Проблеми з відеомонтажем
- 11.11.24, 09:53


Макиато (it. Macchiato, Piccolo late, fr. Cafe noisette) – шот эспрессо с небольшой дозой вспененного молока. Пенка буквально на мизинец покрывает поверхность кофе. Некоторые рецепты указывают еще меньший объем пенки (15мл), которую кладут чайной ложечкой по центру эспрессо.
Соотношение эспрессо и молочной пенки 1:0,3
Кофе с молоком (it. Caffè latte, fr. Caf au lait) – домашний напиток, который туристам часто приносят вместо Латте. В Польше называется Kawa biaa (белый кофе), в Австрии – Меланж, по-французски произносится “кафэ-о-ле”, в Нидерландах Koffie verkeerd (неправильный кофе).
Капучино (it. Cappuccino, fr. Caf crème) – эспрессо со вспененным молоком. Название происходит от ит. слова “капуцин” – отсылка к характерному красно-коричневому цвету роб у монашеского ордена капуцинов. В отличие от латте, подается, как и эспрессо, в предварительно прогретой кофейной чашке на 150–180 мл. Если сравнивать латте и капучино – молока больше в латте, о нём дальше.
Соотношение частей эспрессо, молока и пенки 1:1:1
Латте (it. Caffellatte, fr. Grand crème, de. Milchkaffee) – международный напиток из эспрессо со вспененным молоком. В 240 мл стакан добавляют шот эспрессо, который заливают молоком с молочной пенкой. Толщина пенки 12мм. В отличие от капучино, в латте кроме пенки есть еще и слой молока. Будьте внимательны, когда заказываете напиток в Европе. Сказав просто “Латте” – в Италии вам подадут молоко, во Франции – кофе с молоком.
Соотношение эспрессо, молока и пенки 1:3-5:1
Flat white – двойной эспрессо с подогретым через капучинатор молоком и мелкой пеной на поверхности. Основное отличие от Латте – меньшее содержание молока по отношению к кофе и более мелкая пенка. Таким образом, в напитке больше чувствуется вкус кофе нежели, молока. Впервые придуман в Австралии.
Соотношение эспрессо, молока и пенки 2:4:0.5
Вьетнамский кофе (c ph sa ) – кофе со сгущенкой. Заваривают капельным методом, предварительно закинув в чашку 2–3 столовых ложки сгущенки
Соотношение эспрессо к сгущенке 1:1
Кафе бомбон (Caf bombn) – испанский вариант кофе со сгущенкой. В отличие от Азии, европейцы располагают эспрессо-машинами. Соответственно главные отличия будут в способе приготовления. В данном случае, сгущенку доливают в готовый эспрессо по стеночке, чтобы напиток расслоился. Подают в прозрачном стакане. Соотношение ингредиентов 1:1.
Соотношение эспрессо к сгущенке 1:1
Кофе по-венски (au. Wiener Espresso) – эспрессо со взбитыми сливками. Иногда перед сливками в кофе доливают немного молока. Сверху сливки могут посыпать ванилью, цедрой или шоколадной крошкой. В кофейнях Австрии следует заказывать Schlagobers или Melange mit schlag.
Соотношение эспрессо и сливок 2:1
Меланж (au. Wiener Melange) – что-то среднее между латте и капучино. Имеет равное соотношение молока и кофе. Сверху добавляют молочную пенку. Подается в большой кофейной чаше, по типу капучино. В самой Вене называют просто Меланж.
Соотношение эспрессо, молока и пенки 1:1:0,3
Мокка или Моккачино (it. caffè mocha) – разновидности кофе латте с добавлением шоколада. Не путать с сортом кофе Мокка. Молоко взбивают вместе с какао и доливают в чашку с эспрессо. Для украшения могут использоваться шоколадный сироп, корицу или взбитые сливки.
Фраппе (fr. frapp) – холодный растворимый кофе с пенкой. Рецепт был случайно придуман в Греции торговым представителем Nescafe чем объясняется использование сублимата. Готовится как коктейль в шейкере: 2 ложки растворимого кофе, сахар по вкусу, до 40 мл воды, взбить до появления пенки, вылить в высокий бокал со льдом и холодной водой.
