О сообществе

Співтовариство має на меті подавати матеріали з важливими знаннями для думаючих людей. Все має бути українською мовою за рідкісними винятками цитування в оригіналі.

Топ участников

Вид:
краткий
полный

Знання є сила

Цікаве про Рясне у Львові

Пам'ятник орлятам у Рясному
Історія найстарішого пам’ятника Рясного

Восени 2018 року влада і громадськість Львова відзначали соту річницю заснування ЗУНР. Серед інших заходів було відкриття декількох пам’ятників: на вулиці Городоцькій, на розі вул. Огієнка та Листопадового Чину, і через кілька місяців на вулиці Польовій.

Відтак, одним і тим же подіям у Львові присвячено три пам’ятники. Втім, це не вперше у новітній історії львів’яни встановили рекорд за кількістю пам’ятників присвячених подіям що відбулись у 1918 році. Але у міжвоєнний період це зробила тогочасна польська частина населення міста.

Так, у 1924 році на Персенківці відкрили гранітну колону на честь поляків-учасників боїв за Львів. В 1925 році – пам’ятник Орлятам у подвір’ї «Львівської політехніки». Їх обох не стало у часи СРСР. Крім того, є відреставрований Меморіал Орлят на Личаківському кладовищі. Але до наших днів у Львові таки зберігся іще один, маловідомий пам’ятник Орлятам. Він стоїть на вулиці Брюховицькій, 178 у мікрорайоні Рясне, у його частині, що в народі досі називають Рясна Польська, за назвою колишнього села. І це невипадково, адже буквально через дорогу від пам’ятника є невеличкий римо-католицький костел Божого Милосердя, де проводять богослужіння українською і польською мовами.

Проїжджаючи автомобілем доволі довгу Брюховицьку можна і не зауважити цю сіру малу архітектурну форму, бо найближчими сусідами є цегляний паркан приватного двору, електричний трансформатор, кілька дерев і водостічна канава. Пам’ятник висотою близько 4 м складається з двох чотиригранних частин: постаменту і тумби. На передньому фасаді постаменту помітна порожня ніша прямокутної форми, – у ній раніше була таблиця зі списком полеглих у 1918 році поляків-вихідців Рясної-Польської. На чотирьох гранях тумби – крилаті лицарі зі закритими заборолами й мечами у руках. Увінчує пам’ятник декоративна гірлянда і чотири скульптури орлів на кутах. На верхівці первісно був невеликий хрест, від якого залишився отвір.

Донедавна про історію цього пам’ятника було відомо вельми мало. Так, дещо він «розповідає» сам: на його лівій грані тумби можна прочитати рік та одного з авторів: «1932 B.Sotys». Це автограф Броніслава Солтиса (1869-1942) – львівського скульптора. Архітектор проєкту – Вітольд Равський (1893-1962), який також є співавтором схожого пам’ятника спорудженого колись у дворі «Львівської політехніки».

Підпис Б.Солтиса у нижній частині

Більше фактів з історії споруди можна дізнатись у тогочасній пресі. Замітки та фотографії з тих часів знайшли та оприлюднили нащадки тодішніх жителів Рясної Польської. У грудні 2017 р. вони заснували y Facebook групу «Rzsna Polska i okolice Lwowa. Potomkowie rodzin i sympatycy», де вони діляться відсканованими фотографіями Рясної Польської з приватних родинних архівів.

Нещодавно саме там вдалось знайти відскановані замітки з газет «Wiek Nowy» I «Gazeta Lwowska».

  • Замітка у газеті Wiek Nowy
  • Замітка у газеті Wiek Nowy
  • Замітка у газеті Wiek Nowy

Так, з «Wiek Nowy» зафіксував чимало фактажу і фотографію пам’ятника, який на момент виходу тиражу газети ще не відкрили. У замітці йдеться, що урочиста подія приурочена «чотирнадцятій річниці звільнення Львова від української окупації». Комітет, що ініціював його спорудження, запрошував на урочистість учасників боїв за Львів 1918-19 років. Впродовж двох років комітет вів діяльність, до нього ввійшли: директор місцевої школи, місцеві жителі, очолював їх селянин Станіслав Пешко. Ще одною фактологічною деталлю є перелік вісімнадцяти загиблих, яких увіковічнили на дошці, що була на постаменті, – найімовірніше вони поховані на «Цвинтарі орлят». Доля цієї дошки достовірно невідома, як і хреста з верхньої частини, швидше всього їх демонтували у часи радянської окупації, тим паче що за 200 м від пам’ятника за часів СРСР була сільрада Рясного,- орган влади, що відповідав за ідеологічно правильну символіку на вулицях села. Втім, у наші часи, мабуть, завдяки цій газетній замітці польська діаспора у Львові знайшла на Меморіалі польських Орлят поховання частину згаданих у цій таблиці вояків.

Замітка у Gazeta Lwowska

«Gazeta Lwowska» пишучи про факт відкриття пам’ятника зазначала, що подію приурочили до річниці здобуття незалежності Польщі (відзначають 11 листопада), й увіковічнили всіх учасників змагань «за цілісність та незалежність Польщі з 1914 до 1920 рр., в яких загинуло біля сотні вихідців з Рясної Польської». Між іншим, серед нагород, які вручали полякам-учасникам українсько-польської війни, є відзнака «Захисникам Рясної Польської»

орден Захисників Рясної Польської (фото: allegro.pl/)

За часів незалежності України як польська діаспора, так і влада, проявили до нього зацікавленість, відтак це позначилось на його зовнішньому вигляді впродовж 2010-их років. Весною 2011 року крім лампадок на пам’ятнику можна було побачити біло-червоні стрічки та записку – доказ того, що ним опікуються харцери (польська скаутська організація). Проте стан споруди був плачевним.

