хочу сюди!
 

Vika

54 роки, скорпіон, познайомиться з хлопцем у віці 50-56 років

Пошук

Стрічка заміток за місяць

Українська музика 2187







0%, 0 голосів

0%, 0 голосів

100%, 2 голоси
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Наш спосіб життя...

 
  


Наш спосіб життя у 20-30 років значно впливає на когнітивні здібності у старості.

Розчарування

  • 21.05.23, 21:08
Рано вранці з будуна
Микола проснувся.
Походивши по кімнаті,
До жінки звернувся :
-Я, кохана, чоловік?
Як же ти вважаєш?
-Ну, звичайно ж, чоловік!
А чому питаєш?
-Ось Колумб, був чоловік,
Його кожен знає,
Він Всесвітню навіть славу,
Як відомо має,
Бо Америку зумів,
Бачиш відшукати,
Ну, а я знайти штанів
У своїй же хаті.

Роздуми сьогодення.

Коли я була ще юною дівчиною, я була закохана.
Мріяла вийти заміж і народити аж шестеро (!) дітей.
Хотіла, щоб мене кликали "Мама!"...
Зараз мені 37. Мої мрії та пріорітети змінились.
Думаю, як добре, що у мене немає дітей... на жаль, на цій планеті я б не змогла захистити їх від військових дій.
Війна - це страшно.
Молюся, щоб вона припинилась.

Брехливий чоловік

  • 21.05.23, 12:44
Прийшла кума до Галини,
Й завела розмову:
-Я зізнаюся тобі,
Що кохаю Вову.
Із твоїм же чоловіком
Рік уже коханці,
Він щовечора приходить,
А буває й вранці.
А у відповідь Галинка
Сміхом залилася,
Потім все ж та зупинилась,
Й говорить взялася:
-Ой, який же він брехун,
Хоч й сива борода,
Говорив, коханка в нього...
Гарна й молода.

Українська музика 2186







33%, 1 голос

33%, 1 голос

33%, 1 голос
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Свеча незавершенных судеб.


  Зимние дни короткие. Не успеешь оглянуться, а солнце уже за горизонт прячется. Вот и сегодня, не успел Иван справиться по своим делам в лесу, а уже начало темнеть. А его село то далеко, до темноты можно и не успеть дойти. И решил Иван напроситься на ночлег в лесном селе, которое  было не далеко.

  Крайняя хата села манила мягким светом из окон, а дым от печки был приятно разбавлен запахом жареной картошки. Решив  далеко не ходить, Иван легонько постучал в дверь.

– Иду, иду!

  Дверь открыла молодая симпатичная хозяйка. Она мило улыбнулась Ивану, словно давно его ждала.

– Проходи, а то холода напустишь мне в хату.

– Я хотел, это, попросить…

– Потом расскажешь. Заходи же. Небось, замёрз? Я сейчас чайник поставлю.

  Всё это показалось странным Ивану. Но радужный приём и тепло домашнего уюта развеяли его дурные мысли. А уж как так случилось, что он здесь застрял не на одну ночь, то и сам не знал.

                            ****************************

– Маша, а что это за молодой парень в последнее время крутится у дома Марины.

– Так это Иван Галкин из соседнего села. Может, купил. Хата то давно пустует. Может родственники и продали. Завтра  я буду в соседнем селе и спрошу у Гали.

   На следующий день Степанида свиделась со своей старой знакомой          Галей и не преминула её расспросить о сыне.

– Умер мой Ваня. Замёрз в лесу. Только третьего дня нашли.

– Как умер? Я его вчера видела в нашем селе.

– Побойся Бога. Мне и так тяжело.

                               *****************************

– Слышь, Маша, Галка сказала, что её сын умер.

– А вот он как раз идет, его и спросим.

– Здравствуйте, бабульки. Не холодно вам здесь стоять?

  И тебе здоровья. Скажи, ты же Иван Галки из соседнего села?

– Так точно.

– А что ты делаешь в пустой хате Марины?

– В какой такой пустой? Я у Марины гостюю. Хорошая она у вас. Нравится она мне.

– Извини, мил человек, но она ещё прошлой зимой в лесу замёрзла. За хворостом пошла и заблудилась.

Вы ещё скажите, что и я умер.

  Старушки испуганно переглянулись. Потом, как по команде, перекрестились и быстро удалились прочь.

  Лишь через неделю у них хватило смелости заглянуть в хату Марины. Тем более, что Ивана они больше не видели.

                          *************************

  Двор возле хаты был засыпан нетронутым снегом. На двери висел замок, но не закрытый на ключ. За дверью всё поросло паутиной, а на полу был слой нетронутой пыли. Было видно, что здесь очень давно никого не было.

  Всё бы ничего, если бы не свеча на столе под образами. Зажженная год назад, она до сих пор горела.

                              ************************

  О душах ушедших горела свеча, о прерванных судьбах, о счастье потерянном где-то в веках. И лишь в свете её, пусть и в мире ином, две души доиграют мелодию счастья.



Експонати з музеїв, що діють, від яких мурашки по шкірі


Якщо для вас музеї асоціюються тільки з прекрасним живописом, скульптурами, то час розширити свої знання! Адже в деяких експозиціях представлено таке, що важко назвати інакше, окрім дичиною та кошмаром. Втім, такі експонати все одно мають свою цінність. Наприклад, вони нагадують про те, якими божевільними були традиції у минулому, або на що здатні люди.

Музей Норіджа, Великобританія...


 

Що це за жах? Виявляється, такими робили подушечки для шпильок. 

[ Читати далі ]

Кедрова олія довголіття...



Назва лаври «Печерська» походить від слова «печери», бо саме у печерах на її території оселялись перші монахи. Частими відвідувачами печерного монастиря були князь Ізяслав, син Київського князя Ярослава Мудрого та київська знать, яка жертвувала кошти на будівництво наземного храму та келій.
Монахи Києво-Печерської обителі і, насамперед, відлюдники, вирізнялися високою моральністю та подвижництвом. Це притягувало до Лаври освічених людей. Монастир став своєрідною академією православних ієрархів. Тільки до початку XIII ст. з числа його іноків у різні міста Київської Русі було призначено 50 єпископів.


[ Читати далі ]