Вітаю усіх із прийдешніми святами – Новим роком та Різдвом Христовим! Зичу потужних нових сил для ділових звершень, творчих успіхів у професійній діяльності, родинної злагоди, добробуту, вірних друзів, надійних партнерів у важливих справах та здійснення найзаповітніших мрій! Автор святкової листівки  добродій Липатов "Ой дай, Боже, святок діждати, Підем до діда колядувати. А в нашого діда є багато хліба: Два стіжки жита, а третій пшениці На паляниці, А четвертий гречки на гречанички, А п'ятий вівса та й колядка вся. Добривечір!.." З повагою і найкращими побажаннями, Тетяна Риженко

Опозиційна риторика...владних політиків наростає. ПРозріння чи внутрішньовидова боротьба... Державний бюджет 2012 року повинен передбачати окрему статтю на розвиток української мови. Про це заявила радник президента – керівник Головного управління з гуманітарних і суспільно-політичних питань Адміністрації президента Ганна Герман, повідомляє прес-служба глава держави.

Від блогера.   Думка цього фахівця особливо показова. Адже Євген Копатько не лише *донецький*, а й один з тих, хто не соромився визнавати свою прихильність до провідних політиків свого регіону. І при цьому досить послідовно відстоював необхідність відповідальності будь-якої влади перед виборцями.     Соціолог Євген Копатько вважає, що однією з головних проблем України є те, що люди втрачають довіру до інститутів держави. Про це він сказав під час прес-конференції, передає кореспондент УНН. "У нас є недовіра суспільства до влади і немає діалогу влади з суспільством", - зазначив експерт.

За його словами, в Україні вперше за всю історію є абсолютна вертикаль влади: Президент, Кабмін, парламент, губернатори. "Що є позитивним, це те, що вона є, що вона не конфліктна", - наголосив експерт.

Але, за його словами, ця влада неефективна з точки зору можливостей.

Водночас він наголосив, що сьогодні у країні спостерігається дуже тривожна тенденція: люди втрачають довіру до інститутів держави. І це важливо. "Піде ця влада, пішла минула влада. Хто прийде їм на заміну? Давайте поставимо це конкретне запитання", - зауважив експерт.

"Доки не буде діалогу влади та суспільства, це стосується будь-якого політичного режиму… Доки це не станеться, нам буде дуже складно щось робити в суспільстві. Ми дуже вразливі ззовні. І для того, щоб ми стали консолідованою країною, ми маємо домовитися всередині. Тоді нам легше буде розмовляти із зовнішнім світом", - додав він.

Тестова версія Friendin стартувала 28 жовтня цього року. За цей час вже зареєструвалося понад 12 тис. осіб з різних країн світу, зараз триває постійне зростання реєстрації нових користувачів.

Це стало несподіванкою для розробників, оскільки у ЗМІ запуск сервісу широко не висвітлювався.

Слід зазначити, що під час тестової роботи сайту, було проведено налаштування роботи серверів HP разом з представниками виробника обладнання, створено сучасну хмарну систему серверів, яка дозволить підтримати роботу сервісу з великою кількістю користувачів.

Як заявляють представники компанії-розробника, Friendin відрізняється широким функціоналом.

Зокрема,для користувачів передбачені нічний режим, спеціальне тач-меню, зручне для пристроїв з тач-скрін, плейлисти, адаптація сторінки під монітор користувача, режим сторінки блогу, відеочат, файлбокс, медіаплеєр,
активний інтерфейс, "наліпки", зручна система завантаження контенту, нова система перегляду фото, система закладок, система рейтингу контенту, режим "невидимки" користувача, максимальні налаштування приватності інформації користувача.

Наступний етап у планах розробників - це інтеграція з новими і вже популярними інтернет-іграми і додатками.

Крім того, планують створити ліцензійну базу "Аудіо" і "Відео" з можливістю їх скачування або перегляду онлайн.

Також слід зазначити, що дизайн Friendin був спеціально "захований" в тестовий період. 