  • Картка польських скаутів на пам’ятнику в 2011 р.
  • Картка польських скаутів на пам’ятнику в 2011 р.

Втім, восени 2014 року Польське товариство охорони військових поховань за підтримки Генерального консульства Польщі у Львові провело часткову реставрацію пам’ятника і благоустрій місця довкола нього. Про це йшлося на сторінках часопису польської діаспори «Кур’єр галицький».

Та ще у 2010 році один з депутатів Сейму Польщі Войцех Шарама почав кампанію присвячену зміні його розташування, що на переконання парламентаря, мало б вберегти пам’ятник від руйнування. І для цього він вважав доцільними два місця, одне з яких — у Польщі. Третє місце для перевезення пропонувало також Міністерство культури й національної пам’яті Польщі. Запити В.Шарами та відповіді на них є доступними на офіційному сайті польського парламенту. З цих документів можна дізнатися не лише плани політика, а й інші факти про пам’ятник.

У 2010 році депутат Сейму скерував Міністру культури та національної спадщини Польщі запит «Про відсутність необхідних заходів щодо збереження пам’ятника, присвяченого пам’яті боїв на захист Львова у Рясній Польській».

«28 січня 2010 року я звернувся до міністра з депутатським запитанням щодо ініціативи передачі Польщі пам’ятника, присвяченого боям на захисті Львова в 1918-1920 роках. У своєму запиті я згадав пропозицію Товариства шанувальників Львова та Південно-Східних прикордонних територій, спрямовану на перенесення пам’ятника з Рясної Польської до Битома.» Не дивно, що з-поміж польських міст він пропонує рідне – Битом, і обґрунтовує тим, що це «місто, населене багатьма львів’янами та їхніми нащадками». Варто зазначити, що раніше в історії Львова була схожа ситуація, коли у 1950 р. зі столиці Галичини до Польщі вивезли пам’ятник королю Яну Собєському.

Друга пропозиція була перенести його на подвір’я костелу, що поблизу.

Відповідаючи на запит В.Шарами, міністр Богдан Здруєвскі стверджував: “Рада з питань захисту пам’яті про бойові дії та мученицьку смерть за консультацією з Генеральним консульством у Львові зараз докладає зусиль отримати необхідні дозволи від компетентних органів України, що дозволяють змінити місце розташування пам’ятника, що знаходиться на приватній території. Пам’ятник перенесли б на площу поруч із прилеглою парафіяльною церквою. Рада із захисту пам’яті боротьби та мучеництва також має намір профінансувати оновлення пам’ятки, захистивши її від повного знищення. Вочевидь тут згадується про подвір’я згадуваного вище костелу Божого Милосердя.

У документах наголошується, що будь-яке рішення щодо перенесення пам’ятника, потребує погодження різних українських інстанцій. Серед них: Міжвідомча комісія з вшанування жертв воєн та Репресій у Києві, управління охорони історичного середовища Львівської міської ради (як зазначав польський міністр в одній з відповідей Войцеху Шарамі, керівниця УОІС Л.Онищенко давала згоду на перенесення), архієпископ і митрополит Львівський, голова Римо-католицької церкви в Україні Мєчислав Мокшицький (у частині встановлення його у дворі рясненського костелу), інші.

Третя пропозиція була у відповіді міністра Богдана Здруєвського Войцеху Шарамі від 21 жовтня 2013 р. Міністр писав: «Я також хотів би згадати, що виникла ідея перенести пам’ятник з Рясної Польської на меморіальне місце в Задвоже (Польські Термопіли). Вшанування пам’яті стане важливою частиною такого важливого місця в нашій історії через відсутність інших оригінальних елементів довоєнного вшанування пам’яті в Задвоже. Первісні переговори з цього питання ведуть Рада з питань захисту пам’яті про бойові дії та мученицьку смерть.» Йдеться про с.Задвір’я Буського району Львівщини, – там щороку вшановують учасників польсько-радянської війни, полеглим у важливій битві, що відбулась у серпні 1920 р. Зараз на цьому місці є меморіальне кладовище і курган з пам’ятником.

Втім, жодна з ідей, наразі, не є реалізованою. Та варто зазначити, що інколи до пам’ятника приїздять офіційні делегації. Так, у вересні 2018 р. тут побували представники польських громадських організацій, духовенства та генерального консульства Республіки Польща у Львові. Тоді ж висловлено наміри відновити хрест на верхівці споруди та продовжити реставрацію інших його частин.

Коронавірус в світі

Коронавірус в світі: 214 млн заразилися, близько 4,5 млн померли. Статистика по країнам
час публікації: 25 серпня 2021 р 6:41 | останнє оновлення:25 серпня 2021 р 6:49блог Версія для друку фото
Коронавірус в світі: 214 млн заразилися, близько 4,5 млн померли.  Статистика по країнам







Постійно оновлювана моніторингова сторінка Worldometers показує, що, за станом на 25 серпня 2021 року у світі від коронавирусной хвороби COVID-19 померли 4465417 чоловік (+11539 за добу), близько 214 млн заразилися, понад 18 млн інфіковані в даний час, більше 191 млн заразилися визнані здоровими. Середня летальність: 2,1%.

