хочу сюди!
 

Дария

36 років, риби, познайомиться з хлопцем у віці 25-45 років

Пошук

Стрічка заміток за місяць

Enj

Enj

Наша карма...("Внутреннее противоречие")

День двести двадцать седьмой...

 

Внутреннее противоречие

Предположим, что вы хотите изучать живопись, тк как в ней хаключена радость вашей жизни, а отец говорит вам, что вы должны стать юристом или бизнесменом, иначе он не будет платить за ваше обучение. Пока вы захвачены этим внутренним противоречием, вы не в состоянии мыслить. Вам необходимо что-то сделать, что-то изменить. Что же это будет? Подчинитесь ли вы отцу? Это убдет означать, что вы пожертвовали своей радостью. Тогда как если вы противостоите желанию отца, если говорите: «Пусть я буду просить милостыню, голодать – но я буду заниматься живописью», - противоречие исчезает; вашн бытие и действие протекают одновременно, в гармонии, ибо вы знаете, что вам хочется делать, и делаете это от всего сердца. Для нас очень важно продумать эту проблему. Если мы отыщем то, что любим делать, и отдадим этому занятию всю свою жизнь, тогда внутри нас не будет никакого противоречия, и в таком состоянии наше бытие – это наше действие.

як жили після війни. 1945 рік ( частина ІІ )

  • 03.09.08, 10:56

= в минулому столітті = дитсадок відвідувало 70 – 80 дітей за день

   Газета „Ленінський шлях”, №53 (132), п’ятниця 20 липня 1945 року.

   В день 17 липня зі своїм візитом до Берліна прибув Голова Ради Народних Комісарів СРСР генералісимус Йосиф Сталін. Це коротке повідомлення продовжила не менш коротка стаття, в якій розповідається про відкриття конференції глав трьох великих держав у Берліні. В цьому сухому тексті на інформацію йдеться лише про те, що головувати запросили президента США.

    В цьому номері розміщувалось і вітання газеті „Радянська Україна”. Їй виповнювалось 25 років. Рада наркомів побажала нових успіхів у справі виховання народу в дусі заповітів великого вчителя Леніна, в дусі безмежної любові до рідного й любимого Сталіна.

   На другій сторінці розмістили статтю з рубрикою порада агронома. В ній йдеться про те, що потрібно визначати врожайність зернових на полі, поки вони не зібрані. Щоб потім не втратити при обмолоті жодної зернини. Цю функцію поклали на голів колгоспів та сілких рад.

   Більш цінну статтю подав М. Лопаткін. Він детально описав як боротися із шкідниками сільськогосподарських культур. Так проти капустяної мухи він радив використати суміш табачної пилі з вапном у співвідношенні один до одного. Від городньої блішки пропонувалось застосувати цей самий препарат, але в меншій концентрації. Універсальним розчином, який застосовували для обробітку рослин від шкідників можна назвати анабадуст.

    І знову в номері піднімалось питання допомоги сім’ям військовослужбовців та інвалідам ВВв. За час місячника що проходив у районі було здано такі суми одноденного заробітку: 3347 карбованців внесли працівники евакогоспіталю №2546, 430 карбованців від працівників райвійськкомату. Але частина керівників установ та організацій не брали участі у місячнику по збору фондів, наприклад не відрахували одноденного заробітку працівники райвідділу зв’язку, райполіклініки, Держбанку.

   Про дит’ясла колгоспу ім. Ворошилова написав Ф. Пантєлєєнко. Ці дит’ясла були розташовані в просторому світлому приміщенні, кімната для відпочинку дітей мала портрети вождів, радіо. Ці дит’ясла щоденно відвідували 70 – 80 дітей.

 Андрій Грудницький

      

       

              

= в минулому столітті =                    економили все, навіть будматеріал

   „Ленінський шлях”, №57(136), понеділок 6 серпня 1945 року.

   Самовіддано працювало колгоспне селянство на збирання врожаю. Скиртоправи навіть писали листа само Хрущову, як вірно потрібно робити скирти. Борючись за повне збереження врожаю, на заскиртованих площах дбайливо загрібали колоски кінними гребками та граблями.

