… і першовереснЕвих свят напалм
Пожер етюди шахові – гамбіти
Та ендшпілі. У вихилястість пальм
Засмаглії гойдаються кобіти.
Мабуть усе згоріло, бо мені
Кошачі потягусі ті байдужі.
І, те що рано-вранці променить,
Під вечір випаровує калюжі.
Плює Везувій в дивність білих плям
Та гойдалки пусті, але ще теплі.
Із дійових осіб гри по ролям –
Лише чорти в веселому вертепі.
І, судячи з очей зустрічних краль,
Їх порт приписки – то, мабуть, Тортуга.
Розчервоніла пика, мов кораль,
І в диханні – лише коньяк та туга
У вересня. І знову підійшли
І просять написати трійко віршів
Таких… не дуже хвацьких і складних
На конкурс поетичний. Щоб у тиші
Натхненно-урочистій прочитать
І в збірничок ввійти живим глаголом.
А я повзу, як той билинний тать
В розпечених асфальтах чорних, голих
І давніх, наче Слово о полку,
І рОблюся, як маргінал, ледачим.
Не вистачить ні рими, ні смаку
Оспівувати вуглі ці гарячі.
Нехай мені їх щедрість припасла
Як обіцянки, усмішки "на сдачу".
Як в фільмі тому – я не бачу зла,
Та й решту, виявляється, не бачу.