Країни, де померлих від коронавируса більше 20 тисяч (вказані офіційно підтверджені дані):


США - 648 161 померлих
Бразилія - 575829
Індія - 435788
Мексика - 254466
Перу - 197944
Росія - 177 614 (за оцінками Росстату: в РФ набагато більше померлих від COVID-19)
Великобританія - 131 854
Італія - 128855
Індонезія - 128252
Колумбія - 124388
Франція - 113572
Аргентина - 110806
Іран - 103357
Німеччина - 92522
Іспанія - 83527
ПАР - 79953
Польща - 75324
Туреччина - 54995
Україна - 53501
Чилі - 36701
Румунія - 34439
Філіппіни - 32264
Еквадор - 32104
Чехія - 30385
Угорщина - 30054
Канада - 26849
Бангладеш - 25513
Бельгія - 25341
Пакистан - 25220
Туніс - 22714
Ірак - 20337

В інших країнах поки, за офіційними даними, менш 20 тисяч померлих від COVID-19.

Серед названих вище країн найвища відносна смертність (> 1000 померлих на 1 мільйон населення):

Перу - 5909
Угорщина - 3120
Чехія - дві тисячі вісімсот тридцять одна
Бразилія - 2687
Аргентина - 2426
Колумбія - 2415
Бельгія - 2176
Італія - 2135
Польща - 1993
Мексика - 1950
США - 1945
Великобританія - 1931
Чилі - 1901
Туніс - тисяча вісімсот дев'яносто дев'ять
Румунія - 1804
Еквадор - 1 789
Іспанія - +1786
Франція - 1736
ПАР - 1 329
Україна - 1 232
Росія - 1216
Іран - 1213
Німеччина - 1100


Найбільше тих, що заразилися виявлено в США: близько 39 млн чоловік. Близько 33 млн в Індії. Близько 21 млн в Бразилії. Більше 6 млн в Росії, Франції, Великобританії, Туреччини. Понад 5 млн в Аргентині. Понад 4 млн в Італії, Колумбії, Іспанії, Ірані, Індонезії. Понад 3 млн в Німеччині, Мексиці. Понад 2 млн в Польщі, Україні, Перу, ПАР. Більше 1 млн в Чехії, Нідерландах, Чилі, Канаді, Іраку, Філіппінах, Бельгії, Бангладеш, Швеції, Малайзії, Пакистані, Японії, Таїланді, Румунії, Португалії, Ізраїлі.

"В ізраїльських лікарнях зростає число пацієнтів з коронавірусів. При цьому 60% з них вакциновані. Проблема? Так, але зовсім інша, ніж здається на перший погляд", - пише німецький журнал Focus (переклад Inopressa.ru ).

"Знову і знову світ дивиться на Ізраїль - ця країна повинна стати зразком для майбутньої боротьби з коронавірусів. Тут провели" турбовакцінацію ", прищепивши більшість населення швидше, ніж в будь-якій іншій країні, послабили обмеження. Це стало проблиском надії для всіх".

"Але тепер надія згасає. Поточні показники Ізраїлю викликають тривогу. Офіційні дані показують: близько 60% людей, госпіталізованих 15 серпня з зараженням коронавірусів, були щеплені. Парадоксально, що з цим зіткнулася зразкова в плані вакцинації країна. Але парадокс зникає, якщо подивитися на деталі ", - зазначає видання.

"Число заражень коронавірусів почала зростати в Ізраїлі вже з червня. За даними міністерства охорони здоров'я, в середу кількість важкохворих пацієнтів з коронавірусів зросла до 603 осіб, що стало найвищим показником з березня".

"Це дає підставу припускати, що вакцинація не досягає своєї мети, а саме запобігання важких випадків і смертей. Однак проблема полягає в іншому".

"Багато розмірковують над даними, згідно з якими більше половини госпіталізованих пацієнтів в Ізраїлі вакциновані, і думають, що це означає, що вакцини не працюють", - написав у Twitter Джеффрі Морріс, професор біостатистики в Медичній школі Перельмана при Університеті Пенсільванії. Як пише Der Spiegel, його аналіз показує, що насправді цифри доводять прямо протилежне ", - йдеться в статті.

"По-перше, чим вище рівень вакцинації в країні, тим вище частка вакцинованих людей серед пацієнтів лікарень. Зараз в Ізраїлі більше вакцинованих, ніж невакцинованих людей", - пояснює видання.

"По-друге, на ефект від вакцинації впливають вік і попередні захворювання. Вакцини, такі як Biontech, яка в основному використовується в Ізраїлі, мають високу ефективність. Але є групи населення, які все ж отримують меншу захист, наприклад, люди похилого віку, люди з певними імунними захворюваннями або хворі на рак ".

"Морріс спеціально для Ізраїлю підрахував, наскільки ефективні вакцини. Для цього біостатистиків порівняв долю випадків госпіталізації пацієнтів з COVID-19 серед всіх повністю вакцинованих людей з часткою випадків госпіталізації серед невакцинованих людей старше 12 років".

"Його висновок: серед щеплених частка госпіталізованих була на 67,5% нижче, ніж серед нещеплених. Таким чином, вакцинація знижує ризик госпіталізації в зв'язку із зараженням коронавірусів на дві третини", - вказує Focus.

"Це показує, що вакцина Biontech / Pfizer дуже добре працює в відношенні" дельта "-варіанті вірусу, запобігаючи важкий перебіг захворювання", - резюмував Морріс в своєму блозі ".