   Безперебійно працювали жатки, з 6 ранку до пізнього вечора. На одній з таких заток працював старенький дідусь Костюк Василь. Він щоденно перевиконував щоденну норму, замість шести гектарів викошував сім з половиною.

   Щоб забезпечити безперебійну роботу на жнивах на час збирання врожаю було організовано громадське харчування – двічі на день варили страву та видавали по 800 грамів хліба.

   У колгоспі „Червоний шлях” (Монастирище) на жатках працювали інваліди ВВ Василь Кавасін та Микола Пугач. Вони щоденно перевиконували норми і своїм прикладом організовували колгоспників на швидке збирання врожаю.

   Крім того участь у збиранні врожаю взяв і евакогоспіталь 2546. Його працівники на відкритих партійних зборах вирішили організувати бригаду косарів і в’язальниць. Для проведення культурно-масової роботи вони організували культ-бригаду. В її програмі були російські народні пісні, танці, частушки, декламації.

   А от не дивлячись на неодноразові попередження, крупичпільські когоспи продовжували ганебно відставати в справі виконання сіно здачі. Не розпочав сіно здачі державі і хаєнківський колгосп.

   Крім того в районі тривало післявоєнне будівництво. Для цих цілей йшло багато древесного будівельного матеріалу. Тому з метою його економії інженер відділу сільського і колгоспного будівництва Ф. Драган радив виготовляти альтернативний будівельний матеріал при кожному колгоспі. Він навіть в деталях навів принцип виробництва такого будматеріалу як цегли-пальонки, цегли-сирцю та саману.

Андрій Грудницький       

 

 

= в минулому столітті =         Сподобалось воювати

   Газета „Ленінський шлях”, №59(138) неділя 12 серпня 1945 року.

   Восьмого серпня Народний Комісар Закордонних Справ СРСР М. Молотов прийняв японського посла і зробив йому заяву, що Радянський Уряд прийняв пропозицію союзників і приєднався до заяви союзних держав від 26 липня 1945 року. Виходячи з цього, Радянський Уряд заявляє, що з девятого серпня буде вважати себе в стані війни з Японією.

   Незабаром, десятого серпня, у посла СРСР у Японії відбулась зустріч із японським міністром закордонних справ. В її ході міністр заявив, що японський Уряд готовий прийняти умови декларації від 26 липня 1945 року.

   Крім того Монгольська Народна Республіка на своєму об’єднаному засіданні одностайно прийняла рішення про оголошення республікою війни Японії.

   А тим часом Україна відставала у хлібопоставках. Уряд і партія робили все, щоб полегшити колгоспникам заготівлю зерна. Але це мало що давало. В 1943-1944 роках Чернігівщина була в числі перших областей Радянської України по постачанню хліба Червоній Армії і виконанню обов’язкових поставок хліба державі.

   В Гужівському колгоспі ім.. Молотова неприпустимо відставали з збирання врожаю. Станом на десяте серпня поан збирання зернових був виконаний лише на 40 відсотків. Повільно проходило скиртування врожаю, не організовано молотьбу хліба вручну та здачу хліба державі.

   У відповідь на заяву уряду про оголення Японії війни учителі та учні ічнянської середньої школи №1 вирішили допомогти зібрати урожай в колгоспі ім. Петровського.

   І не лише учні школи з радістю зустріли війну з Японією. Робітники спиртозаводу провели мітинг, на який зібрався весь колектив. Робітники вважали війну як таку, що допомагає зупинити останнє вогнище фашистської агресії і створює умови для загального миру і безпеки.

Андрій Грудницький

 

як жили після війни. 1945 рік (частин І )

  • 03.09.08, 10:47

= в минулому столітті =

   Газета „Ленінський шлях” №70(149) понеділок 21 вересня 1945 року.