Кофе по-ирландски – горячий коктейль на основе ирландского виски и эспрессо. Порядок приготовления: сахар растворить в эспрессо, долить виски, сверху покрыть шапочкой из взбитого молока. Вот хороший вариант кофе для этого напитка.
Соотношения эспрессо, виски, молочная пенка 2:1:2
Раф кофе или Раф – Порция эспрессо со взбитыми паром сливками. Кроме сливок добавляют сироп, далее следует шот эспрессо и взбитые в питчере сливки с небольшим количеством пенки на верхушке. Иногда посыпают корицей.
Виды кофейных напитков на основе эспрессоИзначально, в зависимости от насыщенности порции эспрессо, различают ристрето, нормале и лунго – это относительные понятия, которые не имеют конкретных значений по соотношению закладки кофе к воде. На таких “коротких” дистанциях вкус очень сильно зависит от давления, времени экстракции и степени помола.
Ристрето (it. Ristretto, fr. Caf serr, также Corto) – эспрессо заваренный из того же количества кофе и за то же время экстракции, но с использованием вдвое меньшего количества воды. Для ристретто обычно используют более мелкий помол. Имеет более концентрированный вкус, но меньше содержание кофеина. Подается со стаканом воды.
15 мл. Соотношения воды и кофе 1:1
Эспрессо (также Normale) – напиток приготовленный с помощью рожковой эспрессо-машины. Принципиальные различия во вкусе достигаются благодаря более длительному времени экстракции, за которое в чашку (крое эфирных масел) попадает и большее количество кофеина.
30 мл. Соотношение воды к кофе 1:2
Лунго (it. Lungo, fr. Caffe alonge) – похож на Американо по пропорции воды к кофе. Однако, этот объем воды используется при заваривании (пропускается через кофе), в противоположность Американо, где вода заливается в готовый эспрессо. Соответственно Лунго выходит меньше по объему чем Американо. Менее крепкий, чем доппио, но более крепкий по сравнению с эспрессо.
90 мл. Соотношение воды к кофе 1:4
Американо – эспрессо обычный или двойной, в который после приготовления добавили (30–470 мл) горячей воды. Крепость зависит от количества шотов эспрессо. В Италии и Франции даже не пытайтесь просить Американо, вам принесут лунго.
Доппио (en. double shot) – готовится как двойная порция эспрессо, две закладки кофе и два объема воды. На выходе 60 мл напитка. Стандартный объем для оценки качества кофе на соревнованиях бариста.
Кафе крема (Caffè crema) – еще более длинный Лунго. До 50-х годов caffe crema называли эспрессо. Теперь используется для названия напитка подаваемого в кофейнях Германии, Швейцарии и Австрии. Для заваривания применяют более грубый помол, чем в эспрессо, который проливают бОльшим объемом воды.
180 мл. Соотношение воды к кофе 1:6
Кубинский кофе (также кофе по-кубински) – готовят с использованием тростникового сахара. Для приготовления принято использовать более темную обжарку и двойную закладку (14–15 г). Заваривают как эспрессо, но в чашку предварительно кладут ~20 г сахара, за счет чего горячий кофе интенсивнее раскладывает сахар на составляющие создавая более крепкий, густой и сладкий напиток.
Романо (espresso Romano, Римский эспрессо) – эспрессо подается с ломтиком лимона. Лимон используют чтобы смазать край чашечки. Это делают чтобы подчеркнуть естественную сладость кофе. Несмотря на имя никак не связан с Римом.
Кафе Зорро – двойной эспрессо или допио, в которые добавлена горячая вода в соотношении 1:1.

Дебют Узелкова на професійному рингу відбувся 24 жовтня 2004 року, коли В'ячеслав переграв в шести раундах Сулеймана Джерілова. Слідом за цим Узелков здобув сім перемог над суперниками різного рівня, серед яких слід виділити гостьовий успіх у бою з французом Маджідом Бен Дріссом, а також протистояння зі значно більш досвідченим конголезцем Мукаді Манда, якого В'ячеслав здолав за очками.