епіграф
Ця біда ще не біда, бо коли справді прийде біда - ото вже буде біда!
(українське прислів'я)

Останнім часом мені довелося почути чимало інформаційних програм щодо підсумків 20-річчя України як незалежної держави. Вирішив додати і свій коментар щодо цього.
Розпочну з позитивного, тому що це і є головним підсумком: Україна за ці роки відбулась як світова держава, яку визнали і вже розпізнають на міжнародній арені, тобто ідентифікують не як "Раша" або частинку СРСР, а саме як Україну. Другим важливим після міжнародного є вже визнання як внутрішній фактор: громадяни України за 20 років навчились визнавати свою державу як Державу, а не як уламок розвалившоїся імперії. Це основне.
Наступним після Самостійності (суверенітету) йде Соборність: дякувати Богу, але Україна зберегла всю свою територіальну цілісність, а не розвалилась на обособленні шматки-регіони, чому було чимало загроз за всі 20 років. Навіть Крим вже тільки формально є автономією, але фактично цілковито злився з Україною по всіх соціально-економічних параметрах. Порівняйте Придністров'я в Молдові щоб точно зрозуміти про що йдеться. Також не відбувся ні Східний, ні Західний сепаратизм, хоча процеси ставали іноді досить масштабні, проте вони не набули реальних обрисів завдяки одні простій і найголовнішій причини: сепаратизм не мав підтримки в масі самого народу. Соборність України відбулась і це також одна з головних позитивних удач.
Можна вважати, що ці складові національної ідеї у формулі "За Українську Самостійну Соборну Державу" виконано. На цьому наш позитив і завершено, тому що значно гірше ми маємо ситуацію з означеннями "Української" та "Держави". За своїм сучасним форматом Україна є денаціоналізована країна з формальними ознаками української етнодомінанти. Простіше кажучи десь 2/3 населення України "типа русскоговорящие" без якоїсь яскравої національної самоідентифікації, що вживають українську мову тільки за службової необхідності. Рівень сучасної "українськості" в Україні найкраще демонструє те, що у воді не тоне: вічно юний козел - співучий ректор Михайло Поплавський. Маємо вже навіть не оту декоративну але якісну "шароварщину від Вірського", а щось з містерій буф з голими дівками у віночках та опудалом у вишиванці. Ось він найвищий рівень псевдо-української кіч-культури, яку масштабно продукує відповідний столичний вуз! Подібна "українськість" не навертає неукраїнців, а відвертає навіть українців. Але як сказав наш перший президент України Леонід Кравчук, цитуючи класика: "Маємо те, що маємо". Хоча у Івана Багряного ця фраза має важливе логічне продовження: "Маємо те, що маємо, але зобов'язані зробити все, щоб виправити на краще" Не уявляю, як це можна буде зробити, хоча і дуже хочу, що зміст поняття "Українська" набрав справді грунтовної якості. Та поки наші моральні авторитети нації творитимуть щось на кшталт "Записок самашедшаго" - ми приречені на невігластво. Ми приречені на "безукраїнську Україну". Сумно, але факт.
Не кращі справи у нас з тим, що розуміють за терміном "держава":  це є чітка правова конструкція - якщо стисло охарактеризувати його зміст. Не відкрию державної таємниці, бо це ні для кого давно вже не таємниця, що в Україні сфера права починаючи від Конституції України і на всіх-всіх інших рівнях правової системи мають один єдиний постулат "Своя рука - владика", а в народному трактуванні: "Закон, як дишло - куди поверне, так і вийшло". Не знаю, як кому, а мене вражає механіка функціювання державної системи в Україні, де 9/10-х всіх процесів відбуваються у позаправовому полі. У нас не право обумовлює дію, а навпаки. Унікальне досягнення, яке бездоганно забезпечує міністр юстиції Лавринович: він може формалізувати у формат існуючого права будь-що і будь-коли. Про яку державність може йти мова, коли у нас вдумайтесь: на законних підставах може бути все що завгодно! І найцікавіше, що нікого в Україні це не здивує. То іспанських депутатів шокувало голосування "багатостаночників" у нашій Верховній Раді - для нас усіх давним-давно це стало нормою! Більше того, коли представники від ВО "Свобода" обурюються в телешоу з цього приводу цитуючи відповідну норму Конституції України про обов'язковість особистого голосування депутатом, вони одночасно абсолютно спокійно у Львівській обласній раді на сесіях також голосують за відсутніх побратимів по партії і вважають це абсолютно законним, бо щиро впевнені, що та норма з Конституції стосується виключно депутатів ВРУ! І то доти, доки там нема самих "свободівців"...
