Співтовариство Стих_и

Вид:: короткий; повний

Стих_и_я

SoDBaCH

«Тело»

17.03.26, 19:40
вірші, мои стихи, мої вірші, стихи

Это тело всё ещё двигается и дышит,

Разрывается, поднимается ещё выше,

Распадается между нитями не спеша,

Трепыхается в нём задёрганная душа.

Загораются, разгораются в нём огни,

Кровь бурлит, закипают пустые дни,

Дым клубится и тянется чёрный след,

Снова звёзды мерцают которых нет.

Бесконечной свинцовостью облаков,

В голове снова звякнут оковы слов,

Запирается сердце и прячет ключ,

Между рядом затерянных серых туч.

В бесконечной пустыне танцует ночь,

Ветер гонит барханы куда-то прочь,

На суставах тихонько скрипит песок,

Кровь пытается выйти стуча в висок.

Пробуждается снова весенний прах,

Тело помнит на ощупь забытый страх,

Тело помнит как пепел горчит во рту,

Как рождалось прекрасное в пустоту.

Помнит ночи застрявшие перед сном,

Помнит неба уставшего тихий гром,

Помнит запахи, вкусы и каждый час,

Помнит тех, кто горел но уже погас.

Оно помнит, не в силах теперь забыть,

Оно помнит про жизнь, забывая жить,

Оно помнит так много и чёрт бы с ним,

Этот мир он не станет для нас своим.

Коментарі: 1

angtj

А ти хмари читати вмієш?...

15.03.26, 13:33
день, зоря, обрій, руїна, хмари

А ти хмари читати вмієш?...

Що за хмарою тою?...Знаєш?

Там, скоріше за все, руїна

Дня сьогоднішнього в прийдешнє.

Там повільно здіймається в обрій

Дим стихії пожарищ ярих.

І ярь сонця на схід чи на захід

Проливає зорю червону

По всьому широкому полю,

Яке парує туманом

Від щойно пролитої крові

Рукою рашиста злою...

Не сховатись в окопі у полі

Від тої зорі, що захмарна

День ретельно ховає за ранок

Та в холодний у сутінках вечір.

...У сучасності не вгадаєш,

Коли візія явить явне

Чи прикличе мару з уяви.

То ж, питаєш себе самого

<<...А ти хмари читати вмієш?...

Що за хмарою тою?...Знаєш?...>>.

...Там, напевне, лазурний берег,

Небо синє, пляж та сонце.

Там кохання!

Безглузддя!

Скоріше за все, ти мариш.

******Ярь - тут: весна

Візія - привид

Коментарі: 0

angtj

Танок ночі.

13.03.26, 10:03
дощ, зорі, місяць, ніч, смокінг, танок

Одягає неспішно смокінг.

Закрутився босоніж в темінь,

В темінь мерзлу та дощову.

Вмить розхитався у танці.

Із заплющеними очіма

Покрокував крізь вітер у мряку

З усіма сподіваннями в безвість

На танок свій рухливий у вічність.

Шепотів та хрипів,

В захлинанні

Мовив щось про кохання дивне,

Про печалі та обрії темні...

...І здійняв він угору руку!

Запалив над собою сонце -

Смолоскипу яскравий омах.

Розтопились щоб хмари темні!

Відчинилось щоб небо навстіж!!!...

...Запалало те сонце жовте.

Смолоскип догоряв та танув,

По краплині спадав смолою.

І в розірваних хмарах золою

Стала ніч та кидала зорі,

Що ядучим огорнуті димом.

...Та не спинявся - ішов він

Ночі нічніший, чорний.

Задихався,

Гучно але все співав він

Сповідь свою про свободу,

Про омнність, ницисть та зраду.

Танцював в божевільному танці,

Ніч місив та топтав у калюжах

У полоні горя роз"ярень.

Віялом навколо себе

Нестерпні розплескував болі...

Шаленів він у ритмі танцю!

Та з плечей своїх скинув смокінг,

Кинув в місяць його...У місяць,

Що іклом

Простромлював ніч зі сміхом,

З диким реготом в люті до ночі... -

Аж захлинався в зорях,

Згасав у повільних хмарах!

...Та вже обрій у схід палає!

В криваво багрових загравах

Поглинув відчай та морок,

Які стомлені в ритмах танцю

Зникають в агонії ночі..................

Коментарі: 0

SoDBaCH

«Зацвела»

07.02.26, 22:24
вірші, мои стихи, мої вірші, стихи

Красным светом зажжётся фонарь,

Вновь по радио будут помехи,

Ты посмотришь тоскливо в январь,

Проклиная былые успехи,

Звёзды будут светить каждый день,

По ночам отсыпаясь на лето,

Где-то там, в другой жизни сирень,

Зацвела...

Но без нас в этом «где-то»...

Коментарі: 17

angtj

З нудьги.

