З 2014 року 14 жовтня в Україні відзначають державне свято – День Захисника України. Свято впроваджено Указом Президента України Петра Порошенка, щоб вшанувати мужність та героїзм захисників незалежності й територіальної цілісності України, військові традиції і звитяги українського народу, сприяння подальшого зміцнення патріотичного духу в суспільстві.

Напевно, щоб привітати своїх захисників, українці не даремно вибрали день Покрови Пресвятої Богородиці. Адже саме свято Покрови вважали для себе запорізькі козаки особливим днем, саме цього дня відбувалася на Січі велика Генеральна січова Рада, на якій вирішували найважливіші стратегічні питання козацького життя. Тому що для козаків Пресвята Богородиця була своєрідним символом і покровителькою не тільки Війська Запорізького, а й України.

Саме на честь Богородиці на Покрову на Запорожжі було посвячено січову церкву. Збираючись у похід на ворога, козаки проводили молебень до своєї Покровительки. Повернувшись щасливо з походу, дякували Їй за збережене життя. Брали запорожці в похід й ікони Пресвятої Богородиці. Вони щиро вірили, що Матір Божа захистить їх від усіх недругів. В образному значенні Покрова була характерним оберегом  власної культури та взагалі народу.

Ще одна знаменна подія свідчить про значення 14 жовтня для українців. На Покрову було створено УПА, яка обрала це свято як День зброї і яка відродила славні традиції козацтва в Україні.

Крім того, за християнською традицією Покрова в Україні належала до великих свят. У цей день українці відзначали не просто чергове релігійне свято, а й день найбільшого єднання людей та вияву соборності.

То ж 14 жовтня на Покрову Пресвятої Богородиці для громадян нашої держави поєднуються традиції, обороноздатність і соборність народу. Тому сьогодні ми повинні пам’ятати, що воля, свобода і незалежність українського народу та української нації є непереможною!

Нобелівську премію з літератури 2016 отримав американський співак, композитор, поет і гітарист Боб Ділан.

Про це було оголошено сьогодні на церемонії у Стокгольмі.

"Нобелівська премія з літератури за 2016 рік присуджена Бобу Ділану за створення нових засобів поетичної виразності в рамках великої американської пісенної традиції", - йдеться у повідомленні Нобелівського комітету.

Як музикант Боб Ділан продав понад 100 мільйонів платівок, що робить його одним з найуспішніших музикантів сучасності.

Нагадаємо, минулого року Нобелівську премію з літератури 2015 року вручили опозиційній білоруській письменниці Світлані Алексієвич.

Мало хто знає, але предки знаменитого музиканта походять з України. Дідусь і бабуся по татові емігрували з Одеси до США на початку минулого століття. Справжнє ім’я Боба Ділана — Роберт Циммерман. Утім, свій псевдонім він узяв ще коли йому було 20. Тож його справжнє ім’я мало хто й згадає.

Боб Ділан увірвався на сцену, як фолк-музикант — і перевернув уявлення про цей напрям. До нього фолк-виконавці співали лише народні пісні. Ділан писав власні тексти, які клав на народні мелодії.

Боб Ділан завжди заперечував політичний підтекст у своїх піснях. Утім, його “Blowin ‘in the Wind” стала гімном американської молоді 60-х, яка боролася з расизмом. Творіння Боба Ділана надихали. Та від любові до ненависті виявився один крок. Чимало фанів розчарувалися у співакові, коли його музика від фолку емігрувала до року. На одному із концертів йому навіть кричали “Юда”.

Bringing It All Back Home, Highway 61 Revisited та Blonde on Blonde — три культові альбоми Ділана, які він записав у 1965-1966 роках. Музичні критики одноголосно називають трилогію найпомітнішим явищем у музиці минулого століття. Хоча Кар’єра Ділана не завжди ішла рівно, автора безсмертних пісень “Like a Rolling Stone” і “Джокермен” ніколи не відправляли у забуття.

http://lovelylife.in.ua/zirky/muzykant-z-ukrayinskym-korinnyam-bob-dilan-svyatkuye-75-richchya.html#

В Україні державною є українська мова! Це підтверджено законодавством і Конституцією України! Однак «Патріот Тернопілля» помітив, що на фоні закликів про другу державну та патріотичних російськомовних громадян, навіть на теренах Західної України відбувається «лагідна» русифікація.

На відміну від української, солов’їної і калинової, російська мова є надзвичайно в’їдливою… І ця в’їдливість поширюється, здавалося б, в найзвичайніших для кожного українця місцях… Буває, в мові промайне якийсь російськомовний вигук, чи суто російське слово, що філігранно втерлося в українське мовлення, яке українці навіть і не помічають його присутності, як-то, «носки», замість «шкарпетки», чи «да» замість «так»… Або зненацька з’явиться на вулицях українського міста, скажімо Тернополя, якась вивіска новоствореної крамниці з назвою в російськомовній транскрипції «Пассаж» з двома «СС» замість одного, а то випадково на цінниках іншого українського склепу ввернуться написані російкомовними каракулями цінники…

Російська мова така сама нав’язлива, як і російські «друзі», що впродовж довгих літ клялися у вірності та любові українцям, називали себе українськими «братами», але це не завадило їм анексувати велику частину України – Крим – та бомбувати «Градами» та «Ураганами» українські території. І виправдання в російських «братів» – є саме мова, захист «русскоязычных». Тому що, напевне, за думкою росіян, та територія, де спілкуються російською мовою, однозначно, – належить Росії.