   * Колектив робітників зміни технолога Івана Гребня напружував сили. Машиніст Олександр Редька швидко повертався біля своєї машини-рушія. Адже від нього залежала робота цілого заводу. Він, машиніст, за серце заводу вважав свою машину, тим то так пильно стежив і доглядав за нею. Бродильщиця Марія Бульба ледве встигала впоруавтись білдя велетенських чанів. Технолог Іван Гребінь пильно стежив за виробничим процесом.

   * колгоспники томашівського колгоспу „Нове життя” підготували достойну зустріч другим роковинам звільнення нашої області від німецько-фашистських загарбників. Колгосп достроково воконав план хлібоздачі, успішно вивершив сівбу озимих, вчасно розпочав копання коноплі.

   * Успішно проходила хлібоздача в ічнянському колгоспі „Перше травня” – там здали 2000 центнерів хліба, в рахунок натуроплати МТС колгосп здав 326 ценнерів.

   * 21 вересня був день двохріччя з дня визволення Чернігівщини. З першого дня визволення дружно взялись трудящі села Монастирище за відбудову народного господарства, зруйнованого ворогом. Відбудували всі п’ять колгоспів в селі, відновили тваринницькі ферми. Знову відкрили двері школи для дітей, відновили роботу лікарні та ветамбулаторії.

   * В артілі ім. Шевченка працювали прибулі демобілізовані воїни, серед них Василь Пушкар. До війни він працював у колгоспі рахівником, після війни вирішив працювати на різних роботах.

   На допомогу колгоспу на виконання різних господарчих кампаній він організував всіх демобілізованих воїнів. Так, на роботу вийшло 25 демобілізованих з косами і викосили за день 11,5 гектарів віки.        

Андрій Грудницький   

 

= в минулому столітті =      спекулянтів не любили

     Газета „Ленінський шлях”, №65 (144) неділя 2 вересня 1945 року

   Не встигли колгоспники зібрати зернові, як у же й сіяти час. З цього питання і відбулось засідання керівного апарату, який розглянув питання вкрай незадовільного стану сівби в районі.

   Перевіркою було встановлено грубі порушення агротехніки на сівбі озимими: погано зароблювався грунт, пирей не вигрібався. Індивідуальна відрядність на передпосівному обробітку не застосовувалась, працювало по сім пар волів в одну борозну, норми виробітку не виконувались, корови не працювали.

   Погано просувалась важлива державна справа – заготівля овочів. Так, наприклад, частина керівників колгоспів „умудрялись” вози яблука на продаж скрізь, але державі не здавати. Цих керівників хотіли рішуче вдарити по руках, щоб найкращі овочі та фрукти нового врожаю здавали державі.  

   Бурімський колгосп протягом цього часу працював на скиртуванні врожаю десяти коровами. За сою працю корови „отримали” від 20 до 50 кг хліба нового врожаю. Та в колгоспі були й такі члени правління, які вперто не хотіли запрягати своєї корови, для роботи на колгоспних полях.

   На полях працювали не лише корови, а й учні шкіл. Вони допомагали збирати насіння кок-сагизу, за що отримали 90 зошитів і 8 кілограм печива. На той час державі було здано 65 кілограм чистого насіння з площі 5 гектарів на суму 10000 крб. За здане насіння колгоспниці отримали одержали промтовари – по одному суконному платку і чулки, і ще мали одержати промтоварів на суму більш як 8000 крб.      

   Тим часом на Далекому Сході нашим військам в полон здалося 39 тис. японських солдатів і офіцерів та 28 генералів. У числі полонених генералів був командуючий 30-тою армією Квантунської армії генерал-лейтенант Іда.

   Всього за час з 9 по 28 серпня радянські війська взяли в полон 513000 японських солдат і офіцерів. Серед них 81 генерал.

   Ніби й країна була після розрухи, а працівників катастрофічно не вистачало. Райземвідділ помістив оголошення про те, що бажаючі отримати роботу шофером повинні звернутися в управління.

  

       

  

= в минулому столітті =окупація скінчилась, буряни лишились

   газета під номером 49 (128), п’ятниця, 6 липня 1945 року.

   Гаслом цього номеру стали такі слова: „Палкий привіт народові Закарпатської України, який возз’єднується з своєю батьківщиною – Україною і вступає в братерську сім’ю народів Радянського Союзу!”. 