"Ефективність мРНК-вакцин щодо" дельта "-варіанті вірусу вже оцінювалася в різних дослідженнях. Наприклад, в дослідженні, опублікованому в журналі New England Journal of Medicine , британські вчені визначили, що ефективність вакцини проти симптоматичного захворювання COVID-19, викликаного" дельта "-варіанті вірусу, складає 88%. За даними дослідження , проведеного британським відомством охорони здоров'я Public Health England (PHE), вакцина також зменшує ймовірність госпіталізації на 96%", - говориться в статті.

"Заразитися коронавірусів можуть навіть ті, хто пройшов вакцинацію. Однак COVID-19 зазвичай протікає у них в легкій формі або без симптомів. Це показало велике дослідження, опубліковане в вигляді препринта (тобто ще не минув рецензування) в науковому журналі The Lancet ".

"Таким чином, проблема полягає не в ефективності вакцин. Це також показало дослідження з Ізраїлю, опубліковане в липні. З 152 повністю вакцинованих людей, яким в зв'язку із зараженням COVID-19 довелося лікуватися в лікарні, тільки 6 осіб не мали попередніх захворювань".

"У багатьох пацієнтів вони були, що підвищує ризик розвитку важкої форми COVID-19. До таких захворювань належать гіпертонія, діабет, серцева недостатність, рак, захворювання легенів, ниркова недостатність і деменція. Середній вік людей становив 71 рік".

"Аналогічно виглядає ситуація з проривними інфекціями в Німеччині, - зазначає Focus. - Серед 10 827 випадків проривний інфекції, зафіксованих Інститутом Роберта Коха в щотижневому звіті, (...) 25% госпіталізованих (748 осіб) були старше 60 років".

"Ще одна заковика щодо Ізраїлю полягає в тому, що завдяки своїй успішній кампанії по вакцинації країна вважається зразковою в боротьбі з коронавірусів. (...) Часто кажуть, що Ізраїль майже досяг колективного імунітету. Однак країна далека від 85%, які експерти називають мінімальним значенням, необхідним для досягнення колективного імунітету на тлі високозаразливий "дельта" -варіанті вірусу. Близько 40% ізраїльтян не пройшли повну вакцинацію. Це особливо стосується молодого покоління ".

"Серед цих нещеплених або тільки частково щеплених людей" дельта "мутації може поширюватися - і одночасно наражати на небезпеку тих, хто був щеплений, але все ще недостатньо захищений по вище наведених причин".

"Дуже схожа картина спостерігається в Німеччині: рівень вакцинації в країнах можна порівняти. Станом на 20 серпня в Німеччині повністю вакциновані 48 860 871 особа (58,8% загальної кількості населення). Але в відділеннях інтенсивної терапії кількість пацієнтів знову трохи зростає. (.. .) Серед тих, хто потребує інтенсивної терапії, найбільше збільшується число пацієнтів у віці 40-49 років. І примітно одне: більшість пацієнтів з коронавірусів, що знаходяться в лікарнях, невакцинованих ", - пише Focus.

Inopressa.ru


Коронавірус був виявлений у 1011223 ізраїльтян, 6880 з них померли. Відносна смертність: 738 на 1 млн. (80-е місце в світі).

Отож і воно, що економіка в Україні досі жахлива

Заробітчани створюють продукцію в інших країнах на $ 35 млрд., З яких Україна нічого не отримує.

Уточнюється, що експерти проаналізували наслідки економічних проблем, які змушують українців виїжджати за кордон в пошуках більш високого доходу і виклали отримані дані в доповіді "30 років незалежності: економічні підсумки".

"З одного боку, внесок грошових переказів мігрантів в українську економіку позитивно відбивається на платіжному балансі і в цілому економіці країни. А з іншого, вартість продукції, яку українські заробітчани створюють поза Україною, перевищує $ 35 млрд. Тобто якщо в Україні були створені необхідні умови , цей продукт створювався б у нас ", - йдеться в доповіді.

Експерти відзначають, що той шлях, який проходить Україна, колись проходила Латвія, Польща і Угорщина. Але аналітики підкреслюють, що ці країни зуміли поліпшити економічну ситуацію і "зламали" негативний тренд, на відміну від України.

Згідно з даними доповіді, за підсумками 2020 року внесок польських трудових мігрантів становить 1% в ВВП країни, тоді як в 2006 році цей показник становив 2,5%.

Раніше ми писали, що українці, які працюють за кордоном, почали більш

Україна - не Польша і не буде

За відсутності реформ через декілька років переважна більшість працездатного населення України працюватиме в Польщі. І ось чому.

Податкова повістка: погляд на майбутнє

Напередодні тридцятого Дня Незалежності України у звичний стиль життя мимоволі вплітаються узагальнюючі ретроспективні нотки. У далекому 1991 році ми прокинулися в незалежній державі, економічний потенціал якої був паритетним із Португалією, Ізраїлем і Польщею. Через три десятиліття зазначені країни пішли далеко вперед (розмір їхніх економік перевищує нашу в 1,5 - 4 рази), а "затоптаним" рефреном в українських політиків і економістів стало: Україна наздожене Польщу через скількись років (за бажанням підставляємо цифри 40, 50 або навіть 75).

