Матерь Мира открыла свой огненный Лик,

И его ослепительный свет озаряет всю Землю,

И её лучистый взор проникает нам в сердце

И высвечивает его до самой сути.

Матерь Мира встала во весь рост

И стоит посреди вселенной

И держит в руке покрывало,

Развеваемое звёздным ветром;

И волосы её, как огненные вихри,

Колышутся и утекают в пространство…

Она смотрит на нас неотрывно

И молчит, а звёзды Её очей

Вспыхивают прожигающими голубыми лучами

И вопрошают,

                         И испытУют,

                                                   И зовут к Свету.

 

                                                                               21 ч. медитация

 

http://1000years.uazone.net/Eneide/

 

 

Сегодня ты мне улыбнулся,

И стала я твоей улыбкой –

Через пространство дотянулся,

Как через пропасть мостик зыбкий…

 

Сегодня ты мне улыбнулся

Нечаянно, почти случайно –

Как будто луч в тебе проснулся

И ищет цель свою, качаясь…

 

Сегодня я твоей улыбкой

Живу; весь день, как солнцем, греюсь.

Ах, только б не было ошибки –

Себе и верю, и не верю.

 

Сегодня я твоей улыбкой

Вновь околдована. О, боги!

Ступив на этот мостик зыбкий,

К тебе шагают сами ноги.

 

Ты видишь ли меня за тьмою?

Ты слышишь ли, как сердце бьётся?

Или твой разум надо мною,

Как пересмешник злой, смеётся?

 

Ты знаешь ли, какому чуду

Ты дал рожденье, мой любимый? :

Порхают ангелы повсюду,

И свет в душе неизъяснимый.

 

Благодарю тебя за милость!

И пусть мне это лишь казалось,

Но мне Любовь твоя явилась

И, словно Ангел, улыбалась.

 

Один. Не сам, но - не со всеми.
Привет. Салам... не то... Где племя,
кто мне ответит: "Здравствуй, друже!",
Кто скажет - наш, родной, ты нужен
не для чего-то хорового,
Чтоб  нами стали мы, а боги...

Что боги, боги - тень на храме.
Чем ярче свет, ненужней пламя.
Вольней, раскованнее ты, они -
забыты...
Пустоты
не терпит мелочная явь,
Суёт сует вагон с тележкой,
А мне бы, присному, представь,
Рок форматнуть, чтоб, как на флэшке,
Создать, наполнить, раз прогнав,
откомпилировать, и, крякнув,
Простёрши "F..k" в бок пустоты,
Включить себя в айр, тэрру, акву.

Собою мир заполня, тайность
его постигнешь, став основой.
Ты в нём - рука, а он - перчатка.
и было всё, но - будет снова.
?

 

Сегодня ты мне приснился –

Царицу ночи молю,

Чтобы опять ты явился

В ночную сказку мою.

Сегодня ты мне приснился –

Такой же, как наяву;

К щеке моей прислонился

И что-то шепнул – не пойму.

Но это прикосновенье

Открыло во мне врата –

Ворвалось в душу смятенье

И чувствую: я уж не та,

Не та, что летела когда-то

К Нему лишь, к Нему одному…

В чём же я виновата? –

Всё думаю и не пойму.

 

Цигани стали до воріт

та й почали співати.

Хазяйка замку :"Га, диви!",

та й вийшла поза грати,

.

танцюючи, зпустилась вниз,

служниця- наперед.

Цигани оком чорним- зирк,

і круть обох ,і верть.

.

"Візьміть-но сте мантілью цю,

на лахми замініть.

Божусь усім ,що є, клянусь:

я з вами! Заберіть!

.

Учора в ліжку спала я,

а поруч- господин.

Сьогодні в сіно лягу я

як ви щонОчі всі".

.

"Лягай у сіно дорога.

Клянись, бо свідок-нож,"-

говОрив цИган Джоні Фа :

"Лишай на пана кош".

.

"Піду у ліжко з Джоном Фа,

бо любий він мені"-

на лезі красно поклялАсь:

"Не мій вже чоловік".

.

Ся повернув той господин,

спитав, де ся поділа.

Усі ревли. Повів один:

"За табором побігла".

.

"Сідлайте вОрона коня,

сідлайте ,ся підводьте.