Правова конструкція Української Держави надскладна формально і надпроста за змістом, який весь увібрала одна фраза: "Не попадайся". Хто з наших українських водіїв думає про дотримання правил дорожнього руху? Однозначно ніхто, тому що всі вони думають про одне: як би не попастися інспектору ДАЇ. А той інспектор так само чхати хотів як водії дотримуються правил дорожнього руху і що робиться на дорогах, бо для нього головне - вчасно підловити порушника, обібрати і їдь собі далі, порушуй... І така сама ситуація у всіх сферах нашого українського буття. Однозначно правової системи як і відповідної правової свідомості в Україні не існує, тому говорити про її державність як сталу правову форму суспільного буття є просто безглуздо, з чим нас всіх і вітаю.
І тепер про одну з наших найголовніших бід в Україні - корупцію. Але спершу одне зізнання: мені доводилось спілкуватись з досить значною кількістю так званих "корупціонерів" і серед міліції, інших правоохоронних і контролюючих державних структур, з урядовцями різних рівні тощо і я беззастережно стверджую, що на 99 %  це все є прекрасні люди! Відсоток подонків там значно менший за наше побутове життя, тому я категорично не погоджуюсь все звалювати стосовно корупції на так званий "людський фактор".  Як казав мій знайомий: за реальним змістом часто балет буває значно жорстокіший за бокс, а просто форма вираження різна, через що мало хто розуміється в суті процесу. Корупція не є приватною ініціативою окремої особи! Вона системний продукт, який є головним чинником поєднання у співіснування двох економік в нашій державі: легальної і тіньової. І що найцікавіше в цьому економічному процесі, так той факт дуже частого поєднання в одній людині і бізнесмена, і політика, і урядовця, що є безпосереднім учасником одночасно і в державній економіці, і в так званій "тіньовій" - нелегальній. В нормальній державі фахова приналежність чітко роз'єднана: бізнесмен - окремо, політик - окремо, урядовець - окремо, а у нас все це разом, як напис на одному з медичних кабінетів "Послуги стоматолога і практолога" - це реально було, не жартую. І я можу нагадати, який економічний колапс пережила України перші 3-4 місяці після перемоги Помаранчевої революції коли корупція в Україні самоліквідувалась як реальний факт. Всі корупціонери добровільно стали порядними людьми і - о жах! Країна стала валитись в економічну прірву, тому що легальна державно економіка втратила контакт з економікою тіньовою. Звичайно, якби при владі опинились люди розуму і честі, то вони б зуміли швидко об'єднати обидві економіки в одну, але... Знову вертаємось до класика: "Маємо те, що маємо" До речі, чув, що ця фраза стала улюбленою у Леоніда Макаровича при перегляді своїх банківських рахунків. І не тільки у нього вона стала улюбленою в подібній сцені життя. Тому корупція - це вам не хухри-мухри, а наш національний фатум.
Таким чином узагальнити 20-річчя державності України можна так: добре так, як є - аби не гірше. Цю фразу мені у Львові доводиться чути найчастіше. Справді не є все у нас аж надто погано, але до доброго ой як далеко!
Стосовно прогнозів майбутнього України, то я тут повний нуль. Я вже був свідком таких неймовірних подій, які не міг наперед не те що обдумати, а взагалі не міг повірити, що таке можливо. Але Луценко і Тимошенко в тюрмі, а Віктор Янукович - наш президент. Звучить досить обнадійливо. В якому сенсі? Та в тому самому, що й одночасні послуги стоматолога і практолога... Поживемо - побачимо.
З новим роком - з новим щастям, Україно!