Порівняння з нашим найближчим сусідом є ще більш контрастним на тлі таких цифр:

  • Польща в 2019-2020 роках - найбільш швидкозростаюча економіка серед 36 країн-членів ОЕСР;
  • Україна шостий рік поспіль найбільш економічно невільна країна Європи, а минулий рік продемонстрував антирекорд залучення прямих іноземних інвестицій в країну (за даними НБУ мінус 0,87 млн дол., до цього найгіршим був 2015 рік - мінус 0,37 млн);
  • у 2020 році економіка Польщі впала лише на 2,7% ВВП, тоді як в Україні мінус 4% ВВП (і це при вливанні до 1,5% ВВП у "Велике будівництво" президента Зеленського).


На прозаїчне питання "чому так вийшло?" простої відповіді не існує. Однак часткове розуміння процесів, що відбуваються, дає банальне порівняння податкових повісток двох країн за останні п'ять років (див. таблицю).


Навіть поверховий огляд говорить про те, що українська і польська податкові політики демонструють протилежні тренди: з одного боку – системні зміни, спрямовані на поступове зниження податкового і регуляторного навантаження на бізнес, з іншого – держава послідовно проповідує на догоду макрофінансовій стабільності і під тиском зовнішніх кредиторів проводить недружню швидко змінювану політику надзвичайно агресивного збору податків на тлі точкових позитивних змін, які мало на що впливають. Така конфігурація закріплює на найближчі роки для України еру високих податків, викликану експансією зростання збору податків для фінансування високих і незрідка неефективних витрат бюджету. Країна буде продовжувати йти назад як з точки зору нашої конкурентоспроможності в питаннях оподаткування, так і ступеня державного контролю і втручання в економіку.

Висновок напрошується нехитрий і однозначний - економічне зростання, а в ширшому сенсі й економічна свобода, не були і не є пріоритетом для української влади. Держава виявилася голою з точки зору перспектив розвитку. Ще кілька років і вже не мільйон-півтора українців працюватимуть у польській економіці, а переважна більшість працездатного населення. Тому що зрозуміліше, зручніше, вигідніше і безпечніше.

Втім, ще не пізно одуматися. Україна поки має можливість провести роботу над помилками і відмовитися від тупикового шляху антиррозвитку, почавши проведення радикальних реформ, однією з яких стане і податкова реформа, заснована на домінанті економічної свободи. Характеристиками податкової системи стануть:

  • проста податкова система, яка забирає мінімум часу платника податків. Потрібно завершити процес, розпочатий в 2010 році, коли діяло 42 податки та збори, і скоротити кількість податків до мінімальних 7-8;
  • справедлива податкова система - реалізація принципу доброї збираності при помірних ставках податків унаслідок скасування більшості наявних податкових пільг, преференцій і знижених ставок, досягнення нейтрального податкового ландшафту без спотворень конкуренції та дискримінації;
  • стабільна податкова система - дворічний мораторій (з 2022 року) на зміну податкового законодавства підвищить стабільність і передбачуваність для інвесторів і платників податків податкової системи.

В'ячеслав Черкашин

Жертви коронавіруса по сьогодні

Коронавірус в світі: більш 194 млн заразилися, близько 4,2 млн померли. Статистика по країнам
час публікації: 25 липня 2021 р 6:27 | останнє оновлення:25 липня 2021 р
Коронавірус в світі: більш 194 млн заразилися, близько 4,2 млн померли.  Статистика по країнам

Постійно оновлювана моніторингова сторінка Worldometers показує, що, за станом на 25 липня 2021 року у світі від коронавирусной хвороби COVID-19 померли 4168459 чоловік (+8913), більш 194 млн заразилися, близько 14 млн інфіковані в даний час, понад 176 млн заразилися визнані здоровими. Середня летальність: 2,1%.

Країни, де померлих від коронавируса більше 20 тисяч (вказані офіційно підтверджені дані):


США - 626 713 померлих
Бразилія - 549500
Індія - 420585
Мексика - 238316
Перу - 195795
Росія - 153 095 (за оцінками Росстату: в РФ набагато більше померлих від COVID-19)
Великобританія - 129130
Італія - 127942
Колумбія - 118538
Франція - 111616
Аргентина - 103584
Німеччина - 92036
Іран - 88532
Індонезія - 82013
Іспанія - 81221
Польща - 75241
ПАР - 69488
Україна - 52835
Туреччина - 50879
Чилі - 34958
Румунія - 34267
Еквадор - 30797
Чехія - 30357
Угорщина - 30020
Філіппіни - 27131
Канада - 26544
Бельгія - 25220
Пакистан - 22971

В інших країнах поки, за офіційними даними, менш 20 тисяч померлих від COVID-19.

Серед названих вище країн найвища відносна смертність (> 1000 померлих на 1 мільйон населення):

Перу - 5852
Угорщина - 3116
Чехія - 2829
Бразилія - 2566
Колумбія - 2304
Аргентина - 2270
Бельгія - 2166
Італія - 2119
Польща - 1990
Великобританія - одна тисяча вісімсот дев'яносто два
США - 1882
Мексика - 1828
Чилі - 1812
Румунія - 1794
Іспанія - 1736
Еквадор - 1718
Франція - 1706
Україна - 1216
ПАР - 1156
Німеччина - 1095
Росія - 1049
Іран - 1040


Найбільше тих, що заразилися виявлено в США: понад 35 млн осіб. Більш 31 млн в Індії. Близько 20 млн в Бразилії. Більше 6 млн в Росії. Понад 5 млн у Франції, Туреччині, Великобританії. Понад 4 млн в Італії, Аргентині, Колумбії, Іспанії. Понад 3 млн в Німеччині, Ірані, Індонезії. Понад 2 млн в Польщі, Мексиці, Україні, Перу, ПАР. Більше 1 млн в Чехії, Нідерландах, Чилі, Канаді, Іраку, Філіппінах, Бельгії, Бангладеш, Швеції, Румунії, Пакистані.