   І знову указ, і знову присвоєння чергового звання. Відповідно указу президії Верховної ради СРСР, верховному Головнокомандувачу всіма збройними силами СРСР Йосифу Сталіну присвоєно вище військове звання – генералісимус радянського союзу.

   В статті „Чисті пари – міцний врожай”, закликають тримати пари в чистоті від бурянів і в пухкому стані, аж до посіву озимих, адже добре оброблені пари є надійним засобом для очищення радгоспних та радгоспних ланів від бурянів, що розмножились в період німецької окупації.  

   В цьому ж номері оголошено про підписання договору між радянським союзом і чехословацькою республікою. Закарпатська Україна (яка носила назву Підкарпатська Русь і належала Чехословакії, на підставі договору від 10-го вересня 1919 року, укладеного в Сен-Жерменан  Ле), відповідно нього воз’єднується з своєю давнішньою батьківщиною – Україною.

   Нарешті люди можуть відпочити. В зв’язку з закінченням війни постановлено встановити з першого липня 1945 року чергові і доповнюючі відпустки робітникам і службовцям, скасовані на період військового часу.

   Висвітлювавсь також місячник по збору фондів допомоги сімям військовослужбовців та інвалідів. Збирали все: трудодні, молоко, солому.

   Закінчивши навчання, учні Вишнівської організовано вийшли в поле на прополку зернових і просапних культур. До їх однолітків звернувся громадянин (товариш) Г.Т. взяти приклад з цих учнів у боротьбі за урожай.

   Була в номері і критика. Так вона стосувалась колгоспу Парафіївки та Хаєнок, які ганебно відстають з ремонтом збирального інвентаря.

   Коли у селі буде клуб?  Банальне питання, але воно цікавило андріївців, бо приміщення зайняте під нього віддали під дитячий садок.

   Гостро стояло питання із пожежною дпружиною в петрушівці. Пожежний інвентар та мстояв під відкритим небом, бочки порозсихались без води. І за таку бездіяльність керівнику записували трудодні.    

Андрій Грудницький     

 

Откуда пошло: Развитие.

Что вы, да вот вы - знаете о развитии?

О, каждый из вас наверняка скажет, что это - одно из самых фундаментальных понятий нашей жизни, а, прицепом - еще и одно из самых распространенных слов в нашем обиходе.

Развивается буквально всё! Дети и профессиональные навыки, международные и личные отношения, вредные привычки и конфликты, жизнь на Земле и экономические кризисы, дружба и сотрудничество, болезни и полезные навыки... Примеров каждый из вас назовет множество...

Все мы, рассуждая о развитии чего-либо, наблюдая развитие... думаем о развитии. Как явлении, процессе, закономерности.

Но не думаем о развитии, как слове.

А ведь это - вполне конкретное слово. И в нем даже очень отчетливо заметен определенный корень: виться.

Более того, было такое время, когда самого этого фундаментального термина-понятия нашей жизни, "развития" - человечество не знало.

И время это было не так уж давно.

Дело было так...

Слово это ввел в науку Уильям Гарвей, который как известно провозгласил: "Omne vivum ех ovo". Тоесть, все живое - из яйца.

А как он тогда представлял себе это самое яйцо? Ведь, насколько мы знаем, клеточной теории тогда еще построено не было, тем более как и современных представлений об оплодотворении. А в представлениях естествоиспытателей вообще жива была концепция... слова не избежать... развития зародышей из гомункулов - крошечных существ, содержащихся в яйцах живых организмов.

Так себе Гарвей яйцо и представлял, как крошечного организма, заключенного в оболочку яйца.

Однако, как известно, если разбить куриное яйцо, из которого впоследствии получился бы ципленок, на ранних сроках насиживания - никаких гомункулов там не найти. Как не ищи... Не наблюдается их и в других яйцах, не только птичьих...

У Гарвея было объяснение этой нестыковке. Вполне в духе науки тех лет.

Он полагал, что в яйце, все части гомункула настолько водянисты, прозрачны, а впридачу так скомканы, перепутаны, переплетены и перевиты между собой, что их совершенно никак нельзя различить.

