І знову про їжу , тільки тепер захотілося солоденького і запашного. Щось до чаю. Був у мене рецепт тіста на дріжджах.  Замісила і пофантазувала і ось що вийшло.

 

Тіста виявилося багато, тому ось ще 

І сам рецепт тіста : 

7-8 скл. борошна

350 г молока

350 г цукру

140 г маргарину

4-5 яєць

100 г дріжджів (звичайних) 

1/3 скл. олії 

ванілін 

Начинка у мене ягідна : вишня, шовковиця, полуниця. Це тісто добре використовувати для пиріжків із солодкою начинкою. Смачного! 

Якось у дорозі знайома пригостила чудовим напоєм, який дуже добре освіжає. Готується він  просто і швидко, а на смак - чудо. Зараз у літню спеку, буде якраз доречним. 

Напій "Райхан" готують з базиліку.  Ця назва в перекладі означає ”базилік”.

Листя фіолетового (синього) базиліку покласти у каструлю, залити холодною водою і поставити на вогонь. Як тільки вода закипить і потемніє — додати у воду половинку лимона і варити ще п’ять хвилин.За смаком можна додати цукор. ”Райхан” смакує охолодженим. Що потрібно:

5 л води, 300 г фіолетового базиліку, 1/2 лимона

Еволюційний психолог Сатоши Канацава з Лондонської школи економіки, автор книги Десять політично некоректних істин про людську природу, озвучив своє бачення процесу людської еволюції.

Озвучену теорію виклав журналіст Джеремі Лоренс на сторінках The Independent. Канацава засновує своє бачення на відомих і досить розповсюджених теоріях, відповідаючи на питання, чому в красивих жінок частіше народжуються дочки, учений наводить гіпотезу Тріверса-Уільярда, що говорить: якщо батьки можуть передати дітям риси, більш сприятливі для особин певної статі, дітей цієї статі народиться більше. Канацава припустив, що у красивих людей більше дочок, оскільки з точки зору еволюції головна перевага жінки над її суперницями – краса, і знайшов статистику на підтвердження цієї тези. Любов чоловіків до блондинок Канацава пояснює тим, що світле волосся – ознака молодості (з віком вони темніють). Полігамію він вважає невід'ємною рисою людської природи: "Якщо майновий розрив великий, жінці краще ділити з кимось багатія, ніж вести моногамний спосіб життя з бідняком". Подружжя, у яких є сини, а не дочки, рідше розлучаються, адже синам батько потрібніший: він гарантує, що нащадок успадкує багатство і соціальний статус, вважає Канацава. Кризу середнього віку чоловіків Канацава пояснює не старінням, а тим, що їхні дружини виходять з репродуктивного віку. Сексуальні інтрижки чоловіків-політиків учений вважає нормою: до політичної влади чоловіки тому і прагнуть, аби привабити більше жінок. Сексуальні домагання, яким чоловіки піддають жінок на роботі – не дискримінація жінок, а лише частковий вияв поведінки чоловіків із потенційними конкурентами, вважає Канацава.

Нагадаємо, раніше іспанські учені встановили зв'язок між спілкуванням з красивими жінками та виділенням стресового гормону кортизолу в чоловіків. Його надлишок загрожує діабетом, гіпертонією і навіть імпотенцією, застерігають дослідники.(с)

---

Цікаві спостереження, як на мене. 

 Скажите, друзья, у вас бывает нестерпимое чувство, когда безумно хочется вернуться в то место , где родился и где прошло детство? Увидеть и возобновить в памяти и в душе все до мельчайших подробностей.

Когда ко мне в гости приехал друг детства, с которым мы жили по соседству, но потом он переехал в другой город, он сказал, что деревья очень выросли ... Тогда мне показалось это смешным, я ведь этого не замечала.

В своем городе я живу с рождения. Но сейчас мне безумно хочется вернуться в село, где проходило каждое лето моего детства, где мы с сестрой облазили и знаем каждое деревце, каждую тропинку, огороды свои и соседей, дорогу ведущую в лес на огромную качелю, колодец у дома, куда так хотелось заглянуть и покричать, маленькие сельские магазинчики, в которых нас все знали, особенно комиссионный (там можно было купить лаковые туфли на каблуке за 3 руб. а носочки по 1 коп. за штуку), места первых свиданий с соседским мальчишкой. Перед глазами возникает каждый домик, который проходили по дороге...

