Про співтовариство

Прочтите "Цели и правила сообщества". Стоит важной заметкой.
Я знаю, что почти все пишут стихи.Зачастую просто*В стол*. И у вас есть стихотворения любимых авторов.Многие пришли к этому через какую-то стихию, что наталкивает на жгучее желание выразить себя в стихах.Мне интересны ваши стихи.И я верю, что каждый человек уникален.Надо разжечь эту искру поярче.Пусть мы у неё согреемся.

Шукати в архіві

Важливі замітки

Топ учасників

Вид:
короткий
повний

Стих_и_я

angtj

angtj

Без метафор коли...

  • 24.08.26, 14:33
Без метафор коли...Наприклад -
Ворог кидає КАБ-и на цивільних людей з літаків та гвинтокрилів...
КАБ-и збиває БПЛА (фантастично, але можливо)...
Вибухова хвиля досягла гвинтокрила (чи літака, без різниці) -
Втрачається рівновага, гвинтокрил (чи літак) потрапляє в турбулентність...
Пікірує, падає вниз гвинтокрил (чи літак)...
Люди радіють, плескають в долоні біля хат та багатоквартирних будинків...
Радіють тому, що лишились живі і що місце їхнього затишку не поруйноване, ціле...
Але впали уламки - почалися вибухи та пожежа...
Багато чого було знищено враз, погоріло майже усе...
Пожежникам та рятівникам роботи та клопоту було удосталь...
Сварилися люди з матюччям москальським, прокляттями на окупанта!
Дісталося трохи і нашій (зазвичай ні за що!) ППО...
Від людей, які щойно раділи спасінню...
Бо їхні хати та багатоквартирні будинки були таки знищені вщент...
Двоє загинуло, кілька важкопоранених...
Багато було постраждалих...
Горе, біда, безпритульність... -
Безхатченками стали люди, які щойно раділи, плескали в долоні...
А тим часом, ми бомбардуємо НПЗ та інфраструктури московії...
- ...Бомбардуєм у відповідь, віддзеркалено їм... - мовить наш лідер, спікер, очільник держави...
Москалі у розгубі, куди собі дітись не знають... - бензину нема!
Порожніють крамниці...
Шлях на вихід лишився в Криму, на вхід - заблокований...
В безвихідь, тупик, в глухий кут ми загнали заклятого ворога нині...
Отак, коли без метафор...коли про війну у третьому тисячолітті в кафе за кавою з тістечком...
А, кажуть, що так не можливо - кафе та війна не сумісні...
Але таке вже є воно, наше тисячоліття... -
Тут глузд та безглуздя зійшлися на перехресті війни...
Що ж, без метафор ніяк......................................................
0

angtj

angtj

Побачення...

Брама недбало навстіж відчинена,
Двері відчинені не зачинив... -
Так запросив ти зоряний простір,
Час у безмежності в гості зманив
До хати, в руїну, в якій нема даху...
Посеред хати  - дві лави та стіл.
І наодинці із зорями в часі
Ліри торкнувся серед сузірь... 
Вмить - 
Слава в мелодіях святом лунає
Про безум кохання, світанки та ніч.
...Але у болях спогад тьмяніє,
Губиться в лунах кохання умить... 
Тисне на мізки отрутна сучасність,
Зненависть та зрада, цинізм сьогодень.
Та й хата охайна розбита та вбита,
Обпалені стіни в жертовній крові...
...Що ж, ти хотів і ти повернувся,
Поріг перейшов у роздумах, в журбі -
Адже заскучив за ганком та садом!
Як добре, вважав ти,
Ввійти у свій дім......
1

angtj

angtj

Ельфів дощ.

...По степу вітер вистрибцем
Ловив та ґавив хмарки -
Сміялись з нього весело
Всі ельфи у квітках.
Гоготуни аж покотом,
Каталися на спинках
Та по дитячі смішно так
Чаклунно-чарівні
Здригалися, хиталися
Від сміху не утримного
І крильцями, і ніжками
Потішні пустуни.
А потім ці бешкетники,
Ці сміхуни - над квітами
Водили в світлій днині
Пухкі ті, легкі хмарки
По синіх небесах -
Від обрію до обрію
У просторі безмежності
Гуртом водили, бавились,
Футболили хмарки.
Дзвонили милозвучно їх
Дзвіночки-балабончики
На кистях, тонких пасиках,
У стрічках та бантах...
І припустився сонячний
У спеку прохолодний,
Такий чудовий дощ!
Аж днина ясносвітлою
Сховалась під вербою,
Замріяно дивилася 
В степу як сяє дощ.
І шелест крапель в листі
Їй чувся наче піснею
Та дзвониками ельфів
Усміхнених в квітках...
****************************
Отак мені надумалась,
У дощ в степу привиділась
Щаслива безтурботна
Під небом днина ця.

1

angtj

angtj

Світанок в літо.

