-яка, але тижнева відпустка, а ще чомусь маючи все менше змоги щось знімати я хапаюся за все як востаннє, пристойно зловживаючи банальщиною і самоповторами.

1. Якщо минулі місяці я закінчував їжачками, то тепер хай буде навпаки.


[ Читати і дивитись далі ]

Молодіж України спілкується російською. Дуже часто.

  • 03.07.26, 22:22
Молодіж України спілкується російською. Дуже часто.
.
Молодіж України - наче розуміють, що вони - українці. Так склалось. 
.
але все одне спілкуються російською. 
.
Наче не розуміють - що вбивають нас - росіяни. 
.
Да, молодіж Завжди була у Кожному Поколінні - Глупа (здається).

Еще одна весна не дома....

Вот и она. Ещё одна весна, которую я встречаю в чужих декорациях, которые постепенно становятся своими.

Вокруг вроде бы всё то же самое, что и всегда в это время года: пробивается первая робкая зелень, природа стряхивает с себя зимнее оцепенение, а в небе застыла эта пронзительная, холодная синева. Но это тепло — не то. И деревья эти пахнут как-то иначе.

[ Читать дальше ]

Українська музика 3316







25%, 1 голос

25%, 1 голос

25%, 1 голос

25%, 1 голос
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.