Товариш по вилазкам запропонував з'їздити до північно-західного передмістя столиці, щоб подивитись на наслідки війни. Ну а я з легкістю погодився, бо останнім часом рідко куди вибираюсь. Тим паче, планував подивитись руйнування на Ірпінському напрямі. Однак не так сталося, як гадалося: поїздка вийшла майже даремною, ще й з пригодами. Довелося помокнути під дощиком. Не було потрібної маршрутки, через що був змушений змінювати маршрут (і це мовчу про подорожчання вартості проїзду). Місцеві допитувались, що знімаєм (хоча ті місця вже давно відфоткані). Натоптали чималенький кілометраж. І надодачу до цих пригод, ледве не загриз собакен. Втім, дещо таки зумів відзняти. Хоча за кількістю фоток вийшов один з найменших звітів про закинутості.

Що це з іюашкою??? При відкритті блогів автоматично відкривається завантаження якогось файла. Я його не зберігаю, але хз, може воно само може пролазити.

Повернувся кіт-гуляка, який десь лазив по сусіднім дворам і казали, що бачили його навіть через дорогу(!). Вдома його не було, мабуть півтора місяця. А перед тим стільки ж часу десь вештався. Ми вже думали, що він до нас не повернеться. Попереднього разу "виловили" — батькам дали наводку, де новий район проживання Мурзіка. Але тоді він побув у нас буквально годину — і знову втік. А сьогодні, уявляєте, прийшов під наш будинок! Повернувся худий, брудний. Наївся і зараз відпочиває. Здається, згадав нас і наше помешкання. А кажуть, що у котів коротка пам'ять.