Про співтовариство

Тут об’єднуються ті, хто любить свій Край. Ми писатимемо тут про це. Будемо розміщувати цікаві фото, обговорювати проблеми сьогодення.

Увага! Учасником співтовариства може стати блогер, який пише на українську тематику.

Топ учасників

Вид:
короткий
повний

Ми любимо тебе, Україно!

Українська команда отримала перше місце! Можемо!

Українська команда отримала перше місце на Фестивалі світла в Берліні
ЖОВТЕНЬ 18, 2016 DIGEST



Українська команда перемогла на Фестивалі світла в Берліні з інсталяцією «Чарівні інновації» у вигляді бджолиного вулика. На одному з основних символів Берліна — телевежі, 10 команд змагалися за перше місце в конкурсі кращих світлових шоу. Переможець визначався за голосуванням глядачів, передає Укрінформ.

«Десь у Всесвіті народжується перший атом, який перетворюється в медові стільники. Бджола літає над торф’яником, плющем і квітами, що символізує симбіоз працьовитих комах і рослин – як приклад всіх живих істот. Свій шлях бджола завершує в селі на квітучому пагорбі», — описують інсталяцію організатори фестивалю.


http://global-ukraine-news.org/2016/10/18/ukrayinska-komanda-otrymala-pershe-mistse-na-festyvali-svitla-v-berlini/

!!!

  • 17.10.16, 22:18

Катюзі по-заслузі: в Донецьку знищено Моторолу



Якби не одна особиста подія, то я б просто оминув і не став згадувати про загибель у Донецьку одного з найпідліших ворогів України на Донбасі, який, будучи етнічним росіянином, засобами війни запроваджував "русский мир" в Україні, зокрема на її сході. Так, мова йде про знищення бойовика Мотороли, але тепер реально, а не як всі фейкові повідомлення перед тим в Інтернеті. Просто так сталося, що ця подія відбулась саме пізно ввечері 15 жовтня, а саме в цей день я маю особисту традицію відзначати пошанування пам'яті Степана Бандери, який загинув у цей же день 57-м років тому від руки агента КДБ Сташинського. На противагу Моторолі у Степана Бандери не було охоронця і був він без зброї, як і немає жодних свідчень, щоб особисто сам Степан Бандера будь-кого вбивав чи замордував.
Для мене просто несподівано виникла своєрідна колізія зі протиставлення Людини Чину і підлого загарбника-ката. В жодній статті чи іншій публікації авторства Степана Бандери або спогадів про нього я не знайшов жодної його агресивної думки і навіть натяку на загарбання територій інших країн - жодної! Ця благородна людина всі свої помисли і саме життя присвятила виключно визволенню своєї страждальної Батьківщині - України. Присвятила героїчній боротьбі за її звільнення від польського і московського поневолення задля встановлення Самостійної Соборної Української Держави. Як і задля звільнення всього українського народу від ярма неволі та пригнічення. Степан Бандера був найперше людиною світлої ідеї Визволення, хоча в тому процесі боротьби він змушений був приймати жорстокі рішення як керівник Організації Українських Націоналістів. І ось маємо начебто таке ж насильницьке вбивство людини, якби цього ката Моторолу можна було називати "людиною", але насправді це нікчемна істота, яка, прийшовши в чужу господу-країну, почала там вчиняти розбій оружною і осоружною рукою окупанта, страшного ката і злочинця. Ніхто навіть серед російських військових не висловлював захоплення від особистості Мотороли, бо ніякий це не воїн, а мерзотник, що вихвалявся такими "героїчними вчинками", як особисто ним вбитими аж 15-ть полонених українських воїнів. Тільки над беззбройними полоненими виявляв Моторола свою силу і значимість, а в боях був значно обережнішим, тому і залишався цілим тривалий час. Власне як жорстокий і кривавий кат Моторола набув значного поголосу, отже виділявся посеред інших сепаратиських "передовиків"-злочинців, але не більше. Водночас значимою військовою фігурою Моторола ніколи не був, тому жодним чином тут не мало місце діяльність фахівців українського спецназу. Не та особа, щоб вони нею займались. Як в таких випадках кажуть специ: "Ми, звичайно, за чистоту, але прибирати лайно з пляжу не для нас". Зате місцеві сили опору окупантам, яких умовно називають "партизанами Донбасу" - могли і, я певен, провели показову і дуже доречну спецоперацію щодо знищення ката Мотороли, за що їм щира вдячність від всіх нас і моя особисто. Поясню детальніше чому так.
Відверто кажучи, мене досить злостило і пригнічувало те замовчування щодо відзначення дати загибелі Провідника Степана Бандери цьогоріч і в цілому по Україні, і у нас у Львові - зокрема. З одного боку я дуже не хочу бачити фальшивих, отих добровільно-примусових і  показових пошанувань суто на публіку чи так для годиться, як за "Совка"-СРСР, але з іншого боку коли зовсім нічого і ти сам один з єдиною лампадкою стоїш коло пам'ятника Степану Бандері у Львові - стає дещо прикро і сумно. Не мав я настрою зовсім, коли повернувся ввечері 15-го жовтня додому, аж тут така несподівана новина: підірвали в ліфті Моторолу! Кращого пошанування Степана Бандери я не уявляю, аніж такого, що його влаштували донеччани з сил опору. Бо я твердо знаю, що для Провідника було завжди краще нехай одна-єдина справа з конкретним результатом, аніж багато-багато величних патріотичних слів і жодного результату. Я більше ніж певен, що з свого постаменту Степан Бандера нам всім каже наступне: - Мене вихваляти не треба! Краще зробіть те, чого б я мріяв досягти! Тоді я буду щасливий!
Що ще одним катом України стало менше - це найкращий дар в пам'ять пошанування дня загибелі незламного Провідника ОУН Степана Бандери.
Слава Україні!  Героям слава!