Богдан Гордасевич
Львів-Рясне
27 грудня 2011 р.

Министерство образования и науки, молодежи и спорта неэффективно  неэкономно и с нарушениями использует бюджетные средства. Об этом свидетельствуют результаты аудита эффективности использования средств госбюджета, выделенных в 2010-2011 годах на обеспечение учебных заведений учебниками и пособиями, говорится в сообщении пресс-службы Счетной палаты.

По их данным, «госзаказ на изготовление и доставку учебников, утвержденный практически в конце бюджетного года, является формальным и фактически не влияет на выпуск учебной литературы».«При технологии изготовления учебников до пяти месяцев, постоянной является практика направления средств на эти цели за два-три месяца до начала учебного года», - говорится в сообщении.

«В результате для срочного изготовления учебников издательства закупали бумагу по ценам, выше рыночных на 30-40%, через что были неэффективно использованы 6,9 миллионов гривен бюджетных средств», - сообщает пресс-служба.

МОНмолодежспорт не проверил производственные мощности победителя тендерных процедур по предоставлению полиграфических услуг ООО «Побутелектротехника», которое оказалось фактически посредником, а не исполнителем заказа.

«Поэтому после выпуска 10 наименований учебников на счету предприятия осталось от 66% до 84% полученных средств, что привело к дополнительным расходам из бюджета 5,9 миллиона гривен», - говорится в сообщении.

Непрозрачной является и процедура конкурсного отбора учебников и принятия решений об их издании.

«Так, на выпуск 24 учебников, которые не подавались на конкурс или не стали в нем победителями, с нарушением действующего законодательства использовано 30,9 миллиона гривен», - заявили в Счетной палате.

«Основная причина указанных нарушений - неудовлетворительная организация работы МОНмолодежспортом. Направленные из бюджета 319 миллионов гривен на выпуск учебников не обеспечили потребностей учебных заведений в современной учебной литературе», - говорится в заявлении.

«Аудиторы отметили, что в условиях экономного и эффективного использования бюджетных средств только в 2010-2011 годах можно было дополнительно выдать 3,4 миллиона учебников, или почти на четверть больше изготовленных», - отметили в Счетной палате.

Знайомий дав посилання на цю статтю. Якщо чесно, то раніше про цю історію я нічого не знав. Можливо, ще комусь буде цікаво. Приводжу статтю повністю, без змін... Эту колядку исполняют под Рождество все хоровые коллективы Америки, поют ее и в Европе, и в Азии — везде, где празднуют Рождество. Эта мелодия под своим английским названием Carol of the Bells звучит в рекламе, в церквях и супермаркетах. Звучал «Щедрик» в популярных кинофильмах «Один дома», «Гарри Поттер», мультипликационном  сериале «Южный парк». Оригинальные интерпретации создавали рок-группы Barenaked Ladies и Savatage. Существуют и популярные обработки этой мелодии в стиле техноданс

Песенка Carol of the Bells за рубежом известна и под названием Ukrainian Bell Carol. Речь в ней идет о колоколах, возвещающих приход  Рождества. Английское слово сarol переводится как «колядка» или «щедривка» — так называют поздравительные рождественские и новогодние песни в Украине. На основе одной из таких «щедривок» композитор Николай  Леонтович и написал великую мелодию.

Работал он над «Щедриком» почти всю жизнь. Первая редакция была  написана в 1901–1902 годах, вторая — в 1906–1908-х, третья — в 1914-м,  четвертая — в 1916 году. Только в пятой редакции 1919 года автор окончательно отшлифовал мелодию, которую так любят во всем мире.  Народное многоголосие в ней достигло классической полифонии, а каждый  голос — самостоятельной выразительной роли.

Время хора

Родился Николай Леонтович в 1877 году в семье сельского священника в  Подольской губернии. По сословной традиции ему полагалась духовная  карьера. Поэтому после учебы в Немировской гимназии и Шаргородской бурсе Леонтович поступил в духовную семинарию в Каменец-Подольском. Там он  научился играть на скрипке, фортепиано, духовых инструментах, стал  регентом хора семинаристов. Там же начал сочинять музыку. Писал Леонтович и духовные произведения, и обработки народных мелодий.