Крокувати сліпим до світла
По колючих дротах в літо.

По дорозі битій - каміння.
Та у небо - руїн тління.

І збігають дими небозводом
У ранкові червоні води -

Розхвильоване там кохання
У чеканні на день останній.

Потойбіччя - хмарами сходом.
І крізь час там трощаться сходи,

По яких у туман перетворень
Звіри, люди, птахи, потвори.

Там зривають та топчуть квіти
Все з обличчями сірими діти.

...Над усім тим тавро швидкоплинно
Колом чорним повільно плине

Та краплинно спадає сіллю
В спрагу волі в неволі вільним -

Бо у волі відрізано крила...
Оком хижим над небосхилом

Сонце сходить в цю дику днину!
Де невинні, дурні та винні

Тягнуть руки сліпі до світла
Крізь колючі дроти в літо.


1

angtj

angtj

Цей час...

Але що нам цей час?...
Ні до чого він нині.
Замість вин буде квас
На твої іменини.
І згадаєш, чи ні
Йшов якими шляхами,
Коли в темряві дні
Линуть під небесами.
Коли хмари плащем
Затулили весь обрій
Та полощуть дощем
Від нудьги чи у злобі.
Виють, стогнуть вітри!
Згасли, зникли світанки.
А з темнот від гори
Доля як полонянка... -
Мов по сходах хистких
Вона сходить утомна
До руїн мовчазних,
У сади непритомні.
Та у схові птахи
Наче воля у ґратах...
Дні ці в часі лихі!
Стражі темні - на чатах.
2

angtj

angtj

З настрою (Прокидаєся мов би в останнє...)

Прокидаєся мов би в останнє
У чергову добу безпорадну.
Наче хтось вже від самого рання
Час життя твого з посміхом краде.
І заграва зловісна у небі
Обгорнула цю днину багрово
Та сховала весну цю від тебе
У садах онімілого слова.
Де від сонця жага та спекота,
Та бур"ян між руїни...і попіл
Крутить вітер, жене видноколом
По околіям вбитого поля...
...Привітаєш весну спозарання.
Звариш кави. Неспішно в зажурі
Вип"єш. Тихо ввійдеш як в останнє
В день насталий...у думи похмурі.
2

angtj

angtj

А ти хмари читати вмієш?...

А ти хмари читати вмієш?...
Що за хмарою тою?...Знаєш?
Там, скоріше за все, руїна
Дня сьогоднішнього в прийдешнє.
Там повільно здіймається в обрій
Дим стихії пожарищ ярих.
І ярь сонця на схід чи на захід
Проливає зорю червону 
По всьому широкому полю,
Яке парує туманом
Від щойно пролитої крові
Рукою рашиста злою...
Не сховатись в окопі у полі
Від тої зорі, що захмарна
День ретельно ховає за ранок
Та в холодний у сутінках вечір.
...У сучасності не вгадаєш,
Коли візія явить явне
Чи прикличе мару з уяви.
То ж, питаєш себе самого 
<<...А ти хмари читати вмієш?...
Що за хмарою тою?...Знаєш?...>>.
...Там, напевне, лазурний берег,
Небо синє, пляж та сонце.
Там кохання!
Безглузддя!
Скоріше за все, ти мариш.

******Ярь - тут: весна
Візія - привид
1

angtj

angtj

Танок ночі.


Одягає неспішно смокінг.
Закрутився босоніж в темінь,
В темінь мерзлу та дощову.
Вмить розхитався у танці.
Із заплющеними очіма
Покрокував крізь вітер у мряку
З усіма сподіваннями в безвість
На танок свій рухливий у вічність.
Шепотів та хрипів,
В захлинанні 
Мовив щось про кохання дивне,
Про печалі та обрії темні...

...І здійняв він угору руку!
Запалив над собою сонце -
Смолоскипу яскравий омах.
Розтопились щоб хмари темні!
Відчинилось щоб небо навстіж!!!...
...Запалало те сонце жовте.
Смолоскип догоряв та танув,
По краплині спадав смолою.
І в розірваних хмарах золою
Стала ніч та кидала зорі,
Що ядучим огорнуті димом.

...Та не спинявся - ішов він
Ночі нічніший, чорний.
Задихався,
Гучно але все співав він
Сповідь свою про свободу,
Про омнність, ницисть та зраду.
Танцював в божевільному танці,
Ніч місив та топтав у калюжах
У полоні горя роз"ярень.
Віялом навколо себе
Нестерпні розплескував болі...
Шаленів він у ритмі танцю!
Та з плечей своїх скинув смокінг,
Кинув в місяць його...У місяць,
Що іклом 
Простромлював ніч зі сміхом,
З диким реготом в люті до ночі... -
Аж захлинався в зорях, 
Згасав у повільних хмарах!