27 лютого 2007 року в колекції В'ячеслава з'явився перший титул — за версією EBU-EE, який він завоював у поєдинку проти росіянина Артема Вичкіна. 13 вересня 2007 року завоював титул Інтерконтинентального чемпіона за версією WBA в напівважкій вазі, нокаутувавши в 6-му раунді непереможного іспанського боксера Габріеля Кампільйо (12-0). У першому захисті титулу нокаутував аргентинця Хуліо Сезара Домінгеза. У червні 2008 року Узелков нокаутував непереможного боксера зі Словенії Дениса Шимича (19-0).
Після ще трьох вдалих поєдинків 23 липня 2010 року у Лемурі (Каліфорнія) Узелков вийшов на бій за звання чемпіона світу за версією WBA з боксером з Казахстану Бейбутом Шуменовим. У першому раунді В'ячеслав надіслав казаха в нокдаун, але в подальших раундах був несхожим на себе. Шуменов був набагато активніший і, починаючи з 3 раунду, контролював хід поєдинку. Після закінчення 12 раундів одноголосним рішенням суддів переміг Шуменов. В'ячеслав вперше програв на професійному рингу[2]. Слід зазначити, що в процесі підготовки до бою в США не найкращим чином спрацювали представники K2 Promotions, не забезпечивши умов для нормальної належної підготовки підписаного у них бійця, а тренеру і катмену Узелкова — Вдовкіну Віталію і Лучнікову Дмитру не видали в посольстві США паспорти з візою, в результаті чого стався безпрецендентний випадок — в куту Узелкова під час чемпіонського бою не було жодної людини з його команди.[3]
Після поразки від Шуменова В'ячеслав виграв 3 поєдинки, а потім програв німцю Едуарду Ґуткнехту в бою за титул чемпіона Європи за версією Європейського боксерського союзу. Після бою із Едуардом переніс інсульт.[4][5] Згодом В'ячеслав переміг двох досвідчених боксерів і повинен був вийти на титульний бій з чемпіоном WBO Натаном Клеверлі, але поєдинок з британцем зірвався[6][7]. 16 березня 2013 В'ячеслав Узелков поступився французу Дуду Нгумбу[8]
9 листопада 2013 в Києві В'ячеслав здобув перемогу нокаутом в бою проти американця Джейдона Кодрінгтона й завоював титул Інтернаціонального чемпіона за версією IBO в напівважкій вазі[9].
12 квітня 2014 року Узелков провів останній в кар'єрі бій, програвши сербу Геарду Аєтовичу[en].
Наприкінці березня боксеру діагностували тромб у серці, тромб в аорті та гангрену ноги. У квітні він переніс складну операцію на серці та проходив реабілітацію, а згодом отримання II групи інвалідності.[10]
9 листопада 2024 року помер[11]. (Вікі)


Приблизно з 1909 року і до початку Першої світової війни (1914 року) в тоді прикордонному Радивилові (офіційна російська назва “Радзивилов”) дислокувався 12 Донський козачий полк. Ще 1904 року «вічним» шефом його призначили генерал-фельдмаршала Російської імперії князя Потьомкіна-Тавричеського, отож його ім’я навіть було приєднане до назви полку. Організаційно він входив у 2-у бригаду 11-ї кавалерійської дивізії 11-го армійського корпусу Київського військового округу. Перед війною полком командували: на 1909 рік – полковник Сулін Іван Іванович, з 30.05.1911 року – полковник Каледін Василь Максимович, рідний брат Олексія Каледіна, майбутнього донського отамана.
Спочатку слід пояснити особливості деяких звань. Осавул – таким був офіцерський чин у козачих військах; хорунжий – найнижчий офіцерський чин у козачих військах; сотник – офіцерський чин, вищий за чин хорунжого.