И индивидуальное... снова это слово... развитие организма Гарвей понимал... Именно как развитие, в самом физическом смысле этого слова. Развитие перевитых и перекрученных частей тела гомункула. С последующим уплотнением. Отчего все они наконец становятся видимыми.

Слово вошло в язык науки, постепенно утратило свое изначально-природное значение "распутываться, распускаться" и проникло в речь просвещенного общества именно в том значении, в каком оно известно нам сейчас.

Такое вот развитие.

Хотите узнать об истории других слов и традиций общения? Тогда вам СЮДА.

Трактор Боулинг, то, о чем мы молчим...

 

 

Черта Часто слышу во сне Шум прошлых дней Пьяный хохот ночей бессонных Мы играли в любовь Слезы, боль и вновь Каждый вечер бегом из дома Спирт и сок Спорт и рок Все в этой жизни хотели успеть И мир жесток Вышел срок Мы у черты, мы боимся взрослеть Два шага до черты И нам уже не повернуть назад Скажи что в переди? Желанный рай или дорога в ад? Мы не знали тогда Что везде и всегда Все на свете имело цену Знали души бесценны На все времена Но пришел новый век на смену Пущен ток Выжат сок И за деньги любовь нам себя продает И уже забыв о душе На небеса кто-то ставит штрихкод Два шага до черты И нам уже не повернуть назад Скажи что в переди? Желанный рай или дорога в ад? Два шага до черты И нам уже не повернуть назад Скажи что в переди? Желанный рай или дорога в ад? или дорога в ад? или дорога в ад?

Заява прес-служби Громадянського руху «Народна самооборона»



Рішення парламентської фракції «Наша Україна – Народна самооборона» про вихід з коаліції демократичних сил, начебто підтримане 39 народними депутатами України, стало логічним продовженням політики керівництва Секретаріату Президента, спрямованої на згортання демократичних процесів у державі та формування такої владної вертикалі, яка не має навіть мінімальної підтримки серед людей.

Представники групи «Народна самооборона» фракції НУ–НС, найменшою мірою не здивовані тим, що таке надзвичайно важливе й доленосне для держави рішення, як фактичне припинення діяльності парламентської коаліції, ухвалювалося не просто сумнівним методом, а, фактично, шляхом банальних махінацій. Адже ідейним натхненником такого кроку народних депутатів був фактичний покровитель корупції у владних верхах, глава Секретаріату Президента Віктор Балога. Чи варто дивуватися й з того, що насправді за вихід з коаліції демократичних сил проголосувало лише 30 народних депутатів від «Нашої України – Народної самооборони» (ще 9 осіб начебто про свою принципові згоду на таке рішення зголосилися у телефонному режимі), серед яких був і Юрій Бут, особа, яка своїми вчинками давно поставила себе поза фракцією НУ–НС та межами українського парламенту?

Громадянський рух «Народна самооборона» завжди виступав лише з позиції формування в Україні коаліції демократичних сил. Тому для нас є абсолютно неприйнятною позиція тих народних депутатів від НУ–НС, котрі на догоду «сантехнікам» з Банкової готові поставити хрест на демократичних завоюваннях останніх років. Жоден з депутатів від «Народної самооборони» не віддав свого голосу за вихід з коаліції демократичних сил. Так само не підтримав цього рішення і лідер громадянського руху «Народна самооборона» Юрій Луценко, адже воно було б фактичною зрадою виборців, яким блок «Наша Україна – Народна самооборона» з першого до останнього дня виборчої кампанії 2007 року обіцяв створення майбутньої парламентської коаліції лише з числа демократичних сил.