Ганятись  стачить хІба дня

за жінкой молодою..."

.

Нас було сорок чоловік,

неписаних, немалих.

Лягли сорОк чоловіків,

лягли- і вже не стали.

Де ще можна знайти ???

Таку дівчини як ти

Розумну гарну і талановиту

Котра зможе тебе підбадьорити

Таких людей побільше б

І тоді рай був би на землі

"Чом твОя шабля у крові,

гей, Едварде?

Чия то кров на шабельці?

суворо свердлиш беньками".

"Бо я соколика забив,

ой матонько,

бо я соколика забив,

і ніде взяти ще"дного".

.

"Кров соколина не така,

гей Едварде,

кров соколина не така,

мій любий сину, ці кажу"

"То я конячку був заклав,

ой матонько,

то я конячку був заклав,

то я по конику тужу".

.

"Кінь старий був, кров не його,

гей Едварде,

кінь старий був, кров не його.

Сумуєш. Важко на душі"

"Забив"єм батька своєго,

ой матонько,

забив"єм батька своєго.

Не знаю, нащо мені жить".

.

"Яку спокуту обереш,

гей Едварде.

Яку спокуту обереш,

мій любий сине, розкажи"

"У морі чорнім стріну Смерть,

ой матонько.

У морі чорнім стріну Смерть:

хай фаля човен потрощить".

.

"А що твій кіш і дім спітка,

гей Едварде,

а що твій кіш і дім спітка

коли на човні упливеш?"

"ПостОять хай, а втім- тріска,

ой матонько,

постОять хай, а втім- тріска,

бо ніц не справиш, не збагнеш".

.

"А що з родиною ма буть,

гей Едварде,

а що з родиною ма буть

коли на човні упливеш?"

"Під тином хай надаль живуть,

ой матонько,

під тином хай собі живуть.

Не повернусь, авжеж".

.

"А що залишиться мені,

гей Едварде,

а що залишиться мені,

мій любий сине, розкажи"

"Піди у пекло геть мерщій,

ой матонько,

піди у пекло геть мерщій:

ти родила, а я згрішив"

------------- 1----------------

Синенький зайчик

знайшов помаранчик,

плигав по снігу:

"Туточки з"їм го".

Де ті ворОни?....

Боже борОнить.

Вовчики, лиси...

Дідьків їм лисих!

Сів на пеньочок

"Юго-Восточний":

"Гей, апєльсінка,

тіпа я ситий"

ВтОді- надгризти:

ТЕЖ УКРАЇНЕЦЬ!

_______________2____________________

"Хто такий є fucking Soros?"-

Вовчик вчительку питає.

"You? bastsrd, де твОя  sorrow?"-

Марь Іанівнвна горлає.

.

Дістає мобілу Вовка:

"Їй- кінець. Отрута. Кнопка"

.

Тільки вчителька присіла-

де поділась вража сила?!

...............................

Передали по "Свободі":

"Нє садітє. Ми уходім"

Тато Петрика працює

на великому заводі,

він обляднання рихтує,

підганяє і скородить,

.

тільки пахне шоколядом

як увечері приходить.

Принесе з роботи шпальти:

"Ця-Катрусі. Петрик, тОбі".

.

Мама борщика наварить,

наготує сто котлеток.

Тато п"є пусту гербату.

Телевізор. І- в газету.

.

"Чом наш тато п"є без цукру?"-

Петрик мамоньку питає,

"Чом солодке не до густу?

Я ж цукерки споживаю".

.

"Татко завше в шоколяді"-

мати лагідно сміється:

"Він працює у закляді,

що РОШЕНОМ ся зоветься".

.

Підійшов до тата Петрик,

потягнув повітря носом...

Ванілін...Какао...Цедра.

І родзинки! І кокоси!

.

Не іржою, не мастилом,

не мазутом, не металом...

"Синку, ось дивись у мило:

це- бразильські серіали.

.

Є країна десь на півдні,

рай земний для дикой мавпи.

Не ростуть у Ріо свині-

там какао дозріває"

.

"Та диви: які співучі,

і веселі, і пахучі!...

Хіба білеє в нас сало.

Треба палива в оселі,

а тому і карнавали

не такі вже і веселі".