26.01.26, 13:57
заметілі, зима, мапа, миши, місяць, полювання, сніг, сова

У мапу місяця кидаю

Ножа... у кратер, як в мішень -

Десь оселюся там, гадаю,

Прозорим привидом мишей.

Мисливцем тихим, хитрим блазнем

У чорній темряві глухій

Я полюватиму щоразу

На тих тварюк в пітьмі лихій.

От, тільки ножик не вгрузає -

Плиском лягає дзвінко в ґрунт.

Озветься галасом навзаєм

Та тим псує мені всю гру!

Ламає здумочки фантазій

Ганебним ляпанням в стіну.

Чи то вже я кривий та зазий

Ціляти в темряву нічну?...

В якій сміються заметілі,

Здіймають, кружають сніги.

В кружлянні тому білі тіні

В лелітках з поглядом нудьги.

Але ці тіні (точно знаю!),

То віддзеркалення мене.

В тіні бо плентаю, по краю.

Допоки все в мені засне.

Допоки мапу та про місяць,

Забуду навіть про ножа -

Оточать сни, ліси та...лиси

В лісах здіймуть хвостом пожар.

Згорить усе в біді одразу -

Увесь непотреб та нудьга,

Бридке, огидне та відразне,

Та лінь, байдужість та снага...

...А рано вранці встану з болем

У обважнілій голові

Та розгамузою поволі

Словесно дякую сові -

Вона така ж, як я охоча

До полювання гризунів.

Та ще до того і пророча

Та упокорює мій гнів...

Опохмелюся на сніданку,

Верну бадьорість та снагу.

І зникне птаха на світанку,

В сліпучо білому снігу.

І нависає важко небо

Над ницим побутом життя

(В руінї, дурістю ганебне,

В безвихідь, шляхом в небуття).

...Та знову вішаю на стінку

Ту мапу місяця та мрій.

Кидаю ніж крізь білі тіні,

Крізь заметілі безнадій.

Коментарі: 3

SoDBaCH

«Голова у меня отвалилась...»

22.01.26, 21:51
вірші, мои стихи, мої вірші, стихи

Голова у меня отвалилась... Вниз упала, в траву укатилась. Покатилась туда, где река. Где в реке плывут вдоль облака. Где вода унесёт её в даль, голова уплыла, ей не жаль. Тело бросив одно на лугу, я покинуть никак не могу. В нём осталась так много меня. Все те мысли, что день ото дня, били сердцем о твердую грудь, голове не давая уснуть. Там желания, сны и мечты. Там весь я и.. конечно же, ты. Наша музыка, серии нот, старый год, новый год, круглый год. Безалаберный ласковый гам, я его никому не отдам. Это наше и только для нас, в этот раз, прошлый раз, каждый раз.

Тонут в зелени лета глаза. Горизонт почернел. Там гроза? Вниз прольётся холодным дождём. Мы под ним новый день подождём... Мы промокнем и будем одни, словно в старые добрые дни. Навсегда бы остаться твоим, пусть утонем мы или сгорим. Я так долго и страстно мечтал, превращая все чувства в метал. Я ковал их и гнул, и точил. Я доспехи из них получил. И был счастлив в своей скорлупе, что один, что в ревущей толпе. Мне казалось весь мир будет наш... А по факту всё это мираж. Пелена застелившая взор, моих мыслей поруганный вздор. Бред забывшего все имена. Сон внутри бесконечного сна. Хлыст ударивший прямо в лицо, смерть порвавшая жизни кольцо...

Голова среди трав и цветов, сколько мыслей в тебе? Сколько слов? Сколько вынесла ты из меня, с плеч сорвавшись всё это храня? Что там слышно когда ты вдали, за две тысячи лет от любви? Что молчишь? Почему тишина? Ты хотела остаться одна? Ты забрала глаза и язык. Я не вижу, но вроде привык. Я не слышу. Кому нужен слух? Лучше сердце в количестве двух. Лучше мир за кровавым окном. Вон ракета, вот вспышка, там дом. Сверху космос, мерцание сфер. Тут внизу глупый мир полумер. Воздух горький на вкус, как полынь, холод шепчет: забудь и остынь... Ветер пляшет и вьюга поёт. Мысли рвутся куда-то в полёт. В небе клином зимующих птиц, за границами смазанных лиц, за порогом надежды и зги, ты с собою забрала мозги. Рот забрала, оставив слова, как мне жить, когда ты не жива? Мне теперь даже некуда есть. Голова, ты мне мстишь? Это месть?... А в ответ, как всегда, тишина... Я один буду здесь, ты одна. Море в нас поцелует песок, заполняя следы чужих ног. Смоет их унося за собой, за холодной, соленый водой. Растворит и оставит одних, вот и всё... Вот и кончился стих.

Коментарі: 16

angtj

За пером чорнильним.

15.01.26, 12:54
билини, війна, несвіт, перо, світи, фортуна

Пером чорнильним - коло в розмах!