Коронавірус був виявлений у 859 398 ізраїльтян, 6458 з них померли. Відносна смертність: 692 на 1 млн. (73-е місце в світі).


Перший Український правопис за Незалежності

Перший Український правопис за Незалежності


Про Україну Володимир Путін



Рекомендую прочитати. Я завжди вважаю за потрібне мати знайомство з оригіналом, а тут, о диво-дивне!,- чи не вперше за віки на офіційному сайті Крембля Президент РФ звертається українською мовою. Таки закон про українську мову почав діяти і як годиться починати - з Москви. Може і побажання Президента України Володимира Зеленського про синьо-жовтий прапор стане дійсністю. А якщо серйозно, то така подія вагома для України, оскільки сам тон статті доброзичливий, отож починати велику війну після такого звернення було б верхів'ям підлості. Хоча "зелено-криваві коридори" Іловайська свідчать про підлість більше за праведність з боку Путіна.
Врешті, прочитайте самі і визначайтесь з брехнею, лукавством та реальністю. Мене найбільше усміхнуло "співпраця" Степана Бандери з нацистами, бо то як зараз Навальний "співпрацює" з керівництвом РФ.
Врешті, що було - те загуло і пилом вкрилося. Ми хочемо пожити самостійно без братньої опіки та любові від РФ, а мрійливому збирачу "земель руських" як тій бджілці скажемо: не хочемо твого меду, бо не хочемо твого жала.



Звідки взялися і куди пішли батяри

Звідки взялися і куди пішли батяри
Львівські марґінали на Ринковому пляці. Початок ХХ ст
Ми уявляємо батярів як позитивний аналог зухвалих бешкетників чи навіть гопників міжвоєнних років. Життєрадісні та веселі, зі своєрідним цинічним гумором, у міру вишукано чемні хлопці в кашкетах або капелюхах, обмотані шаликами, у камізельках, взуті у штиблети та з паличками-лясками.

Наскільки такий образ близький до реальності? Наші уявлення про цю субкультуру насамперед ґрунтуються на фольклорних творах. Натомість об’єктивних першоджерел — артефактів чи документів — практично немає. Зрозуміти суть феномену допоможе археологія усталеної міфології. Отак, знімаючи шари з оригінальних переказів і пізніших вигадок, спробуймо добратися до чогось правдивого

Попередники: андрус, антек, босан

До середини ХІХ століття ми не натрапляємо на термін “батяр” ані у пресі, ані в літературі. Хоча напівкримінальне середовище, звісно, в Галичині вже тоді існувало. А Львів часто називали “кримінальною столицею бабці Австрії”.

Маріян Ольшевські. Батяр, 1911 р

Року 1785 в комплексі колишнього монастиря Святої Бриґіди облаштовано в’язницю, звану “Бриґідками”. Історик Станіслав Шнюр-Пепловський писав, що постійні “мешканці” цього будинку серед інших особливостей мали власну говірку. Найдавнішим її слідом була пісенька про злодія Андруся.

Вона починалася такими словами:

Andrus, Andrus, jaki ty ubogi, 
Kiedy ci dziagaj manele na nogi!

Dziaga manele — означає “вдягати кайдани”. Сучасний історик Ігор Чорновол слушно зауважує, що цитовані вище слова дуже нагадують українську народну пісню “Ой джиґуне, джиґуне, який ти ледащо…”

На слово “яндрус” натрапляємо і в українських джерелах. Саме так Іван Франко називає міських люмпенів в оповіданні “Яндруси” та повісті “Лель і Полель”. Він також вживає низку слів, які потім вважали батярськими — зокрема слово “жлоб” у значенні селянина.

Герої твору Йосифа Дзежковського “Куґлярі” 1845-го також спілкуються характерним для пізніших батярів балаком. Шнюр-Пепловський називає тогочасних волоцюг босанами або бухачами. Ще раніше ці слова записали Карл Естрайхер і Генрик Фельштинський. Останній ще в 1860-х уклав словник босанської або лемберзької мови. Ось декілька прикладів звідти:

  • кумати —розуміти,
  • зитати — говорити,
  • хатрак — контролер,
  • квач — арешт,
  • бнати — йти.

Утаємничений босан називався блятом або блятним, а профан — фраєром. Найбільше значень мало слово “клявий” — хороший, прекрасний, великий, новий, вишуканий.

На початку ХХ століття часто використовували термін “антек” або “антик”. Можливо, він походить від чоловічого імені Антек, тобто Антон. Особливо поширеним це слово було на Личакові, найбільш кримінальному передмісті, де діяла парафія Святого Антонія.

Педагог Степан Шах згадує, що діти того періоду активно засвоювали манери й фольклор антків. Його товариші в академічній гімназії співали пісні передміськими діалектами, супроводжуючи їх відповідною комічною мімікою та ритмічними рухами:

Antek na harmonji gra, — tra-ra-ra, 
On przebiera klawo zna, — tra-ra-ra, 
Ciesz si, bracie, pki czas, 
Skoro tutaj na zabawe wa… 

На хвилі популярності

Найімовірніше, слово “батяр” походить від угорського betyar, себто негідник, волоцюга, розбишака. У широкий вжиток воно увійшло з легкої руки сатирика Яна Ляма (1838—1886). Він був автором низки новотворів для польської мови, названих лямізмами: тромтадрата і тромтадрація — на означення пустослівної чи пафосно-патріотичної риторики, ґоґо і ґоґусь — іронічно піжон, денді, а насправді — рогуль, жлоб.

