Привчив кицьку не заходити до мене в кімнату (малою лізла в шнури під компом). І ось, через 6 років стала гостювати. Причому спочатку відлежувалась на підлозі і підвіконні (навіть застрибнула на штори!), а потім стала застрибувати на комп'ютерний стіл. Так що тепер ще треба за нею слідкувати. Звичайно, пробували зачиняти кімнату — так вона шкрябає двері.

Ось такі рефлекси. Незрозуміло з чим пов'язана зміна поведінки. Блохи по всій хаті. Та й в кімнаті не набагато прохолодніше, ніж в інших кімнатах.

Аліса влаштувала схованку. Там ще й як у теплиці.

Нещодавно писав про нашого нового кота. Так ось, все-таки наважилися звернутись до ветклініки. Дізнався, що без огляду кота встановити діагноз і призначити лікування неможливо (а хто б сумнівався, крім батьків? Хоча, можна зрозуміти — треба було дізнатися про можливі витрати). Потім дзвонив. Аж два рази) Перший, щоб дізнатись графік. А другий, щоб викликати лікаря. Тому що довезти кота до клініки — дуже складна справа. Батько не придумав нічого кращого, ніж віднести на руках. Кіт шипів, нявчав, виривався. Я б його точно невтримав. Тому був на підхваті лише для того, щоб потримати, якщо батьку потрібно буде звільнити руки. А батько втомився довго і повільно нести. По дорозі обдумували як полегшити шлях. Таксі. Це якщо таксист захоче везти кота без кошика або переноски. Так ось, поки йшли і думали, кіт вирвався і давай впристрибку тікати. Коли зрозумів, що не втекти, побіг під машину. Ледве дістали. Вмовив батька не мучити кота, а викликати лікаря на дім. Так, це дорожче — але інакше ніяк не вийде.

А кіт після того був злий! Бурчав (він вміє видавати такі звуки), коли до нього хтось наближався або гучно балакали.

Після візиту лікаря повеселішав. Вже ночував не вдома.Сьогодні вже бігає. Правда, ще на трьох лапах. І апетит покращився.

Вуличний кіт ночував надворі (ну або не ночував). Інколи просився погуляти після обіду. Іноді затримувався до пізнього вечора. І ось, декілька днів тому прийшов кульгавим і подряпаним. Мабуть, десь бився. Тепер вже другу ніч ночує вдома. Майже третю добу не виходить на вулицю. Як бачив у Києві кота, що стрибає на трьох лапах - так і наш так само.

Не знаємо, що робити. До ветеринарки нема в чому нести. Сумку для котів він порве. В кошик, який залишився від Рижика, він не влізе. На руках нести через пів міста ризиковано. Таксі викликати дорого. Є підозри в переломі. Мати каже, що треба накласти шину. Але ж ми не лікарі.