Як казах зробив крутий ремікс. Причому зробив нестандартним способом і не з мінуса, а з готової пісні.

Передноворічна (а може і новорічна — бо ніколи міксувати) україномовна дискотека. 5 новинок. Стара пісня в іншому аранжуванні. Думаю, вийшло непогано.

На базарі бачив телевізійників. Щось знімали про продаж ялинок. Причому зрозумів не одразу. Довелося швиденько тікати з кадру. Але на фон може і потрапив.

Чим їх зацікавив ялинковий базар в нашому містечку?

Спонтанно захотіли відсвяткувати Різдво по-новому. Але через генеральне прибирання ніколи було готувати. Та й посту не дотримувались. Тому вірішили не змінювати традиції. А ви коли святкуєте Різдво?

P.S.: А ще ж і ялинку не поставили.

Перед Новим роком традиційно буває сумно. Навіть цьогоріч. Хоча 2019-й був мегацікавим і насиченішим, ніж попередні роки. А якщо порівняти із 2014 і 2015м, то спокійнішим і приємнішим. В плані дружби такий самий, як і попередній. Хіба шо з одним товаришем влаштовував спільні вилазки.

А сумно від чого? Від того, що як би не було, хочеться ще цікавіше і більше приємних подій. Хочеться, щоб нарешті-таки з'явилося особисте життя і людина, якій можна відкритися і зустрічатись. Хочеться більшого заробітку. Хочеться закордонних подорожей. Та багато хого хочеться.

Ну а розширені підсумки будуть ближче до Нового року.

В якихось країнах є традиція перед Новим роком викидати старі меблі. А у нас традиція — викидати старий хлам, щоб було місце для накопичення нового.

Я таке не встрягаю. Мені цього року вистачило ревізії полиць з ліками. Ось там я відгулявся! Повикидав пусті упаковки, всі протерміновані ліки. Однак потім батько все одно поліз хазайнувати і знову все порозкидав. Тому зв'язуватись з розбиранням хламу не хочу. Хоча, буває сумно, коли викидають щось потрібне, яке випадково затесалося в непотрібне. Десь загубилися владиші з жуйок, журнал "MotorNews" з "Жигулями", зібраними в країні. Ех... Проте іноді щось знаходиш. Цього разу прзжився чистим папером. Правда, малювати вже відвик. Ну, буду робити нотатки.

А так, радує, що прибирання не переросло в сварку. Хоча, ще не вечір)

Відпала коронка. Побіг, щоб знов поставили. В результаті, заляпали сусідні зуби і коронки. Шо тут скажеш... Державна стоматологія. Раніше такої халтури не гнали. Звичайно, що не безкоштовно.

Єдиний плюс: може триматиметься міцніше.

Здійснилася ще одна мрія — побував на Дівич горі. Цікавий оглядовий майданчик на горі на березі Дніпра. Згори відкриваються краєвиди навколишніх сіл, міста Українка і Трипільської ТЕЦ. А ще Дніпро.

Як ви і хотіли — звіт з фоточками. Причому на блогах в ЖЖ і Дрімі звіт з'явиться аж наступного року. А на юашці — ексклюзив.

Шлях до гори, традиційно, непростий. В мостику купа дірок.

Вчора, на вилазці відзняв невеличкі відео з полазки і з подорожі, до пізньої ночі монтував відео. Коротенько, але показав відвідану заброшку. Ще й ледве нагулив що то за будівлі.

Відеоредактор класний — можна писати текст поверх відео. Шкода, не розібрався як запікувати)

А фотозвіт, мабуть, буде ближче до ночі.

Знов довелося подорожувати і здійснювати вилазку самотужки. По дорозі до заброшки собаки ледве не зжерли (треба щось з собою брати для самооборони). Сходив на панорамну гору, на яку збирався піти ще декілька років тому. Пройшов до дірявому пішохідному мосту. Намотав аж 22 кілометри!!! Нафотографував і записав відео майже під зав'язку картки пам'яті.

P.S.: На заброшки ходити одному не альо. Сцикотно.