Незабаром слово проникло і в українську мову. У популярній свого часу пісеньці, присвяченій вбивству імператриці Єлизавети 1898-го, йдеться:

Якийсь батяр нехрещений, 
В Парижі роджений, 
Запхав пані цісаревій 
Шпіндель затруєний. 

Перший популяризатор масового образу батяра — гумористичний журнал Pocigel. Від 1911 року постійними героями його нарисів стали батяри Юзько Чухрай і Сташко Заливайко. Незабаром подібні персонажі виникли в інших часописах подібного формату: Heca, Baze, Kabaret.

У 1930-х комічний образ батяра витворювали на радіо. Надзвичайно популярною у всій Польщі була програма “На веселій львівській хвилі”. Головні герої — батяри Щепцьо і Тонько, ролі яких виконували актори Казімеж Вайда і Генрик Фоґельфанґер. Тексти для них писав Віктор Будзинський. До початку Другої світової війни зняли три комедійні фільми про пригоди Щепця і Тонька: “Буде краще”, “Волоцюги” та “Серце батяра”.

Однак чи справді все було так романтично? У спогадах про міжвоєнний Львів фіксуємо й більш приземлений образ. Уродженець Левандівки, футболіст Олександр Скоцень пише:

“Був це елемент, що протягом цілого свого життя жив з колізії з правом і поліцією. Жили вони у злиденних домах-халупах на периферіях міста, в декількох міських робітничих дільницях та почасти в середмістях. Їм були властиві всякі веселощі, пустощі, безжурність. Жили, щоб фраєра, жлоба обкантувати, кажучи на їхній мові. Не гордили і крадіжкою. На ґранду не ходили, мокрої роботи не виконували. Час від часу один другого пошнітував, а як треба було — безжалісно пхав лезо ножа під ребро в серце, і наступала дінтойра. У списку їх характерних прикмет знайдете такі чесноти: безстрашна, аж до безумства, відвага, сміливість, показна, неудавана хоробрість, амбіція і честолюбство. Між ними були і справді чесні люди, які лише із-за довкілля привикли до тої ферайни, до їхньої мови, якої не так то було легко розуміти. Батяри мимо своїх пустощів і частого безділля гордилися своєю готовістю допомогти потребуючому. А навіть, коли треба, не шкодували життя”.

До слова, перше видання спогадів Скоценя в Україні 1992 року мало назву “Львівський батяр у київському “Динамо”.

Чи тільки львівські?

Батяр став символом розгульного Львова, який “не для кожного здоровий”. Творення цього міфу почалося ще на початку ХХ століття. Спочатку образ був маргінальний і навіть легковажний. Ґабрієля Запольська так характеризувала одного героя оповідання “Смерть Феліціяна Дульського”:

“Виразний тип личаківського бандита-горлоріза. У Парижі цей вид молоді називається апаші. По-нашому, як національний продукт — польський брат, по личаківсько-львівському — батяр. Їх спільні риси: спання під голим небом і ніж за халявою. Іноді, щоб сховатися від поліції — зайняття посади асенізатора або сторожа у власниць, які все ще перебувають у розгубленості щодо поняття рівності прав так званих людей”.

Остаточно Львів “закріпив” за собою батярів у міжвоєнні роки. Польський патріотичний літературний треш оповідав, що саме ці персонажі в листопаді 1918 року допомогли перемогти українців.

Але свої маргінали існували і в інших містах.

“Були батяри в Коломиї, Тернополі і Бориславі, — пише Юрій Тис-Крохмалюк. — Але найкращі типи, найбільш “расові”, були таки у Львові. Не тому, що вони до певної міри “столичні”, а тому, що з них промінювала завадіяцька енерґія і непересічний гумор”

Чому найвідомішими стали саме тутешні батяри? Насамперед через колоритний міський фольклор, зокрема пісні. Львів був єдиним великим містом Східної Галичини, тож саме тут найраніше виникло середовище “професійних” злодюжок і жебраків.

Але від кінця ХІХ століття почався стрімкий розвиток інших міст краю. Сприяли цьому прокладення залізниці, поширення освіти, зростання організованої злочинності. Серед цих останніх процвітала і своя таємна говірка. На межі з ними постійно балансували міські розбишаки.

Локальні варіанти: іванки та махабунди

Різновидом міських маргіналів можна вважати іванків або йванків у Коломиї. Особливо таких персонажів “шанували” селяни, які приїжджали до міста торгувати на ринку. Йванки любили зачіпати продавців, щось у них поцупити, вихопити з рук чи завдати якоїсь шкоди.

“Ото приїде якийсь вуйко з Заболотова чи з Пістиня, а один іванко коломийський йому пах рукою по солом’янці. Вуйко за ним з батогом, а за йванком лиш закурилося. А тим часом інший іванко вже потягнув у вуйка з возу пару яблук чи яєць, або й солонину”, — оповідає сучасний краєзнавець Микола Савчук.

Можливо, йванки були колишніми слугами або наймитами багатих коломийських євреїв. Невипадково у львівській ґварі слово “йванити” означало красти. Ув’язнення ж — не тільки цюпа, а й Іванова хата.

