Вже була осінь. Знаєте, як воно буває, на сонці здається ще тепло а зайдеш в тінь, чи потрапиш на вітер, так щелепи до купи звести боїшся. Здається, якщо стулиш їх разом, то всі зуби разом і випадуть від сили їх цокотіння, нижньої об верхню.
По вулиці біжить юнак з рюкзаком. В вухах у нього щось стирчить, здається через це він нічого не чує і не помічає. Щелепи він заздалегідь звів разом, коли виходив з офісу. В рюкзаку
в нього ще залишився один лист.
Так, ще один лист і Я додому - грітися. На такий холодний день, ще й десять листів отримав розвести. Ну мене вже ні чим не здивуєш, такий закон.
Катя зараз мабуть вже зі своїм чоловіком десь на Кіпрі. Вона завжди мріяла про Кіпр. А Я- Ні, ніколи не розумів, чому саме Кіпр. Нічого ж цікавого просто острів, так - на ньому тепло. Але теплих місць багато, треба ж шукати, щоб там ще й цікаво було. Ну полежав ти на гарячому піску, ну день ну другий а потім, що? Але Я не маю так казати саме
про Кіпр, Я взагалі не знав де він доки Вона мені про нього не розповіла…Але Вона ж з НИМ там, не зі мною! Скільки Я її вже знаю? – Та років зо п’ять. І треба було ж мені, вирішити запропонувати їй зустрічатися, саме в той день коли Вона хотіла
мені, щось розповісти. Спогади.
- Давай сьогодні зустрінемось, в мене для тебе є чудова новина. Така новина, що ти
впадеш! - Кричала Вона, в той день, мені у слухавку.
- Та в мене до тебе теж є розмова, від якої ти впадеш, коли Я буду вже лежать!- Не
здавав Я позиції.
- Не дратуй?! В мене краща! Щоб подратувати вигадай щось цікавіше!
- Так ти руда скрізь?- Це був жарт, ще з першого курсу університету. В неї було нереально руде волосся і хлопці в школі постійно її цим питанням дражнили. Вона завжди бісилась і тупотіла ногами, а з рота летіла слина коли Вона починала їм
пояснювати свою думку.
- Ну все давай до вечора!
Хто ж знав, що в той вечір, Я так впаду, що ледь свідомість не втрачу, з її :
- Ти
ще взагалі пам'ятаеш про мого хлопця?!
А Він мені пропозицію зробив сьогодні! І Я
погодилась! Уявляєш?!- кричить вона немов скажена мені прям у вухо.
Все. А далі - ВСЕ. Я впав. А Вона ще щось довго розказувала, щось цікаве…бо голос її то долинав до мене голосніше, то тихіше. Вона завжди коли, щось збуджено розповідала гралась з голосом, а інколи ще й зі слиною. Але за це Я її й покохав: за відвертість,
веселість, рухливість, відкритість. Ну і чого Я тягнув?
- Сьогодні прийшов до мене на роботу з квітами. В нього був оттакенній букет-показувала Вона руками…
Всі п’ять років Я мріяв хоч доторкнутись до неї, не як друг, як хлопець, її хлопець! А потім з’явився цей неандерталець! Справжній "мачо"! Волохатий, мязистий, завжди неголений…Він мені одразу не сподобався!.. Ну й грець з ним! Знайду собі дівчину і буду жити далі!
-….і Я не втрималась і відповіла
- ТАК! – істерично сміється, …..зі слиною… навіть дивно, більш схоже на після шоковий стан,…дивно.
На весілля Я не пішов. Сказав, що захворів. А Вона ж моя найкраща подруга! Я її стільки років
знаю, а сам :
- Ти
знаєш, Я захворів. Не знаю зможу, чи прийти…
- Ну…ти зможеш, Я в тебе вірю! Мені тебе так не вистачатиме там. Чим ближче цей день
тим мені моторошніше. Не знаю, що робити.
- Все буде добре, ти сильна. А Я… Я просто не хочу всіх по пере заражувати. Я обов’язково
зайду пізніше, після хвороби.
А сам був здоровий, як бугай! Що ж таке? Невже Я такий слабкий? А міг би заявитися і сказати:
- Так Я
проти їх шлюбу! Бо цю дівчину вже більше п’яти років кохаю Я!
***
Він не прийшов. Ми знайомі вже п’ять років! А Я чекала його, і тільки його! Зіпсував мені п’ять років мого життя! Я чекала, що Він прийде і все виправить, щось зробить з цим всим. Що ж Я накоїла.. Набридло бути завжди усміхненим мишеня і чекати від нього, хоч якогось кроку назустріч! Якщо він не рішучий! То Я рішуча!
***
Так,…ось Він той останній офіс, в який Я приніс останній лист.
***
Посеред кімнати стоїть дівчина зі спущеними штаньми. Це ж як треба допекти людині, а тим паче дівчині, щоб вона зняла штани посеред кімнати повної людей?
Вона була руда
скрізь, про це свідчив згусток курчачого волосся між її ніг.