Таким чином, можна писати в коментарях, про те, що євреї важливіші ніж україні, про сильне єврейське лобіо та викладати свої варіанти сіоністських змов.

Інший, не такий зрадофільський варіант у не-передачі літаків Україні, полягає в тому, що ні США, ні всі гальмівні країни "старої Європи" жодного разу не сиділи у підвалах, не жили в холодних квартирах під час блекаутів, не втрачали рідних, не переміщались в інше місто (бо рідне стерте з лиця Землі), їхніх жінок не ґвалтували смердючі буряти, а їм самим не треба йти і сидіти в залитих водою окопах. Це - основна причина, і не тільки відсутності Ф-16 в небі України, як і ракет дальньої дії, і срачів на тему хто буде виробляти артилерійське БК і загалом повільних і мізерних поставок зброї в Україну. США нічого не загрожує, Європа, незважаючи на заклики "росії під своїми кордонами", не вірить у масовий наступ ерефії. Лише країни колишнього концтабору активно включені в допомогу, віддаючи нам останнє, бо чудово пам'ятають, як це жити під російською окупацією. Одним словом, - зрада. Знову.

Чистіть зуби неробочою рукою...

  

Ботанічний сад «Памплемус».

Сад був закладений у 1770 році французьким рослинником П'єром Пуавром.
Тут представлено близько 500 видів рослин - одне дивніше за інше. Найбільш вражаючим експонатом «Памплемуса» вважається «Вікторія Амазонська» - найбільше латаття у світі.  Діаметр листа може сягати 2 метрів. Вона здатна витримати вантаж вагою до 30 кг. Нижня сторона листа вкрита шипами, що надає їй загрозливого вигляду.
Маврикій.

Минулий тиждень видався насиченим. Чого тільки вартує підіння метеориту ввечері 19 квітня. Вихідні теж були не простими. А почалось все з того, що мама, як завжди, "завелась" з пів-оберту. Причиною для сварка став "день смаження". Одразу і магазинна "домашня" ковбаски (а вона ох яка смердюча, ще й з хрящами і тверда), налисники і котлети. Ніколи такого не було — і от закортіло! А з витяжкою, як і з водовідведенням на кухні, у нас погано. Хоча, по правді, причини для сварки накопичувались, і дим від смаження був лише формальним приводом.

В результаті довелося з'їхати до своєї колишньої кімнати, з якої перебрався рік і майже два місяці тому — як тільки почалося повномасштабне вторгнення. До цього мама казала, що зараз стало спокійніше і можна повертатись до своєї кімнати і розбирати тривожні валізи. І взагалі, таке враження, що вона стомилась від війни, хоча визнає, що це надовго. Але мова не про те.

Повернення у свою кімнату — мабуть таки добре, оскільки суцільні профіти. Хоча це все одно стрес, але набагато краще, ніж переїзд на зйомне житло чи на казенне утримання. Проте тепер не треба прокидатись посеред ночі (іноді декілька разів за ніч), щоб нагодувати кицьку і посадити її на лоток (про що я вже писав); можна спати без тісноти, не упираючись у стінку; не треба постійно поправляти підстилки на ліжку (щоб не продавити пружини); можна сидіти за комп'ютером допізна, ніхто не зганяє через те, що мама хоче спати; не треба ревнувати до компа; туалет став ближче. Суцільні профіти!

Перший тест з кицькою мама не пройшла. Напевно, мама проспала і не посадила кішку на лоток, і та наклала купку, бо на ранок лоток перенесла до кицьки. "А шо, так можна було?!" А я мучився, не спав!

А мамі як стало легше! Перестала варити супи/борщі і смажити. Пранням теж доведеться займатись самотужки (іноді допомагала). Цікаво, чи розгориться нова сварка, якщо з батьком підключимо пральну машину, бо прати вручну у 21 столітті — це нонсенс.

Ну, нічого, треба звикати до самостійного життя. Ми й так декілька крайніх років були, як чужі люди.

Батько перейшов на "Мівіну". У мене теж є запас їжі швидкого приготування. А супи й несправжні борщі я й раніше не любив. В принципі, можна обійтися піцами та бутербродами з чаєм. Зате мама тепер спить вночі і вдень. Не треба готувати. Тепер напевно виспеться! Коли спить вона не свариться.

Можливо, погано викидати сімейне життя на привселюдне обговорення, але поговорити більше ні з ким. До ого ж, вищезазначене негативно впливає на роботу (на натхнення і часу для роботи менше), а там теж не все гладко.

вдвоём,