Окончив в 1899 году семинарию, он отказался от карьеры священника и  устроился учителем в сельскую школу. С 1902 по 1904 год работал преподавателем церковно-учительской школы в Москве, а потом отправился в Донбасс, где попал под надзор полиции за выступления против  самодержавия. После революции 1905 года композитор работал учителем  музыки в Тульчинском училище для дочерей священников. Всюду, где бы ни  жил, Леонтович организовывал хоры. Время было такое. Хоровые кружки в ту эпоху были местом встреч интеллигенции. В них распространялись идеи  национального возрождения и прочие крамольные мысли. Новые произведения композиторов быстро находили путь к публике. В 1916 году в разгар Первой мировой войны хор Киевского университета впервые исполнил песню  «Щедрик».

Гимн независимости

После обретения Украиной независимости Николай Леонтович избавился от полицейского надзора. Он тотчас переехал в Киев, где стал видным  дирижером и композитором. Концертная, издательская,  музыкально-просветительская деятельность в столице УНР бурлила. Вместе с Кириллом Стеценко, Яковом Степным, Александром Кошицем Леонтович  участвует в создании Украинской республиканской капеллы, капеллы «Думка», в деятельности Музыкально-театрального института.

Руководство Украинской народной республики было озабочено имиджем  страны и стремилось средствами искусства ознакомить мировую  общественность с борьбой украинского народа за независимость. С этой целью Симон Петлюра послал на гастроли Украинскую республиканскую  капеллу под руководством Александра Кошица. Коллектив из 80 человек  отправился с туром по Чехословакии, Австрии, Швейцарии, Франции, Голландии, Англии, Польше и Бельгии. В 1921 году музыканты добрались до  Нью-Йорка. И 5 октября 1921 года в знаменитом концертном зале  Карнеги-холле на Седьмой авеню они впервые спели «Щедрика» для американской публики.

Песня эмигрантов

После установления советской власти Украинская республиканская  капелла на родину не вернулась. Музыканты остались в Америке и продолжали гастролировать в США, Уругвае, Аргентине и Бразилии. Всюду  они исполняли «Щедрика», который завоевал огромную популярность среди эмигрантов.

Автор песни Николай Леонтович ненадолго пережил ее американскую  премьеру. Композитору не забыли его деятельности во времена УНР. ЧК  организовала настоящую охоту на украинскую интеллигенцию. В двадцатые годы «случайная» смерть была частым явлением. Ее представляли несчастным случаем. Леонтович догадывался, что попал в «черный список», что за ним следят агенты спецслужбы. В январе 1921 года он отправился к своему  отцу в деревню, чтобы пережить трудные времена. 22 января вечером в дом постучался неизвестный. Предъявил удостоверение оперуполномоченного винницкой ЧК, попросился переночевать. На рассвете раздался выстрел. Композитор скончался по дороге в больницу. А имя убийцы стало известно  только в 1990-е годы. Им оказался агент ВЧК некий Грищенко.

Смерть Николая Леонтовича потрясла современников. Ведущие деятели  культуры «украинского возрождения» организовали комитет памяти  композитора. Стоит ли говорить, что в 1928 году он был объявлен антисоветской организацией, а большинство его членов не пережили репрессий 1930-х годов?

Эмигрантам повезло больше. Они страдали лишь от ностальгии. В Америке и Канаде разучивали «Щедрика», который становился все популярнее.

Триумфальный гимн Прекрасная мелодия на незнакомом языке волновала лишь умы  американцев, но путь к их сердцам проложил текст на английском языке.  Написал его в 1936 году уроженец штата Нью-Джерси Питер Вильховский,  дирижер симфонического оркестра радио NBC (National Broadcasting  Company). Эту радиостанцию, кстати, создал выходец из Беларуси Давид Сарнов.

В 1936 году в Нью-Йорке проходил съезд Национальной ассоциации  учителей музыки, и Вильховский должен был организовать хор школьников  для церемонии открытия съезда в Madison Square Garden. Он провел прослушивания во всех районах Нью-Йорка и отобрал 1600 человек.  Школьники с триумфом исполнили Carol of the Bells. Этот сборный хор  нью-йоркских школ существует до сих пор, правда, в урезанном до 260  голосов виде.

И, конечно же, американские школьники поют украинскую песню. Часто даже не догадываясь о ее драматической истории.

А мы эту историю теперь знаем. И по праву можем ею гордиться, ведь  каждое Рождество на всех континентах планеты слышен перезвон украинских  колокольчиков.

http://weekly.ua/style/etno/2010/12/22/154344.html