Дом наш давно продан. В том селе я не была уже больше двадцати лет. И вот появилась возможность и время туда поехать...но я боюсь, что все, что так долго хранится в моей памяти будет разрушено и растоптано изменившейся до неузнаваемости действительностью. Я не увижу того , что хотелось бы. Чужие люди, чужие дороги ... все чужое... Теперь вот не знаю, стоит ли ехать или навсегда сохранить в памяти только воспоминания и этим довольствоваться. 

P.S. В село я так и не попала, но зато нашла у сестры недавние фотки дома. Решила разместить себе в заметке. Вот он. Там под красной крышей проходило мое беспечное детство.

Вирушаючи у подорож, я навіть і не сподівалася, що потраплю у таке цікаве і водночас відштовхуюче місце. З траси Київ-Львів ми звернули на якусь биту і немощену дорогу. Заїхали в ліс. Місцеві підлітки, яких ми, на наше щастя, зустріли в тому ліску, підказали, що ми таки їдемо правильно. Вони ж і погодилися нас туди провести. 

Отже. Недалеко від села Тараканів Дубненського району, в мальовничій місцевості над Іквою, серед лісу, на пагорбі, збереглися розвалини форту, який ще іноді називають Нова Дубенська фортеця. 

Місцеві відразу попередили нас, щоб ми не торкалися руками цієї отруйної, з їхніх слів, рослини. Мене роздирали сумніви, але перевіряти на собі  отруйність цієї рослини не хотілося. Попереду ж довгоочікуваний відпочинок! 

Далі ми залишили автомобілі на галявині і великим натовпом дорослих, дітей і підлітків вирушили до руїн форту. Йшли вздовж стін і я з нетерпінням очікувала, коли ж нарешті буде величний вхід. Але замість цього ми зупинилися біля входу в тунель, при чому абсолютно темний, в якому не видно кінця й краю, що піднімається кудись вгору слизькою після дощу багнюкою. Очам своїм не вірила, що я маю туди заходити та ще й йти у повній темряві. Перемагаючи свій страх, відразу подерлися ми всі вгору по тому тунелю вслід за нашими "гідами". Взуття моє не розраховане на такі вилазки почало розлазитися уже в тунелі. Пару раз мало не впавши у багнюку, тримаючись за стіни і за руки один одного, ми вийшли на світ Божий. Тут же я побачила і надпис на стіні .

Ось, що я відшукала з історії цього форту. 

Починалось все в середині ХІХ ст. Тоді цей край належав до горезвісної Російської імперії. А що її, імперії, ворог був недалеко, то кордон належало укріпити. Головне інженерне управління при міністерстві оборони під керівництвом Е.Тотлебена має план, як це зробити! І закипіла робота. В 1860-х роках починають нарощувати пагорб для форту. 1873 р. приносить 66 млн. карбованців на зведення потужної воєнної махіни. 1884 рік - інспектування фортець регіону, яке підтвердило необхідність укріплення на західному театрі Дубно. Нарешті 1885-1890рр. стали роками народження Тараканівського форту.  Щоб не казати довго про масштаби та важливість будівництва, наведу один-єдиний факт: з того часу жителям 10 сіл, які розташовані неподалік форту, суворо заборонили зводити будь-які кам'яні споруди. Живіть собі в мазанках або ізбах. Все для форту, все для перемоги!  Окрім каменю та цегли, пішло на будівництво немало й нового як на той час матеріалу - бетону. А чавунні герметичні двері! Чудо цивілізації! А маса лазів, таємних входів та виходів? Диво конспірології! Мав форт власну баню, прачечну, хлібопекарню, прийомний покій на 28 ліжок. У 1901р. зводиться гарнізонна церква в візантійському стилі, яка розмістилася в казематах центральної казарми.  Величезний чотирикутник форту містить в собі родзинку, як коктейль - вишеньку. В його середині знаходилось величезне двоповерхове приміщення, куди до цих пір веде кам'яний тунель. Там розташовувались житлові, складські та господарські приміщення для артилерийської роти та штабу коменданта форта. Периметр форту складений з так званих безпечних казематів, які слугували ще й для підтримки головного фортечного валу. Саме на валу знаходилась вогнева позиція (бруствери для гармат, танкетки для стрільців, тильні траверзи). Між ними був - і є дотепер - вал ганг, по якому переміщали гармати. З тилу форту був захищений шлях через головний рів, куди в разі необхідності висувався з спеціальних казематів металевий міст. Головний сухий рів посилювали ескарпова та контрескарпова стіни. На останній розмістились бойові бетонні каземати-кофри (з заходу, півночі і півдня).