Розцінюючи позицію наших колишніх партнерів з Блоку «Наша Україна – Народна самооборона», котрі вийшли з коаліції демократичних сил, як зрадницьку та блюзнірську, громадянський рух «Народна самооборона» категорично заявляє: жодні погрози чи обіцянки з Банкової не змусять нас поміняти своє ставлення щодо коаліції демократичних сил! Ми й надалі узгоджуватимемо свої дії у Верховній Раді з Блоком Юлії Тимошенко та тими політичними силами, які готові підтримати наше прагнення збудувати в Україні демократичне, заможне суспільство, подолати корупцію та припинити владне свавілля. Ми заявляємо про свою готовність стати на захист демократичних завоювань від будь-яких зазіхань політиків, котрі шляхом погроз, шантажу та елементарного шахрайства прагнуть захопити всю повноту влади у державі.

Джерело: "Народна самооборона"

Ось яка чудова українська мова

Не знаю, може, й недоцільно публікувати в нашому товаристві цю замітку. Та всі ми живемо в різних куточках України, і кожній частині нашої держави притаманна своя говірка. У кожного регіону є свої особливі слова та вислови, що визначають його з-поміж усіх, і це збагачує нашу мову, робить її яскравою і вишуканою.

Отже, пропоную увазі читачів деякі галицькі слова:

 

ЗнИмка- фотографія;

ФАйний, слІчний – красивий, чудовий;

ПудЕлко – спеціальна баночка для сипучих продуктів;

Кубіта – дівчина;

ДзиґльОва пані – манірна жінка;

ЛіґумІни – особливі солодощі, яких ніхто ніколи не бачив, або щось дуже смачне;

МарципАни – те саме, що й ліґуміни;

МЕшти – черевики;

СукОнка – плаття;

ДзиґАр – годинник;

Ясік – вишита подушка;

Ясьок – біб (городня культура);

РижОва  зУпка – рисовий суп;

КнИдлі – ліниві вареники.

Наше отличие от животных.

Вот четыре принципа, на мой взгляд, которых придерживается современное общество:

СЕКС, ОБОРОНА, ЕДА, СОН. Ради всего этого мы зарабатываем и тратим деньги, силы и здоровье?

11%, 1 голос

0%, 0 голосів

89%, 8 голосів

0%, 0 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Експрес-стосунки і довготривалі - в чому різниця. (Корисна інфа)

Долго и счастливо

 

Некоторые легко знакомятся, ярко влюбляются, быстро соблазняются и привычно прощаются. Им завидуют. Ими восхищаются. Их хотят. Им рады.

Другие знакомятся реже, привязываются крепче, любят спокойнее и живут вместе долго. Их ставят в пример. Но завидуют им только те, кто так не может. Хотя уже хочет.

Вспомнив логику, понимаешь, что бывают ещё те, кто умеет и то, и другое. И те, кому не доступно ни то, ни другое.

О том, как делаются экспресс-отношения, написано немало. Об отношениях долгих пишут реже. А ведь это ничуть не проще. Ибо есть препятствия.

Хотя бы нехватка элементарного понимания, что краткосрочные и долгосрочные строятся по-разному. И, соответственно, отсутствие умения «строить на века». Разочарование после очарования, пустота после влюблённости. Выбор не тех, акценты не там…

Результат один – одиночество. Даже если народу вокруг полно.

Всё ещё люди

Почему краткосрочники разочаровываются? Потому что ищут идеальных. А у нас, людей, есть недостатки. Кто-то ночами храпит, кто-то курит подорожник, кто-то не любит играть в шашки, у кого-то носки паркет царапают.

Разумеется, какое-то время всё это не очень бросается в глаза. При должной силе воли можно и не плевать недельку на ковёр, и пирожок с соломой искренне похвалить. Но чем дальше в лес, тем тяжелей утюг. И тайное становится явным. Оказывается, она тоже потеет! Оказывается, он засыпает сразу после секса!

И отношения сворачиваются. И чем проще найти замену, тем быстрее это происходит. С опытом же отношения прерываются заранее. Чтобы не разочароваться. Должно же в жизни быть место сказке!

Самый самый

Ладно, идеал мы не ищем. Но ведь имеем же мы право на самое лучшее?! Хотя бы из доступного? Помните, одних интересует «Что идёт по телевизору?», других – «Что ещё идёт по телевизору?».