Інший локальний варіант — махабунди Тернополя та околиць. Це слово дотепер вживають у Файному місті. Діалектолог Олекса Горбач вважає, що воно походить від перекрученого німецького wagabond — волоцюга.

Серед махабундів були і відверті злодії, і так звані порядні. Між ними постійно точилися бійки, — згадує 90-річний тернополянин Юрій Пуківський.

У тернопільській міській говірці трапляються слова з арґо батярів Львова, але іноді в іншому значенні:

  • лепета — голова,
  • хатрак — аґент таємної поліції,
  • шкут — смаркач.

А у специфічно тернопільськими були такі слова:

  • біба — пиятика,
  • ґрайфнути — вхопити,
  • мойри — страх, тривога,
  • парафія — порядна компанія,
  • фушер — недбалий працівник.

А у Станіславові, Перемишлі чи Бориславі міських бешкетників також називали батярами.


А чого іншого було чекати? Офс офіГенія в Україні є!

ПРЕЗИДЕНТ УКРАЇНИ  ВОЛОДИМИР ЗЕЛЕНСЬКИЙ

Офіційне інтернет-представництво

Новини

Триває процес узгодження умов зустрічі Президента України Володимира Зеленського та Президента Росії Володимира Путіна, але поки зарано озвучувати деталі. Про це розповів керівник Офісу Глави держави Андрій Єрмак у коментарі РБК-Україна.

https://www.president.gov.ua/news/odniyeyu-z-tem-mozhlivoyi-zustrichi-prezidentiv-ukrayini-ta-68421

Президент Володимир Зеленський взяв участь у презентації Кіберцентру UA30, створеного на базі Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України з метою захисту державних інформаційних ресурсів, об'єктів критичної інфраструктури та українського кіберпростору загалом. 

https://www.president.gov.ua/news/prezident-oznajomivsya-z-mozhlivostyami-kibercentru-ua30-yak-68425

Президент України Володимир Зеленський привітав укладення урядами України та Французької Республіки чотирьох рамкових угод на загальну суму понад 1,3 млрд євро. Ці документи були підписані в межах візиту до України міністра економіки, фінансів та відновлення Франції Бруно ле Мера.

https://www.president.gov.ua/news/glava-derzhavi-pro-pidpisannya-ramkovih-ugod-mizh-ukrayinoyu-68429

Керівник Офісу Президента України Андрій Єрмак на зустрічі з послами «Великої сімки», Швеції та Європейського Союзу поінформував дипломатів про останні ініціативи нашої держави щодо мирного процесу для припинення війни на Донбасі та щодо реформи корпоративного управління державними компаніями та підприємствами.

https://www.president.gov.ua/news/andrij-yermak-proviv-zustrich-z-poslami-g7-shveciyi-ta-yes-s-68433

Заступник керівника Офісу Президента України Ігор Жовква провів робочу зустріч з державним секретарем Міністерства закордонних справ Естонії Йонатаном Всевіовим.

https://www.president.gov.ua/news/igor-zhovkva-obgovoriv-z-derzhsekretarem-mzs-estoniyi-bezpek-68437

Президент України Володимир Зеленський взяв участь у відкритті нової будівлі Київської школи економіки (Kyiv School of Economics, KSE) у столиці.

https://www.president.gov.ua/news/prezident-ukrayini-vzyav-uchast-u-vidkritti-novoyi-budivli-k-68441

Олігарх - це гроші, які купують владу

Секретар РНБО назвав критерії, за якими будуть записувати в олігархи
12.05.2021 / 12:45 2529
Секретар РНБО назвав критерії, за якими будуть записувати в олігархи

Сформовані олігархічні групи через інкорпоровані у владу «свої правильні» кадри приватизували сектора вітчизняної економіки: газовий, хімічний, енергетичний, нафтопереробний - і «протягнули свої кігті» до прибуткового аграрному сектору, заявив секретар Ради національної безпеки і оборони (РНБО) Олексій Данилов.

«На мою думку, за попередньою оцінкою, в Україні є 13 осіб, яких можна віднести до категорії олігархів. Основна ознака цієї групи - вплив на владу ... », - написав він у Facebook, коментуючи своє повідомлення напередодні про« впевнено »певних РНБО 13 олігархів.

Данилов зазначив, що поряд з військовою агресією Російської Федерації олігархічна система є однією з основних загроз національній безпеці.

«Країна на довгі роки опинилася надійно замкненими в щільному олігархічному трикутнику - олігархічної економіки, яка породжувала монополії, що призводило до корупції», - підкреслив секретар РНБО.

За його словами, олігархи чинять шалений опір будь-яким системним реформам, які загрожують їх домінуючого положення в економічній сфері і впливу на державні інститути.

«Питання стоїть принципово: держава повинна демонтувати олігархічну економіку і ліквідувати" п'яту колону "як найближчі завдання, які стоять перед нами», - підкреслив Данилов.

За його словами, президент Володимир Зеленський продемонстрував готовність протистояти олігархам і російським «агентам впливу», і саме в цьому контексті слід оцінювати ряд рішень РНБО і останню ініціативу глави держави, який запропонував РНБО і офісу президента разом з Антимонопольним комітетом розробити законопроект про статус олігарха в Україна.

У той же час Данилов не дав іншої додаткової інформації про критерії віднесення бізнесменів до олігархів.

Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
39
предыдущая
следующая