На 1 січня 1909 року офіцерський склад розквартированого в Радивилові полку був такий:
полковник, командир полку Сулін Іван Іванович, військові старшини Попов Євграф Іванович, Попов Віктор Федосійович, Раков Іван Іванович, осавули Крюков Семен Христофорович, Хорсов Григорій Іванович, Милованов Авдій Євграфович, Дронов Олексій Никифорович, Гнилорибов Іван Іванович, Желтухін Дмитро Петрович, Янченков Стефан Рафаїлович, Балабін Микола Юхимович, Пономарьов Олександр Васильович, під’єсаули Риковський Василь Костянтинович, Козин Іван Гаврилович, сотники Токарев Федір Васильович, Аврамов Василь Олексійович, хорунжі Анікін Герасим Олексійович, Духопельников Василь Кіндратович, Курапов Степан Олексійович, Красовский Михайло Васильович, Ханженков Василь Миколайович, Панфілов Олександр Іванович, Михайлушкін Олександр Ігнатович, Чернов Андрій Іванович, Крохін Григорій Панасович, Забазнов Іван Карпович, Глебездін Григорій Козьмич, Смоляков Лев Пантелеймонович, Мельников-Розведенков Степан Олексійович.
Отже, Радивилів того часу кишма кишів офіцерськими чинами, які тут, певна річ, не тільки служили, займалися щоденною муштрою, а й залицялися до місцевих молодиць, проводили вільний від службових обов’язків час по єврейських шинках і, поза сумнівом, влаштовували п’яні дебоші…
У романі Михайла Шолохова «Тихий Дон» головний герой Григорій Мелехов потрапив на службу в містечко «Радзивиллово». Одним із прототипів Григорія став Єрмаков Харлампій Васильович, якого призвали в 12-й козачий полк у січні 1913 року.
Ось як Шолохов описав прибуття свого героя в наше містечко:
«На полустанку, де вивантажувалися, юрмилися офіцери і якісь у сірих свитках голені люди, розмовляли чужою, незрозумілою мовою. Коней довго виводили з вагонів по риштованню, помічник ешелонів скомандував сідлання, повів триста з гаком козаків до ветеринарного лазарету. Довга процедура з оглядом коней. Розбивка по сотнях. Снують вахмістри і урядники. В першу сотню відбирали світло-гнідих коней; у другу – сірих і буланих; у третю – темно-гнідих; Григорія відбили в четверту, де підбиралися коні золотистої масті і просто гніді; у п’яту – світло-рудої і в шосту – вороної. Вахмістри розбили козаків повзводно і повели до сотень, розкиданих по маєтках і містечках».
З початком Першої світової війни 12-й козачий полк перебував на Південно-Західному фронті, воював проти австро-угорських військ. На третій день війни, 26 липня 1914 року, полк прийняв бойове хрещення. Козаки з боєм взяли містечко Лешнів (у Шолохова в романі «Тихий Дон» – «Лешнюв»).
Далі в автора роману дуже плутано говориться про бойових шлях:
«11-а кавалерійська дивізія після заняття Лешнюва з боєм пройшла через Станіславчик, Радзивиллов (цього разу чомусь не «Радзивиллово»), Броди і 15 серпня розгорнулася біля міста Каменська-Струмилово. Позаду йшла армія, зосереджувалися на важливих стратегічних ділянках піхотні частини, накопичувалися на вузлах штаби і обози. Від Балтики смертельним джгутом розтягувався фронт. У штабах розроблялися плани широкого наступу, над картами корпіли генерали, мчали, розвозячи бойові накази, ординарці, сотні тисяч солдатів йшли на смерть…»
***
На картах дев’ятнадцятого століття в районі Радивилова (Радзивилова), крім основного пункту перепуску через кордон («рогатка»), позначені пости – Лісовий (за Дранчею Руською, нині село Новоукраїнське), Дранчівський (біля Дранчі Руської), Бузовський (біля Березини, тепер частина села Дружба), Веселий (біля Гаїв-Лев’ятинських), Суходільський (біля села Суходоли, нині не існує, було поблизу Лев’ятина), Сестратинський, Безоденський, Полуночний (біля Полуничного), Вітенський (поблизу Хотина), Рідківський…
Цей малюнок художника Є.Тейха дає уявлення про атмосферу таких прикордонних пунктів.
Підготував Володимир ЯЩУК.