Пусть моя – красавица, но вот мимо прошелестела та, чья харизма на размер больше… Пусть мой отжимается от пола 7 раз, но вот про Мишу говорят, что он может все 9… Чем не повод попытать счастья?

Краткосрочники всё время на дистанции. Они во всём готовы соревноваться. И везде – побеждать. Поэтому побеждают они, кроме прочего, в категориях «Самая кратковременная связь» и «Количество отбракованных партнёров».

Зёрна от плёвел

Итак, один из основных барьеров к долгосрочным отношениям – желание иметь всё и сразу. И желание показаться таким же. Лучше всех, всегда и во всём. По крайней мере, в рамках соответствующей половой ориентации.

А между тем, как показал ещё Карл Маркс, ключ эффективности в специализации. Нет смысла искать сферически-идеального человека. Нет его. Но можно найти того, кто подходит именно тебе. Потому что в его достоинствах будет именно то, что тебе необходимо, а в недостатках не будет того, что для тебя невыносимо. А остальное – стерпится, слюбится.

Кто-то нуждается в душевном тепле и вполне готов пережить недостаток секса. Другой не представляет себе жизни с «серой мышкой», и ему не важно, умеет ли жена готовить. Кому-то важно, чтобы муж регулярно клялся в любви, а то что бьёт, так это жизнь. И так далее.

С другой стороны, каждому вполне по силам справиться с какими-то из своих недостатков да вложиться в раскрытие своего таланта. А вот попытка соответствовать всем канонам сразу – прямая дорого в депрессию. Или к пофигизму. Словом, умение отделять важное от неважного, грамотная расстановка приоритетов – это важно.

И для отношений, и для самооценки.

Замок на песке

Всё хорошо, когда ещё не все карты раскрыты. Когда она ещё не видела твою коллекцию марок. Когда он ещё не слышал, как ты поёшь на два голоса с Уитни Хьюстон. Вас ничего не связывает, но пока жив дух первооткрывательства, вы друг другу интересны.

Чувства бурлят, пена взбивается, газ выделяется – идёт реакция. Но что будет дальше? Что в «сухом остатке»? Когда вы уже наобнимались. И наговорились. И друг на друга насмотрелись. Что вы будете дальше делать?

Долгосрочники заботятся об этом заранее. Ибо «сухой остаток» – это фундамент будущих отношений. Они ищут точки соприкосновения (любим море и борщ, не любим тушканчиков и трамваи). Взаимные интересы (дегустация пива, философия средневековья). Общее дело (компания «Дед Мороз летом»).

А то и просто презервативы прокалывают.

Краткосрочники же плавают в эйфории, пока однажды не обнаруживают, что в их постели какой-то смутно знакомый человек, с которым абсолютно нечем заняться. Ну и на фиг такого.

Всё выше и выше

Человек – это бесконечный мир, который можно познавать годами и не познать за всю жизнь. Другое дело, что большинство из нас на годы застревает в привычных масках. И эти маски с годами портятся. Да и не интересны они уже никому. Потому-то и важно умение меняться. Развиваться.

Хорошо, когда ты интересен партнёру именно тем, во что тебе не лень вкладывать время и силы. Тем, что тебе интересно. Ты интересен своей начитанностью, а тебе нравится читать. Ты интересна своим разнообразием, а ты живёшь своим желанием быть разной. Его привлекает твоя любовь к детям, и ты правда их любишь.

Тогда с годами интерес к тебе будет только возрастать. Ведь любое дело, которое мы делаем с любовью, получается у нас всё лучше и лучше. И ты в нём – совершенствуешься. И становишься интереснее. Важно только выбрать того, кто будет ценить в тебе именно это.

Мост через вечность

Вообще, расчёт на длительные отношения – это весьма другой стиль мышления. Знание, что будущее будет делает его реальным. Настоящим. Влияющим на настоящее. Ведь зная, что это надолго, ты будешь оценивать его по-другому. О чём бы ни шла речь.