В безобрій зрушу небокрай

Та зазирну у Всесвіт ночі,

В зіркові очі

Та за грань

Струминних променів в структурі

Пірамідального буття,

У несвіт,

Фальш,

У небуття.

Туди, де час сягнуть не може -

Війна відроджень там...війна.

Там у люстерках плазмовидних

Взаємознищення світів

Та перетворення гібридні,

Зубовний скрегіт в темноті.

Там всі подробіці містерій!

Шляхи, якими йде життя... -

Воно ad astra,

Прагне ери,

У трансі,

В пісні та святах.

Там все живе та все бездушне

У метушливості своїй

Крихке, розламне та розрушне,

Жертовне в лютості стихій.

Все тимчасове прагне крапки

Та пам"ятає про межу -

Свічу запалюють

Та рампи

На славу правлять.

Стережуть -

Аби з Фортуною у танці

Не розкрутитись в різнобіч,

Як сонячні протуберанці

В біду, у розпач, вічну ніч.

Бо згине все -

Птахи, тварини,

Рослинний світ та світ людський...

Не дай нам, Бог, такої днини!...

Я зачиняю світ вузький -

В який невмсно зазирнулось,

За коло креслене пером,

Чорнильно крапкою замкнулось.

Та за невидимим замком

Билину думаю нескладну,

Пірнаю в мрії мов у сни... -

Були ж билини у баладах?...

Були та є!

Куди ж без них..................

Коментарі: 2

angtj

у різдвяну ніч

23.12.25, 14:16

як зіграють мені музи на бандурі

про зимовий вітер, вітер студний,

як вирують, бісом крутяться сніги

(кучугурами вляглися під дахи).

як зіграють мені музи на бандурі... -

я порину у свої за мрійні думи.

та заслухаюсь в каміні як нуртує стуг,

завиванням у кружлянні завірюх.

і огорне раптом в затишок самотність,

у тепло камінне, в тишу, у дрімотність.

тихо вляжеться, засне на коці пес.

і проллється в душу мир та спокій від небес...

...аж ось... - зірочка з"явилась у віконці!

наче кликав хтось, тримав її в долонці.

я здивований підскочив до вікна,

аби глянути... - там що за дивина?

...а там янгол вже вітри усі розвіяв.

- ...всіх з Різдвом Христовим нас! Його славімо! -

янгол славу провіщав по всій землі!

і раділися дорослі та малі.

золотився усміхався в небі місяць

над полями, над лісами та над містом,

повключалися свічками вікна хат,

в іскорках засяяв білий-білий сад!...

...як зіграють мені музи на бандурі -

я порину у святкові мрійні думи,

що ніколи вже не згаснути отій

зірки свтлої любові та надій.

...і зіграли мені музи на бандурі!

у зіркову ніч, у місячну та студну.

біля ніг розлігся, спить на коці пес.

мир та спокій ллється в душу від небес......

З РІЗДВОМ ХРИСТОВИМ!

******студний - грудневий

******стуг - вогонь, вогнище, багаття, ватра

******коц (тут) - невеличкий килимок, ковдрачка

Коментарі: 2

SoDBaCH

«Не я»

16.12.25, 01:13
вірші, мои стихи, мої вірші, стихи

Тычет в небо шпилем,

Мне чужой костёл,

Ветер теплым штилем,

Дразнит мой костёр,

Город пахнет жаждой,

Звёзды рвут края,

Я клянусь им, каждой,

Это был не я...

Коментарі: 2

angtj

у снігопаді

15.12.25, 13:46
місто, ніч, свята, снігопад, чародійство

у зморі місто спить в обіймах ночі.

спадає сніг у сяйві ліхтарів.

зітхання вітру в тиші цій як злочин,

коли усе у тиші білих снів.

у ночі цій утаєна знемога.

кружляє сніг у холоді мовчань,

які імлою білої тривоги

у спогадах закохань та кохань -

там суєта і сміх, шампанське, квіти.

там незбагненно дивний світ!

а тут - зима бліда, струпка, сухітна

закута, скута в непрозорий лід...

але здаля лунають срібні сурми -

розгорнуті знамена шумних свят!

крихкі мережки кружають ажурні

та метушаться, шумно гомонять -

гукають казку (може, чародійство?...)

у втомі ночі та у тиші міст.

аж недарма бурхливий та іскристий

їх вільнодумний водевільний зміст.

свята вже поруч, ось вже, очі в очі... -

вже блискітки у тиші білих снів,

коли тривожно спить в обіймах ночі

у зморі місто в сяйві ліхтарів.

Коментарі: 2

Про співтовариство

Шукати в архіві

Важливі замітки

Топ учасників

Стих_и_я

«Тело»

А ти хмари читати вмієш?...

Танок ночі.

«Зацвела»

З нудьги.

«Голова у меня отвалилась...»

За пером чорнильним.

у різдвяну ніч

«Не я»

у снігопаді