...Та вже обрій у схід палає!
В криваво багрових загравах
Поглинув відчай та морок,
Які стомлені в ритмах танцю
Зникають в агонії ночі..................

1

angtj

angtj

З нудьги.

У мапу місяця кидаю
Ножа... у кратер, як в мішень -
Десь оселюся там, гадаю,
Прозорим привидом мишей.
Мисливцем тихим, хитрим блазнем
У чорній темряві глухій
Я полюватиму щоразу
На тих тварюк в пітьмі лихій.
От, тільки ножик не вгрузає -
Плиском лягає дзвінко в ґрунт.
Озветься галасом навзаєм
Та тим псує мені всю гру!
Ламає здумочки фантазій
Ганебним ляпанням в стіну.
Чи то вже я кривий та зазий
Ціляти в темряву нічну?...
В якій сміються заметілі,
Здіймають, кружають сніги.
В кружлянні тому білі тіні
В лелітках з поглядом нудьги.
Але ці тіні (точно знаю!),
То віддзеркалення мене.
В тіні бо плентаю, по краю.
Допоки все в мені засне.
Допоки мапу та про місяць,
Забуду навіть про ножа -
Оточать сни, ліси та...лиси
В лісах здіймуть хвостом пожар.
Згорить усе в біді одразу -
Увесь непотреб та нудьга,
Бридке, огидне та відразне,
Та лінь, байдужість та снага...
...А рано вранці встану з болем
У обважнілій голові
Та розгамузою поволі
Словесно дякую сові -
Вона така ж, як я охоча
До полювання гризунів.
Та ще до того і пророча
Та упокорює мій гнів...
Опохмелюся на сніданку,
Верну бадьорість та снагу.
І зникне птаха на світанку,
В сліпучо білому снігу.
І нависає важко небо
Над ницим побутом життя
(В руінї, дурістю ганебне,
В безвихідь, шляхом в небуття).
...Та знову вішаю на стінку
Ту мапу місяця та мрій.
Кидаю ніж крізь білі тіні,
Крізь заметілі безнадій.
2

angtj

angtj

За пером чорнильним.

Пером чорнильним - коло в розмах!
В безобрій зрушу небокрай
Та зазирну у Всесвіт ночі,
В зіркові очі 
Та за грань
Струминних променів в структурі
Пірамідального буття,
У несвіт,
Фальш,
У небуття.
Туди, де час сягнуть не може -
Війна відроджень там...війна.
Там у люстерках плазмовидних
Взаємознищення світів
Та перетворення гібридні,
Зубовний скрегіт в темноті.
Там всі подробіці містерій!
Шляхи, якими йде життя... -
Воно ad astra,
Прагне ери,
У трансі,
В пісні та святах.
Там все живе та все бездушне 
У метушливості своїй
Крихке, розламне та розрушне,
Жертовне в лютості стихій.
Все тимчасове прагне крапки
Та пам"ятає про межу -
Свічу запалюють 
Та рампи
На славу правлять.
Стережуть -
Аби з Фортуною у танці
Не розкрутитись в різнобіч,
Як сонячні протуберанці
В біду, у розпач, вічну ніч.
Бо згине все -
Птахи, тварини,
Рослинний світ та світ людський...
Не дай нам, Бог, такої днини!...
Я зачиняю світ вузький -
В який невмсно зазирнулось,
За коло креслене пером,
Чорнильно крапкою замкнулось.
Та за невидимим замком
Билину думаю нескладну,
Пірнаю в мрії мов у сни... -
Були ж билини у баладах?...
Були та є!
Куди ж без них..................
2
Сторінки:
1
2
3
попередня
наступна
Радіо онлайн Слухай улюблені радіостанції в одному місці
 
I.UA, 2006—2026.
Ok Для зручності користування сайтом використовуються Cookies. Детальніше у політиці конфіденційності
This website uses cookies to ensure you get the best experience on our website. Learn more

Суб'єкт у сфері онлайн-медіа
Назва онлайн-медіа – «i.ua»
Адреса: 04050, місто Київ, вул. Мельникова, буд. 12
E-mail: [email protected]
Телефон: 044-205-43-00
Ідентифікатор медіа – R40-06580

Матеріали сайту i.ua призначені для осіб старше 21 року (21+). Участь в азартних іграх може викликати ігрову залежність. Дотримуйтесь правил (принципів) відповідальної гри. При виявленні перших ознак залежності негайно зверніться до спеціаліста. Пам'ятайте, що участь в азартних іграх не може бути джерелом доходів або альтернативою роботі. Інформаційний ресурс i.ua не проводить ігри на реальні та/або віртуальні гроші, також сайт не приймає ні в якій формі оплату ставок та інших платежів, які пов’язані/можуть бути пов’язані з азартними іграми, букмекерами чи тоталізаторами. Будь-які матеріали на інформаційному ресурсі i.ua публікуються виключно в інформаційних цілях.