  • Ты уже заранее прикидываешь, без чего нормально ты жить не сможешь. И ищешь в кандидатах именно это. И это не сложно, ведь действительно необходимого для каждого конкретного человека не так уж и много.
  • Ты знаешь, что не бывает поступков без последствий. И стараешься поступать так, чтобы последствия больше радовали, чем огорчали. Думаешь, прежде чем сделать. Думаешь, прежде чем сказать. Думаешь, прежде чем подумать.
  • Стоять на цыпочках долго – неудобно. Да и невозможно. И понимая это, ты предпочтёшь проинформировать партнёра о своём росте – заранее. Или подрастёшь в том, в чём подрасти можешь. В результате из отношений уходит неудобное, и они становятся – комфортнее. Приятнее. Долгосрочнее.
  • В обратной ситуации ты понимаешь, что если какой-то недостаток партнёра ты принять не сможешь никогда, вам лучше расстаться уже сейчас. И не тратить время жизни на попытки совместить несовместимое. Ты не пытаешься связать свою жизнь с «полуфабрикатом» в надежде доготовить его в процессе, ты выбираешь того, кто устраивает тебя уже.
  • И так далее.

Но самое главное, что когда понимаешь, что отношения – это на годы, в какой-то момент приходит осознание, что семья – это не смысл. Семья – это тыл .

Отношения не должны отнимать энергию, они должны её восполнять. И именно такие отношения ты и начинаешь строить. Когда вернуться домой – праздник. Когда быть рядом с любимыми – счастье. Когда познание другого – радость.

Любовь и влюблённость

Так чего же не хватает тем, чьих отношений хватает не на долго? Понимания, что любовь и влюблённость – это разное. И того, что после ухода влюблённости может придти и любовь, а не только разочарование.

Влюблённость – это взрыв. Это фонтан. Это буря. Жадное познание человека. Взахлёб. С нетерпением. С отказом от остального.

Влюблённость – это гормоны. Это стресс. И она не может длиться вечно.

Во-первых, от ударных нагрузок организм устаёт.

Во-вторых, иссякает новизна партнёра. «Самое интересное» уже познано.

Это немного похоже на открытие для себя нового писателя, сайта, блога. Сначала читаешь запоем. Материала много. И чем интереснее написанное, тем быстрее всё это прочитывается. А ещё – нет. И приходится ждать новинки по капельке. Ведь писатель уже любимый.

Да, любовь – это другое. В ней меньше огня, но больше тепла. Не жор дорвавшегося, но наслаждение вкусом. Нюансами, оттенками, деталями. Не сливки сверху, а гармония всех ингредиентов. Не слепота к остальному, а выбор наилучшего.

Влюблённость в больших дозах губительна. Любовь – целительна. Поэтому в основе длительных отношений – она.

 

Автор: Анвар Бакиров 

http://www.duals.ru/Data/Psychology/long-love.htm

 

Шлагбаум, продолжаю разговор…

  • 03.09.08, 09:24
Тезис: возможности не даются впрок. Должно быть принято решение пересечь «шлагбаум» как условное препятствие. Возможности даются после внутреннего решения. Заветные желания даются нам вместе с силами на их осуществление.

Мысли: кроме того, что желания возникают только при наличии достаточного количества «энергии» на их осуществление, неиспользование желаний, их подавление — это разбазаривание «выделяемых» на их осуществление «ресурсов», необдуманное самоограничение в использовании открывающихся перспектив. Раз обломался, второй махнул рукой… Ага, значить тебе не нужно? Так могут и отобрать и поступление ресурсов, и приток энергий эти желания возбуждающий. Нет желаний — нет ресурсов. Адьё.
Под ресурсами каждый может понимать своё: появившееся «вдруг» время на реализацию желания, деньги, благоприятное стечение обстоятельств, достаточный уровень заполненности чакр нужными энергиями и т.д.
Другой нюанс. Все это дается после того, как захотел. Оно «откуда-то» «берется» «само», главное не поддаться душевной лени и реализовать желание.
Соответствие желания социальным, моральным, этическим нормам — это уже тема другого разговора, его можно перенести в комментарии, равно как и разговоры о том, что слишком сильно чего-то хотеть тоже не нужно — выйдет наоборот или с неадекватным результатом или усилиями )