Уходять з вуличок старці,
ринковий день іде на пси,
а змучен спрагою нарід
жене залити чимось ріт.
А ми собі пивко п"ємо,
щасливі дружньо сидимо.
Довгенька в Шкотії-
калюжа пОперек моста.
Ми забуваємо про дім,
де жар пічок і хай сім"ї
плекає день і ніч жона
брудна і зла як сатана.
.
Співав добродій Тем О"Шентер
(в містечку Еїр був нажерся):
"Таких як тут немає в світі
добрячих друзів, гарних дівок".
.
Хіба забув ти, чуєш, Теме,
пораду Кейт жони своєї?
.
Тобі казала :"Шахраюко,
старе базікало , гадюко,
від листопада аж до жовтня
у пиві щонеділі тонеш.
З мирошником до ранку сИдів:
зайшов на двох, а виповз синій.
Аби конячку підкувати
ходив не в кузню ,а до хати.
Ходив на блядки у неділю.
Напився з Жаном в понеділок..."
.
А ще пророчила дружина,
же згинеш в Дуні-домовині.
Затягне тебе злий вертеп
до старой церкви Аловей.
.
О, любї! Годі вже ридати.
Не можу вшитко пригадати.
Не ладна виписать рука
напучень для чоловіка...
.
Про Тема знов. Настала ніч.
Палала в кнайпі рясно піч.
А пиво смажило печінки.
Друзяки пили без спочинку.
Був поруч з Темом чоботяр,
що звався Йваном. Не до свар-
любив Івана Тем як брата,
дружили здавна, ще й затято,
гуляли разом навіть тиждень.
Настала ніч п"яна та пишна,
кипіла як та варенуха.
Хазяйці Йван доскіпав вуха,
зачарував і зацікавив.
Сміявся як той грім хазяїн,
а Тем і рота не роззявив.
Мужчина може буть щасливим
в хмільному сидячи розливі:
хвилини- ніби бджоли ситі
(або як свині у кориті- прим.перекл.).
Король- блажен, а Тем- звитяжен,
життя та смерть бо переважив.
Та щастя як кульбабин пух:
зірви стеблину- піде в рух,
чи ж пак як сніг понад рекой:
умить мішається з водой,
чи ж файні фляки снігові,
що їх ганяє буревій,
чи ж як веселонька гнучка,
що з вітром в дАлині зника.
Не вільно часу плин зв"язати...
Нещасний Тем лишає хату
і в чорну прОкляту годину
коня виводить за вуздину.
В погану мить пришпорив боки,
не помолившися , нівроко.
Хай би кобила сіра Мег
назад погнала, цур їй пек-
Тем підганяв її болотом
крізь бурю , бідную істоту.
Як в Ніч Останню буря зла
водою з кригою лила.
ТемрЯва блискавки ховала,
громАми всесвіт озивала.
Дитині ясно: дідько грає,
блудливі душі пориває.
.
Тож Тем доїхав був до броду,
де змерз колись один нероба,
кущі-каміння минував ,
де п"яний Чарлі карк зламав,
і через парость та пеньки,
де лівий цвинтар байстрюків,
там верба ще колись була,
де Мунго ся повісила .
.
Іван Ячменю, зухо лисий!
Хай нас обсядуть колом злидні:
гранчак приймемо- і брататись,
і ну кумитися з рогатим..............
...........................................
незавершено, залишилось приблизно 30 рядків, через місяць-два завершу коли знов візьмусь за Бернса----------------------------прим.перекл.