Як не дивно, у 1900р. новенький форт використовують лише як... склад, а пізніше й взагалі як тюрму. Це і слугувало грунтом для небаченого історичного анекдоту: у 1915р. москалі покидають ці стіни, і форт хутенько займає австрійське військо. Не пропадати ж такому диву. Хіба ж росіяни могли пробачити таке неподобство? Під час Брусиловського прориву 1916р. форт було зруйновано. А потім і Перша кінна Будьонова ганяла околицями польські загони...  Радянська влада теж хотіла як-небудь використати кам'’яно-бетонного монстра, хоча б як склад, та через підвищену вологість та різноманітні випарування Тараканів з вояка на кладовщика не перетворили.(с)

Облазивши зовнішні стіни , входи і виходи, місцеві гіди запропонували оглянути ізсередини форт. На це вже я погодитися не могла і всередину, скоріше у підземелля, пішли найсміливіші з нас, озброївшись ліхтарями. Доки ми їх чекали, здавалося , що час зупинився. 

Навколо форту все густо заросло деревами , кущами та бур’янами. Все це нагадувало тропічний ліс. Форт відверто занедбаний і спаплюжений туристами, які всіма способами намагалися залишити після себе слід чи згадку  для нащадків у вигляді надписів чи графіті. 

Та все ж, попри все, місце надзвичайно цікаве. Дізналися і місцеві легенди, нібито у форті зустрічаються три привиди : солдат, дівчина і австріяк. Словами важко передавати почуття, які охоплюють в тому місці. Тому просто дивіться http://photo.i.ua/user/759252/202420/

З історії форту читайте тут :http://podorozh.info/?view=pbl&kod=835

Продукты: 

Куриное филе - 1кг

Лук - 2 шт.

Перец болгарский (лучше  взять разных цветов) - 2-3 шт.

Пиво светлое - примерно стакан

Сливки - 300-400 г

Соль, перец , раст. масло

Куриное филе нарезаем небольшими кусочками, солим, перчим и панируем в муке. Потом  обжариваем на растительном масле до полуготовности. 

Мясо выкладываем на тарелку, а на сковородку бросаем порезаный  лук и болгарский перец. Обжариваем до мягкости.

 

Добавляем мясо, которое мы отложили, перемешиваем. Доливаем пиво и даем возможность ему испариться. 

Когда пиво испарится, добавляем сливки и тушим еще 3-4 минуты. Куриное филе очень быстро готовится, поэтому не пересушите. Мясо должно получиться нежным и сочным.

Приятного аппетита!!!

На днях вернулась из Одессы. Впервые была в этом городе, и влюбилась с первого взгляда и навсегда. Фотоаппарат не хочется выпускать из рук. Привлекает взгляд все: и старые улочки с невысокими домами, и красивые скульптуры, которыми украшено здесь почти все, и легенды , что сопровождают чуть ли не каждое деревце или здание... К тому нужно притронуться, это потереть, а к этому прильнуть... и как говорится будет вам счастье везде и всегда... Кафешки и ресторанчики все стилизованы. То украинский двор с официантками в национальных костюмах, то корова перед "Вино и мясо" , а в одном сидения украшены принтами с голливудскими звездами... А деревья бесстыдницы, которые стоят "голые" по всей Одессе! А море - нет слов! Я завидую одесситам! В этот город хочется возвращаться снова и снова...

P.S. Фотки в альбоме