Вище наведені факти не є вигадкою – крамниця «Пассаж» (саме за російським правописом) нещодавно відкрилася в Тернополі біля самісінького автовокзалу, а в магазині «Ред маркеті», що на вулиці Живова, цінники – російськомовні… І помітьте, що такі події відбуваються не в Одесі, не в Миколаєві, не в Северодонецьку чи Макіївці, а в центрі Західної України – в Тернополі, у якому мешкає 99% україномовного населення, в якому навіть етнічні росіяни на публіці спілкуються державною мовою!

Тернополяни у соцмережах жваво обговорюють та обурюються появою у рідному місті нових російськомовних назв на кшталт «Ксюша», «Бархат» «Два гуся».

Та очільники міста, депутати та чиновники Міської ради не зважають на такі «нововведення». Яка б здавалося різниця – «СС» замість «С», адже люди, зазвичай, дивляться на ціни, а не якою мовою вони написані… а поміж-тим – така «лагідна русифікація» – це перший крок до тотального впровадження російської мови на теренах Західної України. Щоб люди звикали до неї, щоб вона не «колола» око-вухо своєю неправдивістю, а через декілька місяців чи років, коли населення звикне до «русского языка», можна й «русский мир» запровадити, щоб захистити цей «русский язык»…

Але з 2013 по 2016 рік в Україні трохи змінилося суспільство. Українці відчули усю повноту «братської любові» Російської Федерації. Люди не тільки помічають російськомовні вивіски, бачать цінники, написані мовою агресора, але й висловлюють своє обурення. І не тільки в Тернополі та у Львові, а Києві та в інших регіонах України.

Українці захищають свої права, вимагають виробників і підприємців писати інструкції до товарів, цінники та  оголошення державною мовою! Киянка Ганна Романюк подала позов у суд на мережу спортивних клубів Sport Life, вимагаючи перекладати таблички в спортзалах українською мовою! З цього приводу у Святошинському суду міста Києва відбувається судовий процес.

Її представник – Святослав Літинський – відомий в Україні поборник державної мови. Він виборов право оформити свій паспорт лише українською мовою, без перекладу російською, виграв справи в суді щодо українського маркування ноутбуків, публікації інструкцій до пральних машин та мікрохвильових печей українською мовою, дотримання законності  правоохоронними органами тощо.

Редакція часопису «Патріот Тернопілля» ініціює захист української мови. Звертаємось до усіх небайдужих громадян, патріотів своєї землі – пишіть нам про відомі вам випадки повзучої «русифікації». Нами налагоджено співпрацю з юристами, котрі уже готують документи до суду і обстоюватимуть права українства в нашому місті!

http://patriot.te.ua/pres-tsentr/novyny/88-okupatsiia-pochynaietsia-z-movy

В Україні більш ніж два роки йде кровопролитна війна, війна, яка забирає життя українців, калічить долю і ятрить рани! За останніми даними, майже 10 тисяч наших громадян загинули внаслідок воєнного конфлікту на Сході.

Але настрашнішим є те, що війна потужно триває й в інформаційному просторі! Війна, яка полює на розум українця! І розпочалася вона не вчора, не місяць тому, навіть не два роки тому! А набагато більше! Українці навіть не зважають, що впродовж довгих років з екранів телевізорів, з радіо-гучномовців у їхніх оселях лине російська мова! Це інформаційна зброя окупанта, яка таким чином розповсюджує «русский мир» у свідомості жителів України. А інтелектуальна зброя цілить набагато глибше і потужніше, бо вона торкається ментальності.

Однією з причин виникнення війни на Донбасі саме і є мова, закладена, як міна сповільненої дії, що з покон-віків, з часів Сталіна, Брежнєва, а можливо, й з часів Переяслівської Ради! Експансія окупанта полягає в тому, щоб стерти зі свідомості українців їхню національну належність, наслідком цієї експансії були і жахливий Голодомор 1933–1934 років,і  страчені провідні найкращі люди України в таборах, засланнях, у в’язницях. Винищена інтелігенція, винищена культура, заборонена мови.

Всі повстанські визвольні змагання на території України в усі часи – це, так чи інакше, боротьба з окупантом. Просто саме на Донбасі ця боротьба стала явною і ми, сучасні українці, відчули на собі справжню агресію Росії. Ми маємо кричати про захист нашого з вами інтелектуального простору! Це боротьба за нашу безпеку!

Нарешті у комітеті Верховної Ради України  з питань свободи слова та інформаційної політики обговорюється законопроект, яким пропонується зобов’язати українські телеканали випускати новини виключно або переважно українською мовою.

Але багато органів ЗМІ, зокрема телеканали «Інтер», «Україна», шукають різні лазівки, щоб транслювати передачі мовою окупанта, взявши на озброєння гасло «свобода слова»! Тому держава має безапеляційно відповісти цим віщунам: «Так, у нас в Україні панує «свобода слова» але «свобода» УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ!».