Ирина Самарина-Лабиринт

А там, на небе, тоже суета
И ангел поедает мандарины...
Там облака в снежинках – красота.
И январю декабрь дышит в спину.
А в Новый Год за праздничным столом
Они здоровья нам всегда желают.
Им радостно за нас, что мы живем.
Они о нас частенько вспоминают…
То птичкою в окошко постучат,
То дверью скрипнут дома по привычке.
Нас напугать, конечно, не хотят,
Но к нашим душам есть у них отмычки…
Они же видят,как в ночи грустим,
Смахнув слезу, уткнувшись в одеяло...
А нам покой души необходим,
Хоть больно от того, что их не стало...
Когда часы пробьют двенадцать раз,
И мы свои желанья загадаем,
Родные наши в небе пьют за нас
Напиток, о котором мы не знаем...
Безалкогольный, вкусный для души…
Там пахнет мандаринами повсюду.
Им вечно в наших душах жить и жить,
Как нам – в их душах. Это ли не чудо?
Там Бог снежинки счастьем заправлял
И слал на землю к нам по просьбе близких…
И по бокалам радость разливал
Своим жильцам, и их родным по списку…
Я верю, там никто не одинок.
Там светятся сердца, а не витрины.
И ангел, подуставший за денёк,
Разносит нашим близким мандарины...

   

Дід Мороз, як не дивно - про що мало хто знає - має і автора і рік народження. Так, у слов'янській міфології був один персонаж, але він, правда, називався бог Тріскунець (Студенець, Карачун, Зимник, Мороз, Хлющ), який умертвляв самотніх подорожніх, заморожував худобу...

По віруванням наших предків, вночі у люті морози він ходив попід вікнами від хати до хати і кликав людей на ім'я. Той хто відгукувався - вмирав. Вірили, що саме він занапащав урожай. Звідси і вірування, що чути оклики на своє ім‘я - погана прикмета.

А у мішку "з подарунками" він носив голови мертвих, а червоний кунтуш, через те, що був забризканий кров‘ю...

Але мало хто зараз пам'ятає і те, що у радянського Нового року, як і у його головного символу, теж був свій автор, причому один і той же.

Це - сталінський маразматик Павло Постишев (крайній праворуч в обнімку з "вождем"), той самий Постишев, який так захоплено організовував масові репресії і Голодомор в Україні, у якого дах їхав на всі боки. Прославилася ця геніальна людина тим, що вилучила з продажу мільйон коробок сірників з тієї простої причини, що під час запалювання сірника полум'я (на його думку) набувало схожість з профілем Троцького.

Саме він в 1935-році, коли більшовики відчули певний святковий вакуум, вирішив впровадити нове соціальне божество - Діда Мороза і став ініціатором створення радянського свята "Новий рік", замість "буржуазного" Різдва і повернув святкову ялинку, яка після Жовтневого перевороту, в рамках боротьби з "клерикальної пропагандою", була оголошена "пережитком минулого". (До цього вулицями міст, під антирелігійними прапорами, навіть ходили спеціальні патрулі, видивлялися, чи не горить у вікні різдвяна ялинка).

Трохи пізніше цей же Постишев, винахідник діда Мороза, той самий, який вивів і затвердив діда Мороза як соціалістичну норму святкування і новий образ, обов'язковий для всіх комсомольських, молодіжних та дитячих осередків - той же самий Постишев заборонив продаж "Любительскої" ковбаси як контрреволюційної.

Що примітно, Постишева через півтора року після того, як він створив образ діда Мороза і просунув його в маси, розстріляли. Це сталося в лютому, 1939 року. Розстріляли, що показово, на морозі. І забули. Унаслідок чого автор  перетворився на таку собі заморожену статую.

Ось такий цікавий збіг обставин. Можна сказати, стародавній слов'янський міф в якійсь мірі втілився в життя.

В связи с отсутствием морозов - писк сезона:

Селёдка НА шубе!

ваще-та красивей должно было получиться...