Богдан Гордасевич

Післямова: Мене поправляють, що знищення Мотороли відбулося не 15-го, а 16-го жовтня. Перепрошую, але хіба це головне? Я ж написав про інше. Як і зумисно не згадую як звали Моторолу насправді - то зайве.
Щодо інсценізаці, то мені сподобався один комент такого змісту, що то навіть було б добре і якщо б в Мотороли було хоч і 10-ть життів, то це означає тільки мати задоволення вбити його всі 10 раз. Погоджуюсь, хоча особисто я не бачу причин для інсценізації його смерті, тому що нахріна той Моторола здався ФСБ чи ще комусь. Він тільки серед сепарів хтось, а як спецназівець він порожнє місце.

Пам’ятник Героям Небесної Сотні в Тернополі

У Тернополі 14 жовтня в День захисника Вітчизни відкрили пам`ятник Героям Небесної Сотні. 

Авторами монументу стали заслужений художник України скульптор Роман Вільгушинський та заслужений архітектор України Іван Жовнич. 

                                                  

Монумент зображає Ангела, що уособлює Україну, та юнака, що підводиться з полум’я Майдану.

Скульптура виконана з бронзи, штучного каменю, бетону, граніту й міді, сягає 12,5 метрів.

Створено пам`ятник за півроку, що є рекордним для такого об`єму роботи. 

На встановлення  постаменту з Тернопільського міського бюджету виділили понад  2 млн грн. 

Роман Вільгушинський відомий в Україні скульптор та реставратор. 

Він є автором пам’ятників Йосипа Сліпого, Соломії Крушельницької, Степана Бандери у Тернополі, меморіального комплексу воїнам УПА у Теребовлі,  погруддя Тараса Шевченка у селі Богданівці Підволочиського району, пам’ятних знаків на честь проголошення незалежності України у Підволочиську та на честь 2000-річчя Різдва Христового у Бучачі тощо.

 

Митець активно працює в царині реставрації. Йому належать реконструкції знищених скульптур, створених І. Г. Пінзелем, на Бучацькій ратуші. Він працював над відновленням колони Пресвятої Богородиці та статуї Яна Непомука. Крім того, в Бучачі  Р. Вільгушинський створив пам’ятник Іоанну Георгу Пінзелю.

 

Роман Вільгушинський займається викладацькою діяльністю, є доцентом кафедри образотворчого мистецтва і дизайну Тернопільського  педагогічного університету ім. Гнатюка.

 

Творчість художника відзначена обласною мистецькою премією ім. М. Бойчука (за кращий професійний твір образотворчого мистецтва, 2004) та Міжнародною виставкою «Львівський осінній салон «Високий замок» (2006).

2008 року роботи Р. Вільгушинського ввійшли до експозиції виставки кращих скульпторів України (Київ).

Твори Р. Вільгушинського зберігаються у приватних колекціях. 

Списки на винищення.

  • 16.10.16, 13:25
Є така ватна мантра: "Єслі би ви, майданутиє, нє устроілі свой Майдан, нє било би нікакой войни".

Брехня! Війну проти України готували давно, готували ретельно. От приклад: отримав точне підтвердження того, що всі проросійські організації (як політичні, так і просто громадські - всі ті чмошні козачки, всі ті брехливі православні пєснопєвці, всі ті мирні боронителі "вєлікай культури" - повторюю ВСІ) дуже давно і обов'язково(!) складали списки патріотів України для російського ФСБ. Списки готували на час майбутньої окупації. Списки готували на майбутнє винищення, на майбутні тортури, на майбутнє ув'язнення, на майбутню висилку до всіляких магаданів і сибірів.

Був у мене сусід, старий дід, батько мого покійного товариша. Дід за походженням був етнічний українець з Білгородчини, а за переконаннями - лютий україноненависник. Заради покійного сина, ми підтримували старого як могли, не зважаючи на його (як ми думали) старечі дуркування. Підтримували доки той не сказав з люттю в голосі, що "сєгодня вньос тєбя, бандєра, в спісок на расстрєл, кагда наши прійдут" (дід вступив до марківської партії "Родіна", ходив на всі їхні збіговиська). Звичайно, що після цього дід був нарешті і остаточно відправлений до бісової матері, і більше ми з ним не спілкувалися, аж доки він не виїхав до Росії. Але тоді його слова я вважав простою маячнею.

Виявляється, що це не була маячня. Люди, які жили поруч з нами, яких ми іноді вважали своїми друзями і добрими сусідами, готували наше винищення. Копії цих списків, а також дані про тих членів проросійських організацій, хто був співучасниками їхнього складання, частково потрапили до рук наших "органів". Чи наші ті органи - то інше питання. Що з тими списками будуть робити?

А нічого! Виявляється неможливо довести, навіщо складалися ті списки. Може ті, хто їх складав, хотіли роздавати людям морозиво, або газети? Може то були списки якихось комерційних розсилок? Тому будуть лежати ті списки в таємних архівах, а ватани будуть плекати надію, що вони їм колись знадобляться. За призначенням.